Провадження №2/748/880/25
Єдиний унікальний № 748/1717/25
"20" жовтня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Крошки І.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-річного віку, -
22.05.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить:
1) розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.11.2023 р.;
2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-річного віку.
4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, однак спільне життя між подружжям не склалося, втрачено взаєморозуміння, сторони припинили подружні відносини, спільно не проживають і не ведуть господарства. Від даного шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина, який проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Позивачка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не отримує від відповідача матеріальної допомоги, має лише незначну соціальну виплату, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Водночас відповідач є працездатним, отримує дохід і має можливість надавати матеріальне забезпечення дитині та дружині. Таким чином позивачка звертається з даним позовом до суду, оскільки подальше спільне життя з відповідачем є неможливим, шлюб підлягає розірванню, а на відповідача слід покласти обов'язок сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Ухвалою судді від 26.05.2025 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.07.2025 р. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від представника відповідача, в якій вона також просила залучити її як учасника справи.
01.08.2025 р. до суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просить здійснити перехід з розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду за правилами загального позовного провадження, надати сторонам строк для примирення терміном три місяці, визначити спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та встановити їх розмір у сумі 3 000,00 грн щомісячно на утримання дитини і 2 000,00 грн на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідач мотивує свої вимоги тим, що не погоджується з твердженнями позивачки про розпад сімейних відносин, оскільки розлучення, на його думку, є передчасним, а спільне життя можливе після примирення. Він зазначає, що відсутність спільного проживання зумовлена проходженням військової служби, а не розладом у сім'ї. Відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, не має стабільного доходу, перебуває на реабілітації після поранення, тому вважає несправедливим стягнення аліментів у частках від доходу. Він не заперечує свого обов'язку матеріально утримувати дитину та дружину, проте просить встановити аліменти у фіксованій грошовій сумі, яка відповідатиме його реальним фінансовим можливостям і забезпечить стабільність для дитини.
04.08.2025 р. до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій вона просить відмовити у задоволенні клопотань відповідача про надання строку для примирення та про визначення аліментів у твердій грошовій сумі, а позовні вимоги позивачки задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача мотивує свої вимоги тим, що доводи відповідача є безпідставними і суперечать фактичним обставинам справи. Позивачка не погоджується з твердженням про можливість примирення, оскільки подружжя фактично не проживає разом з липня 2024 року, спільне життя припинене через конфлікти, образи та моральний тиск з боку відповідача, тому подальше спільне життя неможливе. Крім того, представник зазначає, що відповідач пропустив строки для подання відзиву, не надав доказів стабільності чи відсутності доходу та не довів обґрунтованість вимог про фіксовану суму аліментів. Позивачка вважає, що аліменти повинні стягуватися у частці від доходу відповідача, оскільки такий спосіб є справедливим і відповідає інтересам дитини, а надання строку для примирення суперечитиме її волевиявленню та інтересам малолітнього сина.
15.08.2025 р. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в якому той просить відхилити доводи представника позивача, врахувати надані відповідачем докази, поновити строк на подання відзиву як пропущений з поважних причин та визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі відповідно до попередніх вимог.
Представник відповідача мотивує свої твердження тим, що заперечення позивачки не підтверджені належними доказами і ґрунтуються на припущеннях. Він зазначає, що подані платіжні документи підтверджують регулярне надання відповідачем матеріальної допомоги на оплату житла, комунальних послуг і забезпечення потреб дитини, що свідчить про виконання ним обов'язку з утримання сім'ї. Також представник наголошує, що відповідач є інвалідом ІІ групи, був звільнений зі служби за станом здоров'я після проходження військової служби, перебуває на лікуванні та реабілітації, через що його фінансовий стан нестабільний. У зв'язку з цим він вважає, що аліменти доцільно визначити у твердій грошовій сумі, що забезпечить їх своєчасність і передбачуваність. Крім того, представник обґрунтовує поважність пропуску строку на подання відзиву тим, що відповідач у зазначений період проходив лікування у медичному закладі та не мав фізичної можливості вчасно подати документи до суду, що підтверджується медичними довідками і наказом Міністерства оборони України про звільнення зі служби за станом здоров'я.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 11.11.2023 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1577 (а.с.15).
Від шлюбу у сторін народилася одна неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 593 (а.с.9).
Згідно із довідки від 21.05.2025 р. наданої Роїщенським старостинським округом Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, встановлено, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за даною адресою без реєстрації поживає її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Відповідно до довідки № 122 від 21.05.2025 р. наданої КНП Чернігівської обласної ради Чернігівською обласною психоневрологічною лікарнею, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працює в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на посаді сестри медичної (палатної) відділення № 2 з 05.02.2020 р. (нак. № 17-ОС від 05.02.2020 р.) по теперішній час. Крім того зазначено, що позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років з 26.07.2024 р. по 11.06.2027 р. (нак. № 98-ОС від 30.07.2024 р.) (а.с.11).
Представник відповідача у поданому відзиві надає копії платіжних інструкцій (а.с.35-78), якими підтверджується факт перерахування ним коштів на утримання дитини та позивачки. Із зазначених документів убачається, що серед отримувачів коштів вказані не лише позивачка, а також інші особи, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно з матеріалами справи, останній переказ коштів від відповідача на користь позивачки здійснено 30.04.2025 року у розмірі 1 005,03 грн.
Водночас відповідач надав копії фіскальних чеків (а.с.79,81), які свідчать про окремі побутові витрати, зокрема придбання харчових продуктів та товарів разового користування для дитини.
Згідно із довідки № 35/20 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 22.01.2025 р., встановлено, що відповідач дійсно в період з 16.10.2024 р. по 31.10.2024 р., з 01.11.2024 р. по 21.11.2024 р., з 23.11.2024 р. по 30.11.2024 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Лиманській територіальній громаді Краматорського району Донецької області (а.с.108,109,110,112).
В результаті захисту Батьківщини відповідач отримав поранення і на даний час перебуває на реабілітації, що підтверджується: записом лікаря-невролога від 15.07.2025 р. (а.с.85), Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.91-94), довідкою з послуги госпіталізації від 25.06.2025 р. (а.с.96), електронним направленням від 25.06.2025 р. (а.с.97), записом лікаря-невролога від 03.03.2025 р. (а.с.98), протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 06.05.2025 р. (а.с.100-104), провадженням свідоцтва про хворобу від 31.03.2025 р. (а.с.105), свідоцтвом про хворобу від 31.03.2025 р. (а.с.106,107), оглядом сімейного лікаря від 22.07.2025 р. (а.с.115)
Відповідач є ветераном війни з датою надання статусу 28.03.2025 р., що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру ветеранів війни від 31.03.2025 р.
Крім того, відповідач надав суду перелік препаратів (а.с.90) та рецепт на них (а.с.89), які необхідні йому для лікування. Крім того приклав скріншоти з цінами на необхідні йому ліки (а.с.82-84,86-88).
Відповідач є особою з інвалідністю (II) групи, яка встановлена йому 03.07.2025 р., що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи п. 17.1.5. та п. 17.1.6. від 03.07.2025 р., а також посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.113,114).
Згідно із Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.05.2025 р., встановлено, що військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації капітана ОСОБА_2 , офіцера відділу планування застосування військ управління планування застосування військ військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) від 07.05.2025 р. № 681 з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що прави та посаду здав та направити з пункту постійної дислокації м. Київ, для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.131).
Суд зазначає, що відповідач подав відзив на позов із пропуском встановленого процесуального строку, передбаченого ст. 178 ЦПК України, яка встановлює строк для подання відзиву.
Так, ухвалою суду про відкриття спрощеного позовного провадження від 26.05.2025 р. відповідачу було встановлено 15-ти денний строк на подачу відзиву з моменту отримання даної копії ухвали суду.
Відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.05.2025 р. 14.06.2025 р., що підтверджується повідомленням про вручення № 06 011 532 501 66 від 02.06.2025 р. (а.с.25). Заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та вступ його у справу як учасника надійшла до суду 02.07.2025 р., а відзив на позовну заяву - 01.08.2025 р.
Тим не менш, відповідач звернувся з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву, обґрунтувавши пропуск поважними причинами, оскільки останній проходив лікування у медичному закладі після поранення отриманого під час захисту Батьківщини та не мав фізичної можливості вчасно подати відзив на позовну заяву до суду.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасниками справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд, дослідивши надані матеріали, встановив, що обставини, зазначені відповідачем у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив відповідають критеріям поважності, і їх підтверджують вищезгадані документи.
Згідно ст. 10 ЦПК України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки, зокрема право на подання відзиву, а ст. 11 ЦПК України, передбачає принцип диспозитивності, що дозволяє сторонам вільно здійснювати свої процесуальні права.
У цьому контексту суд вважає за можливе прийняти відзив відповідача до розгляду по суті, оскільки відмова у його прийняття призвела б до обмеження права відповідача на захист, що суперечить ст. 55 Конституції України та принципам рівності сторін у процесі.
Таким чином, прийняття відзиву відповідача до розгляду забезпечує реалізацію його права на захист та дотримання процесуальний гарантій, передбачених чинним законодавством.
Отже, суд визнає можливим прийняти відзив відповідача до розгляду по суті.
Відтак, беручи до уваги клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання заявленого у поданому відзиві, то суд вважає його безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки характер спірних правовідносин не потребує зміни порядку розгляду справи. Зазначена справа стосується вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, які відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач не наводить обґрунтованих доводів, що унеможливлюють розгляд справи у цьому порядку, а подані ним матеріали не свідчать про наявність складних фактичних чи правових питань, які вимагали б проведення підготовчого засідання. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстав для задоволення клопотання не вбачається.
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу, то суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За приписом ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Сімейним законодавством визначено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Водночас у такій процедурі не передбачено залучення третьої особи - ані медіатора, ані посередника. Основну участь у примиренні в даному випадку бере саме подружжя.
Беручи до уваги позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , а також дослідивши доводи, викладені у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив, суд приходить до висновку, що між сторонами фактично відсутні сімейні відносини. Суд бере до уваги, що спільне життя подружжя припинене, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, взаєморозуміння, підтримку та довіру втрачено. Із пояснень позивачки вбачається, що спроби зберегти сім'ю були безрезультатними, оскільки відповідач не проявляє турботи, не бере участі у вихованні дитини та не надає належної допомоги. У відзиві відповідач вказує, що причиною розладу є його служба у ЗСУ та стан здоров'я, просить надати строк для примирення, проте не наводить доказів, які б свідчили про його реальні наміри відновити подружні стосунки.
Суд вважає, що надання строку для примирення у даній ситуації не приведе до відновлення сімейних відносин, оскільки позивачка твердо наполягає на розірванні шлюбу, не має наміру відновлювати спільне життя, а тривале проживання сторін окремо та відсутність між ними будь-яких сімейних зв'язків підтверджують остаточний розпад подружніх стосунків. Враховуючи вимоги ст. 112 СК України, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам позивачки, які мають істотне значення, та може негативно вплинути на емоційний стан малолітньої дитини. З огляду на викладене, суд вважає, що шлюб між позивачем та відповідачем підлягає розірванню.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та позивача до досягнення дитиною 3-річного віку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповдіно до положень ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З аналізу положень ч. 5 ст. 183 СК України вбачається, що розмір аліментів на одну дитину становить одну чверть заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з ч. 2 ст. 183 СК України, якщо платник аліментів не має стабільного доходу, або отримує його в натурі, або сплата у частках є несправедливим або ускладненим - аліменти можуть стягуватись у твердій грошовій сумі.
Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та самої позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, суд бере до уваги доводи, наведені у позові, відзиві, відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив. Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у частках від усіх видів його доходу у розмірі 1/4 на утримання дитини та 1/6 на своє утримання. Відповідач у відзиві не заперечує обов'язку брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, однак просить визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, посилаючись на стан здоров'я, проходження військової служби, втрату працездатності та відсутність стабільного доходу.
Суд не приймає доводи відповідача щодо доцільності визначення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки запропоновані ним розміри є меншими за мінімальні, встановлені законом, і не забезпечують належного рівня утримання дитини. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас відповідач має можливість отримувати дохід після проходження служби та не надав суду доказів повної втрати працездатності чи відсутності будь-яких джерел доходу. Подані медичні документи підтверджують наявність проблем зі здоров'ям, однак не свідчать про неможливість працювати або забезпечувати дитину матеріально.
Посилання відповідача на здійснення окремих платежів та придбання товарів для дитини не підтверджують належного виконання ним обов'язку з утримання сім'ї. Подані платіжні документи свідчать лише про поодинокі перекази коштів та окремі покупки, які не можуть вважатися систематичною матеріальною допомогою. При цьому надані відповідачем платіжні інструкції, якими він намагається підтвердити матеріальну допомогу позивачці та дитині, містять дані про перерахування коштів на користь інших осіб, а не безпосередньо позивачки, у зв'язку з чим суд не бере такі документи до уваги як належні докази виконання обов'язку з утримання сім'ї. Зокрема, останні витрати, підтверджені фіскальними чеками, не відображають реального забезпечення потреб малолітньої дитини та матері, що свідчить про відсутність стабільної фінансової участі відповідача в утриманні його дитини та позивачки.
З огляду на викладене суд вважає вимоги позивачки про стягнення аліментів у частках від доходу відповідача законними та обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечує стабільність виплат, відповідає принципу рівності батьків у виконанні обов'язку з утримання дитини та дозволяє врахувати зміну розміру доходу платника. У зв'язку з цим суд доходить висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку до досягнення дитиною трирічного віку, підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, то суд вирішив це наступним чином.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, при ухваленні рішення суд має вирішити питання про розподіл судових витрат.
За змістом ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4380976822.1 від 21.05.2025 р. (а.с.1).
Відповідач є особою з інвалідністю (ІІ) групи, яка встановлена йому 03.07.2025 р., що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи п. 17.1.5. та п. 17.1.6. від 03.07.2025 р., а також посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.113,114).
Відповідно до п. 9. ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, а також законні представники дітей та недієздатних осіб з інвалідністю, при поданні справ до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю II групи, а позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу у розмірі 1 211,20 грн, то суд вважає за необхідне компенсувати понесені позивачем судові витрати за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 127, 133, 141, 178, 258, 263-265, 274, 279, 354-355, 430 ЦПК України, ст. ст. 7, 8, 24, 51, 55, 56, 84, 105, 110-112, 141, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 51, 55 Конституція України, ЗУ «Про судовий збір», ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-річного віку - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 11 листопада 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1577.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання одного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від 22 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від 22 травня 2025 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 3-річного віку.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя В.О. Кухта