Справа № 155/673/25 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М.
Провадження № 22-ц/802/885/25 Доповідач: Осіпук В. В.
30 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпук В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 травня 2025 року,
У квітні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд із зазначеним позовом.
Покликалось на те, що 23 серпня 2024 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про надання послуг «Швидка готівка», був укладений кредитний договір № АВН0СТ155101724406539784, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 60000 грн, строком на 60 місяців до 22 серпня 2029 року, зі сплатою процентів у розмірі 85 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Крім того позивач вказував, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 24 квітня 2025 року, виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 91 978 грн 08 коп., з яких: 60000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 035 грн 35 коп. - заборгованість за відсотками та 1 942 грн 73 коп. -заборгованості за пенею.
За таких обставин, позивач АТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 91 978 грн 08 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати по справі.
Заочним рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 26 травня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101724406539784 від 23 серпня 2024 року в розмірі 90 035 грн 35 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі позивача АТ «Акцент-Банк», вважаючи заочне рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні з відповідача на свою користь пені незаконним, прийнятим судом з недотриманням норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування», який є спеціальним законом, з 24 січня 2024 року заборона на нарахування неустойки відсутня, а тому в цій частині позов банку є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом і процентами ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом у цій частині не переглядається.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір між сторонами укладено 23 серпня 2024 року під час дії воєнного стану в Україні і пеня за прострочення виконання зобов'язання нарахована позивачем саме в цей час. Також суд посилався на те, що станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, саме ця норма ЦК України є пріоритетною і превалює над нормою Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені і відсутність підстав для її стягнення.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що 15 квітня 2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та кредитодавцем АТ «Акцент-Банк» було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ'Акцент-банк», в якій зазначено, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить укладений між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг.
У подальшому, а саме 23 серпня 2024 року відповідач, вже будучи клієнтом банку, шляхом підписання заяви про надання послуг «Швидка готівка», яка підписана електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, уклав з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101724406539784, щодо надання кредиту в розмірі 60000 грн, строком на 60 місяців до 22 серпня 2029 року, зі сплатою процентів у розмірі 85 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
З наявного в матеріалах справи і не спростованого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2024 року, слідує, що станом на 24 квітня 2025 року утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 91 978 грн 08 коп., з яких 60000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30 035 грн 35 коп. - заборгованість за відсотками та 1 942 грн 73 коп. - заборгованість за пенею (а.с. 14).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Установивши, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором.
Водночас суд правомірно вважав, що вимоги АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України ( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, що пеня за кредитним договором нарахована за період з 24 жовтня 2024 року по 24 квітня 2025 року, під час дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь кредитодавця АТ «Акцент-Банк».
Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.
Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дослідивши наявні у справі докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог позивача та задовольнив позов частково.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді