Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6581/25
Номер провадження2/711/2998/25
20 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
представника відповідача Кузьменко О.В.
за довіреністю ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
17 липня 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 34 672,37 грн та заборгованість за інфляційну складову боргу, три відсотки річних і судові витрати (вхідний №28875, а.с.2-5).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то нарахування за послугу здійснювалися згідно п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, відповідно до якого, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири.
У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показів вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалювальній площі приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
Лічильник обліку гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 не встановлено, тому відповідно до п.21 Правил за надані послуги плата справляється згідно з установленими нормативами (нормами споживання на одну зареєстровану особу).
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.
Також позивач у позові зазначає, що типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно постанов Кабінету Міністрів України №830 та 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.
Фактом приєднання споживачів до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка на надання послуги, факт отримання послуги.
З огляду на викладене, позивач робить висновок, що з відповідачами укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст.642 ЦК України.
Відповідачі своєчасно з жовтня 2014 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, станом на 01.05.2025, складає 34 672 грн 37 коп, що підтверджується листом-розрахунком по ОР №40020081.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), що сукупно складає 34 672 грн 37 коп.
Також позивач у позовній заяві просить суд солідарно стягнути з відповідачів інфляційну складову боргу, що відповідно до розрахунку становить 13 363,82 грн, та 3% річних від простроченої суми, що відповідно до розрахунку становить 4109,07 грн. Означені позовні вимоги обгрунтовує положеннями ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, сплачений розмір судового збору позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 00 хв 14 жовтня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.33-34).
19 вересня 2025 року відповідачами поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому ці учасники справи, частково не визнаючи позовні вимоги, зазначають про таке (вхідний №37121, а.с.89,92).
З жовтня 2014 року до серпня 2020 року відповідачі заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг не визнають з підстав, передбачених ст.257 ЦК України, оскільки сплив строк позовної давності щодо означених позовних вимог. Водночас у період із серпня 2020 року до серпня 2023 року, згідно даних листа-розрахунку №40020081, долученого до позовної заяви, позивачем нараховано за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання 49 731,01 грн, а відповідачами сплачено 49 727,91 грн.
Також відповідачі у відзиві на позовну заяву посилаються на те, що часткова оплата комунальних послуг не є підставою для переривання строку позовної давності.
Крім того відповідачі також не визнають нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат до серпня 2020 року з урахуванням позовної давності, а також з огляду на те, що боргу не мають до серпня 2020 року, а з жовтня 2021 року до липня 2023 року мають постійну переплату.
І на сам кінець, відповідачі в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву наводять аргументи, які узагальнено зводяться до того, що між позивачем та відповідачами не укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, а заява-приєднання та сплата рахунку не передбачає істотних умов договору, що, на переконання відповідачів, є підставою для відмови в задоволенні позову.
Ураховуючи викладене, відповідачі просять суд ухвалити рішення, врахувавши доводи, викладені відповідачами у відзиві на позовну заяву.
13 жовтня 2025 року відповідачами до суду подане клопотання про надання уточненого розрахунку, згідно якого цими учасниками справи позовні вимоги визнаються частково в сумі 17 859,74 грн (вхідний №40733, а.с.96-98).
Також 13 жовтня 2025 року позивачем подано до суду додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, в мотивувальній частині яких цей учасник справи звертає увагу суду на те, що обгрунтування пропуску позивачем строку позовної давності, що викладені відповідачами у відзиві на позовну заяву, суперечать положенням цивільного законодавства, зокрема ст.264, п.12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України. У зв'язку з цим, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (вхідний №40699, а.с.108-110).
Представник позивача за довіреністю Блізнецов М.Є., 14.10.2025 через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував (вхідний №40920/25, а.с.112-113).
Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в сумі 17 859,74 грн з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, а також в уточненому розрахунку заборгованості. Додатково пояснила, що відповідач здійснив нарахування суми заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги відповідачам без урахування положень ст.257 ЦК України, тобто з без урахування строку позовної давності, що сплинув до заявлених вимог у частині боргу за період до серпня 2020 року, в тому числі і до вимог про стягнення інфляційної складової боргу та 3 процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також представник відповідача просила суд зважити на те, що між позивачем та відповідачами відсутні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг, в тому числі і укладені в порядку, передбаченому ст.642 ЦК України.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 просила суд позовні вимоги задовольнити частково в сумі 17 859,74 грн, у решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання 14 жовтня 2025 року о 10 год 00 хв не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.41, 42, 65).
Оскільки уповноважений представник позивача та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, тому суд, заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 про проведення судового засідання у відсутність учасників справи, які не прибули у судове засіданні, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність означених учасників справи, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, дійшов висновку про процесуальну можливість проведення розгляду справи №711/6581/25 за даної явки учасників справи.
14 жовтня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 50 хв 20 жовтня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 , врахувавши процесуальну позицію представника позивача та відповідачів, висловлені письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.18), та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000 (а.с.13-14), «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 (а.с.15), забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії (а.с.16).
На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» (а.с.19). Крім того, відповідно до п.2.6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.
Із листа-розрахунку по ОР №40020081 суд встановив, що надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (а.с.6-7).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №110803/15926-01-10 від 29.05.2025 за адресою: квартира АДРЕСА_2 , за якою рахується заборгованість перед позивачем, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані відповідно з 18.09.1985, 09.01.1990 та 26.06.1987 і дотепер (а.с.11).
Вказаний юридичний факт також підтверджується і довідками Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №№14791/21638-01-10, 14790/21635-01-10 та 15576/22696-01-10, від 21 та 31.07.2025, що витребувані судом (а.с. 29,30,32).
Таким чином, із досліджених у судовому засідання матеріалів справи, суд встановив, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які їм надає Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
З листа-розрахунку по ОР №40020081 суд встановив, що за період з жовтня 2014 року до 01 травня 2025 року відповідачі мають заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надані їм послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 34672 грн 37 коп (5825,06 грн - заборгованість по опаленню, та 28 847,31 грн - заборгованість по гарячому водопостачанню), оскільки оплата послуг відповідачами проводилась періодично та не у повному обсязі.
Крім того, з розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по о/р НОМЕР_1 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам, за період з 21.11.2014 до 31.01.2022, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складає 4109,07 грн (а.с.8-9), та інфляційних втрат за період із грудня 2014 року до січня 2022 року, що становить 13 363,82 грн (а.с.10).
Також, в судовому засіданні встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) від оплати таких послуг.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон №2189), до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Серед основних зобов'язань споживача Закон №2189 визначає оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189).
Частиною 3 ст.9 Закону №2189 встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Означеним положенням Закону №2189 кореспондуються положення кодифікованого закону, а саме: ст. 67, 68 ЖК України, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Таким чином, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розумінні положень Закону №2189 та ЖК України, що їм надає ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» за вказаною вище адресою.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст.543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, станом на момент виникнення заборгованості, були і продовжують бути зареєстрованими, станом на день розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_3 , мали право на проживання у цьому об'єкті нерухомості, були споживачами послуг, що надаються позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» зобов'язані сплатити заборгованість по оплаті вказаних послуг у розмірі 34 672,37 грн (а.с.6-7).
Вказаний розрахунок є зрозумілим, чітким та об'єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.
Водночас суд звертає увагу учасників цивільного процесу на той факт, що відповідачами не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також доказів про повне погашення заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням ними зобов'язань з оплати за отримані послуги. Крім того, відповідачами не доведено наявності розбіжності між здійсненими сплатами та тими сплатами, що відображені позивачем у листі-розрахунку по ОР №40020081. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідачі відмовилися, у встановленому законом порядку, від отримання вказаних послуг.
З огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, що їх підтверджують, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» є доведеними та обгрунтованими, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ним надані відповідні послуги відповідачам як споживачам таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради (а.с.12), а відповідно і не спростовані відповідачами.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення із відповідачів солідарно 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд зазначає про таке.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 13363,82 грн та 3% річних в сумі 4109,07 грн у зв'язку з простроченням відповідачами оплати комунальних послуг.
Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у чіткій відповідності до означеної норми матеріального права, а також з врахуванням суми боргу відповідачів за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що і позовна вимога про стягнення із відповідачів солідарно 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є доведеною та обгрунтованою.
Водночас, згідно правового висновку щодо застосування судом позовної давності, що викладений у п.7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Як зазначалось судом в описовій частині судового рішення, відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого судом встановлено, що відповідачі просять суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про сплату боргу за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання і додаткових вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на вказану суму, за період до серпня 2020 року. Також і представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала на застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності, зокрема, до заборгованості за житлово-комунальні послуги та інфляційних втрат і трьох процентів річних за період до серпня 2020 року.
Оскільки позовні вимоги позивача судом визнані як такі, що доведені та обгрунтовані, тому суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті заяви відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності.
Згідно мотивувальної частини відзиву на позовну заяву, відповідачі обгрунтовують необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, в частині позовних вимог до серпня 2020 року, з огляду на те, що позовні вимоги про стягнення боргу за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання і додаткових вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на вказану суму, за період з жовтня 2014 року до серпня 2020 року, подані позивачем поза межами строку позовної давності, а тому не підлягають задоволенню.
Вирішуючи по суті заяву відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування позовної давності, суд зазначає про таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3,4 ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
У зв'язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 17.07.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивач звернувся з вимогами до суду поза межами позовної давності, а саме щодо позовних вимог про стягнення боргу за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання і додаткових вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на вказану суму, за період з жовтня 2014 року до березня 2017 року.
Отже, заява відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування позовної давності є частково обгрунтованою і вмотивованою, а відповідною такою, що підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення.
Так, як вбачається з листа-розрахунку по ОР №40020081 (а.с.6-7), за період часу з березня 2017 року до 01 травня 2025 року, відповідачам було нараховано до сплати вартість послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 127 963,54 грн (підтверджується стовбцем «До сплати» листа-розрахунку по ОР №40020081). Водночас, за цей же період у часі, відповідачами сплачено позивачу за означені вище житлово-комунальні послуги 99 455,57 грн.
Таким чином, розмір боргу, що розрахований позивачем у межах строку позовної давності, тобто у період часу з березня 2017 року до 01 травня 2025 року, за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 28 507,97 грн (127 963,54 грн (вартість означених послуг за період з березня 2017 року до 01.05.2025 (підтверджується стовбцем «До сплати» листа-розрахунку по ОР №40020081) - 99 455,57 грн (розмір, здійснених відповідачами сплат за означені послуги у період з березня 2017 року до 01.05.2025 (підтверджується стовбцем «Оплата» листа-розрахунку по ОР №40020081).
Саме 28 507,97 грн як вартість наданих позивачем відповідачам житлово-комунальні послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання, з врахування строку позовної давності, за період з жовтня 2014 року до лютого 2017 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Означена сума боргу також підтверджується і даними листа-розрахунку по ОР №40020081, а саме: якщо від даних стовбця «Сальдо на кінець 30.04.2025», тобто 34672,37 грн, відняти дані стовбця «Сальдо на кінець 28.02.2017», тобто 6164,40 грн, то різниця складатиме ті ж самі 28 507,97 грн, що є недоплаченою відповідачами вартістю спожитих житлово-комунальних послуг за період з березня 2017 року до травня 2025 року.
Що стосується суми стягнення інфляційних втрат з урахуванням строку позовної давності, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, згідно розрахунку інфляційних втрат, розмір останніх за період часу з жовтня 2015 року до січня 2022 року, позивачем визначений в сумі 13 363,82 грн (а.с.10).
Водночас, як встановлено судом, частина позовних вимог (за період з жовтня 2014 року до березня 2017 року) позивачем пред'явлена без врахування строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами у відзиві на позовну заяву.
Із аналізу розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що за період виникнення у відповідачів боргу з оплати таких житлово-комунальних послуг як централізоване опалення, так і гаряче водопостачання, а саме: з жовтня 2014 року до березня 2017 року, інфляційні втрати позивачем визначені у розмірі 7194,74 грн (підтверджується стовбцем «Інфляційні, грн» розрахунку інфляційних по ОР №40020081).
Саме 6 169,08 грн (13 363,82 грн (сума інфляційних втрат за період виникнення боргу з жовтня 2014 року до липня 2021 року (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Інфляційні, грн» розрахунку інфляційних по ОР №40020081) - 7194,74 грн (сума інфляційних втрат за період виникнення боргу з жовтня 2014 року до лютого 2017 року включно (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Інфляційні, грн» розрахунку інфляційних по ОР №40020081)) як розмір інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості відповідачами наданих позивачем житлово-комунальних послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання, з урахування строку позовної давності за період виникнення боргу з жовтня 2014 року до лютого 2017 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Що стосується суми стягнення 3% річних з урахуванням строку позовної давності, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, згідно розрахунку 3% річних, розмір останніх за період часу з жовтня 2014 року до 31 січня 2022 року, позивачем визначений в сумі 4109,07 грн (а.с.8-9).
Водночас, як встановлено судом, частина позовних вимог (за період з жовтня 2014 року до березня 2017 року) позивачем пред'явлена без врахування строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами у відзиві на позовну заяву.
Із аналізу розрахунку 3% річних судом встановлено, що за період виникнення у відповідачів боргу з оплати таких житлово-комунальних послуг як централізоване опалення та гаряче водопостачання, а саме: з жовтня 2014 року до березня 2017 року, 3% річних позивачем визначені у розмірі 1767,60 грн (підтверджується стовбцем «Сума річних, грн» розрахунку 3% річних по ОР №32018058).
Саме 2341,47 грн (4109,07 грн (сума 3% річних за період виникнення боргу з жовтня 2014 року до 31.01.2022 року (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Сума річних, грн» розрахунку 3% по ОР №40020081) - 1 767,60 грн (сума 3% річних за період виникнення боргу з жовтня 2014 року до лютого 2017 року включно (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Сума річних, грн» розрахунку 3% річних по ОР №40020081)) як розмір 3% річних за несвоєчасну оплату вартості відповідачами наданих позивачем житлово-комунальних послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання, з урахування строку позовної давності за період виникнення боргу з жовтня 2014 року до лютого 2017 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню із відповідачів у солідарному порядку.
Водночас твердження відповідачів, викладене у відзиві на позовну заяву, а також заперечення представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 , проголошене під час вступного слова, про те, що строк позовної давності слід відраховувати із серпня 2020 року, суд відхиляє, оскільки означені твердження не узгоджуються з положеннями п.12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України з призми того, що строк давності на період карантину був продовжений, а на період воєнного стану - зупинений.
Заперечення відповідачів та представника відповідача Кузьменко О.В. за довіреністю ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог з призми не укладення відповідачами з позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг суд відхиляє, оскільки не укладення такого договору не виключає можливість стягнення з відповідачів на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг.
Обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із дослідженої платіжної інструкції №643 від 23.06.2025 (а.с.1) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
Оскільки суд позовні вимоги до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» визнав частково обгрунтованими, а саме: 28 507,97 грн - заборгованість зі сплати за послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 6 169,08 грн - заборгованість за інфляційну складову боргу та 2341,47 грн - три відсотки річних, а всього в сумі 37 018,52 грн, що складає 70,99% від ціни позову (37 018,52 грн / 52 145,26 грн), тому з відповідачів на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, в рівних частках підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 149,58 грн, тобто з кожного по 716,53 грн(3028 х 0,7099 = 2149,58 грн; 2149,58 грн/3 = 716,53 грн).
Водночас суд відхиляє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідачів означеної суми судових витрат у солідарному порядку з огляду на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 903/87/23.
Керуючись ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 541, 610, 625 ЦК України, п.12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.67,68 ЖК України, ст.5,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, ст.244, 247, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), за період з 01.10.2014 до 01.05.2025, у розмірі 28 507 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 6169 (шість тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 08 (вісім) копійок та три відсотки річних у розмірі 2341 (дві тисячі триста сорок одна) гривня 47 (сорок сім) копійок, а всього 8 510 (вісім тисяч п'ятсот десять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» в рівних частках судовий збір у сумі 2149 (дві тисячі сто сорок дев'ять) гривень 58 (п'ятдесят вісім) копійок, тобто з кожного по 716 (сімсот шістнадцять) гривень 53 (п'ятдесят три) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 20 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», код ЄДРПУО: 00204033: місцезнаходження: м.Черкаси, проспект Хіміків, 76.
Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомий, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий: О. В. Петренко