ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24443/24
провадження № 2/753/3482/25
20 жовтня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Якусик О.В., за участю секретаря судового засідання Микитин О.В., представника позивача - адвоката Азральян С.М., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Сацика Р.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
У грудні 2024 року адвокат Азральян Світлана Миколаївна в інтересах ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як оплату за договором купівлі-продажу від 29 липня 2024 року в сумі 364 000,00 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 14 366,94 грн, 3% річних в розмірі 3 789,18 грн. за період з 30 липня 2024 року по 03 грудня 2024 року та моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 25 жовтня 2003 року по 03 лютого 2022 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року у справі № 753/9415/21. Під час перебування у шлюбі позивач та відповідач придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року у справі № 359/7967/22 в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач 08 квітня 2024 року вона видала на ім'я відповідача довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко О.А. та зареєстровану в реєстрі за № 730, якою уповноважила його, зокрема, укласти від її імені за ціною та на умовах за його власним розсудом попередній договір та/або договір купівлі-продажу належної їй на праві приватної власності 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної власності на квартиру за АДРЕСА_1 . Однак після продажу належної позивачу 1/2 частки квартири, кошти за її продаж відповідач позивачу не повернув, у зв'язку з чим позивач також просить стягнути з відповідача грошові кошти за продаж 1/2 частки квартири, інфляційних втрат та 3% річних, а також моральну шкоду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05 березня 2025 року, витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко О.А. належним чином засвідчену копію довіреності від 08 квітня 2024 року, виданої ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 для укладення від її імені договору купівлі-продажу та витяг з Єдиного реєстру довіреностей; та витребувано у ОСОБА_1 оригінал договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири від 29.07.2024.
20 лютого 2025 року від приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко О.А. надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
10 лютого 2025 року підготовче засідання відкладено на 05 березня 2025 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року відкладено підготовче засідання на 22 квітня 2025 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 .
13 березня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що між позивачем та відповідачем було укладено угоду, відповідно до якої відповідач відмовився на користь позивача від права власності на належну йому 1/2 частки майна, яке розташоване по АДРЕСА_2 , а позивач в свою чергу відмовилася на користь відповідача від 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . На підставі вказаної угоди відповідач мав право розпорядитись спірним майном на власний розсуд та обов'язок повертати кошти у нього відсутній. Також відповідач заперечував щодо стягнення з нього моральної шкоди посилаючись на те, що позивач не надала доказів у підтвердження завдання їй моральної шкоди.
20 березня 2025 року позивач подала відповідь на відзив, в якому заперечувала укладання з відповідачем угоди.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року відкладено підготовче засідання на 22 травня 2025 року, витребувано у оригінал угоди, копія якої долучена до відзиву.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року відкладено підготовче засідання на 13 червня 2025 року.
13 червня 2025 року підготовче засідання відкладено на 17 липня 2025 року.
17 липня 2025 року підготовче засідання відкладено на 16 вересня 2025 року.
У підготовчому засіданні представником заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи поданих нею доказів.
Суд протокольною ухвалою долучив подані представником позивача 15 вересня та 16 вересня 2025 року докази.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2025 року, викликано як свідка у судове засідання ОСОБА_1 .
Третя особа у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
У судовому засіданні відповідач відмовився від свого клопотання про допит його як свідка.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року у справі № 753/9415/21, яке набрало законної сили 07 березня 2022 року.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року у справі № 359/7967/22 в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2023 року у справі № 359/310/23 будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_2 , визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах та конструктивних елементах, використаних в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Як слідує з матеріали справи, ОСОБА_2 уклала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим РАЦС м. Їдржіху Градець Чеська Республіка.
08 квітня 2024 року ОСОБА_2 видала на ім'я ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко О.А. та зареєстровану в реєстрі за № 730, якою уповноважила відповідача: «представляти мої інтереси в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування України, будь-яких підприємствах, установах чи організаціях незалежно від організаційно-правової форми, галузевої належності, виду діяльної та підпорядкування, зокрема в центрі надання адміністративних послуг, реєстраційній службі, інших структурних підрозділах місцевих органів влади, органах державної реєстрації (державні реєстратори), органах нотаріату (державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси), органах технічної інвентаризації, банках, відділах реєстрації місця проживання, органах містобудування, архітектури, в житлово-експлуатаційних конторах, в центрах комунального сервісу, ОСББ, житлових кооперативах, в підприємствах енергопостачання, газопостачання, водозабезпечення, в органах зв'язку, перед будь-якими фізичними або юридичними особами з питань:
1) укладення від мого імені за ціною та на умовах за його власним розсудом попереднього договору та/або договору купівлі-продажу належної мені на праві приватної власності 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної власності на квартиру за АДРЕСА_1 ;
2) збору документів необхідних для укладення договору купівлі-продажу зазначеного вище об'єкта нерухомого майна;
3) відкриття та закриття рахунків у національній валюті України в банках.
Для чого надаю повіреній особі право від мого імені:
1) подавати та підписувати будь-які офіційні документи, які мене стосуватимуться, зокрема заяви про мій сімейний стан та належність мені нерухомого майна на праві особистої приватної власності, про те, що квартира правами третіх осіб - малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних, непрацездатних та інших осіб не обтяжена, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інші заяви, клопотання або скарги;
2) подавати та одержувати будь-які офіційні документи, які мене стосуватимуться, зокрема витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічний паспорт на квартиру, рішення органів державної влади, довідку або звіт про оціночну вартість об'єкта нерухомості тощо;
3) укладати та підписувати попередній договір та/або договір купівлі-продажу зазначеного вище об'єкта нерухомого майна, а також договори про внесення змін або розірвання даного правочину;
4) підписувати документи, пов'язані з відкриттям та закриттям банківських рахунків на моє ім'я, вносити та знімати кошти без обмеження суми, перераховувати кошти з рахунку на рахунок, а також розпоряджатися належними мені грошовими коштами на будь-яких рахунках, відкритих на моє ім'я, для здійснення операцій пов'язаних з купівлею-продажем зазначеного вище об'єкта нерухомого майна;
5) сплачувати належні з мене платежі та збори, зокрема плату за вчинення нотаріальних дій, податок з доходу фізичних осіб від продажу нерухомості, військовий збір тощо;
6) отримувати належні мені від продажу зазначеного вище об'єкта нерухомого майна грошові кошти, включаючи забезпечувальні або авансові платежі;
7) вчиняти інші юридично значимі дії в межах та в обсязі, передбачених законодавством України для такого роду уповноважень, які хоч прямо і не вказані у цій довіреності, але безпосередньо відносяться до її належного виконання.
Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам, строком на три роки і дійсна по восьме квітня дві тисячі двадцять сьомого року».
Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки квартири від 29 липня 2024 року ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої на підставі Довіреності, посвідченої Кузьміченко О.А., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 08 квітня 2024 року та зареєстрованої в реєстрі за № 730, діє ОСОБА_1 - з однієї сторони, та ОСОБА_3 - з другої сторони, уклали цей договір про наступне: продавець (в особі Представника за довіреністю) передає у власність (продає) покупцю, а покупець приймає у власність (купує) належну продавцю на праві приватної спільної часткової власності 1/2 (одну другу частку квартири АДРЕСА_1 і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.
Як встановлено п. 2.1. договору, за домовленістю сторін продаж 1/2 квартири вчиняється за 364 000 гривень.
Відповідно до п. 2.3. договору до підписання цього договору покупець передав продавцю (в особі представника за довіреністю), а продавець (в особі представника за довіреністю) прийняла від покупця в рахунок оплати відчужуваної 1/2 частки квартири 364 000 (триста шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Вказані обставини сторони не заперечували.
Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Частиною першою статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина третя статті 244 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано (сторони), правовідносин, які є представницькими відносинами.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Водночас, як визначено частиною першою статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (частина перша статті 1004 ЦК України).
Положенням статті 1006 ЦК України визначені обов'язки повіреного, а саме повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Відтак, законодавець визначив дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, він має негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку із виконанням доручення.
Згідно із висновком щодо застосування наведених норма права, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18, видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, і очевидно, що на такі правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України. У разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв'язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред'являти вимогу про передачу одержаного у зв'язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України.
При цьому Верховний Суд тлумачить негайне виконання зобов'язання як таке, що має бути виконане без зволікань, одразу після виникнення такого обов'язку, якщо законом або договором не встановлено інший строк.
Отже відповідач, відчуживши належну позивачці на праві власності 1/2 частки квартири відповідно до наданої нею йому довіреності, зобов'язаний був негайно повернути кошти за продану частку майна відповідно до вартості, вказаній у правочині, тобто 364 000 грн. 00 коп.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє відповідача від обов'язку передачі одержаного ним у зв'язку із виконанням доручення відповідно до пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України, оскільки дії повіреного по закінченню виконання договору доручення мають пов'язуватися із його обов'язком негайно повернути довірителю все одержане у зв'язку із виконанням доручення.
Оскільки за змістом довіреності від 08 квітня 2024 року позивачка уповноважила відповідача укладення від її імені за ціною та на умовах за його власним розсудом попереднього договору та/або договору купівлі-продажу належної мені на праві приватної власності 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної власності на квартиру за АДРЕСА_1 , в тому числі одержувати належні їй від продажу грошові кошти, й на підставі цієї довіреності відповідач за договором купівлі-продажу 1/2 частки квартири від 29 липня 2024 року продав зазначене майно третій особі, він зобов'язаний повернути позивачці одержані від продажу майна кошти в сумі ціни продажу такого майна, а саме 364 000,00 грн.
Доводи відповідача про відсутність у нього такого обов'язку з тих підстав, що сторони підписали угоду, якою позивач відмовилася на користь відповідача від 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 суд відхиляє, оскільки відповідач не надав оригінал зазначеної угоди, підписання якої заперечує позивач, та з огляду на обов'язковість нотаріального посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна.
Окрім того, відхиляючи наведені доводи відповідача, суд виходить також з того, що поведінка відповідача та дії, вчинені ним під час розгляду цієї справи, фактично суперечать зазначеним в угоді домовленостям сторін, на наявності яких наполягав відповідач заперечуючи проти позову.
Так, доктрина римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).
Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19).
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази та пояснили сторони під час розгляду справи сторони домовилися, що позивач не претендує на частину коштів від продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , які відповідач не повернув позивачці, а відповідач в свою чергу не претендує на будинок по АДРЕСА_2 , який не введений в експлуатацію, що відповідало суті тих домовленостей, які були закріплені у поданій відповідачем угоді і на наявності яких він наполягав. Як стверджує позивачка, результатом цих домовленостей було введення в експлуатацію вказаного будинку, оформлення права власності на позивачку, надання згоди відповідачем на укладення договору дарування будинку спільній донці ОСОБА_8 , подання позивачкою до Дарницького районного суду міста Києва заяви про відмову від позову та надання відповідачу заяви про відсутність матеріальних, будь-яких претензій.
28 липня 2025 року було зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок садибного типу загальною площею 93.1 кв.м, житлова площа:60.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 30 липня 2025 року.
Однак, як свідчить інформація з Державного реєстру речових прав, 05 серпня 2025 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на цей житловий будинок як спільну часткову власність, а саме 1/2 - на ОСОБА_1 та 1/2 - на ОСОБА_2
Такими чином, всупереч тим домовленостям між сторонами, про які стверджував відповідач, він зареєстрував за собою право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу загальною площею 93.1 кв.м, житловою площею 60.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідач всупереч положенням частини першої статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів повернення грошових коштів за продаж належної позивачу частки майна.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 14 366 грн 94 коп., 3% річних в розмірі 3 789 грн 18 коп. за період з 30 липня 2024 року по 03 грудня 2024 року є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2023 рок у справі № 496/1691/19 виклав висновок, що можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача, нормальний та звичний ритм життя позивача був порушений, враховуючи тривалість переживань позивача, необхідність звернення за примусовим виконанням обов'язку з повернення коштів, що потребує додаткових зусиль, виходячи з поведінки відповідача, засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню відповідача на користь позивача в розмірі 10 000 грн, який на думку суду є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнала позивачка.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 921,56 грн.
Керуючись ст. 10, 11, 13, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 273-279,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 364 000 (триста шістдесят чотири тисячі) гривень, 3 % річних у розмірі 3 789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 18 копійок, інфляційні втрати у розмірі 14 366 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 94 копійки, моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень та судовий збір у розмірі 3 921 (три тисячі дев'ятсот двадцять одну) гривню 56 копійок.
В іншій частині вимог - у задоволенні позву відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 );
Третя особа: ОСОБА_3 (дата народження не відома, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 )
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК