Житомирський апеляційний суд
Справа №277/221/24 Головуючий у 1-й інст. Гресько В. А.
Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.
15 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №277/221/24 за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинської селищної ради Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною,
на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Греська В.А. в смт Ємільчине,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ємільчинської селищної ради Житомирської області. Просив визнати за ним за набувальною давністю право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , після смерті якої залишився житловий будинок АДРЕСА_1 . Належний ОСОБА_3 житловий будинок побудований у 1960 році та обов'язкової державної реєстрації не потребував. Спадкоємців після смерті ОСОБА_3 не було. Йому не було де проживати та у 2001 році він зі своєю сім'єю вселився у цей житловий будинок. Під час проживання в будинку він привів його до ладу та уклав договір на постачання електроенергії до цього житлового будинку. У жовтні 2023 року на його замовлення ПП «Приват-Інвеста» виготовило технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Якби він не оселився у будинку його тітки та не привів би його до ладу і не підтримував би його, то до цього часу будинок би вже розвалився, а подвір'я поросло б деревами.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року визнано за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, через адвоката Осадчук Т.С. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, в свою чергу, була єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, в свою чергу, був єдиним спадкоємцем всього майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з заповітом від 08 липня 2013 року ОСОБА_4 заповіла своїй дочці ОСОБА_2 все майно, де б воно не було і з чого б не складалася. Позивачем ОСОБА_1 умисно не було залучено ОСОБА_2 , як учасника справи в якості відповідача, що мало на меті ввести суд в оману для ухвалення рішення про визнання за ним права власності. ОСОБА_2 не знала і не могла знати про рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року в справі №277/221/24, яким за ОСОБА_1 визнано право власності за набувальною давністю на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав тітці ОСОБА_3 , а тому це рішення вирішило питання про права та свободи ОСОБА_2 , яка обов'язково мала бути залученою до участі у справі, як відповідач, оскільки саме вона успадкувала спірний будинок, що залишився після смерті ОСОБА_3 . Належними відповідачами в таких категоріях справ є інші спадкоємці померлого, а у відсутності таких, не прийняття або відмови від спадщини ними - представницький орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, на території якої знаходиться спадкове майно. ОСОБА_1 умисно ввів суд в оману, що немає спадкоємців після ОСОБА_3 . Згідно з довідкою від 04 січня 2024 року №23/02-14/181/14, виданою Звягельською державною нотаріальною конторою Житомирської області, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, в свою чергу, була єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_5 , який померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, в свою чергу, був єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції при розгляді спору не надіслав запит до Звягельської державної нотаріальної контори з метою отримання інформації, чи була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 умисно створював перешкоди, щоб спадкоємець ОСОБА_2 не мала змоги оформити право власності на спірний будинок. ОСОБА_1 знав, що у нього немає підстав для набуття права власності на будинок, оскільки його сестра - ОСОБА_2 є спадкоємцем усього майна, у тому числі, спірного житлового будинку. Позивач знав, що після ОСОБА_6 є спадкоємці, але діючи незаконно, звернувся до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю з метою незаконного заволодіння чужим майном.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 через адвоката Бардошевську Т.І., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечення грунтуються на тому, що апеляційна скарга не містить відомостей про те, чому ОСОБА_2 більше ніж десять років не прийняла у спадщину майно, яке вважає належним їй. Разом із тим ОСОБА_2 оформила право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який згадується у заповіті її матері. Доказів того, що будинок АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_4 апеляційна скарга не містить. Відповідно до виписки з господарської книги від 20 листопада 2024 року №369 ОСОБА_3 є власником житлового будинку в цілому з усіма господарськими спорудами за вказаною вище адресою (без державної реєстрації). З 2001 року в цьому будинку проживає позивач ОСОБА_1 разом із сім'єю. Згідно з довідкою від 14 червня 2022 року №194, виданою КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації», станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Тобто, позивач ОСОБА_1 безперешкодно проживав у будинку АДРЕСА_1 задовго до смерті його матері ОСОБА_4 , з 2001 року по 2018 рік мав зареєстроване місце проживання та здійснював ремонт будинку і споруд, здійснював покращення та догляд за їх станом і прибудинковою територією, уклав договір на електропостачання та сплачував рахунки. Право приватної власності на спірний будинок зареєстроване за ОСОБА_1 11 квітня 2024 року. До цього часу ніхто не заявляв вимог щодо спадкування чи набуття права власності в будь-який інший спосіб на будинок АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою від 06 листопада 2024 року №353, виданою Ємільчинською селищною радою, ОСОБА_3 на день смерті проживала з чоловіком ОСОБА_7 . Даний факт свідчить про те, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті Куровської Розалії є її чоловік та оскільки він помер до спливу строку на вступ у спадщину, спадщину мали право прийняти його спадкоємці. Вказане підтверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є спадкоємцями померлої тітки.
Відповідач Ємільчинська селищна рада відзиву на апеляційну скаргу не подала. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, адвокат Осадчук Т.С. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ємільчинської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бардошевська Т.І. апеляційну скаргу не визнала, - просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Ємільчинської селищної ради у судове засідання не з'явився. Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.7 т.2). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційне провадження слід закрити з наступних підстав.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факту знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.
Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною власністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом із тим, згідно з частиною першою ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловив правову позицію, що аналіз частини першої ст.352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі №351/592/18 зазначено, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25 травня 2022 року серії НОМЕР_1 (а.с.41 т.1).
Згідно з довідкою Ємільчинської селищної ради від 01 грудня 2023 року №555 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до погосподарської книги №5 (книга 1996-2000) є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.11 т.1). У цьому житловому будинку з 2001 року по 2018 рік проживав із реєстрацією ОСОБА_1 , який на даний час фактично проживає із сім'єю без реєстрації.
Із довідки КП «Новоград-Волинське МБТІ» Житомирської обласної ради від 14 червня 2022 року №194 слідує, що згідно з архівними даними станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.9 т.1).
Відповідно до довідки Ємільчинської селищної ради від 09 лютого 2024 року №80 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 згідно з записом у погосподарській книзі за №5 (а.с.10 т.1). На день її ( ОСОБА_3 ). смерті разом із нею в цьому ж будинку був зареєстрований і проживав чоловік - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.10 т.1).
ОСОБА_2 , звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, послалася на те, що вона є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 . Також вона є єдиним спадкоємцем за заповітом усього майна ОСОБА_4 (матері), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, у свою чергу, була єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_5 (свого чоловіка), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, у свою чергу, був єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_3 (своєї рідної сестри), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 у апеляційній скарзі наполягає на тому, що вона успадкувала все майно, що належало тітці ОСОБА_3 , про що позивачу було відомо, але останній не залучив її, як учасника в якості відповідача у справі про визнання за ним права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції задовольнив позов до селищної ради та визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною власність, а коли вона хотіла оформити свої спадкові права на цей будинок, то нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері на житловий будинок АДРЕСА_1 у звязку з тим, що на підставі рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року право власності на цей житловий будинок вже зареєстровано за ОСОБА_1 , а тому вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про її права, але до участі у справі її не залучив.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що Ємільчинський районний суд рішенням від 07 березня 2024 року вирішив питання спадкових прав ОСОБА_2 , оскільки надані сторонами на засадах змагальності докази таких обставин не підтверджують.
Так, дійсно ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки її батько ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був рідним братом ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, одруження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.68-72 т.1).
Із заповіту від 08 липня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті розпорядилася, що належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , все майно де б воно не було і з чого б не складалося заповіла своїй дочці - ОСОБА_2 (а.с.66 т.1).
Із спадкової справи №181/2014 року слідує, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.204-255 т.1). ОСОБА_2 09 серпня 2014 року, тобто у шестимісячний строк, подала до Ємільчинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її матері за заповітом (а.с.204 зворот т.1). Отже, після смерті матері ОСОБА_2 спадщину прийняла.
У свою чергу, чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , тобто батько ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.207 зворот т.1). Із довідки виконкому Осівської сільської ради №116 прослідковується, що ОСОБА_5 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.214 зворот т.1). На день його смерті та протягом шести місяців постійно проживала та була зареєстрованою дружина - ОСОБА_4 . Отже, після смерті свого чоловіка мати ОСОБА_2 спадщину прийняла.
За довідкою Осівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 03 квітня 2012 року №270 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала одна в АДРЕСА_1 . Її рідний брат ОСОБА_5 , який був єдиним спадкоємцем і помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично вступив у володіння спадковим майном після смерті сестри ОСОБА_3 , а саме: провів поховання за власний рахунок, протягом шести місяців після смерті ОСОБА_3 здійснив поточний ремонт вказаного вище будинку (побілку, фарбування, часткову заміну покрівлі) і до дня своєї смерті використовував присадибну ділянку біля будинку (а.с.155 т.1).
Колегія суддів критично відноситься до відомостей, зазначених у вказаній вище довідці Осівської сільської ради від 03 квітня 2012 року №270, стосовно того, що спадкодавець ОСОБА_3 проживала одна та приналежності її брата ОСОБА_5 до спадкоємців, які доступилися до спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 .
У довідці не вказано, на підставі яких документів вона видана, а відомості про те, що ОСОБА_3 на день смерті постійно проживала одна в будинку АДРЕСА_1 взагалі не відповідають дійсності та спростовуються іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Так, Ємільчинською селищною радою надано копію погосподарської книги №5 за 1996-2000 року, згідно з якою, за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_8 та її чоловік ОСОБА_7 (а.с.192-193 т.1).
Окрім того, відповідно до листа Ємільчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області від 19 лютого 2025 року №98/29.14-59, в архіві відділу зберігається актовий запис про шлюб від 21 липня 1989 року №5, складений виконавчим комітетом Осівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.173 т.1). Відмітка щодо розірвання шлюбу в актовому записі відсутня.
Також повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть підтверджується, що відомості про документ, що підтверджував факт смерті ОСОБА_3 до відділу подавав саме чоловік померлої - ОСОБА_7 та саме йому була видана довідка для одержання допомоги на поховання (а.с.218 зворот-219 т.1).
Отже, на час своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_3 проживала у будинку АДРЕСА_1 не одна, а із своїм чоловіком ОСОБА_7 , який її поховав.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Нормами ст.549 Української РСР (1963 року), зокрема, було врегульовано, що спадкоємець визнається прийнявшим спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
За положеннями ст.529 ЦК Української РСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Із викладеного вище вбачається, що ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 та на день смерті дружини був зареєстрований і постійно проживав разом із нею у будинку АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 залишила заповіт або ж чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , який був закликаний до спадкоємства за законом після смерті дружини, відмовився би від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 . За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що на підставі ст.ст.529,549 ЦК Української РСР спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її чоловік ОСОБА_7 , як спадкоємець першої черги за законом, який на час смерті дружини постійно проживав із нею разом, а не її брат ОСОБА_5 , який належав до спадкоємців за законом другої черги, та за наявності спадкоємців за законом першої черги, які спадщину прийняли, до спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 взагалі не доступався.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.197 т.1). Спадкова справа після його смерті не заводилася. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 залишив би заповіт, а також того, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 або ОСОБА_2 були б спадкоємцями спадкодавця ОСОБА_7 .
Отже, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 спадщини після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийняв. Не доведено й спадкоємство батька або матері ОСОБА_2 щодо спадщини, яка відкрилася після смерті чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Підсумовуючи викладене вище, спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не увійшов, а тому після смерті останнього не міг були успадкованим його дружиною ОСОБА_4 . Успадкувати можна лише те, що увійшло до складу спадщини.
За таких обставин, ОСОБА_2 не доведено факту того, що вона після смерті своєї матері успадкувала спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , а тому рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року, яким визнано за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 не вирішувалося та вона не має права апеляційного оскарження такого рішення суду.
Відповідно до п.3 частини першої ст.362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 встановлено, що рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 не вирішувалося, Житомирський апеляційний суд закриває апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на це рішення.
Керуючись ст.ст.259,268,362,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною, на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 березня 2024 року закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: