Справа № 761/28233/19
Провадження № 2/761/3607/2025
17 жовтня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарях: Лаврук Ю.В., Клюс В.В., Тиха П.О.
за участі:
представника відповідача Київської міської прокуратури:
Ткаченко Т.М.
представника відповідача Міністерства юстиції України:
Рєпкіна Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури про відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку
В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: держави Україна, в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, з послідуючими уточненнями, в якому просив суд:
- стягнути з держави Україна на користь позивача, у якості відшкодування майнової шкоди, втрачений позивачем заробіток (п.1 ст.3 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діям органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду ? від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР) у сумі 68 250, 00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що неотримання ним заробітної плати за квітень 2006 року та травень 2006 року за його основним місцем роботи в АКБ ?ТАС-Комерцбанк? на посаді Голови Спостережної ради банку, виникло внаслідок його незаконного тримання під вартою з 31 березня 2006 року по 31 липня 2006 року. А тому, на думку позивача, відповідно до ст.3 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діям органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду? з держави Україна повинно бути стягнуто 68 250, 00 грн., у відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку.
В судовому засіданні представник відповідача Київської міської прокуратур проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що надані позивачем розрахунки середньомісячної заробітної плати у АКБ ?ТАС Комерцбанк? ОСОБА_1 для визначення суми втраченого заробітку взагалі не відповідають дійсності, викладені на припущеннях останнього та не мають за собою доказової бази.
Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Міністерство юстиції України у дані справі є неналежним відповідачем, так як, не являється органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з?вився; про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; свого представника для прийняття участі у розгляді справи не направив.
Суд, заслухав пояснення позивача, представників відповідачів Київської міської прокуратури та Міністерства юстиції України, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що в період часу з 09 серпня 2004 року по 29 травня 2006 року ОСОБА_1 працював на посаді Голови Спостережної Ради Банку АКБ ?ТАС-Комерцбанк? та був звільнений з роботи за власним бажання, відповідно до ст.38 КЗпП України.
31 березня 2006 року ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
03 квітня 2006 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці.
В послідуючому, строк тримання під вартою ОСОБА_1 було неодноразово продовжено.
31 липня 2006 року ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 просив суд, стягнути з держави Україна, у якості відшкодування майнової шкоди 68 250, 00 грн., у вигляді втраченого ним заробітку на посаді Голови Спостережної Ради Банку АКБ ?ТАС-Комерцбанк? за період часу з 01 квітня 2006 року по 29 травня 2006 року (день звільнення), відповідно до п.1 ст.3 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діям органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду ? від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР. Оскільки, у зазначений період часу він перебував в Київському слідчому ізоляторі №13, тобто був позбавлений досудовим слідством, прокуратурою та судом свободи і внаслідок цього був позбавлений можливості фізично з'являтись за основним місце роботи та виконувати обов'язки за посадою голови Спостережної Ради АКБ ?ТАС-Комерцбанк?. У вказаний період він перебував у трудових правовідносинах з АКБ ?ТАС- Комерцбанк?. Таким чином, внаслідок тримання його під вартою, як застосованого запобіжного заходу, тобто примусового позбавлення свободи та права на працю, за місцем основної роботи Головою Спостережної ради АКБ ?ТАС-Комерцбанк? за період з 01 квітня 2006 року до 29 травня 2006 року він втратив заробіток в сумі 68 250, 00 грн. Вищезазначені обставини позбавили його можливості виконаувати свою робот, а тому, заробітна плата за вищезазначеною посадою ним отримана не була.
Статтею 1 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду? передбачено, що відповідно до цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України ?Про оперативно-розшукову діяльність?, ?Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю? та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду?).
Статтею 3 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду? передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Разом з тим, ст.4 цього Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Під час розгляду справи, судом достовірно встановлено, що звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Спостережної Ради Банку АКБ ?ТАС-Комерцбанк? 29 травня 2006 року відбулося саме за власним бажанням, відповідно до заяви ОСОБА_1 та Рішення засідання Загальних зборів акціонерів АКБ ?ТАС-Комерцбанк? від 29 травня 2006 року (а.с.201 т.1).
Вказані обставини не заперечувалися і самим позивачем в судовому засіданні.
Також, під час розгляду справи судом не було встановлено, а позивачем не було надано доказів, що звільнення ОСОБА_1 мало місце саме внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до ст.38 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як вбачається із Наказу №208-к АКБ ?ТАС-Комерцбанк? від 29 травня 2006 року, ОСОБА_1 , Голову Спостережної Ради Банку АКБ ?ТАС-Комерцбанк? звільнено 29 травня 2006 року за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.
Підставою для звільнення, слугувала заява ОСОБА_1 .
Згідно ст.116 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як вбачається із довідки Форми ОК-5 (наданої ОСОБА_1 т.1 а.с.108-109) АКБ ?ТАС-Комерцбанк? (код ЄДРПОУ19356840) (назву банку змінено з 16 листопада 2007 року на ВАТ ?Сведбанк?) ОСОБА_1 проведено нарахування сум заробітної плати для нарахування пенсії, з яких здійснено сплату страхових внесків за квітень 2006 року у розмірі 4 960, 00 грн. та травень 2006 року у розмірі 4 960, 00 грн. Також, у дані довідці відображена кількість днів, яка підлягає оплаті, а саме: квітень 2006 року - 30 днів, травень 2006 року - 31 день.
Окрім того, з боку позивача суду не були надані табелі виходу на роботу за квітень 2006 року та травень 2006 року для перевірки інформації, а саме: які підстави слугували для проведення нарахування ОСОБА_1 зарплатної плати за вищезазначений період (квітень 2006 року та травень 2006 року), що відображено в довідці Форми ОК-5.
Доказів, які б свідчили про неотримання зазначених сум ОСОБА_1 суду надано не було, як і не було їх встановлено під час розгляду справи.
Отже, з урахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що саме роботодавець має нести відповідальність перед працівником у разі несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні останнього, за обставин звільнення за власним бажанням.
Крім того, Міністерство юстиції України не порушувало жодних прав та інтересів ОСОБА_1 . Оскільки, Міністерство юстиції України не є органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, тобто органом, до якого можуть бути застосовані положення Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду?, як підстави відшкодування майнової шкоди, у вигляді втраченого заробітку.Міністерство юстиції України не має повноважень представляти інтереси держави в цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 110, 141, 142, 206, 258, 259, 263-266, 268, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 19, 56, 59 Конституції України, ст.ст. 1-4 Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду?, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури про відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: