Справа № 638/16800/23 Головуючий суддя І інстанції Хайкін В.М.
Апеляційне провадження № 33/818/1490/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
10 жовтня 2025 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Кукурудза М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, -
Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград, водій військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 30.10.2023 року близько 17:50 мобільною групою ВСП було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння солдата ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків на території військової частини НОМЕР_1 (в пункті її тимчасової дислокації) АДРЕСА_2 . В подальшому солдата ОСОБА_1 було доставлено до пункту дислокації групи ВСП АДРЕСА_2 для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Алконт-М №00241. Відповідно до тесту №1097 від 30.10.2023 року поставлено діагноз: алкогольне сп'яніння - 1,38 проміле. Таким чином, солдат ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.11.2023 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у звязку з відсутністю події і складу адмінстративного правопорушення.
Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки суду, що викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не виконував службових обов'язків в стані алкогольного сп'яніння на території військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що його доставлення до пункту дислокації групи ВСП АДРЕСА_2 було здійснено з порушенням вимог Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 (далі - Інструкція № 329 від 23.10.2021), до матеріалів справи не було долучено протокол про адміністративне затримання, протокол про адміністративне правопорушення не складався командиром військової частини або уповноваженим ним командиром підрозділу. Зазначає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП, без застосування технічних засобів відеофіксації та без залучення двох свідків, які не перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що він не підписував жодних документів, а тому матеріали справи повністю сфальсифіковані, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду за його відсутності. Зазначає, що суд першої інстанції наклав на нього занадто суворе стягнення, без належного дослідження усіх доказів справи.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.11.2023, посилаючись на те, що судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено за його відсутності та останній не був повідомлений про дату і місце судового розгляду, копію судового рішення не отримував, а про існування оскаржуваної постанови йому випадково стало відомо лише після того, як намагався відчужити своє майно на користь іншої особи, а тому він не мав об'єктивної можливості подати апеляційну скаргу у строк, передбачений чинним законодавством.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, але останній повідомлявся судом апеляційної інстанції про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 28.08.2025 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який зазначений в його апеляційній скарзі, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023.
Крім того, судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 28.08.2025 направлялася ОСОБА_1 судова повістки на адресу його місця мешкання, яку він особисто отримав 05.09.2025.
При цьому, до початку апеляційного розгляду захисник Кукурудза М.В. повідомила суду, що ОСОБА_1 відомо про місце, дату та час апеляційного розгляду, але він не може з'явитися до суду апеляційної інстанції, оскільки наразі її підзахисний перебуває в лавах ЗСУ та проходить військову службу.
Захисник Кукурудза М.В. вважала за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та з яким узгоджена процесуальна позиція сторони захисту.
Крім того, до суду апеляційної інстанції не надходило будь-яких клопотань від самого ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду.
При цьому, суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.11.2023 та його захисник - адвокат Кукурудза М.В. безпосередньо приймає участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
За таких обставини, апеляційний суд, враховуючи думку захисника Кукурудза М.В. про проведення апеляційного розгляду за відсутності її підзахисного, а також те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, але в судове засідання не з'явився та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, апеляційний суд вирішив провадити апеляційний перегляд оскаржуваної постанови без участі ОСОБА_1 , але за обов'язковою участю його захисника, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника Кукурудза М.В., яка повністю підтримала апеляційну скаргу свого підзахисного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення подану апеляційну скаргу, з наступних підстав.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
За таких обставин, згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено об'єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Цих обставин також не встановлено і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені особою в умовах особливого стану, зокрема за виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами обов'язків військової служби в стані сп'яніння.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ/2 №11220 від 30.10.2023; акту № 237 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу; роздруківці тесту на алкоголь, проведеного за допомогою приладу Алконт-М № 1097 від 30.10.2023; копії військового квитка серії НОМЕР_2 .
З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ-2 №11220 від 30.10.2023 вбачається, що він складений у відповідності до ст.ст. 254-256 КУпАП, в якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та який особисто підписав останній (а.с.1).
При цьому, відповідно до цього протоколу, у ньому зазначені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких ОСОБА_1 було особисто ознайомлено, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі (а.с.1 зворотна сторона).
Крім того, ОСОБА_1 у цьому протоколі надав свої письмові пояснення, в яких просив суд обмежитись зауважень (а.с.1 зворотна сторона).
Згідно відомостей копії військового квитка серії НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 станом на 30.10.2023 проходив військову службу на посаді водія у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.2-3).
Окрім цього, з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу №237 від 30.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою Алконт-М складає 1,38 проміле. Огляд проведено у зв'язку із встановленням у ОСОБА_1 наступних ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту; хитка хода. З результатами огляду ОСОБА_1 згоден, що засвідчив особистим підписом (а.с.5).
З роздруківки технічного засобу Алконт-М вбачається, що 30.10.2023 о 19 год. 14 хв. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Алконт-М (прилад №00241, тест №1097) та результат огляду складає 1,38 проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі роздруківки (а.с.4).
При цьому, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечую факту проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Алконт-М №00241 у пункті дислокації групи ВСП АДРЕСА_2 .
Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1 , останній просив провадити судовий розгляд у справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНХІ-2 №11220 від 30.10.2023 за його відсутності, а також зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, визнає повністю (а.с.7).
Також апеляційний суд зауважує, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено 30.10.2023 в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про свідчить їх особистий підпис в акті огляду на стан алкогольного з використанням спеціального технічного засобу №237 від 30.10.2023, а тому відсутні будь-які порушення вимог ст. 266-1 КУпАП, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині є безпідставною та необґрунтованою.
Належить також взяти до уваги, що протокол про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП, складений відповідно до вимог Інструкції № 329 від 23.10.2021, у тому числі щодо зазначення у ньому дати і місця його складання, посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка його склала; відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, зафіксовані у ньому відомості узгоджуються із сукупністю інших доказів, тому суд доходить висновку, що цей документ складений у передбачений законодавством спосіб та є належним і допустимим доказом.
При цьому, апеляційні доводи захисника про порушення вимог п.8 Інструкції № 329 від 23.10.2021 - є суб'єктивними та безпідставними, оскільки представник мобільної групи ВСП, які виявили солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання ним службових обов'язків на території військової частини НОМЕР_1 (в пункті її тимчасової дислокації), керувалися Інструкцією про порядок організації патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №515 від 10.10.2016 (далі - Інструкція №515 від 10.10.2016).
Крім того, Інструкції № 329 від 23.10.2021 та №515 від 10.10.2016 не містять вимог щодо обов'язкового залучення уповноваженими посадовими особами управління Служби правопорядку до протоколу про військове адміністративне правопорушення та матеріалів про адміністративне правопорушення копії протоколу про адміністративне затримання особи, який повинен бути зареєстрований в журналі обліку матеріалів про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, сторона захисту не була позбавлена процесуальної можливості звертатись до керівництва управління Військової служби правопорядку, з метою підтвердження їх доводів щодо відсутності протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 .
Також доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Алконт-М та він наполягав на проведенні відповідного огляду в закладі охорони здоров'я, повністю спростовуються відомостями протоколу про адміністративне правопорушення ДНХІ-2 №11220 від 30.10.2023, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу № 237 від 30.10.2023, роздруківки технічного засобу Алконт-М (приладу №00241) від 30.10.2023 та письмової заяви ОСОБА_1 від 30.10.2023, в яких він не зазначав будь-яких зауважень щодо проведеного огляду.
Суд також бере до уваги те, що, незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників Військової служби правопорядку, в тому числі під час доставлення ОСОБА_1 до пункту дислокації ВСП в АДРЕСА_2 , складання протоколу про адміністративне правопорушення та адміністративних матеріалів за цим протоколом, ОСОБА_1 та його захисник Кукурудза М.В. не скористалися своїм процесуальним правом і вони не зверталися зі скаргами на дії цих осіб до їх керівництва або до відповідних вищих посадових осіб, хоча мали для цього достатньо часу.
Стороною захист також не оскаржувані дії керівництва цих посадових осіб щодо неналежного проведення службової перевірки в порядку, визначеному КАС України.
Крім того, стороною захисту не надано суду доказів про те, що вона зверталася до правоохоронних органів із заявою, в порядку ст.214 КПК України, щодо внесення відомостей до ЄРДР з метою порушення кримінального провадження за фактом фальсифікації матеріалів цієї справи та перевищенні своїх службових повноважень працівниками Військової служби правопорядку, а тому апеляційні доводи в цій частині, у тому числі, щодо безпідставного складання адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ-2 №11220 від 30.10.2023 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, є необґрунтованими та суб'єктивними.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій працівників Військової служби правопорядку щодо складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ-2 №11220 від 30.10.2023 року за ч.3 ст.172-20 КУпАП та адміністративних матеріалів за цим протоколом.
Апеляційний суд також зазначає, що сторона захисту не заявляла будь-яких клопотань про виклик та допит свідків з метою підтвердження їх версії про те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є зацікавленими особами у розгляді цієї справи або є особами, які перебувають у відносинах підлеглості з ОСОБА_1 , а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.
Також належить зазначити про безпідставне посилання ОСОБА_1 на Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, який затверджений постановою КМ України №32 від 12.01.2024, оскільки він прийняти та набрав чинності після події у цій справі.
Крім того, з урахуванням вищенаведеного, відсутні докази, що ОСОБА_1 наполягав на проведенні його огляду на стан сп'яніння саме у закладі охорони здоров'я та був позбавлений можливості проходження такого огляду.
Також суд зауважує, що сторона захисту не заперечує факту проведення ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння у пункті дислокації групи ВСП в АДРЕСА_2 .
Більш того, захисником та ОСОБА_1 не зазначено обгрунтованих доводів про те, яким чином огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я міг би захистити права ОСОБА_1 чи спростувати обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, проведений 30.10.2023 огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у пункті дислокації групи ВСП в смт. Борова не є таким, що проведений з порушенням будь-яких положень ст. 266-1 КУпАП, у зв'язку з чим не може бути визнаний недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 , які він зазначив в апеляційній скарзі, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Отже, під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції його права на захист, на думку апеляційного суду, є суб'єктивними та безпідставними, оскільки в своїй письмовій заяві ОСОБА_1 просив провадити розгляд справи за адміністративним протоколом ДНХІ-2 №11220 від 30.10.2023 за його відсутності (а.с.7).
Крім того, апеляційними судом поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.11.2023 та в суді апеляційної інстанції безпосереднього приймав участь в режимі відеоконференції його захисник - адвокат Кукурудза М.В., з метою повного, всебічного розгляду апеляційної скарги та дотримання процесуальних прав ОСОБА_1 на захист.
За таких обставин, апеляційні доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції його процесуального права на захист, на переконання апеляційного суду, є суб'єктивними та безпідставними.
Окрім цього, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, також не скористався своїм процесуальним правом та не з'явився в судове засідання в суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмеження усним зауваженням, як то передбачено статтею 22 КУпАП, про що фактично просить ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно примітки до статті 22 КУпАП, положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2,122-4,частиною третьою статті 123, частинами другою п'ятою статті 126, статтями 130 та 161-1 цього Кодексу.
Чинний закон про адміністративну відповідальність не містить у собі визначення поняття малозначності, а також не розкриває основних сутнісних ознак цього інституту.
Отже, поняття малозначності має оціночний характер, його зміст визначається, шляхом надання правозастосовним органом (судом) оцінки усім конкретним обставинам справи.
Виходячи із загальної сутності ознак малозначності у справах про адміністративні правопорушення, малозначними є лише (тільки) ті адміністративні правопорушення, які не становлять великої (значної) суспільної шкоди, а також унаслідок їх заподіяння не відбувається спричинення збитків державним та/або суспільним інтересам, чи то громадян, в залежності від характеру правовідносин.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 Постанови від 03.06.2005 N 8 роз'яснив, що, вирішуючи питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, суди повинні враховувати як вартість, так і кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.
У статті 23 КУпАП законодавець визначив, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкцією ч.3 ст. 173-20 КУпАП передбачено стягнення у виді накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції врахувавши умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого вид державного примусу у виді штрафу, який є мінімальним, з огляду на межі санкції зазначеної вище статті.
Крім того, накладаючи стягнення, суд першої інстанції застосував стягнення, яке є менш суворим у порівнянні з іншим видом стягнення, передбаченим санкцією цієї статті, а саме - утримання на гаупвахті.
З такими видом і мірою адміністративного стягнення погоджується і апеляційний суд.
Ураховуючи суть скоєного адміністративного правопорушення, особливістю якого є перебування військовослужбовця на території військової частини у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на тяжкий для держави час, обумовлений збройною агресією російської федерації проти України, запровадженням у зв'язку з цим в державі правового режиму воєнного стану, апеляційний суд не вважає, що скоєне правопорушення можна розцінювати, як малозначне, тому відсутні підстави для застосування відносно ОСОБА_1 в даному конкретному випадку положень статті 22 КУпАП.
Таким чином, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.3 ст. 172-20 КУпАП та відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Отже, апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції, у повній відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 - задовольнити, поновивши йому цей процесуальний строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков