Справа № 747/424/25
Провадження№ 3/747/370/25
20.10.2025 року селище Талалаївка
Суддя Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. розглянула матеріали, що надійшли з Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 173-2 КУпАП,-
24 липня 2025 року в 13 год 50 хв ОСОБА_1 по місцю свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив сварку із своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином, у відповідності до положень ч.2 ст 268 КУпАП його участь в судовому за сіданні не є обов'язковою, тому розгляд справи проведений без участі ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону). Під психологічним насильством в сім'ї слід розуміти насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров'ю. Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя, батьків і дітей, вітчима (мачуху) та пасинка (падчерку) ( п. 1, 7, 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Отже, психологічне насилля це використання переваги, щоб знецінити іншого члена сім'ї, та свідоме ігнорування його, почуттів тих членів сім'ї, які залежні від кривдника. Насильство - свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Стамбульською Конвенцією домашнє насильство розуміється як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Матеріалами справи встановлено, що виклик на лінію 102 відносно ОСОБА_1 був по причині порушення ним правил дорожнього руху, що підтверджується рапортом оперативного чергового ВП № 1 Прилуцького РВП від 24.07.2025 року.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи фактичні дані, які наявні в матеріалах справи, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, оскільки в його діях відсутні ознаки притаманні домашньому насильству. Наявними в справі матеріалами не встановлено чи викликали дії ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 можливість настання чи реального настання шкоди її психічному здоров'ю. Сам лише факт наявності між родичами конфліктної ситуації, сварки не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Додані до протоколу докази унеможливлюють прийняттю однозначного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства по конфлікту згідно з протоколом, тобто поза розумним сумнівом не вказують на вчинення дій, які кваліфіковані працівником поліції за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 256, 283-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляція в Чернігівський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: Л.В.Тіщенко