Номер провадження 2/754/7707/25
Справа №754/12206/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Панченко О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 11.09.2022 року укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №211000457, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA» д.н.з. НОМЕР_1 . 15.09.2022 року о 20:15 у м. Києві по проспекту Оболонському, 15, водій ОСОБА_2 , керуючи вказаним авто, під час руху заднім ходом зіткнувся з автомобілем «Chevrolet Tacuma» д.н.з. НОМЕР_2 , спричинивши механічні пошкодження. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.12.2022 у справі №756/10023/22 дії відповідача кваліфіковано за ст.124 та ст.122-4 КУпАП - залишення місця ДТП. Після звернення потерпілого ОСОБА_3 до страховика, ПрАТ «СК «ВУСО» 14.10.2022 року провело огляд пошкодженого авто, склало дефектну відомість і 31.10.2022 виплатило страхове відшкодування у сумі 4 533,96 грн, що підтверджується страховим актом №2259786-1 і платіжним дорученням №34160. З огляду на залишення відповідачем місця ДТП, страховик набув право регресної вимоги до винуватця відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону «Про страхування». 29.07.2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) уклало з ФОП ОСОБА_1 договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги, за яким новий кредитор набув право регресної вимоги щодо вказаної виплати. Позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у порядку регресу - 4 533,96 грн., а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2025 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, 11.09.2022 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211000457. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «SUZUKI GRAND VITARA» д.н.з. НОМЕР_1 .
15.09.2022 о 20 год. 15 хв. у м. Києві, по пр.-ту Оболонському у районі буд.15 сталася ДТП за участю ТЗ «SUZUKI GRAND VITARA» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та ТЗ «Chevrolet Tacuma» д.н.з. НОМЕР_2 . Під час ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Оболонського районного суду м. Києва 16.12.2022 по справі № 756/10023/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведення.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Страхувальник та потерпілий в ДТП ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надав всі необхідні документи.
На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт № 2259786-1 від 31.10.2022.
На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «ВУСО» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 4 533,96 грн., що вбачається з платіжного доручення №34160 від 31.10.2022 року.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав - 4 533,96 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Матеріалами справи підтверджується завдання шкоди відповідачем та компенсація завданої шкоди позивачем постраждалій особі.
З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статтей ЦК України, ЗУ «Про страхування», у Відповідача виникло зобов'язання перед ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувати завдані збитки в порядку регресу у розмірі виплаченого страхового відшкодування, а саме - 4 533,96 грн.
В той же час, 29 липня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) уклали Договір № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №l до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211000457 від 11.09.2022 р.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу.
3 метою досудового врегулювання спору, 10.08.2024 року Відповідачу було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (рекомендований лист №0102100024532). Відповідач проігнорував дану вимогу та не почав проводити ніяких платежів Позивачу. В зв'язку з тим, що Відповідач не погашає заборгованості в добровільному порядку, Позивач змушений був звернутись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України (п. 8 ч. 2 ст. 16).
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені наявними у справі доказами, у зв'язку з чим підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 сума завданих збитків у порядку регресу у розмірі 4 533,96 грн.
Щодо вимоги Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 793,30 грн., суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 4 500 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 22, 990, 993, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 4 533,96 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 року.
Суддя О.М. Панченко