Справа № 723/2266/25
Провадження № 2/723/3307/25
16 жовтня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Дедик Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Клапійчук Б.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання, посилаючись на наступне.
Зазначав, що йому належить житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,2268 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Також зазначав, що 02.12.2014 року уклав з ОСОБА_2 договори довічного утримання (догляду), які були засвідчені державним нотаріусом Сторожинецької державної нотаріальної контори Хоміцькою Н.Г.
Вказує, що відповідно до умов договору довічного утримання (догляду), зареєстрованого в реєстрі за № 2098 він передав у власність ОСОБА_2 житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, а також земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2268 га, які знаходяться в АДРЕСА_1 . В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язався довічно його утримувати, забезпечувати їжею, одягом, доглядом та необхідною допомогою і зберегти за ним в безкоштовному довічному користуванні одну житлову кімнату, вартість матеріального забезпечення було визначено в розмірі 1200 грн. кожного місяця.
Також вказує, що відповідно до умов іншого договору довічного утримання (догляду), зареєстровано в реєстрі за № 2103 він передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1870 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 . В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язався довічно його утримувати, забезпечувати їжею, одягом, доглядом та необхідною допомогою, вартість матеріального забезпечення було визначено в розмірі 600 грн. кожного місяця.
Зазначає, що спочатку ОСОБА_2 сумлінно виконував свої зобов'язання, однак з серпня 2024 року перестав приходити до нього і забезпечувати його харчуванням і доглядом, крім цього жодного разу не надавав йому грошових коштів, які передбачені договорами. Просить розірвати договори довічного утримання, укладені між ним та ОСОБА_2 02.12.2014 року та зобов'язати відповідача повернути йому майно, яке було передано йому за договорами довічного утримання.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та пояснив, що відповідач ОСОБА_2 , з яким уклав договори довічного утримання, є його сином. Останній протягом останніх декількох років зловживає алкоголем, не проживає в будинку, а знаходиться з особами, які також вживають алкоголь. Де саме син живе, не знає але зрідка його бачить. Відповідач протягом останніх років не надає йому ніякої допомоги чи догляду, не забезпечує ні їжею, ні одягом. Грошові кошти, які передбачені в договорах довічного утримання як вартість матеріального забезпечення, також відповідач йому жодного разу не надавав. Він звертався до нотаріуса щоб розіровати договори, але йому пояснили, що в нотаріальному порядку це неможливо і рекомендували звернутися до суду. Хоче повернути майно, яке за договорами відійшло до відповідача, так як останній їх не виконує і через спосіб життя відповідача він побоюється, що нерухомість може стати предметом боргових зобов"язань останнього, і він також може бути позбавлений права на будинок, в якому проживає. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належно, причини неявки суду невідомі. Відзиву на позов не надходило. Суд не приймає визнання позову відповідачем за заявою, поданою 04.07.2025, так як в ній зазначено про визнання позовних вимог ОСОБА_2 .
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Судом встановлено, що згідно договору довічного утримання (догляду), посвідченого 02.12.2014 року державним нотаріусом Сторожинецької державної нотаріальної контори Хоміцькою Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2098, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 14.10.1991 року, а також земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2268 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 066610, виданого 18.03.2004 року, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_1 забезпечуючи його їжею, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберегти за ним в безкоштовному довічному користуванні одну житлову кімнату, вартість матеріального забезпечення було визначено в розмірі 1200 грн. щомісячно. У зв'язку з посвідченням цього договору нотаріусом було накладено заборону на відчуження вищезазначеного нерухомого майна, заборону на відчуження зареєстровано в реєстрі за № 2099, 2100. Вказане підтверджується копією витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 30357574, 30346272.
Згідно договору довічного утримання (догляду), посвідченого 02.12.2014 року державним нотаріусом Сторожинецької державної нотаріальної контори Хоміцькою Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2103, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1870 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 066611, виданого 18.03.2004 року, яка розташована в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_1 забезпечуючи його їжею, одягом, доглядом, необхідною допомогою, вартість матеріального забезпечення було визначено в розмірі 600 грн. щомісячно. У зв'язку з посвідченням цього договору нотаріусом було накладено заборону на відчуження вищезазначеного нерухомого майна, заборону на відчуження зареєстровано в реєстрі за № 2104. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 30358019.
З довідки, виданої ЦНАП Великокучурівської сільської ради № 1241 від 28.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_2 , що також підтверджується актом підтвердження (обстеження) № 58 від 28.03.2025 року, затвердженого сільським головою В.Тодеренчуком.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Відповідно до наведених правових норм судом встановлено, що уклавши договори довічного утримання (догляду) 02.12.2014 р. відповідач взамін отриманих у власність від позивача житлового будинку з належними до нього господарським будівлями та спорудами, а також земельних ділянок зобов'язався довічно утримувати останнього, забезпечуючи харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою. Вартість такого матеріального забезпечення визначена сторонами договорів у розмірі 1200 грн. та 600 грн. кожного місяця.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2024 року відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договорами, не забезпечує харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою.
Наведене, на думку суду, свідчить, що відповідач ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання за договором, а саме не здійснює матеріального забезпечення позивача, що є підставою для розірвання договору.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договорів довічного утримання є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі ст. 744, 745, 755, 756 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), зареєстрований в реєстрі за № 2098, укладений 02.12.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним державним нотаріусом Сторожинецької державної нотаріальної контори Хоміцькою Н.Г.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), зареєстрований в реєстрі за № 2103, укладений 02.12.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним державним нотаріусом Сторожинецької державної нотаріальної контори Хоміцькою Н.Г.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2268 га, кадастровий номер 7324582000:01:001:0149, які знаходяться в АДРЕСА_1 , які були йому передані за договором довічного утримання від 02.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2098, а також земельну ділянку площею 0,1870 га кадастровий номер 7324582000:01:001:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 та була йому передана за договором довічного утримання від 02.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2103.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя