Справа № 703/6532/25
3/703/2477/25
17 жовтня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП,
26.09.2025 в провадження Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП.
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №475167 від 20.09.2025, ОСОБА_1 20.09.2025 близько 19-30 год, перебуваючи по вул. Центральній в с. Мельниківка Черкаської області, тобто в громадському місці, нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян.
Органом, що склав протокол, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснивши, що 20.09.2025 ввечері перебувала в гостях в своєї троюрідної сестри ОСОБА_3 , в тої виник конфлікт з її співмешканцем ОСОБА_4 , а вона за Ірину заступилася, а ОСОБА_5 вдарив її по голові, вигнав із будинку. З даного приводу викликала поліцію, за медичною допомогою не зверталася, протиправних дій щодо ОСОБА_6 не вчиняла, однак припустила, що могла вилаятися в його бік, однак виключно через його протиправну поведінку.
Суддя, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні «Чернов проти України» (заява № 16432/10) ЄСПЛ констатував, що як встановлено раніше у справі «Ігор Тарасов проти України» (заява № 44396/05 від 16.06.2016, пункт 25), адміністративне правопорушення «дрібне хуліганство», передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції (п. 41).
Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.
На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:
- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №475167 від 20.09.2025, який не містить відомостей про те, що діями ОСОБА_1 будь-кому заподіяно майнову, немайнову шкоду або в чому виявилося порушення громадського порядку;
- письмові пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що за змістом відповідають обставинам, повідомлений нею під час судового розгляду даної справи;
- ксерокопія пояснень ОСОБА_2 від 20.09.2025.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду.
Із матеріалів справи не вбачається існування будь-яких переконливих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення або винуватості ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП. Вчинення з боку ОСОБА_1 протиправних дій, що порушують громадський порядок та спокій громадян, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд дійшов висновку, що зібраних в даній справі доказів недостатньо, щоб вбачати в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, що несумісне зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
У зв'язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, провівши аналіз досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, вважаю, що матеріали не містять достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. Вказане виключає притягнення її до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстави для покладення на ОСОБА_1 судового збору відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 247 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.В.Овсієнко