Справа № 752/17066/25
Провадження № 2/752/8585/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 липня 2004 року між нею та відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 519.
Як зазначає позивач, сімейне життя з відповідачем не склалось у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, любові та поваги.
З січня 2025 року подружжя не підтримує шлюбні стосунки, кожен із подружжя живе своїм життям, не веде спільного господарства. Шлюб існує формально.
Також, позивачем зазначено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, оскільки між ними втрачено почуття взаєморозуміння та любові.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з копіями доданих документів направлялась за останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання та була не вручена у з'язку із відсутнністю адреесата за вказаною адресою.
Крім того, 19 серпня 2025 року судом на сайті Судової влади було розміщено оголошення про судовий розгляд справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 519. Прізвище дружини після одруження змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе за наявності почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача, відтак, підлягає стягненню з відповідача 1 211,20 грн, сплачених позивачем при зверненні з позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 200 , ч. 4 ст. 206 , ст. 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 24 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, за актовим записом № 519, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк