Справа № 344/17475/25
Провадження № 11-сс/4808/400/25
Категорія ст. 181 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025091230000069 за ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 209 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року клопотання слідчого задоволено, застосовано щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування з визначенням розміру застави - 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 209 КК України та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному конкретному випадку є можливим визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави. Причому, з врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_8 , його майнового стану, сімейного стану, обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, слідчий суддя дійшов висновку про застосування максимального розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ухвалити нове рішення, яким клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Зазначає, що ОСОБА_8 не має жодного відношення до інкримінованих йому дій, а тому відсутні законні і обґрунтовані підстави для застосування запобіжного заходу.
Вказує, що твердження сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень є надуманим, не ґрунтується на належних та допустимих доказах та не підтверджені жодними об'єктивними обставинами.
Наголошує, що зі змісту повідомлення про підозру не вбачається яким саме чином ОСОБА_8 організував несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи вчиненому за попередньою змовою групою осіб та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, та легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом вчинених за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, у особливо великому розмірі. ОСОБА_8 не було вчинено жодних дій, спрямованих на організацію чи створення групи осіб з метою спільного умисного вчинення кримінального правопорушення. наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення тощо.
Звертає увагу, що у повідомленнях про підозру, які були вручені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , від 28 травня 2025 року, 29 квітня 2025 року та 27 травня 2025 року відповідно, не зазначено жодних відомостей щодо того, що вони нібито вчиняли злочинні дії під керівництвом третьої особи. Так, у сторони обвинувачення відсутні будь-які відомості чи докази, які 6 підтверджували, що підозрюваний є організатором або координатором інкримінованого кримінального правопорушення. Жодних відомостей про фінансування злочину з його боку також не встановлено. Матеріали не містять чіткої інформації щодо можливого розподілу ролей між особами, які нібито брали участь у події. Відсутні дані про будь-які вказівки чи розпорядження з боку підозрюваного іншим учасникам. Немає підтверджень щодо його участі у плануванні чи підготовці правопорушення, так само як і доказів отримання ним будь-якої вигоди чи зацікавленості у результатах цих дій. Усі наведені твердження сторони обвинувачення мають характер припущень та не підкріплені об'єктивними матеріалами.
З приводу наявності ризиків, зазначає, що вони не знайшли відгуку у будь-яких фактичних обставинах, які б об'єктивно підтверджували намір або дії, спрямовані на уникнення слідства чи суду. З моменту встановлення факту вчинення злочин минуло більше 5 місяців, протягом цього часу ОСОБА_8 не переховувався від органів досудового розслідування та/або суду, проживає за відомою органам досудового розслідування адресою та не вчиняв жодних дій спрямованих на переховування від слідства.
Вказує, що суд прийшов до хибного висновку, що у ОСОБА_8 відсутні будь-які стабільні соціальні зв'язки, оскільки останній має родину та виховує сина, що свідчить про його відповідальність і міцну прив'язаність до місця проживання. Відомий як порядна та законослухняна людина, яка з 2013 року активно займається волонтерською діяльністю, у тому числі допомагає військовослужбовцям на фронті, що підтверджується посвідченням волонтера. Має вищу освіту - здобув ступінь бакалавра та магістра, а також робітничі кваліфікації, що характеризує його як освіченого, працьовитого та цілеспрямованого. Усі ці обставини формують стійку позитивну характеристику підозрюваного та підтверджують відсутність підстав вважати його схильним до протиправної поведінки.
Також звертає увагу, що в даному випадку наявні достатні підстави для застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема особистої поруки чи домашнього арешту.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12025091230000069 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 209 КК України.
Злочини передбачені ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна відповідно.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 01 жовтня 2025 року (а.п. 1-9), повідомленням про підозру від 01 жовтня 2025 року (а.п. 13-19), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 жовтня 2025 року (а.п. 20-23), протоколом допиту підозрюваного від 01 жовтня 2025 року (а.п. 24-25), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 квітня 2025 року (а.п. 31-32), протоколом допиту представника потерпілого від 24 квітня 2025 року (а.п. 34-36), протоколом допиту представника потерпілого від 25 квітня 2025 року (а.п. 37-39), протоколом допиту свідка від 09 квітня 2025 року (а.п. 40-42), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 квітня 2025 року (а.п. 45-48), повідомленням про підозру у вчиненні злочину від 29 квітня 2025 року (а.п. 49-54), протоколом допиту підозрюваного від 07 травня 2025 року (а.п. 57-67), протоколом огляду предметів та документів від 06 травня 2025 року (а.п. 68-107), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27 травня 2025 року (а.п. 108-111), повідомленням про підозру у вчиненні злочинів від 27 травня 2025 року (а.п. 112-117), протоколом допиту підозрюваного від 27 травня 2025 року (а.п. 118-120), протоколом допиту підозрюваного від 27 травня 2025 року (а.п. 138-139), протоколом огляду предметів та документів від 07 серпня 2025 року (а.п. 140-147) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 209 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема ті на які посилається апелянт.
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Також ОСОБА_8 може здійснювати переслідування щодо вказаних учасників кримінального провадження, з метою створення у них враження можливості застосування насильства, тим самим впливати на їх показання;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того джерело існування ОСОБА_8 не відоме, на даний час він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених з корисливих мотивів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні вчиненим.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема особистої поруки чи домашнього арешту. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд правильно визначив розмір застави в межах 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, яка є помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_8 , його майнового стану, сімейного стану, обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив саме такий розмір застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів враховує, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_8 вийшов з під варти сплативши визначений судом першої інстанції розмір застави.
Таким чином колегія суддів вважає, що визначений розмір застави є помірним.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025091230000069 за ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 209 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5