Справа № 766/14250/24
н/п 1-кп/766/1305/25
06 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2022 року за № 22022230000000494 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнобаївка, Білозерського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області 10.03.2000 року, який не є депутатом будь-якого рівня, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації (далі - рф) спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який визнається рф та Україною.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
22.02.2022 року президент рф направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
24.02.2022 року військовослужбовці збройних сил рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні та адміністративні кордони України в Харківській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
З метою протидії збройній агресії рф 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.
Таким чином, у період з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року по цей час на всій території України введено та діє правовий режим воєнного стану, що пов'язано із розв'язанням рф військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.
Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991 року, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Окупаційна адміністрація рф - сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
У період з 24.02.2022 року по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями збройних сил рф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами) Генічеський, Каховський та Скадовський райони Херсонської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією.
Кінцевою метою діяльності представників російської федерації є досягнення соціально-культурної, гуманітарної, інформаційної, економічної та іншої ізоляції населення тимчасово окупованої частини Херсонської області від решти території України для знищення у свідомості окупованого населення ознак української самоідентифікації, унеможливлення функціонування на вказаній території громадянського суспільства, підтримання дій та рішень для забезпечення роботи так званої «військово-цивільною адміністрацією Херсонської області» в інтересах держави-агресора, а також формування умов для фактичного переходу частини території України під її юрисдикцію.
З метою здійснення контролю за інформаційним простором окупованої території Херсонської області, невстановлені представники держави-агресора російської федерації, протягом березня-квітня 2022 року, здійснили відновлення телекомунікаційного сполучення між Херсонською областю та тимчасово окупованою територією АР Крим (що функціонувало до тимчасової окупації АР Крим в 2014 році) та 30.05.2022 року вимкнули телекомунікаційні канали зв'язку, що надходили з материкової частині України та підключили канали зв'язку з території АР Крим.
Першою компанією, яка почала впровадження російського мобільного зв'язку на окупованій території Херсонщини була ООО «К-ТЕЛЕКОМ» (реєстраційний номер юридичної особи юридичних осіб російської федерації - 1142308006917, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 4а). Разом з цим, 18.10.2004 року зареєстровано Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», код ЄДРПОУ 14333937 (далі - ПрАТ «ВФ Україна»). Основним видом економічної діяльності ПрАТ «ВФ Україна» є діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку.
На території Херсонської області з 2012 року функціонує технічний центр Херсон ПрАТ «ВФ Україна», розташований за адресою: м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
Достовірно знаючи про вищевказані обставини, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді інженера 2 категорії технічного центру Херсон ПрАТ «ВФ Україна», діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, підтримав та реалізував дії держави-агресора російської федерації щодо впровадження та функціонування на тимчасово окупованій території Херсонської області мережі зв'язку відповідно до нормативно-правових актів російської федерації, розвитку інфраструктури у сфері надання телекомунікаційних послуг та здійснення контролю за інформаційним простором окупованої території Херсонської області.
Так, ОСОБА_3 , у невстановлений час, але не пізніше 15.08.2022 року, перебуваючи на території м. Херсон, встановив контакт з невстановленими представниками держави-агресора російської федерації, які перебували на території м. Херсон та з метою завдання шкоди Україні, шляхом здійснення контролю за інформаційним простором окупованої території Херсонської області, маючи вільний доступ до всіх базових станцій ПрАТ «ВФ Україна», що розміщені в м. Херсон та на території Херсонської області, досяг з ними домовленості щодо відключення телекомунікаційних каналів мобільного зв'язку на базових станціях ПрАТ «ВФ Україна», які надходили з материкової частині України та підключення до мережі мобільного оператора російської федерації ООО «К-ТЕЛЕКОМ».
З цією метою, ОСОБА_3 , реалізуючи усні вказівки невстановлених представників держави-агресора російської федерації, використовуючи свої знання у побудові та роботі оператора стільникового зв'язку, здійснював відключення, переключення телекомунікаційних каналів, проводив демонтаж телекомунікаційного обладнання базових станцій, яке належало ПрАТ «ВФ Україна», що розміщені в м. Херсон та на території Херсонської області, здійснював його транспортування та передачу невстановленим досудовим розслідуванням представникам ООО «К-ТЕЛЕКОМ», з метою подальшого перепрограмування на роботу в телекомунікаційній мережі ООО «К-ТЕЛЕКОМ», що діє в інтересах держави-агресора російської федерації. Після отримання перепрограмованого обладнання ОСОБА_3 встановлював його на базові станції, які належать ПрАТ «ВФ Україна» і розміщені в м. Херсон та на території Херсонської області, чим здійснював підключення телекомунікаційних каналів мобільного зв'язку держави-агресора, тим самим підтримав та реалізував дії держави-агресора російської федерації та її окупаційної влади щодо інтеграції окупованих територій в телекомунікаційне поле держави-агресора російської федерації.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 111-2 КК України, як умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації, підтримки дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора.
II. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia).
З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним уст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно положень ч. 2 ст.297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-2 КК України, за якими, висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті 26.08.2025 року.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 05.11.2024 року, 27.01.2025 року, 05.02.2025 року.
У газеті «Урядовий кур'єр» № 217 (7877) від 25.10.2024 року, №263 (7923) від 27.12.2024 року та № 38 (7963) від 20.02.2025 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_3 у підготовчі судові засідання. Повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були розміщені на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області та сайті Офісу Генерального прокурора.
Згідно довідки ВКІБ Управління - ОСОБА_3 , станом на січень 2025 року, перебуває у м. Генічеськ, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами) є тимчасово окупованою російською федерацією територією.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі та задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 та ухвалою суду від 06.03.2025 року призначено судовий розгляд.
В подальшому, на виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 до призначених судових засідань опубліковані та оприлюднені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур'єр та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
Крім того, повістки про усі виклики обвинуваченого ОСОБА_3 до суду направлялися засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання останнього.
Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_3 протягом тривалого часу на території України, яка підконтрольна законної владі, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
Щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (inabsentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов'язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Разом з цим, стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов'язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно доручення Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 16.07.2024 року №002-140001955 захисником ОСОБА_3 було призначено адвоката ОСОБА_5 .
16.07.2024 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В газеті «Урядовий кур'єр» № 143 (7803) від 16.07.2024 року, яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення про повідомлення про підозру ОСОБА_3 із повістками про виклик останнього до слідчого, згідно ст. 11-112, ч. 8 ст. 135, 278 КПК України.
Крім того, вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Херсонській області від 25.07.2024 року ОСОБА_3 оголошено у розшук.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Херсонській області від 25.07.2024 року ОСОБА_3 оголошено у міжнародний розшук.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.07.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (inabsentia) у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22022230000000494 від 02.11.2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.
На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.
Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «inabsentia виконані та дотримані у повному обсязі.
III. Позиція сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та просив призначити відповідне покарання в межах санкцій вказаної статті у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю на строк 15 років, з конфіскацією всього належного майна.
У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_3 не здійснювався, через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України (inabsentia).
Захисник ОСОБА_5 , здійснюючи активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченого, усіма незабороненими законом способами, у своїй промові під час судових дебатів, посилаючись на норми міжнародного права, а також недопустимість доказів, внаслідок здійснення досудового розслідування неуповноваженим органом, просив ухвалити виправдовувальний вирок.
IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчинених кримінальних правопорушень.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
- протоколом огляду від 03.01.2023 року, з додатком - DVD+R диском, проведеного у приміщенні технічного центру ПрАТ ВФ «Україна» в м. Херсон за адресою: м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46 в, в ході якого вилучено документи окупаційних органів влади, так званого «департаменту цифрового розвитку та масових комунікацій Херсонської області», заяву ОСОБА_3 на ім'я «управляющего директора бизнес-направления ООО «К-телеком Т» від 15.08.2022 року про перерахування йому заробітної плати на рахунок банківської установи російської федерації;
- протоколом огляду предмету від 05.12.2023 року, в ході проведення якого оглянуто вилучені при проведенні 03.01.2023 року огляду приміщення технічного центру ПрАТ ВФ «Україна» в м. Херсоні за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 46 в м. Херсон, серед яких лист, підписаний від імені так званого «директора департамента цифрового развития и массовых коммуникаций Херсонской области» ОСОБА_6 від 04.07.2022 № 2, складений російською мовою та виготовлений на бланку «Военно-гражданская администрация Херсонской области Департамент цифрового развития и массовыхкоммуникаций»; заява ОСОБА_3 , складена російською мовою, на адресу «Управляющего директора бизнес - направления ООО «К-телеком» ОСОБА_7 » від 15.08.2022 року на перерахунок його заробітної плати (в рублях) на картковий рахунок та інші документи; заява ОСОБА_3 на ім'я генерального директора ПрАТ «ВФ Україна» від 22.09.2022 року про звільнення з займаної посади з 10 жовтня 2022 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.12.2023 року з додатками: фототаблицею, довідкою до фото таблиці та DVD+R диском з відеофіксацією пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участі свідка ОСОБА_8 , під час якого свідок за сукупністю ознак зовнішності: обличчя, зачіски та брів, впізнав ОСОБА_3 , як представника оператора російського зв'язку «+7», який здійснював налаштування російського зв'язку за адресою: м. Херсон, вул. 10-та Східна, 38;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.12.2023 року з додатками: фототаблицею, довідкою до фото таблиці та DVD+R диском з відеофіксацією пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участі свідка ОСОБА_9 , під час якого свідок, впізнав під фотозображенням № 1 ОСОБА_3 , як особу, яка під час війни проводила перепідключення мобільного зв'язку на російського оператора;
- протоколом огляду від 11.09.2023 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском, яким оглянуто Інтернет-сторінки за посиланням: «https://www.cnews.ru/news/top/2022-06-22_na_yug_ukrainy_prihodit_novyj», де виявлено публікацію, складену російською мовою, яку збережено, із назвою: (мовою оригіналу) «Новый российский сотовый оператор приходит на юг Украины», яка представляє собою текстову публікацію складену російською мовою, що підтверджує факт роботи російських мобільних операторів «Мир Телеком», «+7 Телеком» на тимчасово окупованій території Херсонської області;
- протоколом огляду від 22.09.2023 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском, яким оглянуто загальнодоступний інтернет-ресурс - додаток ТЕЛЕГРАММ, де виявлено публікацію, складену російською мовою, що має посилання: «https://t.me/VGA_Kherson/2235» із назвою: «ВСУ атаковали інфраструктуру связи в Херсонской области», в якій представник окупаційної адміністрації звернувся до керівництва росії щодо використання можливостей російських телекомунікаційних компаній для відновлення зв'язку на тимчасово окупованій території Херсонської області;
- протоколом огляду від 20.10.2023 року, з додатком - DVD+R диском з фіксацією процесуальної дії, яким оглянуто загальнодоступний Інтернет-ресурс - сайт «Федеральной налоговой службы российской федерации», за посиланням https://egrul.nalog/ru, де виявлено документальний файл, складений російською мовою: «выписка из Единого государственного реестра юридических лиц от 20.10.2023 №ЮЭ9965-23-146562962», який містить відомості щодо реєстрації юридичної особи «ООО К-ТЕЛЕКОМ», який збережено, роздруковано і є додатком до вказаного протоколу від 20.10.2023 року, що свідчить про здійснення вказаним товариством діяльності з надання телекомунікаційних послуг як на території рф так і на тимчасово окупованих територіях України, зокрема Херсонської області;
- протоколом огляду від 24.10.2023 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском, яким оглянуто Інтернет-сторінку за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де виявлено текстову публікацію, складену російською мовою, яку збережено, із назвою: (мовою оригіналу) «Херсонскую и Запорожскую области підключили к российским операторам связи: что извесно», в якій зазначається про відсутність українського мобільного зв'язку на тимчасово окупованій території Херсонської області з 02.06.2022 року, розповсюдженням SIM-карток російських мобільних операторів, що розпочали свою діяльність на тимчасово окупованій частині Херсонської області;
- протоколом огляду від 26.10.2023 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском, яким оглянуто Інтернет-сторінку за посиланням: «https://www.audit-it.ru/contragent/fl/543312003918_nagornyi-dmitrii-gennadevich», яка місить інформацію про ОСОБА_7 , як керівника юридичних осіб, зокрема АО «АЙСИ ЭЙТ» та ООО «КТК ТЕЛЕКОМ»;
- протоколом огляду від 11.04.2024 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском, яким оглянуто загальнодоступний інтернет-ресурс - додаток ТЕЛЕГРАММ, де виявлено публікацію від 13.10.2022 року, що має посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з друкованим текстом, складеним російською мовою, щодо відновлення мобільного зв'язку російських операторів на тимчасово окупованій частині Херсонщини після ударів ЗСУ, зокрема: «Миртелеком», «+7 Телеком» та «Фенікс» і наявним відео файлом, тривалістю 2 хвилини 13 секунд, де демонструється - теле - радіо вежа за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 5, з інтерв'ю телеканалу «Таврія», яке надавали співробітники так званого «Міністерства цифрового розвитку» - ОСОБА_10 (міністр цифрового розвитку і масових комунікацій Херсонської області) та ОСОБА_11 (начальник відділу державного регулювання услуг передачі даних), які розповідають про досягнення вказаного окупаційного міністерства у підключені до операторів російського мобільного зв'язку, а також запуску базових станцій мобільного зв'язку на контрольованій військами рф території;
- протоколом огляду від 27.05.2024 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском з фіксацією процесуальної дії, об'єктом огляду якого є Інтернет ресурс, де за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 », виявлено документальний файл, складений російською мовою: «Федеральный конституционный закон от 4 октября 2022 года № 8-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Херсонской области и образовании в составе российской федерации нового субъекта - Херсонскои? области», який збережено, роздруковано і є додатком до вказаного протоколу від 27.05.2024 року;
- протоколом огляду від 07.06.2024 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском з фіксацією процесуальної дії, об'єктом огляду якого є Інтернет ресурс де за посиланням «https://www.wipo.int/wipolex/ru/legislation/details/20722» наявна гіперсилка на документальний файл, складений російською мовою: так званий «Указ Главы Военно-гражданской администрации Херсонской области от 29.07.2022 № 281-р «О мерах, направленных на противодействие использованию на территории Херсонской области информационно-телекоммуникационных сетей и информационных ресурсов, посредством которых обеспечивается доступ к информационным ресурсам и информационно-телекоммуникационным сетям, доступ к которым подлежит ограничению на территории рф в соответствии с законодательством рф об информации, информационных технологиях и защите информации», який збережено, роздруковано і є додатком до вказаного протоколу від 07.06.2024 року;
- протоколом огляду від 11.06.2024 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском з фіксацією процесуальної дії, об'єктом огляду якого є Інтернет ресурс, де за посиланням «https://www.wipo.int/wipolex/ru/legislation/details/20722» виявлено документальний файл, складений російською мовою: «Федеральный закон № 149-ФЗ от 27.07.2006 года «Об информации, информационных технологиях и о защите информации» (с изменениями, внесенными в соответствии с Федеральным законом № 177-ФЗ от 08.06.2020 года), який збережено, роздруковано і є додатком до вказаного протоколу від 11.06.2024 року;
- протоколом обшуку від 14.12.2023 року домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_12 , дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2023 року, в ході якого вилучено: 2 аркуші паперу формату А4 зі змістом заяви ОСОБА_3 , 1 аркуш паперу з рукописним текстом зі змістом заяви ОСОБА_3 та 8 аркушів паперу із записами рукописного тексту;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів від 18.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаїв (справа № 487/9032/23), в ході якого у ПрАТ «ВФ Україна» за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 було вилучено оригінал автобіографії ОСОБА_3 , яка була використана у ході досудового розслідування у якості вільних зразків при проведенні судової почеркознавчої експертизи;
- протоколом огляду предмету від 16.02.2024 року, в ході проведення якого оглянуто вилучені при проведенні 14.12.2023 року, за місцем проживанняОСОБА_12 , обшуку, а саме:2 аркуші паперу формату А4 зі змістом заяви ОСОБА_3 , 1 аркуш паперу з рукописним текстом зі змістом заяви ОСОБА_3 та 8 аркушів паперу із записами рукописного тексту;
- протоколом огляду предмету від 16.02.2024 року, в ході проведення якого оглянуто вилучені при проведенні 03.01.2023 року, у приміщенні технічного центру ПрАТ ВФ «Україна» в м. Херсон, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46: лист, підписаний від імені так званого «директора департамента цифрового развития и массовых коммуникаций Херсонской области» ОСОБА_6 від 04.07.2022 № 2, складений російською мовою та виготовлений на бланку «Военно-гражданская администрация Херсонской области Департамент цифрового развития и массовых коммуникаций»; заява ОСОБА_3 , складена російською мовою, на адресу «Управляющего директора бизнес - направления ООО «К-телеком» ОСОБА_7 » від 15.08.2022 року на перерахунок його заробітної плати (в рублях) на картковий рахунок; заява ОСОБА_3 на ім'я генерального директора ПрАТ «ВФ Україна» від 22.09.2022 року про звільнення з займаної посади з 10.10.2022 року, які в подальшому використовувалися як вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_3 при проведення судової почеркознавчої експертизи;
- протоколом огляду предмету від 19.02.2024 року, в ході проведення якого оглянуто витребувані на запит слідчого у ПрАТ «ВФ Україна'документи, які містять зразки підпису ОСОБА_3 , а саме: Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці, на робочому місці;
- висновком експерта від 27.02.2024 року № СЕ-19/115-24/3463-ПЧ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи щодо результатів дослідження за експертною спеціальністю «Дослідження почерку та підписів», яким підтверджено, що:
- підпис від імені ОСОБА_3 у документі «Заявление о перечислении заработной платы на карту кредитно-финансового учреждения от 15.08.2022», а саме у рядку після слова «Подпись», виконаний ОСОБА_3 ;
- рукописний текст від імені ОСОБА_3 у документі «Заявление о перечислении заработной платы на карту кредитно-финансового учреждения от 15.08.2022», виконаний ОСОБА_3 ;
Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджуюся показами свідків, допитаних в ході судового засідання.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що до 24.02.2022 працював керівником технічного центру ПрАТ «ВФ України» у м. Херсоні. ОСОБА_3 займав посаду інженера з технічної підтримки огляд телемачтових споруд та їх обслуговування. Від представників компанії «Водафон» свідку стало відомо, що ОСОБА_3 розпочав працювати у компанії «+7 телеком», налагоджував російський мобільний зв'язок для окупаційної адміністрації. Контрагенти повідомили, що до них приїжджав ОСОБА_3 та представлявся керівником мобільного оператора зв'язку. ОСОБА_3 намагався отримати доступ до об'єктів інфраструктури та обладнання базових станцій, здійснював демонтаж та переналаштування обладнання. Свідку повідомили орендодавці, що ОСОБА_3 відвідував базові станції розташовані на Ушакова та вул. Східна, у супроводі російських військових. Після переналаштування обладнання базових станцій, відбувалося відключення логістичних каналів та повністю відключався український зв'язок. ПрАТ «ВФ України» у м. Херсоні, під час тимчасової окупації міста, перебувало на простої, при цьому заробітна плата працівникам виплачувалася, в тому числі і ОСОБА_3 , при спілкуванні з останнім про тиск з боку окупантів ОСОБА_3 не повідомляв.
Свідок ОСОБА_14 під час його допиту показав, що станом на 24.02.2022 року працював керівником компанії «Радіо Вінер». Під час тимчасової окупації м. Херсон, перебував у місті на займаній посаді. З ОСОБА_3 познайомився під час окупації, через ОСОБА_15 , який працював в окупаційній ВГА та представив ОСОБА_3 , як представника компанії «+7телеком». Була поставлено завдання щодо підключення до інтернету пгт Лазурне. За сприянням ОСОБА_3 були проведені роботи приєднання до інтернету м. Херсон, с. Копані та пгт Лазурне, через кабелі ПрАТ «ВФ України», шляхом переналаштування базових станцій. У ОСОБА_3 був спецпропуск, у вигляді червоної книжечки з печаткою, останній контактував з представниками фсб за позивними «Чорний» та «Німець», мав озброєну охорону. Жодних ознак того, що представниками окупаційної адміністрації на ОСОБА_3 здійснювався фізичний чи психологічний тиск не було, останній здійснював дану діяльність на добровільній основі. На досудовому розслідуванні зі свідком проводилося впізнання за фотознімками, де він впізнав ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_16 , допитаний у судовому засіданні показав, що до 24.02.2022 року він працював інженером з базових станцій ПрАТ «ВФ України». Після тимчасової окупації м. Херсон, приблизно наприкінці серпня - початку вересня 2022 року йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував роботу по спеціальності в російському мобільному операторі зв'язку з виплатою заробітної плати у розмірі 45 000 рублів рф готівкою, на що він погодився. Займався разом з ОСОБА_3 установкою та демонтажем обладнання. Безпосереднє керівництво здійснювали представники зв'язку «+7 на связи». Технічна служба «+7 на связи» знаходилась за місцем розташування офісу ПрАТ «ВФ України», по вул. Я. Мудрого, 46 у м. Херсоні, представники якої користувались обладнанням і приміщенням «Водафону». На території офісу були військові рф, які виконували роль охоронців. Напередодні звільнення м. Херсон, приблизно за 4-5 днів ОСОБА_3 виїхав з міста. ОСОБА_3 здійснював свою діяльність на добровільній основі, про примус не повідомляв.
V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У судовому засіданні були досліджені документи, які сталі підставою для реєстрації кримінального провадження.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону.
Надаючи оцінку позиції захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 , щодо не визначення підсудності у даному кримінальному провадженні Генеральним прокурором чи його заступниками, суд виходить з наступного.
За нормами ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення праві свобод громадян та правовий режимна тимчасово окупованій території України» (в редакції від 03.12.2022 року,чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР) - підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральним прокурором або першим заступником чи заступником Генерального прокурора, який виконує обов'язки Генерального прокурора.
Матеріали досудового розслідування щодо кримінальних правопорушень, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового розслідування, повинні бути передані у розумний строк органам досудового розслідування, визначеним Генеральним прокурором або першим заступником чи заступником Генерального прокурора, який виконує обов'язки Генерального прокурора.
Статтею 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов'язаний протягом п'яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 КПК України - судові справи щодо спорів, що випливають з факту окупації чи правопорушень, пов'язаних з окупацією, відносяться до окремої категорії справ, які розглядаються за відповідними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Справа визнається такою, що пов'язана з окупацією, вмотивованою ухвалою судді.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, сама кваліфікація кримінального правопорушення, за якою обвинувачується ОСОБА_3 , передбачає вчинення останнім такого протиправного діяння саме на тимчасово окупованій території.
Підслідність визначається за правилами КПК України, статтею 216 якого визначено, за якими органами проводиться досудове розслідування. Якщо територія окупована, але розслідування розпочато відповідним органом, то підслідність вже визначена, і немає необхідності в окремому рішенні Генерального прокурора.
При таких обставинах, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази є допустимими, відповідно до приписів ст. 86 КПК України.
Твердження сторони захисту щодо примусу підзахисного до співпраці внаслідок неможливості працевлаштування за національним законодавством України, судом розцінюються критично, як суб'єктивне сприяння наявної у м. Херсоні на час окупації обстановки для мешканців міста та умов їх життя.
Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вчинено під фізичним чи психологічним примусом або внаслідок складних життєвих умов.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 перебував на посаді інженера 2 категорії технічного центру Херсон ПрАТ «ВФ Україна».
З показів свідка ОСОБА_13 , який є керівником технічного центру ПрАТ «ВФ України», встановлено, що ПрАТ «ВФ України» у м. Херсоні, під час тимчасової окупації міста, перебувало на простої, при цьому заробітна плата працівникам виплачувалася, в тому числі і ОСОБА_3 , що свідчить про отримання останнім доходу, в розмірі, необхідному для забезпечення своїх особистих потреб.
При цьому судом враховано, що заява про звільнення з ПрАТ «ВФ Україна», подана ОСОБА_3 22.09.2022 року з датою звільнення 10.10.2022 року.
Крім того, аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Зміст досліджених судом доказів, а також показів свідків, допитах в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи громадянином України, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасового окупованій території України за місцем свого проживання, використовуючи свої знання у побудові та роботі оператора стільникового зв'язку, підтримав та реалізував дії держави-агресора російської федерації та її окупаційної влади щодо інтеграції окупованих територій в телекомунікаційне поле держави-агресора російської федерації - добровільно, при цьому ОСОБА_3 мав вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними.
Надаючи оцінку позиції сторони захисту, стосовно необізнаності ОСОБА_3 , під час його перебування на тимчасово окупованій території, про те, що його дії є кримінально караними, внаслідок внесення змін до кримінального закону щодо встановлення відповідальності за колабораційну діяльність, суд виходить з правової позиції, яка висловлена Верховним судом (постанова від 03 грудня 2024 року у справі № 383/426/23, провадження № 51-1940км24), а саме: офіційне оприлюднення нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства, тому заява особи, що перебуває на окупованій території, про її необізнаність щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність не звільняє її від відповідальності за цей злочин.
Здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, проведено з дотриманням норм КПК України та вжиттям вичерпних заходів та способів повідомлення ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого, під час розгляду справи судом, на захист та доступ до правосуддя.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. (ч. 1-2 ст. 84 КПК України).
Аналізуючи наведені вище докази, які вказують на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст.86 КПК України)
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з вимогами цієї статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Суд суд визнає неналежними доказами, які надані стороною обвинувачення: - протокол обшуку від 14.12.2023 року, відповідного до якого проведено обшук кв. АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_17 ; - висновки судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/108-КТ від 31.01.2024 року, № СЕ-19/122-24/109-КТ від 31.01.2024 року, № СЕ-19/122-24/110-КТ від 06.02.2024 року, № СЕ-19/122-24/111-КТ від 06.02.2024 року та № СЕ-19/122-24/112-КТ від 30.01.2024 року; - протокол огляду від 18.02.2024 року, відповідного до якого оглянуто флеш накопичувачі, які були вилучені 14.12.2023 року під час обшуку кв. АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_17 ; - протокол огляду предмету від 19.02.2024 року, відповідного до якого оглянуто оптичний диск «Verbatim» DVD-R.
Так, у пред'явленому обвинуваченні не вказується на участь або причетність у кримінальному правопорушенні ОСОБА_17 . Виявлені та вилучені 14.12.2023 року, при проведенні обшуку речі, не мають значення для кримінального провадження.
У вказаних висновках експертів та зазначених протоколах огляду, відсутні відомості, які становлять значення та відносяться до обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
За викладених підстав суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в об'ємі пред'явленого обвинувачення.
VІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, судом не встановлені.
Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд враховує вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
VІІ. Мотиви призначення покарання
Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є громадянином України, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом будь-якого рівня, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий та вперше притягається до кримінальної відповідальності.
При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь її суспільної небезпеки.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину в тому числі проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та наявність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч.1 ст.111-2 КК України з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з наданням телекомунікаційних послуг із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому майна, й водночас вказує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м'якого, оскільки є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
VІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.07.2024 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає за доцільне залишити без змін..
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2024 року накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме: КАРАБІН RUGER, номер НОМЕР_2 ; КАРАБІН SAVAGEMARKII, номер НОМЕР_3 ; рушницю гладкоствольну UZKONTRX, номер НОМЕР_4 та транспортний засіб - автомобіль RENAULTLAGUNA, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_3 , заборонивши розпоряджатися вказаним майном.
Підстави для скасування вказаного арешту майна, належного ОСОБА_3 , накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2024 року відсутні, з огляду на призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді конфіскації всього належного йому майна.
Крім того, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно належне ОСОБА_17 , а саме: ноутбук марки «Toshiba» моделі «STATELLITEL500-13E» в корпусі чорного кольору; флеш-носій (USB) об'ємом пам'яті 16 GB в корпусі білого кольору; мобільний телефон марки «Nokia 105» в корпусі чорного кольору та мобільний телефон марки «IPhoneA1332» в корпусі білого кольору з кольоровим пластиковим чохлом; 6 флеш-носіїв (USB; ноутбук марки «LenovoL560» в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм; аркуш паперу формату А4 зі змістом заяви про припинення трудового договору; мобільний телефон марки «IPhone 7» номером моделі МW8X2FS/A в силіконовому чохлі чорного кольору; ноутбук марки «HP» 640 в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм.
Також, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №22022230000000494 від 02.11.2022, а саме: 2 аркуші формату А4 зі змістом заяви ОСОБА_3 , аркуш паперу з рукописним текстом зі змістом заяви ОСОБА_3 та 8 аркушів паперу з записника із рукописним текстом.
За відсутності заборон визначених ч. 4 ст. 174 КПК України, з огляду на те, що арешт вилученого майна, було застосовано лише з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту тимчасово вилученого майна, накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 року
Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування склали:
- за проведення експертизи № СЕ-19/115-24/3463-ПЧ від 27.02.2024 року у розмірі 3786 грн. 40 коп.
- судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/108-КТ від 31.01.2024 року у розмірі 9087 грн. 36 коп.;
- судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/109-КТ від 31.01.2024 року у розмірі 6058 грн. 24 коп.;
- судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/110-КТ від 06.02.2024 року у розмірі 9087 грн. 36 коп.;
- судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/111-КТ від 06.02.2024 року у розмірі 6058 грн. 24 коп.;
- судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/112-КТ від 30.01.2024 року у розмірі 7572 грн. 80 коп.
У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/115-24/3463-ПЧ від 27.02.2024, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/108-КТ від 31.01.2024 року, № СЕ-19/122-24/109-КТ від 31.01.2024 року, № СЕ-19/122-24/110-КТ від 06.02.2024 року, № СЕ-19/122-24/111-КТ від 06.02.2024 року та № СЕ-19/122-24/112-КТ від 30.01.2024 року слід віднести за рахунок держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст.124,369-371,373-374,381,382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з наданням телекомунікаційних послуг на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.07.2024 року, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з наданням телекомунікаційних послуг, рахувати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/115-24/3463-ПЧ від 27.02.2024 року у розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/108-КТ від 31.01.2024 року, судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/109-КТ від 31.01.2024 року, судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/110-КТ від 06.02.2024 року, судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/111-КТ від 06.02.2024 року та судової комп'ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/112-КТ від 30.01.2024 року у загальному розмірі 37864 (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок - віднести за рахунок держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2024 року на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме: КАРАБІН RUGER, номер НОМЕР_2 ; КАРАБІН SAVAGEMARKII, номер НОМЕР_3 ; рушницю гладкоствольну UZKONTRX, номер 14/3526 - залишити без змін до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2024 року на транспортний засіб - автомобіль RENAULTLAGUNA, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_3 - залишити без змін до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна.
Арешт на тимчасово вилучене майно, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 року, а саме: ноутбук марки «Toshiba» моделі «STATELLITEL500-13E» в корпусі чорного кольору, флеш-носій (USB) об'ємом пам'яті 16 GB в корпусі білого кольору, мобільний телефон марки «Nokia 105» в корпусі чорного кольору та мобільний телефон марки «IPhoneA1332» в корпусі білого кольору з кольоровим пластиковим чохлом, 6 флеш-носіїв (USB; ноутбук марки «LenovoL560» в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм, аркуш паперу формату А4 зі змістом заяви про припинення трудового договору, мобільний телефон марки «IPhone 7» номером моделі МW8X2FS/A в силіконовому чохлі чорного кольору, ноутбук марки «HP» 640 в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм, після набранням вироком законної сили - скасувати.
Арешт на тимчасово вилучене майно, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 року, а саме: 2 аркуші формату А4 зі змістом заяви від ОСОБА_3 , аркуш паперу з рукописним текстом зі змістом заяви ОСОБА_3 та 8 аркушів паперу з записника із рукописним текстом, після набранням вироком законної сили - скасувати.
Речові докази:
- аркуш паперу формату А4 зі змістом заяви про припинення трудового договору, 2 аркуші формату А4 зі змістом заяви від ОСОБА_3 , аркуш паперу з рукописним текстом зі змістом заяви ОСОБА_3 та 8 аркушів паперу з записника із рукописним текстом, копія повідомлення «Директора департамента цифрового развития и массовых коммуникаций Херсонской области ОСОБА_6 » від 04.07.2022 № 2; медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника 4877, видану на ім'я ОСОБА_3 від 28.07.2023; медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, видану на ім'я ОСОБА_3 серії 2ААЛ №888794 від 28.03.2018; сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду на ім'я ОСОБА_3 серії 2РРС №266954 від 28.03.2018; медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом видану на ім'я ОСОБА_3 серії 01АAA №037472; медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом, видану на ім'я ОСОБА_3 серії 01ААА №208387; медичну довідку щодо придатності до керування транспортними засобами, видану на ім'я ОСОБА_3 серії МДО №071988; аркуш А4 з друкованим текстом; рукописну заяву про звільнення від ОСОБА_3 ; заяву ОСОБА_3 до «ООО К-телеком» від 15.08.2022 ; алгоритм дій на російській мові на 1 арк від 21.07.2023; інструкцію від 21.07.2022; інструкцію на російській мові від 21.07.2022, документ "Заявление о внесении отметок в паспорт гражданина российской федерации, удостоверяющий личность гражданина российской федерации на территории российской федерации"; рукописну заяву на ім?я Генерального директора ПрАТ «ВФ Україна» від 22.09.2022; рукописну автобіографію ОСОБА_3 ; аркуш паперу з маркуванням «ENERLIGHT» на якому наявний рукописний текстом виконаний зі змістом заяви від 01.07.2022 від імені ОСОБА_3 , з текстом на зворотній стороні; аркуші паперу з маркуванням «PANASONIC» на яких наявний рукописний текст різного змісту виконаний ОСОБА_3 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- ноутбук марки «Toshiba» моделі «STATELLITEL500-13E» в корпусі чорного кольору; флеш-носій (USB) об'ємом пам'яті 16 GB в корпусі білого кольору; мобільний телефон марки «Nokia 105» в корпусі чорного кольору та мобільний телефон марки «IPhoneA1332» в корпусі білого кольору з кольоровим пластиковим чохлом; 6 флеш-носіїв (USB); ноутбук марки «LenovoL560» в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки «IPhone 7» номером моделі МW8X2FS/A в силіконовому чохлі чорного кольору; ноутбук марки «HP» 640 в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм, передані на зберігання ОСОБА_17 , після набранням вироком законної сили - вважати повернутими законному власнику.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.
Не пізніше дня, наступного за днем ухвалення вироку, надіслати його копію обвинуваченому.
Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Суддя ОСОБА_1