Справа №760/20875/23
1-кп/760/1777/25
20.10.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100170000155 від 15.07.2023 р., за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100170000155 від 15.07.2023 р., за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Сторона обвинувачення не забезпечила прибуття у судове засідання потерпілого та свідків сторони обвинувачення, про допит яких просила суд. Прокурор повідомив, що наявні відомості про можливу смерть потерпілого, а свідки не прибули по причині хвороби та перебування у відпустці, у зв'язку із чим просив слухання справи відкласти.
Прокурор також звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке мотивоване тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану. Прокурор зазначає, що окрім обґрунтованої підозри, продовжують існують ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, що пов'язане із позбавленням волі, може переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків та постійного місця проживання у м. Києві, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Інший більш м'який запобіжний захід, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. У зв'язку із чим, прокурор просить продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , зазначивши, що за цією адресою ніхто не проживає, раніше проживав обвинувачений, а саме помешкання належить його батькові.
Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_5 підтримала позицію сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 .
Заслухавши думки учасників кримінального провадження стосовно клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Таким чином, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає, однак судове слідство по кримінальному провадженню не завершено та не прийнято остаточного рішення, враховуючи обґрунтованість підозри та те, що не відпали ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно того, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення на підставі вироку суду, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, засуджений на підставі вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.05.2014 р. за ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі, звільнився 05.08.2015 р. по відбуттю строку покарання, наразі в Солом'янському районному суді міста Києва перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України, що свідчить про наявність ризику, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При розгляді клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, зареєстрованого постійного місця проживання у м. Києві не має, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, що у своїй сукупності вказує на відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, які б могли слугувати стримуючим фактором з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд погоджується із позицією сторони захисту, що зі сплином часу ризики, визначені ст. 177 КПК України, зменшуються. Однак, в даному кримінальному провадженні дані ризики продовжують існувати, оскільки суд не допитав потерпілого та заявлених стороною обвинувачення свідків, на яких може впливати обвинувачений.
Поміж тим, із врахуванням тривалості даного кримінального провадження, неможливості сторони обвинувачення забезпечити в судове засідання докази сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про можливість визначення обвинуваченому застави у розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ч. 3 ст. 331, ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 грудня 2025 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: банк отримувача коштів ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
-прибувати до суду за кожним викликом,
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи,
-утриматись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні, свідками та експертами.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити 60 днів з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Солом'янський районний суд м. Києва.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язана виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18 грудня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Оголосити перерву в судовому розгляді до 01.12.2025 на 14:00
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1