Справа № 952/793/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1257/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України
15 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 березня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частини 1 статті 115, частиною 1 статті 263 України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12023221090000836 від 19.08.2023 року, -
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 березня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леб'яже Зачепилівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263 КК України, та призначено йому покарання: за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України - у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі; за частиною 1 статті 263 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначиено ОСОБА_8 покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_8 покарання відраховується з дня постановлення вироку - з 14 березня 2025 року. На підставі частини 5 статті 72 КК України зараховано ОСОБА_8 , з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.03.2025 про уточнення вироку, у строк покарання термін попереднього ув'язнення за період часу з 20.08.2023 до дня постановлення вироку. До набрання вироком законної сили продовжено відносно ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Згідно вироку ОСОБА_8 , знаходячись в с. Леб'яже Красноградського району Харківської області, точної дати та часу не встановлено, діючи всупереч положенням п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ, не маючи відповідних дозволів органів Міністерства внутрішніх справ України, в порушення п. 9 Положення «Про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992; п. 2.3.3 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, незаконно придбав один споряджений корпус бойової ручної наступальної гранати «РГД-5» із одним уніфікованим підривником (запалом ручної гранати типу «УЗРГМ-2»), які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойову ручну наступальну осколкову гранату «РГД-5», один споряджений корпус бойової ручної протипіхотної гранати «Ф-1» із одним уніфікованим підривником (запалом ручної гранати типу «УЗРГМ», які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойову ручну протипіхотну оборонну гранату «Ф-1». Отримавши зазначені гранати, ОСОБА_8 переніс їх до свого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав для особистих потреб.
Окрім цього, ОСОБА_8 19.08.2023 близько 20:00 год. перебував біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де під час спілкування зі своєю сестрою ОСОБА_8 у нього раптово виник конфлікт з останньою за фактом того, що він зловживає спиртними напоями та веде антисоціальний спосіб життя. В ході вказаного конфлікту у ОСОБА_9 виник прямий умисел на позбавлення життя своєї сестри ОСОБА_8 шляхом підривання своєї сестри гранатою.
Далі, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 повернувся до власного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де взяв бойову наступальну осколкову гранату РГД-5 та один споряджений корпус бойової ручної протипіхотної оборонної гранати «Ф-1» із одним уніфікованим підривником (запалом ручної гранати типу «УЗРГМ», які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойову ручну протипіхотну оборонну гранату «Ф-1», та з вказаними бойовими припасами одразу пішов до домоволодіння сестри ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_8 , повернувшись до місця проживання своєї сестри ОСОБА_8 , яка в цей час знаходилась за подвір'ям житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , продовжив конфлікт та, висловлюючи погрози життю потерпілої ОСОБА_8 , з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя своєї сестри ОСОБА_8 до кінця, привів бойову наступальну осколкову гранату РГД-5 у бойовий стан, а саме висмикнув кільце бойової чеки, та з метою вбивства ОСОБА_8 , будучи заздалегідь обізнаним у можливості доведення свого злочинного умислу до кінця внаслідок вибуху такої гранати, підійшов до своєї сестри ОСОБА_8 та кинув приведену у бойову готовність гранату РГД-5 на землю у безпосередній близькості від потерпілої.
Таким чином, ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя своєї сестри ОСОБА_8 до кінця. Однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як потерпіла ОСОБА_8 відбігла на безпечну відстань. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані судом першої інстанції за частиною 1 статті 263 КК України, та за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України, а саме як закінченого замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Не погодившись з вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_8 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України виправдати, а кримінальне провадження в цій частині закрити, за частиною 1 статті 263 КК України призначити покарання з застосуванням статей 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_8 з-під варти. Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що потерпіла на підставі статті 63 Конституції України відмовилася від надання показань щодо близького родича, у поданій до суду заяві зазначила, що претензій до брата не має, просила суворо не карати та не позбавляти його свободи. Судом першої інстанції показання потерпілої не були досліджені безпосередньо, посилання у вироку на її показання, надані під час досудового розслідування є такими, що суперечать КПК України. Таким чином, вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України не знайшло свого підтвердження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні вимоги, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного. Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Вирок суду в частині доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, стороною захисту не заперечується, у зв'язку із чим колегія суддів не надає оцінки вироку в цій частині.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно із статті 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, яка має здійснюватись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції вказані вимоги дотримані, висновок щодо винуватості ОСОБА_8 та кваліфікації його дій за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України є обґрунтованим, зроблений на підставі об'єктивного з'ясування обставин, які підтверджено сукупністю всіх досліджених судом доказів, що є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, посилався на показання чоловіка потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , який пояснив, що є цивільним чоловіком потерпілої ОСОБА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В один з днів влітку 2023 року близько 19:30 год. він прийшов додому, перебував у дворі, на відстані 10 м від калитки, побачив, як жінка з велосипедом виходить з двору. До неї підбіг її брат ОСОБА_11 та почав з нею конфліктувати, говорив: «пішли у двір, будемо розбиратися». Вони стояли за двором, свідку було видно їх в калитку. ОСОБА_12 намагався схопити ОСОБА_13 за петельки одягу. Потім вони відійшли в правий бік від калитки. Свідок хотів вийти на вулицю, але почув звук вибуху. Через декілька секунд свідок дійшов до калитки, побачив, що жінка відбігла метрів на 50-60, до свого брата ОСОБА_14 та сестри ОСОБА_15 , які проживають на тій же вулиці, до свідка підбіг ОСОБА_12 з гранатою в руці та почав кричати, щоб свідок не дзвонив до поліції, адже він всіх зрівняє із землею.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_16 пояснила, що була співмешканкою ОСОБА_8 , вони три місяці проживали разом. 19.08.2023 близько 19:30 год. вони з ОСОБА_12 знаходилися вдома. До них прийшла сестра ОСОБА_12 та розпочала конфліктувати з нею, висловлювала різні претензії свідку, потім пішла додому (через одне домоволодіння по вулиці, на одному боці). Свідок повідомила про це ОСОБА_12 . Близько 20:00 ОСОБА_12 пішов додому до сестри, щоб заступитися за свідка. Свідок пішла за ним, до двору не заходила, чекала його хвилин п'ять. ОСОБА_12 вийшов з двору сестри та сказав « ОСОБА_17 , тікай», ОСОБА_13 також вийшла на вулицю. Свідок пішла в напрямку свого будинку, підійшла до своїх доньки з зятем, які прийшли до неї, після чого почула звук вибуху, потім побачила дим. В руках у ОСОБА_12 свідок нічого не бачила. Після вибуху ОСОБА_12 дійшов до свого будинку, на лівій стороні тіла у нього були поранення. Свідок перебувала біля будинку ОСОБА_8 разом із донькою та зятем, коли почула вибух, це було через 2-3 хвилини після того, як ОСОБА_12 сказав їх вертатися. У подальшому він повідомив свідку, що підірвав гранату. У ОСОБА_13 на подвір'ї предметів, схожих на боєприпаси, свідок не бачила. Між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 інколи виникали конфлікти раніше. ОСОБА_12 не повідомляв свідка, що бажає вбити сестру або нанести їй ушкодження.
Свідок ОСОБА_18 в ході допиту повідомив, що в один з днів влітку 2023 року ввечері він разом із жінкою прийшов у гості до її матері та ОСОБА_8 . Потім до ОСОБА_8 прийшла його сестра, почала говорити на ОСОБА_19 погані слова, погрози, вони покричали один на одну та сестра ОСОБА_8 пішла додому. Сварка відбувалася близько 3 хвилин. ОСОБА_8 у цей час перебував на городі. Після конфлікту ОСОБА_12 пішов до сестри, потім повернувся на двір та сказав всім, щоб всі тікали звідси, після чого зайшов у дім. Свідок вийшов на вулицю. ОСОБА_12 повернувся до сестри, почав ганятися за нею навколо велосипеду, який ОСОБА_13 тримала в руках, намагався схопити її за одяг, потім пролунав вибух. У цей час поруч зі свідком перебували його дружина та її мати ОСОБА_16 . ОСОБА_12 розвернувся, побіг в бік свого будинку, далі він з ОСОБА_19 кудись зникли. В ході конфлікту ОСОБА_13 намагалася захиститися від ОСОБА_12 велосипедом, який тримала в руках, він перебував між нею та ОСОБА_12 . Чоловіка ОСОБА_13 свідок не бачив. Вибух стався на відстані 3-4 м від ОСОБА_13 та зовсім поруч із ОСОБА_20 тілесних ушкоджень не отримала.
Крім того, судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , досліджено письмові докази, а саме: рапорт про те, що 19.08.2023 о 19:44 до Красноградського РВ ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення ОСОБА_23 про те, що в зазначений день та час його брат ОСОБА_8 кинув у двері до заявника та сестри гранату, яка вибухнула, чоловік на місці ще одну гранату тримає в руках;
заяву про вчинення кримінального правопорушення від 19.08.2023, відповідно до якої ОСОБА_8 звернулась до Красноградського РВ ГУНП в Харківській області з заявою, в якій повідомила, що 19.08.2023 близько 20:00 її брат ОСОБА_8 , перебуваючи біля її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , кинув в неї гранату, яку вона відкинула від себе, вона вибухнула;
відповідно до протоколу огляду місця події з 21:54 год. по 22:25 год. 19.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 оглянуто придворову територію біля домоволодіння, виявлено та вилучено фрагменти металу;
відповідно до рапорту співробітника Красноградського РВ ГУНП в Харківській області, 19.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_8 здійснив замах на вбивство своєї сестри ОСОБА_8 за допомогою предмету, за зовнішніми ознаками схожого на гранату РГД-5;
відповідно до рапорту співробітника Красноградського РВ ГУНП в Харківській області, в лісосмузі за огородами в с. Леб'яже Красноградського району Харківської області знайдено гранату темно-зеленого кольору. Заявник ОСОБА_18 ;
відповідно до протоколу огляду місця події з 11:43 год. до 12:16 год. 20.09.2023 вилучено: предмет, схожий на корпус гранати Ф-1, предмет, схожий на підривач типу УЗРГМ, змив;
відповідно до рапорту співробітника Красноградського РВ ГУНП в Харківській області за повідомленням лікаря БШМД від 07:25 год. 20.08.2023 госпіталізовано ОСОБА_8 з осколковим пораненням, госпіталізують до лікарні в м. Красноград.
Судом першої інстанції досліджено довідку № 2717 (видана о 07:21 20.08.2023) КНП «Красноградська ЦРЛ», протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_8 затримано о 09:40 год. 20.08.2023 у с. Зачепилівка Красноградського району Харківської області, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-23/18573-БД від 27.09.2023, висновок судово-психіатричної експертизи № 164 від 18.09.2023, протокол огляду предметів від 22.08.2023, висновок судової вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/121-23/18634 від 27.09.2023, висновок судово-медичної експертизи № 12-14/104-КР/23 від 25.09.2023, висновок судової комплексної вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/121-23/21848 від 22.04.2024. Обвинувачений ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснив, що 19.08.2023 ввечері він перебував вдома. Також у домоволодінні знаходилися ОСОБА_16 , її донька ОСОБА_24 та її чоловік ОСОБА_25 . Коли він йшов з городу до будинку, до нього підійшла його співмешканка ОСОБА_19 та повідомила, що його сестра ОСОБА_13 приходила до неї та влаштувала словесний конфлікт, звинувачуючи в тому, що обвинувачений вживає спиртні напої. Він вирішив піти додому до сестри з'ясувати, в чому справи. Будинок сестри знаходиться через один будинок від його будинку. Сестрі висловив претензії з приводу її поведінки. Вона на нього кричала та висловлювалась нецензурно, погрожувала відправити до психіатричної лікарні, оскільки він вживає спиртне.
Він пішов через її город, на посадці за городами лежали 2 гранати. Він взяв їх з собою, повернувся через своє домоволодіння та знову пішов до сестри. Питав, що їй від нього треба. Сказав їй, що підірве себе. Вона продовжувала висловлювати претензії. Він стояв з гранатами в лівій та правій руці. Сестра стояла перед ним, в руках тримала велосипед. Була вдягнута в халат. За одяг її він не чіпав. Сам він був вдягнутий у шорти та футболку. Потім він відпустив гранату лівою рукою, вона впала на землю біля нього, потім вибухнула. Сестра стояла в 3-4 метрах від місця вибуху. ОСОБА_13 відбігла в бік, почала кричати, що викличе поліцію. Інша граната залишилась у нього. Потім, коли він йшов від сестри, другу гранату десь загубив
Про гранати ОСОБА_8 згадав, коли сестра почала на нього кричати. Вирішив її налякати.
Досвіду застосування зброї та боєприпасів в минулому він не має, військову службу не проходив. Він кинув гранату, яка була в лівій руці, при цьому значення для нього, яку гранату застосовувати, не було. Тілесні ушкодження він отримав саме внаслідок вибуху. Оскільки він вважав, що гранати учбові, він не розраховував на вибух. До сестри вони стояли обличчям до обличчя, між ними перебував велосипед сестри. Гранату кидав не в бік сестри, а просто випустив з руки. Вбивати сестру не мав наміру, хотів лише її налякати. Навколо них з сестрою нікого не було. Місце події приблизно в 3 метрах від паркану, між парканом та дорогою.
Він не пам'ятає, як виривав чеку з гранати. Гранати з собою він взяв, щоб підірвати себе. Сестра бачила гранати, але тікати не намагалася. До вибуху конфлікт продовжувався 5-10 хвилин. За день до подій він вживав спиртне, того дня також випив 100 г горілки вдень, хоча взагалі не п'є 10 років. Кидаючи гранату, він не мав бажання комусь ушкодити та не думав, що вона вибухне. Він хотів показати сестрі, що він може підірвати себе.
Як вбачається зі змісту вироку, потерпіла ОСОБА_8 від надання суду показань відмовилась, користуючись передбаченим статтею 63 Конституції України правом не давати показання стосовно свого близького родича. У поданій до суду заяві повідомила, що не має претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_8 , у разі доведеності його винуватості при призначенні покарання покладалась на розсуд суду, але просила суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі.
Не дивлячись на те, що потерпіла не надала суду показань щодо обставин інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, суд першої інстанції, дослідивши дані з вищенаведених показань свідків та письмових доказів дійшов обгрунтованого висновку про їх належність, допустимість та достатність для доведення винуватості ОСОБА_8 .
Захисник стверджує, що не доведено наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_8 умислу на закінчений замах на умисне вбивство. Колегія суддів такі доводи захисника вважає безпідставними та таким, що спростовуються сукупністю встановлених судом першої інстанції обставин, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Слід враховувати, що під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату. Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. З встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що до ОСОБА_8 підбіг її брат ОСОБА_11 та почав з нею конфліктувати, говорив: «пішли у двір, будемо розбиратися». Вони стояли за двором, свідку було видно їх в калитку. ОСОБА_12 намагався схопити ОСОБА_13 за петельки одягу. Свідок ОСОБА_16 повідомила, що близько 20:00 ОСОБА_12 пішов додому до сестри, щоб заступитися за свідка. Свідок пішла за ним, до двору не заходила, чекала його хвилин п'ять. ОСОБА_12 вийшов з двору сестри та сказав « ОСОБА_17 , тікай», ОСОБА_13 також вийшла на вулицю. Свідок пішла в напрямку свого будинку, підійшла до своїх доньки з зятем, які прийшли до неї, після чого почула звук вибуху, потім побачила дим. Наявність конфлікту між потерпілою та обвинуваченим підтвердив і свідок ОСОБА_18 , який також зазначив, що після конфлікту ОСОБА_12 пішов до сестри, потім повернувся на двір та сказав всім, щоб всі тікали звідси, після чого зайшов у дім. Свідок вийшов на вулицю. ОСОБА_12 повернувся до сестри, почав ганятися за нею навколо велосипеду, який ОСОБА_13 тримала в руках, намагався схопити її за одяг, потім пролунав вибух. Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.08.2023, потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що перебуваючи біля свого домоволодіння її брат ОСОБА_8 кинув в неї гранату, яку вона відкинула від себе і вона вибухнула. При цьому, ОСОБА_8 була попереджена про кримінальну відповідальність за статтею 383 КК України, тобто за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
Та обставина, що ОСОБА_8 безпосередньо не надала показань у суді першої інстанції, не спростовує зміст поданої нею заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також показання допитаних судом першої інстанції свідків, які підтверджують факт застосування ОСОБА_8 бойової гранати у безпосередній близькості до його сестри під час конфлікту між ними. Суд апеляційної інстанції враховує, що між потерпілою та обвинуваченим виник конфлікт.
Обвинувачений ОСОБА_8 , зі слів свідка ОСОБА_18 , спочатку перебував на городі, після конфлікту його сестри з ОСОБА_16 , обвинувачений повернувся у двір, зайшов у дім, потім повернувся до сестри та почав ганятися за нею навколо велосипеду, який ОСОБА_13 тримала в руках, намагався схопити її за одяг, потім пролунав вибух. Тобто обвинувачений ОСОБА_8 цілеспрямовано взяв дві гранати, з якими пішов до домоволодіння сестри. При цьому, як зазначили свідки, в ході конфлікту обвинувачений намагався схопити сестру за одяг, потім пролунав вибух. Сам обвинувачений, згідно його пояснень, викладених у вироку, зазначив, що кинув гранату, але хотів показати сестрі, що може підірвати себе, не мав наміру її вбивати, вважав, що гранати учбові.
Однак, суд апеляційної інстанції критично ставиться до пояснень обвинуваченого про те, що він не усвідомлював того, що гранати є бойовим, оскільки ОСОБА_8 свідку ОСОБА_16 сказав: «Ксюха, тікай». Свідок ОСОБА_18 також повідомив, що ОСОБА_8 сказав всім, щоб тікали звідси. Чоловік потерпілої ОСОБА_8 також надав показання про те, що коли почув звук вибуху, до нього відбіг обвинувачений ОСОБА_8 та кричав, щоб свідок не дзвонив до поліції, адже він всіх зрівняє з землею. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював, що бойові припаси не є учбовими та становлять небезпеку. Крім того, стороною захисту винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України не заперечується, а отже і визнається той факт, що предметом кримінального правопорушення були бойові припаси. Характер, послідовність, дій ОСОБА_8 , його поведінка під час конфлікту з сестрою, із застосуванням наступальної осколкової гранати РГД-5 у безпосередній близькості до сестри, та після вчинення злочину, свідчать про те, що обвинувачений, застосовуючи бойовий припас під час конфлікту мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої і вчинив для цього всі необхідні дії, однак злочинний результат не настав лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Та обставина, що потерпіла не отримала тілесних ушкоджень від вибуху, а був поранений саме обвинувачений ОСОБА_8 , не спростовує наявність в діях ОСОБА_8 умислу, оскільки застосування гранати такого типу могло неминуче призвести до тяжких наслідків, які в даному випадку не настали.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування вироку щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України, з огляду на встановлені обставини. Вирок є мотивованим, постановлений на підставі належно досліджених доказів, яким надано правильну оцінку.
Перевіряючи вирок суду в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість пом'якшення обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України в межах санкції статті. Відповідно до статті 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України є особливо тяжким злочином, кримінальне правопорушення, передбачене за частиною 1 статті 263 КК України є тяжким злочином. Враховуючи обставини скоєння даних кримінальних правопорушень, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, відсутність таких, що пом'якшують покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, а також його ставлення до скоєного - невизнання винуватості у кримінальних правопорушеннях, відсутність щирого каяття, а також позицію потерпілої ОСОБА_8 , яка відмовилась надавати показання суду та фактично повідомила, що не має до обвинуваченого претензій, просить не призначати йому суворе покарання, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 за частиною 1 статті 263 КК України - 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. На думку колегії суддів, покарання, що призначене ОСОБА_8 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України є занадто суворим. ОСОБА_8 раніше не судимий, на час вчинення кримінальних правопорушень офіційно не був працевлаштований, не одружений, проживав зі співмешканкою, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та місце реєстрації в Харківській області, за місцем проживання характеризується позитивно. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений пояснив, що шкодує, що так сталося, щиро каявся. З урахуванням позиції потерпілої ОСОБА_8 , висловленої у суді першої інстанції про те, що вона не має до обвинуваченого претензій, просить не призначати йому суворе покарання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість пом'якшення обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України в межах санкції статті, що в свою чергу впливає на пом'якшення остаточного покарання, призначеного судом першої інстанції на підставі статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. На переконання суду апеляційної інстанції, покарання, призначене як окремо за кожне кримінальне правопорушення, так і за їх сукупністю буде співмірним протиправним діянням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. У зв'язку із наведеним, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначеного покарання - зміні.
Керуючись статтями 405, 407, 408, 414, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 березня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання - змінити. Пом'якшити ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 15 частини 1 статті 115 КК України до 7 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 1 статті 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
В решті вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий:
Судді: