Справа № 536/2631/24 Номер провадження 33/814/773/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
17 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Ігнатенка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка І.М., на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04 жовтня 2024 року о 07 годині 49 хвилин по пров. Новому, 3 у с. Вільна Терешківка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан названого сп'яніння на місці з використанням газоаналізатора «Драгер 6810 Алкотест» і в медичному закладі.
В апеляційній скарзі адвокат Ігнатенко І.М. просить скасувати постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , було безпідставно зупинено поліцейськими, ними не доведено належними й допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, які могли би бути підставою для зупинки його автомобіля, а тому всі зібрані поліцією по справі докази є недопустимими; ОСОБА_1 не погодився пройти огляд у медичному закладі, оскільки поліцейський заздалегідь повідомив, що протокол буде складено в будь-якому випадку; направлення на огляд виписане поліцейським 04 жовтня 2024 року о 08 годині 30 хвилин, а протокол про адміністративне правопорушення вже було складено 04 жовтня 2024 року о 08 годині 18 хвилин; поліцейський не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці із застосуванням технічних засобів, але в той же час склав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що є протиріччям; відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо цієї особи; матеріалами провадження не підтверджено те, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки.
У судовому засіданні апеляційної інстанції адвокат Ігнатенко І.М. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримали апеляційну скаргу, водночас ОСОБА_2 підтвердив те, що він 04 жовтня 2024 року о 07 годині 49 хвилин по пров. Новому, 3 у с. Вільна Терешківка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений поліцією, зазначив про невживання ним алкоголю та відсутність відеозапису того, що він не увімкнув покажчик повороту.
Суд апеляційної інстанції заслухав адвоката Ігнатенка І.М. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевірив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №142369 04 жовтня 2024 року о 07 годині 49 хвилин по пров. Новому, 3 у с. Вільна Терешківка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, та відмовився від проходження огляду на стан названого сп'яніння на місці з використанням газоаналізатора «Драгер 6810 Алкотест» і в медичному закладі. У протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначив про те, що визнає свою винуватість, засвідчивши вказане своїм підписом (а.с.4).
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1 , за вказаних вище місця, дати, часу та його зупинки поліцією в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджено в цій скарзі, ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанцій, а також даними відеофіксації.
Разом з тим, доводи апелянта, які зводяться до порушення порядку висування вимоги ОСОБА_1 щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння є неспроможними.
Так, наведені в протоколі обставини об'єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що після зупинки ОСОБА_1 , який 04 жовтня 2024 року о 07 годині 49 хвилин по пров. Новому, 3 у с. Вільна Терешківка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1 , поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, насамперед у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота. Однак на висловлені поліцейським вимоги ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. При цьому, ОСОБА_1 на запитання поліцейського підтвердив те, що вказана вище відмова від огляду є його особистою позицією, сформованою в результаті його волевиявлення, а також те, що напередодні (вчора ввечері) він вживав алкоголь. Також поліцейським: повідомлено, що за вказані вище дії (відмову ОСОБА_1 як водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння щодо нього будуть складені матеріали за вчинення адмінісративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; роз'яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституцією України, ст.268 КУпАП.
Окрім того, в акті ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом і власноручним записом згоду із зафіксованим фактом його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Аlcotest 6810» (а.с.6).
Також матеріалами підтверджено вручення поліцейським копії направлення ОСОБА_1 на огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад, що підтверджується його підписом та власноруч здійсненим записом у цьому направленні (а.с.5).
Таким чином, зазначені вище обставини в їх сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом підтверджують факт керування автомобілем «ВАЗ 21083», н.з. НОМЕР_1 , за встановлених місцевим судом обставин і його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зазначені вище дії ОСОБА_1 містять усі необхідні елементи як об'єктивної, так і суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Усупереч доводам апелянта, з матеріалів відеофіксації вбачається, що відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння була здійснена з прямим умислом, усвідомленою, добровільною та сформована виключно внаслідок його волевиявлення, що він і підтвердив поліцейському. Так, перевіркою відеофіксації та інших письмових матеріалів справи не встановлено тих обставин, які би свідчили про саме формування цієї позиції ОСОБА_1 унаслідок впливу на нього інших осіб, сторонніх факторів.
Окрім того, ОСОБА_1 як водій, який згідно з даними довідки Сектору адміністративної практики Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області в 2018 році отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.9), безумовно розумів наявність у нього передбаченого законом обов'язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння з ознаками такого стану, насамперед у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота. Наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння зафіксовано й у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні та акті (а.с.1, 5, 6).. На місці події поліцейський повідомив про виявлення в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, зокрема, запаху алкоголю з порожнини рота в контексті наявності підстав для проведення його огляду на стан названого сп'яніння. Окрім того, наявності цих ознак не заперечував ОСОБА_1 на місці правопорушення.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи безпідставності таких вимог.
Необгрунтованими є і твердження апелянта, які зводяться до небезпервності та неповноти відеозапису, так як наявний у матеріалах справи технічний носій інформації з відеозаписами містить повні відомості про обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо нього матеріалів поліцією, які записані в декількох файлах та відтворення змісту яких свідчить про те, що процес відеофіксації був повним і безперервним (а.с.10).
Водночас доводи апеляційної скарги щодо підстави та обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом і його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цим питанням та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов'язком водія.
При цьому, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в повному обсязі підтверджується даними відеозаписів, які є засобами об'єктивного контролю, то недоліки вказівки часу в направленні не впливають на правильність установлення винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП і не здатні вплинути на результат судового розгляду, у зв'язку з чим означені аргументи підлягають відхиленню.
Також не впливає назва акту, в якому зафіксовані відомості щодо відмови ОСОБА_1 від огляду, на достовірність цих відомостей, які підтверджуються даними відеофіксації.
На твердження ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції також наголошує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Таким чином, доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, є безпідставними.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що обумовлено змістом і характером протиправних дій, які становить загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та власності третіх осіб.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Таким чином, за вчинення цього адміністративного правопорушення позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік є обов'язковим.
При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового.
Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм (водійське посвідчення серії НОМЕР_2 ), що не оспорюється в апеляційній скарзі та підтверджується даними довідки Сектору адміністративної практики Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області (а.с.9).
Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка має безальтернативний характер, а тому наявність у матеріалах справи позитивної характеристики ОСОБА_1 за місцем роботи та його твердження в судовому засіданні апеляційної інстанції, в яких він просив не позбавляти його посвідчення водія з посиланням на те, що він має дружину, яка хворіє, відповідно до вказаних вище вимог закону, не вказують на можливість застосування більш м'якого стягнення, аніж того, що було обрано судом першої інстанції.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка І.М., залишити без задоволення, а постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун