Справа № 642/5898/25 (1-кс/642/1453/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1285/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у межах кримінального провадження № 12025221220001228 від 26.09.2025, -
Цією ухвалою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 24.11.2025 року включно, без визначення застави.
На зазначену ухвалу захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій, враховуючи доповнення до неї, просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби або визначити розмір застави в межах розміру встановленого КПК України за вчинення нетяжкого злочину.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину. Вказувала на відсутність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3,5 ч.1ст. 177 КПК України. Вказувала, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований. Вважала, що у цьому кримінальному провадженні, враховуючи те, що інкриміновані ОСОБА_7 дії класифікуються, як вчинення нетяжкого злочину, є підстави для застосування до нього альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221220001228 від 26.09.2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України.
Слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав існування обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України, наявності ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_10 , слідчий суддя суду першої інстанції встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України. Також слідчий суддя встановив існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим слідчий суддя оцінивши обставини кримінального провадження, дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків. Поряд з цим слідчий суддя зазначав, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а тому відсутні підстави для визначення застави.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо неможливості застосування у цьому кримінальному провадженні альтернативного запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.2 ст. 350 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у протоколах огляду місця події; протоколах допиту свідків; протоколі допиту потерпілого; сліди, які містяться на речових доказах; протоколі затримання підозрюваного.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення..
Відомості, які містяться в матеріалах судового провадження, фактичні обставини кримінального провадження, вказують на наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим, належить врахувати, що прокурор в судовому засіданні як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надав будь-яких об'єктивних доказів, що застосування альтернативного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , а саме застави, не забезпечить його сумлінну процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, належить взяти до уваги, що дії, які інкримінуються ОСОБА_7 , а саме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України, - класифікуються, як нетяжкий злочин, за який передбачена відповідальність у вигляді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.
Поряд з цим належить врахувати, що згідно пред'явленої підозри, потерпілому заподіяні легкі тілесні ушкодження, що підтверджується відомостями проведених експертних досліджень.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Колегія суддів дійшла висновку, що саме у цьому і проявляється гуманність та демократичність положень та завдань кримінального процесуального закону. Адже можливість внести заставу і виконувати обов'язки, які будуть визначені слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, більш позитивно сприймаються, ніж перебування у місцях позбавлення волі.
Поряд з цим, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив, що у підозрюваної відсутні міцні соціальні зв'язки, однак підозрюваний однією сім'єю проживає разом з ОСОБА_11 , що вочевидь свідчить про існування у нього міцних соціальних зв'язків.
Також належить врахувати, що ОСОБА_12 має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, що свідчить про існування офіційного, постійного джерела доходу, раніше не судимий.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оцінюючи цю норму закону, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець не заборонив, а лише надав суду дискриційні повноваження щодо визначення можливості встановити альтернативний запобіжний захід у кримінальних провадженнях, в тому числі, навіть за підозрою особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 350 КК України.
Тобто, закон передбачає можливість застосування тримання під вартою одночасно з обранням підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також визначає сукупність обставин, а також критерій, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати підозрюваним та його утриманцями засобів гідного людини проживання.
Поряд з цим, слідчий суддя або суд, враховуючи відомості про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, повинні переконатися, що застава здатна примусити особу з'являтися в засідання і не перешкоджати досудовому розслідуванню.
Зокрема, з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_12 раніше не судима, має місце реєстрації та фактично постійно проживає з цивільною дружиною, що вочевидь свідчить про існування міцних соціальних зв'язків, офіційно працевлаштований, що свідчить про існування стабільного легального доходу.
Крім того, належить врахувати, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України, яке згідно положень ст. 12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин.
Натомість, відповідно д вимог п.1 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину, - від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, при визначенні альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя або суд встановлює підозрюваному певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, сумлінне виконання яких забезпечує ефективне проведення досудового розслідування.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» в якому суд зазначив: «Національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
Враховуючи фактичні обставини цього кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, та поклавши на підозрюваного певні процесуальний обов'язок, поза розумним сумнівом, мінімізує існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Поряд з цим, в рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Враховуючи такі відомості, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, проживає однією сім'єю з ОСОБА_11 , що свідчить про існування міцних соціальних зв'язків, офіційно працевлаштований, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та прийняти нову, якою частково задовольнити клопотання слідчого, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_12 та визначити йому розмір застави, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги захисника.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого тяжкого злочину від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість у цьому кримінальному провадженні визначити розмір застави щодо ОСОБА_12 у максимально дозволеному розмірі, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором та встановлених нормами п.1 ч.5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_12 як підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, та таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням стадії кримінального провадження, застосування до ОСОБА_12 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з визначенням розміру застави, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року скасувати.
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 24.11.2025 року включно.
Визначити суму застави стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду:
Отримувач коштів: Харківський апеляційний суд
Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ
Код банку отримувача (МФО): 820172
Рахунок отримувача: UA078201720355279002000085314
Код ЄДРПОУ суду: 42261368.
При внесенні суми застави, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися з Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а підозрюваний підлягає поміщенню до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :