Справа № 740/3129/25
Провадження № 2/740/1529/25
20 жовтня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Дударця Д.В., за участю секретаря судового засідання Каленіченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Глазун Т.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позов мотивовано тим, що 20.03.2025 ОСОБА_2 на грунті раптово виниклих неприязних відносин спричинив позивачу тілесні ушкодження. Відомості про таку подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025275490000058 від 21.03.2025 з правовою кваліфікацією за частиною другою статті 125 КК України.
У ході досудового розслідування було призначено судово-медичну експертизу та згідно з висновком експерта № 46 від 21.03.2025 у позивача зафіксовано струс головного мозку, забій м'яких тканин голови та обличчя, забійні рани обличчя, екстрипація зубів з права, забій поперекового відділу хребта.
Зазначив, що вироком Ніжинського міськрайонного суду від 29.04.2025 відповідача у справі ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, який набрав законної сили 30.05.2025.
У межах кримінального провадження цивільний позов позивачем як потерпілим не заявлявся, а витрати на його лікування, пов'язані з зазначеною вище подією, підтверджуються квитанціями на загальну суму 3 016,38 гривень.
Своїми діями відповідач наніс позивачу моральну шкоду, яка полягала у стражданнях, приниженнях, сильному болі та тривалому лікуванні, порушенні порядку організації життя і стану здоров'я близьких, при цьому факт нанесення тілесних ушкоджень було зафіксовано на відео та висвітлено в мережі інтернет.
Відповідач ОСОБА_2 добровільно відшкодовувати завдану шкоду відмовляється, що стало підставою для звернення до суду.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3 016,38 гривень майнової шкоди та 55 000 гривень моральної шкоди.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії усправі
Ухвалою судді від 26.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 18.09.2025 за результатами підготовчого засідання справу призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, від його представника адвоката Глазун Т.О. надійшла до суду заява про розгляд cправи без їх участі, в якій позов просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України», про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, що встановлені судом, та норми права, які були застосовані
Судом встановлено, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.04.2025, який набрав законної сили 30.05.2025, ОСОБА_2 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту вироку 20.03.2025 близько 23 години 00 хвилин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_2 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
У подальшому, ОСОБА_2 реалізуючи свій протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров'ю ОСОБА_1 та бажаючи їх настання, діючи умисно, з особистого мотиву з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в область обличчя, від якого останній впав на підлогу, та ОСОБА_2 ще завдав близько 10 ударів кулаком правої руки в область обличчя, тим самим спричинивши ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: ЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, забійні рани обличчя, які відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (а.с. 7-8).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З виписки із медичної карти вбачається, що ОСОБА_1 у період з 21.03.2025 до 28.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Ніжинська центральна міська лікарня» імені Миколи Галицького у зв'язку з перенесеною черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, забоєм рани обличчя та забоєм м'яких тканин голови і обличчя (а.с. 20-21).
Таким чином, у зв'язку зі спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 проходив лікування і поніс витрати на придбання медикаментів на загальну суму 3 016,38 гривень що підтверджується чеками (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено, що винні дії відповідача знаходяться в прямому причинному зв'язку із заподіяною йому матеріальною шкодою у виді витрат, пов'язаних із лікуванням, тому позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 3 016,38 гривень підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з пунктами 3, 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 провадження № 61-1382сво23).
Заподіяння моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Надаючи оцінку доводам позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди, суд погоджується, що така шкода полягає у фізичному болі та душевних переживаннях, які він зазнав унаслідок заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень, що в свою чергу викликало біль, стресовий стан та переживання через неправомірні дії щодо них та порушення сталого побуту.
Таким чином, суд вважає, що в такому випадку факт заподіяння моральної шкоди позивачу є безсумнівним, знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням, передбаченим частиною другою статті 125 КК України, що підтверджується вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.04.2025, та наслідками у вигляді фізичного болю та душевних переживаннях позивача.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на безпечне для життя - це одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і громадянина.
Одночасно, зважаючи на сутність моральної шкоди, немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011).
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 23 ЦК України, враховує характер правопорушення, а саме те, що останньому внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано легкі тілесні ушкодження. Після заподіяння таких ушкоджень він потребував медичної допомоги та в період часу з 21.03.2025 до 28.03.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні.
При цьому, звичний спосіб життя ОСОБА_1 змінився, оскільки він був змушений стаціонарно лікуватися, а тому позбавлений можливості вести активний спосіб життя, будувати плани на майбутнє.
При цьому, на думку суду, сума, визначена потерпілим ОСОБА_1 в частині розміру моральної шкоди в розмірі 55 000 гривень, є завищеною, і дотримуючись вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає позивача стягненню 15 000 грн завданої моральної шкоди, оскільки такий розмір є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем страждань та переживань, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору слід зазначити таке
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,96 грн, виходячи з розрахунку 23 016,38 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (ставка судового збору за дві позовні вимоги) : 58 016,38 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 960,96 грн.
На підставі наведеного та куруючись статтями 141, 247, 263-265, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 016 (три тисячі шістнаднять) гривень 38 копійок матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 96 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ