ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14448/25
провадження № 3/753/5450/25
"14" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заруба П.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
25 червня 2025 о 03-й годині 15 хвилин в м. Києві, вул. Прип'ятська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renaul» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, тремтіння пальців рук, блідість шкіри обличчя, зіниці очей не реагують на світло, від огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будучи завчасно, до початку судового розгляду, належним чином повідомленим за допомогою направлення смс-повідомлення, ОСОБА_1 на виклики суду не з'явився, провадженням щодо себе не цікавився.
Приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП, встановлено вичерпний перелік норм, при розгляді яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Однак, ст. 130 КУпАП в цьому переліку відсутня.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-VI від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 р. (заява № 3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 повністю підтверджується наданими суду матеріалами справи, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 372076, який складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП (а. с.1), направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), постанові серія ЕНА № 5062758 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с.6), копії постанови Дарницького району м. Києва від 04.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.11-14), відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського, відповідно до якої ОСОБА_1 був зупинений за порушення ПДР. Під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд у лікаря нарколога. На що ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції ОСОБА_1 роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та почав складати протокол (а.с.16)
Вказані письмові докази та відеозапис надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані документи та відеозапис отримані у встановленому законом порядку тому є належними та допустимими доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми ПДР встановлюють імперативний обов'язок водія, а не його право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Таким чином, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи обставини та характер скоєного, особу ОСОБА_1 те, що він не працює, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 рік.
Вирішуючи питання про доцільність оплатного вилучення транспортного засобу, суд виходить з того, п.п. 4 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 встановлено, що не можна накладати адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 належить ОСОБА_2 . У зв'язку з чим, суд вважає за неможливе накладення на нього додаткового адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 130, 283, 284, 285 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,
постановив :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривні.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.
Суддя П.І. Заруба