Справа № 352/1865/25
Провадження № 33/4808/643/25
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.
Суддя-доповідач Кукурудз
17 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Кукурудза Б.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2025 року відносно ОСОБА_2 , -
Вказаною постановою відносно ОСОБА_2 , провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №440605 від 07 серпня 2025 року вказано, що ОСОБА_2 12 червня 2025 року близько 17 год 30 хв перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , що виразилось у висловлюванні образ та нецензурної лайки відносно останнього, чим спричинила шкоду психологічному здоров'ю потерпілого, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 , вказує на те, що постанова суду є незаконна та не обґрунтована, винесена без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин події. Стверджує, що суд не з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив докази та не сприяв об'єктивному розгляду справи. Зокрема, суд не допитав працівників поліції, не взяв до уваги, що протоколи складалися не вперше, і проігнорував той факт, що інцидент домашнього насильства відбувався в присутності їхніх неповнолітніх доньок, яким також було завдано шкоди. Суд залишив поза увагою систематичну поведінку ОСОБА_2 , її психологічну нестабільність та ігрову залежність, не взяв до уваги відеозаписи, які додані до матеріалів справи. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_2 протягом останнього року була фігурантом п'яти адміністративних протоколів про домашнє та психологічне насильство. Закриття цих справ призвело до відчуття безкарності, що, на думку ОСОБА_1 , стало причиною подальшої ескалації насильства. Він стверджує, що вже наступного дня, 15 серпня 2025 року, вона збила його автомобілем, завдавши тілесні ушкодження. Ці факти підтверджені медичними довідками, що діагностували струс мозку, забої та травми голови. Апелянт також наголошує на проблемах ОСОБА_2 з ігровою залежністю, підтвердженою трьома заявами до поліції від потерпілих про її шахрайські дії та п'ятьма розписками від сторонніх осіб, які підтверджують ігроманію. Також згадуються три розписки суїцидального характеру, адресовані йому та їхнім донькам, які долучені до апеляційної скарги.
Просить постанову суду першої інстанції скасувати та визнати дії ОСОБА_2 , як домашнє та психологічне насильство щодо нього.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до вимогст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Після ухвалення постанови суду першої інстанції, диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП зазнала змін та набула чинності 19.12.2024 року, згідно якої правопорушенням за цією статтею є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство- форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Дане адміністративне правопорушення характеризується матеріальним складом, тобто таке, для об'єктивної сторони якого, закон вимагає встановлення не тільки факту діяння, а й шкідливих наслідків.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, обставини, які вказані в протоколі, не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи долучені до справи докази дійшов висновку, що вони дійсно підтверджують, що між колишнім подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки, внаслідок чого вони не можуть дійти згоди в питаннях виховання спільних дочок. Разам з тим, матеріали справи не свідчать про вчинення ОСОБА_2 саме домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .
Окрім того, суд першої інстанції правильно встановив, що заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого є обов'язковим елементом складу правопорушення, який передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Водночас, доказів спричинення будь якої шкоди потерпілому ОСОБА_1 матеріли справи не містять.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення, суд першої інстанції вірно врахував належні та допустимі докази наявні в матеріалах справи, надав їм правову оцінку.
Висновок суду першої інстанції є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, що є у справі, та не спростовується доводами апеляційної скарги.
У матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З огляду на вищезазначене, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2025 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Б.І. Кукурудз