Справа № 716/1471/25
20.10.2025 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Сірик І.С.,
за участю секретаря сз - Барабащук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Данищука В.В., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.02.2008 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який 26.02.2018 за заочним рішенням Заставнівського районного суду розірвано. 10.09.2019 змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Вказує, що від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу їх неповнолітні діти залишилися проживати біля неї. Згідно рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13.07.2021 з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 31.07.2023 дочка ОСОБА_5 закінчивши загально освітню школу вступила до Чернівецького кооперативного фахового коледжу економіки і права, у зв'язку з чим вона щороку несе додаткові витрати. Згідно договору про надання освітньої послуги - підготовки фахівця за денною формою навчання вартість навчання складає: за перший рік- 21500,00 грн; за другий рік - 25400,00 грн% за третій рік - 29900, 00 грн. Оскільки відповідач відмовляється добровільно приймати участь у додаткових витратах на утримання доньки, просить суд стягнути з нього 26720, 00 гривень, які є половиною суми від понесених нею додаткових витрат у судовому порядку, а також стягнути з нього на її користь 4000,00 гривень витрат на правову допомогу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, її представник ОСОБА_7 подав до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_8 подав до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, вказав, що просить суд врахувати позицію, яка викладена у письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи та зменшити розмір додаткових витрат до 13 360,00 грн.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення частково.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей судами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 17.02.2008 по 26.02.2018 проживали у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Заставнівського районного суд Чернівецької області від 26.02.2018 між ними розірвано (а.с.11-12).
У вказаному шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 22.07.2008) син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 10.09.2019 позивачка змінила своє прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 (а.с.13).
13.07.2021 Заставнівським районним судом Чернівецької області ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1500 гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подачі позову 01.04.2021 (а.с.14-15).
Крім того судом встановлено, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 закінчивши загально освітню школу 31.07.2023 вступла до Чернівецького кооперативного фахового коледжу економіки і права. Наведене підтверджується копію Договору про надання освітньої послуги- підготовка фахівця за денною формою навчання від 31.07.2023.
Вартість освітньої послуги на дату підписання договору становить: перший рік навчання -21500 грн; другий рік навчання - 25400 грн; третій рік навчання - 29900 грн.
Згідно квитанції від 23.07.2025 ТВ68 РН-65285 позивачкою ОСОБА_1 сплачено 29900 грн. за навчання доньки ОСОБА_5 за третій рік навчання (а.с.27).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, Чернівецький кооперативний фаховий коледж економіки і права, як заклад навчання для доньки сторін був вибраний спільно обома батьками. Так, Рішенням Заставнівського районного суду від 11.09.2023 справа №716/1434/23 стягнуто з ОСОБА_2 додаткові витрати на доньку ОСОБА_5 , в розмірі 12155 гривень.
Крім того, відповідач в добровільному порядку сплатив позивачу 8000 грн 14.08.2024, згодом ще передав 6000 грн.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 нарівні з позивачем ОСОБА_1 зобов'язаний нести витрати на утримання дочки.
Згідно з ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Частиною 2 ст.185 СК України передбачено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожені з батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися післяїх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.
Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правовапозиція викладена у постанові Верховного Суду Українивід 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.
Так, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на оплату дитини за навчання та проживання в гуртожитку.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 доказів по справі позивач сплатила за третій рік навчання дитини та за гуртожиток 40855 грн. самостійно. Крім того вказує, що витрати які вона понесла за навчання дитини, а саме за другий рік навчання то відповідач відшкодував їй частково сплачену нею суму, а 6292,50 грн. ним сплачено не було, а тому просить їх врахувати та стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати в розмірі 26720 гривень.
Відповідно до наданих позивачем копій платіжних інструкцій про оплату за навчання та проживання в гуртожитку загальна вартість склала 40855 грн.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину є такими, що підтверджені належними доказами (договором про надання освітньої послуги- підготовки фахівців за денною формою навчання та відповідними платіжними документами).
У постанові Верховного Суду Українивід 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв'язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов'язанііз станом здоров'я дитини).
Отже відповідно до наданих доказів у справі позивачем доведено суду, що нею було витрачено додаткові витрати на дитину зокрема на навчання дитини, а також на проживання в гуртожитку на загальну суму 29900 грн.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати суд враховує те, що відповідача ОСОБА_2 за рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13.07.2021 сплачує на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. Заборгованості по сплаті аліментів не має. Крім сплати аліментів відповідач у межах своїх можливостей надає позивачці допомогу для покриття витрат, які остання несе, у зв'язку з навчанням їхньої неповнолітньої доньки. Наведене підтверджується й твердженням позивачки у поданій нею позовній заяві. Відповідач не отримує доходів від підприємницької діяльності або інших додаткових джерел, його матеріальний стан є обмеженим і залежить виключно від непостійного заробітку, а тому враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме у сумі 15000 грн.
Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів чи зміну способу їх стягнення а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача у дохід держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача;
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з предмету та підстав даного позову, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, виходячи також із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1952 грн. Такий розмір витрат, на думку суду, є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Керуючись ст.ст. 6-13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 591,06 (п'ятсот дев'яносто одна) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1952 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Представник позивача: Данищук Василь Вячеславович, адреса АДРЕСА_2 , ордер серії СЕ №1118304 від 12.08.2025.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Представник відповідача: Ісопчук Валерій Володимирович, адреса АДРЕСА_4 , ордер від 14.05.2025.
Суддя Сірик І.С.