Справа № 382/2216/24 Номер провадження 22-ц/814/3487/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
20 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Браташа Юрія Павловича, представника ОСОБА_1 , на додаткову ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового не зазначені) у справі за за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника Калініченко Олександри Вікторівни до ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні рідного сина на час його зникнення безвісти.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 червня 2025 року на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні рідного сина на час його зникнення безвісти.
Додатковою ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Браташа Ю.П. про ухвалення додаткового рішення у справі.
В апеляційній скарзі адвокат Браташ Ю.П., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткову ухвалу скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору є помилковим з огляду на те, що ця справа була передана Яготинським районним судом Київського області для розгляду до Автозаводського районного суду м.Кременчука, отже відповідно до ст.33 ЦПК України розгляд справи почався спочатку, тому відзив на позов отриманий судом 13.06.2025 року як заява по суті справи (ч.2 ст.174 ЦПК України) містив розрахунок судових витрат відповідача.
Суд першої інстанції з надмірним формалізмом оцінив умови договору про надання правничої допомоги, тому зробив помилковий висновок про відсутність домовленості між сторонами про оплату витрат у майбутньому.
З огляду на практику Верховного Суду (посилання на конкретні судові рішення зроблені в апеляційній скарзі) витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено, чи тільки буде сплачено, окрім того, сторони договору вправі визначити фіксований розмір гонорару, який підлягає сплаті незалежно від обсягу виконаної роботи.
Наголошується, що матеріали справи містять документи, згідно яких ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , договір про надання правничої допомоги укладений 06 лютого 2025 року укладений із ОСОБА_4 яка діяла як законний представник (мати).
Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав:
Відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2024 року адвокатка Калініченко О.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , у якому заявлена вимога про встановлення юридичного факту - перебування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на утриманні їхнього сина ОСОБА_6 на час його зникнення без вісті.
Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. (а.с.49)
01 лютого 2025 року судом отримана заява адвоката Браташа Ю.П., представника ОСОБА_1 , про вступ у справу як представника (а.с.53-54).
18 лютого 2025 року судом отримано клопотання адвоката Браташа Ю.П., представника ОСОБА_1 , про передачу справи на розгляд Автозаводському районному суду м.Кременчука (а.с.61-62), а також клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі (а.с.67-68).
05 травня 2025 року судом отримані клопотання адвокатки Калініченко О.В., представниці ОСОБА_2 , і адвоката Браташа Ю.П., представника ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи (а.с.93 - 95).
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року справу передано для розгляду Автозаводському суду м.Кременчука на підставі п.1. ч.1 ст.31 ЦПК України (а.с.115-116).
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у загальному позовному провадженні, підготовче судове засідання призначене на 17 червня 2025 року (а.с.129).
11 червня 2025 року судом отримана заява адвокатки Калініченко О.В., представниці ОСОБА_2 , про залишення позову без розгляду (а.с.127).
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України (а.с.144).
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20 червня 2025 року виправлено описку в ухвалі від 17 червня 2025 року (а.с.149).
У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі - стягнення витрат на правову допомогу адвокат Браташ Ю.П., представник ОСОБА_1 , посилався на те, що ОСОБА_2 подала безпідставний позов, що підтверджується її (від її імені) заявою про залишення позову без розгляду, інших доводів про необгрунтовані дії позивачки у справі заява не містить.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення витрат на правову допомогу з позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не надала разом із першою заявою по суті спору (відзивом на позов від 04.03.2025) на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікував понести в зв'язку із розглядом справи; у договорі про надання правничої допомоги відсутня домовленість сторін щодо сплати витрат на правничу допомогу у майбутньому; відсутні документально підтверджені витрати про надання правничої допомоги згідно умов договору; відсутні зазначення витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги; представником ОСОБА_1 адвокатом Браташем Ю.П. до матеріалів справи на підтвердження укладення договору не долучено інформації про те, що неповнолітня ОСОБА_1 досягла 14-річного віку, як наслідок чи може остання укладати договір з адвокатом,
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч.5 ст.142 ЦПК України суд у разі залишення позову без розгляду вправі ухвалити рішення про компенсацію витрат відповідача на правову допомогу виключно у разі, якщо буде доведено, що ці витрати сталися внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року (справа № 521/3011/18), викладені такі правові висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.
«Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
…
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.»
Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст.44 ЦПК).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст.44 ЦПК).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.09.2018 (справа №148/312/16) «для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов, чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується».
Суд першої інстанції наведеного не врахував - у своєму судовому рішенні взагалі не дав оцінки твердженню заявника (представника відповідачки) про подання позивачкою завідомо безпідставного позову, натомість зосередився на питанні доведеності витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначено вище, адвокат Браташ Ю.П. у заяві про ухвалення додаткового рішення обгрунтовував безпідставність заявленого позову виключно тим, що представниця позивачки подала суду заяву про залишення позову без розгляду (а.с.153).
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом особи, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року (справа № 548/2531/18), від 05 жовтня 2021 року (справа №308/13199/17), від 04 квітня 2022 (справа № 441/1609/19), від 03 лютого 2023 року (справа № 683/1861/19)).
Матеріали справи не містять об?єктивних даних про те, що позивачка ОСОБА_2 чи її представниця адвокатка Калініченко О.В. вчиняли необгрунтовані дії у межах розгляду цієї справи, тому у задоволенні заяви адвоката Браташа Ю.П., представника ОСОБА_1 , слід відмовити саме з цих мотивів.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні у частині мотивів відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат - витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Браташа Юрія Павловича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Додаткову ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 червня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов