Справа № 697/183/21
Провадження № 2/697/4/2025
20 жовтня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Васянович Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
третьої особи - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про встановлення нікчемності заповіту та відшкодування майнової шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідач), треті особи: ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , третя особа), ОСОБА_5 (далі також - ОСОБА_5 , третя особа), про встановлення нікчемності заповіту та відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Келеберда, Канівського району, Черкаської області та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
До майна померлого ОСОБА_6 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 була заведена спадкова справа № 298/2018.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за померлим ОСОБА_6 рахується наступне майно: 1) житловий будинок АДРЕСА_2 ; 2) земельна ділянка площею 0,27 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 .
Спадщину після смерті померлого ОСОБА_6 була прийнята дружиною померлого - ОСОБА_3 , а також позивач ОСОБА_1 , у строки та у порядку, встановленими чинним законодавством України прийняла спадщину за законом після його смерті, що підтверджується листом Першої Київської державної нотаріальної контори від 10.09.2018 № 9202/02-14.
Проте на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 не може бути видане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину з наступних підстав:
1) житловий будинок АДРЕСА_2 , 1956 року побудови, є об'єктом самочинного будівництва, що підтверджується висновком Канівської районної державної адміністрації Черкаської області за підписом голови Ю. Розе , виконавець - В. Скочко, завідувач сектору містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та з питань цивільного захисту. Право власності на даний житловий будинок зареєстроване за померлим ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 07.11.2012, за яким її мати ОСОБА_8 подарувала вказаний житловий будинок своєму синові - ОСОБА_6 (рідному братові позивача), хоча з вищевказаного висновку випливає, що вона не мала права його відчужувати;
2) правовстановлюючим документом на земельну ділянку площею 0,27 га, цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 є договір дарування від 07.11.2012, за яким її мати, ОСОБА_8 , подарувала вказану земельну ділянку своєму синові - ОСОБА_6 - рідному братові позивача. Із цього договору чітко видно, що земельна ділянка належить дарувальниці на підставі державного акту серії ЧР № 125895, виданого на підставі рішення № 3 восьмої сесії 20 скликання Келебердянської сільської ради від 16.09.2003. Проте вказаний державний акт на цю земельну ділянку є підробним і фіктивним, оскільки рішення № 3 восьмої сесії 24 скликання Келебердянської сільської ради від 16.09.2003 вказана вище земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства дарувальниці - ОСОБА_8 у приватну власність не надавалась, що підтверджується архівною довідкою № 54/01-32 від 07.11.2019, виданою архівним сектором Канівської районної державної адміністрації Черкаської області.
На підставі вищевикладеного чітко видно, що правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок і на вказану земельну ділянку (якими є договори дарування житлового будинку і земельної ділянки) є незаконними, оскільки зазначені договори дарування є нікчемними в силу прямих приписів закону. Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус повинен був не посвідчувати такі договори дарування, а відмовити у їх посвідченні.
28.04.2017 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим номером 7-155 було посвідчено заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким було охоплене усе майно ОСОБА_6 , де б воно не було та з чого воно б не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право.
Вважає, що необхідно встановити нікчемність заповіту ОСОБА_6 , оскільки цей заповіт, згідно ст. 1257 ЦК, є заповітом, складеним особою, яка не мала на це права. А саме, ОСОБА_6 не мав права укладати заповіт на майно, яке було охоплене цим заповітом, оскільки правовстановлюючі документи на це майно були недійсними.
Заінтересованість позивача полягає в тому, що у випадку задоволення позовної вимоги про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 вона одержує право на відшкодування з боку ОСОБА_3 майнової шкоди за незаконне заволодіння майном, успадкованим нею від своєї матері, ОСОБА_8 , таким чином встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 є необхідним для відшкодування їй ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Майнова шкода полягає у тому, що ОСОБА_3 у незаконний спосіб, тобто на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_6 , який не породжує жодних правових наслідків, вселилася до житлового будинку, який належав її матері, і забороняє їй до нього заходити. Вказаний житловий будинок розташовується за адресою: АДРЕСА_2 .
Майнова шкода також полягає у тому, що ОСОБА_3 у незаконний спосіб, тобто на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_6 , який не породжує жодних правових наслідків, забороняє позивачу користуватися й земельною ділянкою, яку вона від своєї матері успадкувала. Вказана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7122082300:02:001:0122.
Позивач прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8 , оскільки постійно проживала разом з нею у м. Києві на час відкриття спадщини. Про відмову від спадщини нею заявлено не було.
Але оскільки ОСОБА_6 за свого життя не прийняв спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_8 , звідси він і не має законного права передавати у своєму заповідальному розпорядженні ОСОБА_3 право вимагати визнання за собою права на завершення приватизації земельної ділянки. Оскільки процедуру приватизації земельної ділянки розпочала її мати, то лише ОСОБА_1 , спадкоємиця своєї матері за законом, має право на завершення процедури приватизації, а ОСОБА_3 цього права не має.
Так само, оскільки її рідний брат ОСОБА_6 за свого життя не прийняв спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_8 , звідси він і не має законного права передавати у своєму заповідальному розпорядженні ОСОБА_3 право вимагати визнання за собою права власності у порядку спадкування на об'єкт самочинного будівництва, оскільки це право мають лише спадкоємці осіб, що здійснили самочинне будівництво. Цей житловий будинок збудував її батько ОСОБА_9 у 1956 році, який помер у 1995 році. Після його смерті цей житловий будинок належав її матері, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Незважаючи на те, що ОСОБА_3 є спадкоємицею свого чоловіка ОСОБА_6 , проте вона не є спадкоємицею ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (осіб, які здійснили самочинне будівництво). Звідси ОСОБА_3 не має права визнавати за собою права власності на цей житловий будинок. Ні її батько ОСОБА_9 (за свого життя), ні її мати ОСОБА_8 (за свого життя), ні її рідний брат ОСОБА_6 (за свого життя) не набули права власності на об'єкт самочинного будівництва. Лише ОСОБА_1 , як спадкоємиця своїх батьків, має право на визнання за собою права власності на цей об'єкт самочинного будівництва.
ОСОБА_2 є сином позивача і членом її сім'ї, а тому має право вільно входити до житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , оскільки вона має право на визнання за собою права власності на вказаний житловий будинок. Але ОСОБА_3 його не впускає, у зв'язку з чим у випадку задоволення цього позову він матиме право пред'явити до ОСОБА_3 позов про відшкодування йому за це моральної шкоди.
Витяг з Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори для посвідчення заповіту ОСОБА_6 і витяг з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій про реєстрацію факту посвідчення заповіту ОСОБА_6 можуть підтвердити або спростувати обставини, які свідчать про те, що заповіт ОСОБА_6 був складений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 як особою, яка не мала на це право, оскільки факту виїзду на дом нотаріуса не було. У зв'язку з цим, державний нотаріус ОСОБА_19. залучена як третя особа, оскільки рішення у цій справі вплине на її права та обов'язки у той спосіб, що може бути підставою пред'явлення до неї вимоги про відшкодування майнової шкоди у тому разі, якщо виявиться, що вона таку нотаріальну дію, як посвідчення заповіту ОСОБА_6 , на дому не вчиняла.
Просить суд встановити нікчемність заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого 28.04.2017 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим номером 7-155; стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на її користь 10 000,00 грн. у відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т.1 а.с.74-75).
24.02.2021 від третьої особи - нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_20. надійшли письмові пояснення в яких вона повідомила, що нею 28.04.2017 за реєстровим № 7-155, у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я самостійно прибути до нотаріальної контори, було посвідчено заповіт на все майно від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я своєї дружини ОСОБА_3 удома за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт був посвідчений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України. Заповідач ОСОБА_6 перебував при здоровому розумі та ясній пам'яті, розумів значення своїх дій, діяв добровільно, його дієздатність не викликала ніяких сумнівів у нотаріуса. Заповіт був підписаний заповідачем ОСОБА_6 власноручно.
Звертає увагу, що наявність вищевказаного заповіту в даному випадку позбавляє права на спадкування інших спадкоємців.
Посвідченням заповіту ОСОБА_6 позбавив права на спадкування інших спадкоємців та виявив свою волю, згідно якого після його смерті єдиним спадкоємцем буде лише дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ні про яких інших спадкоємців мови не було. ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_6 (шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 14.12.2011, актовий запис № 2281).
У разі відсутності заповіту ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги за законом згідно зі ст. 1261 ЦК України. В процесі підготовки для посвідчення заповіту нотаріус з'ясовує інформацію про спадкоємців, які можуть бути закликані до спадкування за законом. Під час розмови із заповідачем було з'ясовано, що у ОСОБА_6 є син ОСОБА_4 , який проживає в США та заповідач повідомив нотаріусу про те, що при розлученні з першою дружиною (матір'ю ОСОБА_10 ) померлий залишив колишній дружині та сину квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому зазначає, що сам заповідач, маючи надлишкову вагу, потребував постійного догляду та допомоги, оскільки мав тяжку форму діабету, який привів до ампутації частини ноги. Крім дружини - ОСОБА_3 поруч з хворим ОСОБА_6 нікого не було.
Громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мала би право на спадкування за законом, згідно ст. 1262 ЦК України (друга черга спадкоємців за законом) у разі відсутності спадкоємців першої черги та відсутності заповіту.
Оскільки, згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги або усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
29.05.2017 за власним бажанням ОСОБА_6 було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_4 на ім'я дружини ОСОБА_3 .
Вважає, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 немає жодних підстав для оспорювання вищезазначеного заповіту та визнання недійним договору дарування квартири (т.1 а.с.83).
09.03.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення в яких вона зазначила, що вона визнає лише те, що мав місце певний юридичний факт (без правової оцінки цього юридичного факту): на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусом ОСОБА_5 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_6 . Вона погоджується лише з тією правовою оцінкою даної обставини, наданою державним нотаріусом ОСОБА_5, згідно якої заповіт було посвідчено на усе майно ОСОБА_6 . Крім того, вона визнає, що ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_6 . Також погоджується з тією правовою оцінкою вказаної обставини, наданою державним нотаріусом ОСОБА_5, що у разі відсутності заповіту ОСОБА_6 ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги за законом, згідно зі ст. 1261 ЦК України.
Проте в неї є заперечення щодо обставин наведених третьою особою.
Вважає, що необхідно встановити нікчемність заповіту ОСОБА_6 , оскільки цей заповіт, згідно ст. 1257 ЦК України, є заповітом, складеним особою, яка не мала на це права. А саме, ОСОБА_6 не мав права укладати заповіт на майно, яке було охоплене цим заповітом, оскільки правовстановлюючі документи на це майно були недійсними.
Крім позовної вимоги про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 її позовна заява містить позовну вимогу про відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди за незаконне заволодіння на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_6 майном, охопленим вказаним заповітом. Отже, державний нотаріус ОСОБА_19. не може довести той факт, що ОСОБА_3 як спадкоємиця за заповітом ОСОБА_6 має право на те, щоб на законних підставах заволодіти майном, охопленим вказаним заповітом. Через це державний нотаріус ОСОБА_19. вказує на те, що ОСОБА_3 має право на спадкування майна, охопленого заповітом ОСОБА_6 , як спадкоємиця свого чоловіка за законом.
Таким чином, третя особа - ОСОБА_5 заперечує проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог з інших підстав, аніж ті, які виступали підставою позову. А саме, позов про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 і відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди був пред'явлений нею з підстав спадкування ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_6 , а підставою заперечення третьої особи проти позову є спадкування ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 за законом.
Розмір майнової шкоди при спадкуванні за заповітом можна оцінити, виходячи з змісту архівної довідки № 54/01-32 від 07.11.2019, виданої архівним сектором Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, яка свідчить про те, що ОСОБА_6 не мав права укладати заповіт на майно, яке було охоплене цим заповітом, оскільки правовстановлюючі документи на це майно були недійсними.
Проте для завершення процедури приватизації цієї земельної ділянки однієї архівної довідки недостатньо. Оскільки її рідний брат ОСОБА_6 за свого життя не прийняв спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_8 , звідси і ОСОБА_3 як його спадкоємиця за законом не має законного права на завершення приватизації цієї земельної ділянки. Наскільки великою була упущена вигода, пов'язана із спадкуванням нею права на завершення приватизації цієї земельної ділянки, можна оцінити лише з копії справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність.
Просить суд визнати поважними причини неподання доказів, які дозволяють оцінити розмір упущеної вигоди при спадкуванні за законом майна, яке охоплене заповітом ОСОБА_6 ; встановити строк для подання додаткових доказів, які дозволяють оцінити розмір упущеної вигоди при спадкуванні за законом майна, яке охоплене заповітом ОСОБА_6 ; задовольнити її позов до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту і відшкодування майнової шкоди (т.1 а.с.96-101).
Крім того, 09.03.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування доказів в якому позивач просить витребувати: від Міськрайонного управління у Канівському районі та місті Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області: належним чином завірену копію технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,27 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 125895, виданий 08 червня 2004 року за підписами Голови Келебердянської сільської ради О.М. Міщенко та начальника Канівського районного відділу земельних ресурсів В.Б. Миненко на ім'я ОСОБА_8 , акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі на номером 193; належним чином завірену копію справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, яка міститься в додатку до технічної документації зі складання державних актів на право власності на вищевказану земельну ділянку (т.1 а.с.102-108)
09.03.2021 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачем зазначено, що позивач спотворює сутність і зміст подій, які сталися у сім'ї родичів її чоловіка та в її власній родині. Подання позивачем зазначеного позову є черговою спробою обмежити її права щодо належного набуття права власності на майно у порядку спадкування за її померлим чоловіком ОСОБА_6 . Позивач вже протягом тривалого часу свідомо зловживає процесуальними правами. Спочатку в рамках цивільної справи № 697/376/19, звернувшись з безпідставним позовом, який має завідомо штучних характер. Крім того, залучення до участі у справі ОСОБА_2 має маніпулятивний характер, спрямований на затягування розгляду справи. З огляду на вказані обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість (т.1 а.с.120-122, 140-142).
12.03.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивачем зазначено, що вона є єдиною спадкоємицею своєї матері, яка прийняла після неї спадщину. Тому вона має право на визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва своїх батьків і на визнання права на завершення приватизації земельної ділянки. Наявність заповіту ОСОБА_6 свідчить про його нікчемність, тобто він не породжує жодних наслідків при спадкуванні за заповітом. Тому вона має право на відшкодування майнової шкоди за ті дії, які вчинила ОСОБА_3 з посиланням на його заповіт. Навіть якщо б не було заповіту ОСОБА_6 , чоловіка ОСОБА_3 , вона всерівно мала б право на відшкодування майнової шкоди за її дії з недопуску її на територію земельної ділянки, яка все ще знаходиться у комунальній власності сільської ради, оскільки ОСОБА_3 навіть як спадкоємиця за законом свого чоловіка не має права на визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва і на завершення процедури приватизації земельної ділянки. У строки та у порядку, встановлені чинним законодавством України чоловік ОСОБА_3 не прийняв спадщину після смерті своєї матері. Заповіданий ним ОСОБА_3 будинок є об'єктом самочинного будівництва його батьків. Державний акт на земельну ділянку є фіктивним. Рішення про передачу її матері і матері померлого ОСОБА_6 земельної ділянки у приватну власність не виносилось. А це рішення є ключовим і основним і фундаментальним моментом для набуття права власності на земельну ділянку. З огляду на вказані обставини, позивач просить її позовні вимоги задовольнити (т.1 а.с.158-167).
Крім того, 12.03.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло повторне клопотання про витребування доказів в якому позивач просить витребувати від Міськрайонного управління у Канівському районі та місті Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області докази, які вона просила витребувати у клопотанні від 09.03.2021 (т.1 а.с.168-174).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.06.2021 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано: З Першої Київської державної нотаріальної контори, державний нотаріус ОСОБА_19.: - належним чином завірену копію спадкової справи № 298/2018, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належним чином завірений витяг з Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори для посвідчення 28.04.2017 заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належним чином завірений витяг з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій про реєстрацію факту посвідчення 28.04.2017 заповіту ОСОБА_6 за реєстровим № 7-155. З Канівської державної нотаріальної контори: - належним чином завірену копію спадкової справи № 232/1996, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; - витяг з реєстру для вчинення нотаріальних дій про вчинену нотаріальну дію 29.07.1996 про видачу ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 1-1544 після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З Черкаського обласного державного нотаріального архіву: - належним чином завірену копію спадкової справи № 232/1996, заведеної державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 ; - витяг з реєстру для вчинення нотаріальних дій про вчинену нотаріальну дію 29.07.1996 про видачу ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 1-1544 після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З Державного архіву Черкаської області: - належним чином завірену копію спадкової справи № 232/1996, заведеної державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; - витяг з реєстру для вчинення нотаріальних дій про вчинену нотаріальну дію 29.07.1996 про видачу ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 1-1544 після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З Міськрайонного управління у Канівському районі та місті Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області: - належним чином завірену копію кадастрової справи на земельну ділянку площею 0,27 га, цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 ; - належним чином завірену копію технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,27 га цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 ; - належним чином завірену копію справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, яка міститься в додатку до технічної документації зі складання державних актів на право власності на вищевказану земельну ділянку. З Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області: - належним чином завірену копію кадастрової справи на земельну ділянку площею 0,27 га, цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 ; - належним чином завірену копію технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,27 га цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 ; - належним чином завірену копію справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, яка міститься в додатку до технічної документації зі складання державних актів на право власності на вищевказану земельну ділянку. З Канівського міськрайонного суду Черкаської області: - для огляду в судовому засіданні цивільну справу № 697/376/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (т.2 а.с.92-95).
На виконання вимог ухвали суду, 11.06.2021 до суду від Міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли належним чином завірені копії: Кадастрової справи по підготовці Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,2700 га з кадастровим № 71220823001:02:001:0122 для ведення особистого селянського господарства на ім'я ОСОБА_8 , яка розташована в селі Келеберда, Канівського району, Черкаської області; Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЧР № 125895, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Келебердянській сільській раді за № 193 від 08 червня 2004 року; Реєстраційної картки земельної ділянки Серії ААБ № 341700 зареєстрованої 10.11.2004; Поземельної книги відкритої 21.04.2004 (т.2 а.с.111-125).
15.06.2021 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшла заява в якій з приводу витребовуваних судом документів повідомлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області доручено Міськрайонному управлінню у Канівському районі та м. Канів виконання ухвали суду, оскільки витребувана інформація до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на зберігання не надходила (т.2 а.с.129-130).
Також 15.06.2021 до суду від Канівської державної нотаріальної контори на виконання ухвали суду від 01.06.2021 надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 232/1996, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с.131-141);
22.06.2021 від Державного архіву Черкаської області надійшло повідомлення від 16.06.2021 № 150-р/05-08 про те, що надати належним чином завірену копію спадкової справи № 232/1996, заведеної державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори да майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та витяг з реєстру для вчинення нотаріальних дій про вчинену нотаріальну дію 29.07.1996 про видачу ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 1-1544 немає можливості, оскільки зазначені документи на зберігання до держархіву не надходили і відповідно до чинних нормативних вимог, надходити не повинні (т.2 а.с.144).
22.06.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просила витребувати від Ліплявської сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області у порядку забезпечення доказів належним чином завірені копії усіх заповітів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчених секретарем виконкому Келебердянської сільської ради Канівського району Черкаської області (т.2 а.с.147-150).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено (т.2 а.с.164-166).
14.07.2021 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів в якому позивач просить: витребувати від Ліплявської сільської ради Черкаської області належним чином завірені копії усіх заповітів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчених секретарем виконкому Келебердянської сільської ради Канівського району Черкаської області; витребувати від Міськрайонного управління у Канівському районі та місті Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області: належним чином завірену копію технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 05.05.2004, Канівський районний відділ ЧРФ Центру ДЗК, ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,27 га, цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 125895, виданий 08 червня 2004 року за підписами Голови Келебердянської сільської ради О.М. Міщенко та начальника Канівського районного відділу земельних ресурсів В.Б. Миненко на ім'я ОСОБА_8 , акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 193. Крім цього, позивач просить повторно витребувати від Першої Київської державної нотаріальної контори: - належним чином завірену копію спадкової справи № 298/2018, заведеної державним нотаріусом ОСОБА_5 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 її рідного брата - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належним чином завірений витяг із Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори для посвідчення 28 квітня 2017 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належним чином завірений витяг з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій про реєстрацію факту посвідчення 28 квітня 2017 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 за реєстровим № 7-155 (т.2 а.с.181-188).
Крім того, 14.07.2021 позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про тимчасове вилучення у Першої Київської державної нотаріальної контори наступні докази для дослідження судом: - спадкову справу № 298/2018, заведену державним нотаріусом ОСОБА_5 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - Журнал обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори для посвідчення 28 квітня 2017 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; термін зберігання якого ще не скінчився; - Реєстр для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік, у якому зареєстрований факт посвідчення 28 квітня 2017 року заповіту ОСОБА_6 за реєстровим № 7-155 ОСОБА_5 - державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори (т.2 а.с.205-206).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.07.2021 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Витребувано: З Ліплявської сільської ради Черкаської області: - належним чином завірені копії усіх заповітів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченим секретарем виконкому Келебердянської сільської ради, Черкаського (Канівського) району Черкаської області. З Міськрайонного управління у Канівському районі та місті Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області: - належним чином завірену копію технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 05.05.2004, на земельну ділянку площею 0,27 га, цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 . Повторно витребувано: З Першої Київської державної нотаріальної контори, державний нотаріус ОСОБА_19.: - належним чином завірену копію спадкової справи № 298/2018, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належним чином завірений витяг з Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори для посвідчення 28.04.2017 заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - належним чином завірений витяг з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій про реєстрацію факту посвідчення 28.04.2017 заповіту ОСОБА_6 за реєстровим № 7-155 (т.2 а.с.219-222).
20.07.2021 до суду з Першої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 298/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.3 а.с.1-72).
27.07.2021 до суду з Ліплявської сільської ради Черкаської області на виконання ухвали суду надійшли належним чином завірені копії наявних заповітів, складених від імені ОСОБА_8 , що проживала за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с.74-77).
27.07.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Путраймс І.І. надійшла заява про уточнення усної заяви з процесуального питання щодо зловживання процесуальними правами з боку позивача, яка була оголошена представником відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2021 в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області в якій вказав, що у розпорядженні сторони відповідача з'явилась інформація, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться ряд судових проваджень, які розглядаються в рамках цивільного судочинства, учасниками яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інші пов'язані особи. Зокрема, ОСОБА_12 - колишній офіційний чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Мова йде про справи за наступними номерами:
- 320/8966/17, предмет позову - про визнання заповіту недійсним. Результат розгляду: позов залишено без розгляду та повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків;
- 320/7568/17, предмет позову - про встановлення фактів родинних відносин, визнання заповітів нікчемними, визнання заповітів недійсними, визнання заяви про відмову від права на спадкування нікчемною та недійсною, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, набуття права власності на майно в порядку спадкування, реєстрацію права власності на майно, усунення від права на спадкування, відшкодування майнової шкоди. Результат розгляду: позовну заяву залишено без розгляду судом першої інстанції після спливу більше ніж трьох років з моменту відкриття провадження. Остаточне рішення у справі, згідно з ухвалою від 04.12.2020, набрало законної сили негайно після проголошення;
- 320/7535/20, предмет позову - про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, про визнання протиправними, неправомірними, незаконними та скасування нотаріальних дій, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про визнання права на спадщину, про визнання права власності та права постійного користування в порядку спадкування. Стадія судового розгляду: закінчено підготовче провадження.
Одночасно просить звернути увагу на зміст судових рішень у справах за позовами до ОСОБА_3 , які перебували в провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області, а саме:
- 760/23938/18 (суддя Льон О.М.), предмет позову - про визнання заповіту недійсним. Результат розгляду: позовна заява відкликана ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України;
- 697/376/19 (судді Русаков Г.С. та Льон О.М.), предмет позову, який уточнювався: про повернення безпідставно набутого майна в натурі, застосування наслідків недійсності договорів дарування, визнання договорів дарування недійсними, визнання договорів дарування нікчемними, скасування запису про державну реєстрацію прав власності, внесення запису про державну реєстрацію речових прав, скасування запису про державну реєстрацію речових прав, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування кадастрового номера земельної ділянки, встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавицею за однією адресою на час відкриття спадщини. Результат майже дворічного розгляду справи: позов залишено без розгляду та повернуто у зв'язку з неявкою сторони позивача. ОСОБА_1 фактично втратила інтерес до справи одразу після закінчення підготовчого провадження і переходу до розгляду справи по суті. Незважаючи на це, ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Черкаської області зі скаргою на рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції залишив рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач ОСОБА_1 та її син - третя особа у справі ОСОБА_2 навіть не з'явилися на апеляційний розгляд. Замість цього, майже одразу, ОСОБА_1 подала інший позов, який розглядається в поточному провадженні.
Наголошує, що зловживання процесуальними правами є неприпустимим, адже найчастіше такі дії направлені не на реальне вирішення справи, а на свідоме обмеження прав інших учасників провадження. У випадку з ОСОБА_3 це обмеження права на спадкування за її померлим чоловіком, оскільки відкрите судове провадження є перешкодою у видачі свідоцтва про право на спадщину. Впевнений, що позивач ОСОБА_1 це добре розуміє і саме тому процесуально поводить себе таким чином.
Системний аналіз та оцінка змісту судових рішень, які містяться у ЄДРСРУ в рамках вищевказаних справ, що перебували та перебувають в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та Канівського міськрайонного суду Черкаської області, склали у представника відповідача думку про те, що зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_1 та інших пов'язаних осіб набули системний характер.
Просить суд дослідити зміст судових рішень у цивільних справах за загальнодоступним ЄДРСРУ, на які містяться посилання в даній заяві, на наявність ознак зловживання процесуальними правами з боку позивача, в контексті їх однотипності за змістом і наслідками з процесуальними зловживаннями позивача у поточному провадженні. Використати встановлені факти процесуальних зловживань з боку позивача у якості доказів системності таких порушень; визнати дії позивача, які полягають у зверненні з завідомо безпідставним позовом у спорі, який має очевидно штучний характер - зловживання процесуальними правами та постановити окрему ухвалу з цього приводу; вжити заходи щодо недопущення фактів зловживання процесуальними правами зі сторони позивача у майбутньому шляхом застосування штрафних санкцій, які передбачені ч. 1 ст. 148 ЦПК України; керуючись положеннями ч. 3 ст. 44 ЦПК України - повернути позивачу позовну заяву від 06.02.2021 разом з доданими до неї матеріалами (т.3 а.с.78-80).
28.07.2021 до суду з Відділу 2 Управління у Черкаському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на виконання ухвали суду надійшла сканована копія Кадастрової справи по підготовці Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_8 площею 0,2700 га, розташовану в с. Келеберда, Канівського району, Черкаської області (т.3 а.с.82-97).
10.08.2021 до суду від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла копія витягу з Журналу обліку нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем та копію витягу з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій (т.3 а.с.100-104).
31.08.2021 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів в якому позивач просила: І. Витребувати від Міністерства юстиції України: відомості про те, чи мають право державні нотаріуси при виїзді з державної нотаріальної контори для посвідчення заповіту на дому (за фактичним місцем проживання (перебування) заповідача) брати з собою та виносити для використання поза межами приміщення державної нотаріальної контори: 1) комп'ютери (для набору тексту заповіту на дому); 2) принтери (для того щоб текст заповіту роздрукувати на дому у заповідача для проживання заповідачем цього заповіту вголос та підпису цього заповіту заповідачем), при цьому маються на увазі саме ті комп'ютери та принтери, які обліковуються як майно державної нотаріальної контори і які державні нотаріуси звичайно використовують у своїй нотаріальній діяльності, знаходячись на своєму робочому місці? Якщо державні нотаріуси мають на це право, то якими підзаконними нормативно-правовими актами це їхнє право врегульоване? А також чи передбачена у чинних нормативно-правових документах, які регулюють здійснення нотаріальної діяльності, процедура попереднього отримання державним нотаріусом спеціального дозволу на використання для посвідчення заповіту на дому, тобто поза межами приміщення державної нотаріальної контори, комп'ютерів та принтерів, які обліковуються як майно державної нотаріальної контори? Якщо передбачена, то який порядок отримання цього дозволу? 2. Відомості про те, чи мають право державні нотаріуси при виїзді з державної нотаріальної контори для посвідчення заповіту за її межами - на дому (за фактичним місцем проживання (перебування) заповідача) використовувати: 1) комп'ютери (для набору тексту заповіту на дому); 2) принтери (для того, щоб текст заповіту роздрукувати на дому у заповідача для прочитання заповідачем цього заповіту вголос та підпису цього заповіту заповідачем), при цьому маються на увазі саме ті комп'ютери та принтери, які є особистою приватною власністю державних нотаріусів? Якщо державні нотаріуси мають на це право, то якими підзаконними нормативно-правовими актами це їхнє право врегульоване? А також чи передбачається у чинних нормативно-правових документах, які регулюють здійснення нотаріальної діяльності, необхідність у попередньому отриманні державними нотаріусами спеціального дозволу на використання для посвідчення заповіту поза межами приміщення державної нотаріальної контори на дому у заповідача комп'ютерів та принтерів, які є особистою приватною власністю державних нотаріусів? Якщо передбачається, то який порядок отримання цього дозволу? 3. Відомості про те, чи мають право державні нотаріуси при виїзді з державної нотаріальної контори для посвідчення заповіту вдома у заповідача (за його фактичним місцем проживання (перебування)) брати з собою та виносити поза межі приміщення державної нотаріальної контори для використання поза межами цього приміщення, яке є робочим місцем державного нотаріуса: 1) чистий, тобто невикористаний, спеціальний бланк нотаріального документу (для того, щоб на цьому бланку вдома у заповідача роздрукувати текст заповіту); та 2) особисту печатку державного нотаріуса (для проставлення її на заповіті вдома у заповідача); та 3) реєстр для реєстрації нотаріальних дій (оскільки нотаріальна дія - посвідчення заповіту - є вчиненою з моменту її реєстрації нотаріусом у цьому реєстрі та після проставленням заповідачем у відповідній графі цього реєстру свого власного підпису, який заповідач проставляє у себе вдома - саме з цього моменту заповіт є посвідченим вдома у заповідача, про що нотаріусом зазначається у посвідчувальному написі)? Якщо державні нотаріуси мають на це право, то якими підзаконними нормативно-правовими актами це їхнє право врегульоване? А також чи передбачається у чинних нормативно-правових документах, які регулюють здійснення нотаріальної діяльності, необхідність у попередньому отриманні державними нотаріусами спеціального дозволу для того, щоб виносити поза межі приміщення державної нотаріальної контори, в якому знаходиться робоче місце державного нотаріуса, чисті, тобто невикористані, спеціальні бланки нотаріальних документів та особисту печатку державного нотаріуса для її проставлення вдома у заповідача на його заповіті? Якщо передбачається, то який порядок отримання цього дозволу? ІІ. Витребувати від Першої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію довіреності, посвідченої 28 квітня 2017 року державним нотаріусом ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (вдома у довірителя); особа, яка видала довіреність - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представник за цією довіреністю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.3 а.с.106-111).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено (т.3 а.с.128-130).
12.10.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання про долучення доказів, а саме: копії листа Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) №ПІ-К-11-13/563 від 09.09.2021 та копії запиту ОСОБА_1 від 25.09.2021 до Першої Київської державної нотаріальної контори разом з доказами його надсилання (т.3 а.с.163).
20.10.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, а також клопотання про визнання поважними причин неподання доказів, які стосуються надання завідувачем Першої Київської державної нотаріальної контори державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціального дозволу на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори оргтехніку; встановлення строку для подання додаткових доказів, які стосуються надання завідувачем Першої Київської державної нотаріальної контори державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціального дозволу на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори оргтехніку (т.3 а.с.173-184).
Крім того, 20.10.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання про витребування доказів в якому позивач просить витребувати від Першої Київської державної нотаріальної контори: І. Відомості про те, чи надавав завідувач Першої Київської державної нотаріальної контори 28 квітня 2017 року у письмовій формі державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціальний дозвіл у формі письмового розпорядження, акту прийому-передачі, наказу та/чи іншого документа тощо на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори наступне державне майно (яке має значну цінність): 1) комп'ютер (для набору тексту заповіту ОСОБА_6 у нього вдома за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) принтер (для того, щоб текст заповіту ОСОБА_6 не лише роздрукувати вдома у заповідача, але й перенести текст цього заповіту на спеціальний бланк нотаріальних документів для прочитання тексту заповіту заповідачем вголос та для його підписання з подальшим його посвідченням вдома у заповідача). ІІ. Належним чином завірену копію вказаного вище письмового дозволу, якщо він надавався (т.3 а.с.200-203).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2021 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано з Першої Київської державної нотаріальної контори: - Відомості про те, чи надавав завідувач Першої київської державної нотаріальної контори 28 квітня 2017 року у письмовій формі державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціальний дозвіл у формі письмового розпорядження, Акту прийому-передачі, наказу та/чи іншого документа тощо на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори наступне державне майно (яке має значну цінність): 1) комп'ютер (для набору тексту заповіту ОСОБА_6 у нього вдома за адресою: АДРЕСА_1 ); 2) принтер (для того, щоб текст заповіту ОСОБА_6 не лише роздрукувати вдома у заповідача, але й перенести текст цього заповіту на спеціальний бланк нотаріальних документів для прочитання тексту заповіту заповідачем вголос та для його підписання з подальшим його посвідченням вдома у заповідача). - За наявності належним чином завірену копію вказаного вище письмового дозволу (т.3 а.с.241-242).
24.11.2021 від державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_20. надійшли до суду письмові пояснення щодо посвідчення заповіту громадянина ОСОБА_6 в яких державним нотаріусом зазначено, що до Першої Київської державної нотаріальної контори звернулася громадянка ОСОБА_3 із заявою про виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту від імені гр. ОСОБА_6 , який за станом здоров'я не може самостійно прибути до приміщення нотаріальної контори. Вона, нотаріус ОСОБА_19. за номером телефону, який був зазначений для спілкування в заяві вийшла на зв'язок з гр. ОСОБА_6 для з'ясування намірів кому і яке майно він хоче заповісти та для визначення кола інших осіб, які згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України можуть бути закликані до спадкування за законом. При розмові з гр. ОСОБА_6 було з'ясовано, що у нього є син від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , який постійно проживає в США. Заповідач виявив бажання все своє майно заповісти своїй дружині ОСОБА_3 . Згідно висловленої волі гр. ОСОБА_6 нею, нотаріусом було підготовлено проект заповіту від імені гр. ОСОБА_6 . На прохання заповідача проект був виготовлений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів в приміщенні нотаріальної контори та переданий дружині заповідача ОСОБА_3 для ознайомлення особою, яка хоче його скласти. Після цього, нею, нотаріусом, в телефонному режимі було з'ясовано відповідність підготовленого проекту заповіту волі заповідача ОСОБА_6 .
В зв'язку з узгодженням всіх питань по заповіту було призначено дату виїзду нотаріуса на 28 квітня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту гр. ОСОБА_6 . Текст проекту заповіту був перенесений на спеціальний бланк нотаріального документу за допомогою технічних засобів і наданий гр. ОСОБА_6 для ознайомлення. Заповідач перебував при здоровому розумі та ясній пам'яті, розумів значення своїх дій, діяв добровільно, особа його була встановлена, дієздатність не викликала ніяких сумнівів у нотаріуса. Заповіт був прочитаний вголос гр. ОСОБА_6 , який підтвердив відповідність свого волевиявлення викладеного в тексті заповіту та власноручно був ним підписаний. Після повернення з виклику до приміщення нотаріальної контори, нею, нотаріусом, було здійснено реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі. Таким чином, заповіт був посвідчений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України.
Додатково пояснила, що діюче законодавство України не регулює порядок посвідчення заповіту поза межами приміщення нотаріальної контори. При посвідченні заповіту нотаріус керується ст. 1248 Цивільного кодексу України та загальними правилами, які передбачені пунктом 1 глави 3 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (т.3 а.с.245-246).
30.11.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування доказів в якому просила витребувати у Першої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію письмової заяви ОСОБА_3 до Першої київської державної нотаріальної контори про виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 , яка належним чином пройшла реєстрацію по Журналу реєстрації вхідних документів Першої київської державної нотаріальної контори за 2017 рік і була належним чином завізована завідувачем Першої київської державної нотаріальної контори «До виконання ОСОБА_5 » з проставленням відповідної дати та належним чином завірений витяг із Журналу реєстрації вхідних документів Першої київської державної нотаріальної контори за 2017 рік, який містить запис про реєстрацію (та про дату реєстрації) письмової заяви ОСОБА_3 про виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 (т.4 а.с.1-4).
30.11.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог в якому просила збільшити розмір позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_3 на її користь 25 872,87 грн. у відшкодування майнової шкоди. Пояснила, що у процесі розгляду справи № 697/183/21 суд на її клопотання витребував від Державного земельного кадастру технічну та іншу документацію на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, які дозволяють оцінити розмір упущеної вигоди, яка була нею понесена внаслідок протиправного захоплення цієї земельної ділянки ОСОБА_3 . Разом із матеріалами, що містяться у документах судової справи № 697/376/19, які також були витребувані ухвалою суду, наявні у документах судової справи № 697/183/21 документи дозволяють оцінити нанесену їй майнову шкоду.
Ключовий документ, який дозволяє оцінити розмір упущеної вигоди - це Витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 05.11.2012. Згідно вказаного витягу нормативно-грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 25 872,87 грн.
У зв'язку з цим вважає за потрібне збільшити розмір позовної вимоги, зміст якої полягає у відшкодуванні їй ОСОБА_3 майнової шкоди за протиправне захоплення земельної ділянки, на яку відповідач не має жодних прав, оскільки процедуру приватизації вказаної земельної ділянки за життя розпочала її мати, ОСОБА_8 , передаючи їй у такий спосіб у спадщину право на завершення процедури її приватизації (т.4 а.с.14-15).
30.11.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача в якому просила залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 . В обгрунтування клопотання вказала, ОСОБА_4 є єдиним сином померлого ОСОБА_6 , який у строки та у порядку, встановлені чинним законодавством, прийняв спадщину після смерті свого батька за законом.
Необхідність у залученні ОСОБА_4 в якості співвідповідача у справі про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 випливає із того, що ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 лише за заповітом, але не подала заяви про прийняття спадщини після його смерті за законом, оскільки у своїй заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3 не вказує про те, що вона одночасно приймає спадщину як за заповітом, так і за законом.
Отже, у тому разі, якщо фізична особа прямо не зазначила, що вона діє і як спадкоємець за заповітом, і як спадкоємець за законом одночасно, вважає, що при прийнятті спадщини фізична особа може діяти або як спадкоємець за заповітом, або як спадкоємець за законом. Оскільки ОСОБА_3 діяла лише як спадкоємець за заповітом, звідси ОСОБА_3 вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 за законом.
У зв'язку з тим, що заповіт ОСОБА_6 є нікчемним, тобто не породжує жодних юридичних наслідків, спадкування після смерті ОСОБА_6 відбувається лише за законом. Звідси ОСОБА_3 вважається такою, що спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняла, оскільки заповіт як нікчемний правочин не породжує юридичних наслідків, в тому числі й таких наслідків, які мають місце у формі прийняття спадщини. При цьому нікчемний заповіт не породжує жодних юридичних наслідків ще й у тому плані, що він не породжує також і наслідків, на які можна посилатися як на поважні причини для визначення ОСОБА_3 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом. Таким чином, ОСОБА_3 не здійснила своє право на спадкування після смерті ОСОБА_6 і не може здійснити своє право на спадкування після його смерті у майбутньому, звідси встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 їй потрібне для того, щоб ОСОБА_3 відшкодувала позивачу в майбутньому шкоду за незаконне захоплення майна її батьків.
Внаслідок посвідчення державним нотаріусом ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 справа дійшла до того, що належне ОСОБА_4 батьківське спадкове майно виявилося захопленим ОСОБА_3 . Отже, зміст позовної вимоги про встановлення нікчемності заповіту торкається не лише інтересів ОСОБА_3 , але й інтересів ОСОБА_4 , оскільки у зв'язку з нікчемністю заповіту ОСОБА_6 охоплене його заповітом майно спадкується за законом, а ОСОБА_4 є особою, заінтересованою у спадкуванні цього майна за законом. Звідси ОСОБА_4 має власні права та інтереси на предмет спору (т.4 а.с.24-26).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2021 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за її позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту, відшкодування майнової шкоди задоволено та витребувано з Першої Київської державної нотаріальної контори: належним чином завірену копію письмової заяви ОСОБА_3 до Першої Київської державної нотаріальної контори про виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 , яка належним чином пройшла реєстрацію по Журналу реєстрації вхідних документів Першої Київської державної нотаріальної контори за 2017 рік і була належним чином завізована завідувачем Першої Київської державної нотаріальної контори «до виконання ОСОБА_5 » з проставленням відповідної дати; належним чином завірений витяг із Журналу реєстрації вхідних документів Першої Київської державної нотаріальної контори за 2017 рік, який містить запис про реєстрацію письмової заяви ОСОБА_3 про виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 (т.4 а.с.38, 42-43).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2021 клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту, відшкодування майнової шкоди задоволено; вирішено залучити до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.4 а.с.39-40).
10.01.2022 від позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування доказів в якому просить витребувати: від Головного сервісного центру МВС (місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62): відомості про те, чи зареєстрований (взятий на облік) автомобіль за гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Якщо автомобіль зареєстрований (взятий на облік) за гр. ОСОБА_6 , то зазначити якої він марки, моделі, комерційного опису та типу, вказати рік випуску, колір, номер двигуна, номер шасі (кузова, рами), ідентифікаційний номер транспортного засобу та/чи реєстраційний номер транспортного засобу, де і ким транспортний засіб зареєстрований, дату його державної реєстрації, серію і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ким і коли воно видане та/ або серію і номер технічного паспорту, ким і коли виданий, а також вказати прізвище, ім'я по-батькові осіб, яким надає право керування цим транспортним засобом; від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) інформації про те, чи зареєстрований гараж за гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Місце розташування вказаного гаража як об'єкта нерухомого майна поблизу вказаного вище місця реєстрації його постійного проживання. Якщо вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстрований за гр. ОСОБА_6 , надати інформацію про його конкретну адресу і технічні характеристики, а також про дату взяття його на облік та/чи дату державної реєстрації об'єкта нерухомого майна і про правовстановлюючі документи, на підставі яких він зареєстрований із зазначенням їхніх реквізитів, за наявності надати належним чином завірені копії правовстановлюючих документів (т.4 а.с.47-55).
12.01.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення в яких вказує, що державний нотаріус ОСОБА_19. намагається уберегти відповідачку ОСОБА_3 від застосування до неї наслідків нікчемності заповіту ОСОБА_6 у той спосіб, що державний нотаріус ОСОБА_19. посилається на норми діючого законодавства України, про які вона стверджує, що вони не регулюють порядок посвідчення заповіту поза межами приміщення нотаріальної контори, звідси вона вважає, що нотаріус має дотримуватися лише вимог однієї ст. 1248 ЦК України і пункту 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При складанні заповіту ОСОБА_6 державний нотаріус ОСОБА_19. повинна була б керуватися не порядком посвідчення заповіту, що міститься в Законі України «Про нотаріат» та у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а повинна була б керуватися лише одними вимогами ЦК України.
Державний нотаріус ОСОБА_19. у відповідь на аргументи позивача, викладені в її додаткових письмових поясненнях від 19.10.2021, катастрофічно прагне довести те, що у своїх додаткових письмових поясненнях вона була не права, коли зазначала про те, що не було жодного прохання від заповідача ОСОБА_6 про те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. його заповіт записала з його слів. При цьому вона настільки катастрофічно прагне довести те, що вона дотрималася вимог ст. 1248 ЦК України, що вона навіть нехтує вимогами усіх інших статей ЦК, в тому числі забуваючи про вимоги ст. 1255 ЦК України (яка має назву «Таємниця заповіту»), яка входить до глави 85 ЦК України, а також про вимоги усієї глави 85 ЦК України.
Нонсенс полягає в тому, що державний нотаріус ОСОБА_19. під час складення заповіту ОСОБА_6 не сама возила проект його заповіту для ознайомлення з ним заповідачем, а передала цей проект заповіту особі, заінтересованій у складенні заповіту на її користь, тобто ОСОБА_3 , для того, щоб ОСОБА_3 передала заповідачу ОСОБА_6 цей проект його заповіту для того, щоб він з ним ознайомився, що підтверджує той факт, що при складенні заповіту ОСОБА_6 на заповідача чинився тиск з боку ОСОБА_3 як заінтересованої особи.
Звертає увагу на той факт, що у тексті заповіту ОСОБА_6 відсутній запис про те, що «волевиявлення заповідача відповідає його власній внутрішній волі», отже даний заповіт є таким, що не виражає волю заповідача ОСОБА_6 , крім того, ініціатор заповіту - ОСОБА_3 - була присутня на місці його складання, але в даному випадку вона була не просто присутня, але й допомагала нотаріусу у його складанні, оскільки вона була задіяна нотаріусом при його складенні. При цьому заповіт ОСОБА_6 був поданий нотаріусу не особисто заповідачем, а його представником - ОСОБА_3 .
Незрозуміло, де саме заповіт ОСОБА_6 був перенесений на спеціальний бланк нотаріальних документів за допомогою технічних засобів. Державний нотаріус ОСОБА_19. про це ніде нічого не говорить. Отже, заповіт ОСОБА_6 міг бути або перенесений на спеціальний бланк нотаріальних документів за допомогою технічних засобів вдома у заповідача ОСОБА_6 , або заповіт ОСОБА_6 попередньо був перенесений на спеціальний бланк нотаріальних документів за допомогою технічних засобів у приміщенні державної нотаріальної контори перед виїздом нотаріуса на дом до заповідача для його посвідчення.
В даному випадку, час складення заповіту зазначений у тексті заповіту ОСОБА_6 невірно. На думку позивача, заповіт ОСОБА_6 посвідчувався вдома у заповідача, але перед цим він спочатку був складений і перенесений на спеціальний бланк нотаріальних документів у приміщенні державної нотаріальної контори, тобто заповіт ОСОБА_6 був складений не вдома у заповідача у його присутності, а у приміщенні державної нотаріальної контори у його відсутності. Це, в свою чергу, свідчить про те, що заповіт ОСОБА_6 був складений ще перед тим, як державний нотаріус ОСОБА_19. о 10 год. 00 хв. виїхала з приміщення державної нотаріальної контори на дом до заповідача. Але у тексті заповіту ОСОБА_6 написано, що він складений о 10 год. 40 хв. Отже, час складення заповіту ОСОБА_6 у тексті цього заповіту вказаний невірно.
Від державної нотаріальної контори додому до заповідача була лише одна поїздка нотаріуса ОСОБА_20., яка мала місце 28 квітня 2017 року і при цьому заповіт був заздалегідь записаним і складеним у приміщенні державної нотаріальної контори зі слів заінтересованої особи - ОСОБА_3 .
Таким чином, 28 квітня 2017 року о 10 год. 00 хв. державний нотаріус ОСОБА_19. вийшла з приміщення Першої Київської державної нотаріальної контори для того, щоб вдома у ОСОБА_6 вчинити дві нотаріальні дії: посвідчення його заповіту і посвідчення його довіреності на розпорядження майном (про що свідчить запис у журналі обліків викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем.
При цьому, потрібно також враховувати і час для того, щоб зібратися і вийти з державної нотаріальної контори, дійти до місця зупинки транспортного засобу, його діждатися (будь-то автомобіля чи громадського транспорту). Це мінімум хвилин десять.
Після цього потрібно витратити час на проїзд до будинку в якому проживає заповідач. Цей час становить 36 хвилин, що підтверджується скріншотом (знімком екрану) картографічного веб-сервісу від компанії Google із зазначенням часу, який витрачається для того, щоб доїхати автомобільним транспортом від Першої київської державної нотаріальної контори до місця проживання (перебування) заповідача ОСОБА_6 (копія скріншоту долучена до матеріалів справи у встановленому законом порядку, оригінал знаходиться у позивачки). А щоб доїхати до заповідача громадським транспортом, витрачається 41 хвилина (згідно скріншоту картографічного веб-сервісу від компанії Google).
Отже, після виходу нотаріуса із державної нотаріальної контори до моменту її під'їзду автомобільним транспортом до того будинку, в якому проживає заповідач, уже сплинуло мінімум 46 хвилин (36 хвилин + 10 хвилин = 46 хвилин), а громадським транспортом і того більше (41 хвилина + 10 хвилин = 51 хвилина).
Після приїзду до будинку потрібно врахувати ще й час для того, щоб у сукупності здійснити наступні дії: 1) вийти із автомобіля і піднятися в квартиру до заповідача (це також займе мінімум хвилин 5 (п'ять)); 2) провести бесіду із заповідачем для того, щоб пересвідчитись у його дієздатності, встановити його волевиявлення; 3) після цього потрібно надати лежачо-хворому заповідачеві час для того, щоб він уголос прочитав свій заповіт; 4) потім потрібен також час для того, щоб заповідач (хвора, прикута до ліжка людина) не просто власноручно підписав свій заповіт, але ще й додатково на тексті свого заповіту власноручно написав про те, що цей його заповіт перед підписанням уголос було ним прочитано; 5) окрім цього потрібен ще й час для того, щоб нотаріус міг посвідчити цей заповіт вдома у заповідача; 6) після цього потрібен ще й час для того, щоб нотаріус міг вдома у заповідача вчинити ще й запис у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій про посвідчення його заповіту на дому; 7) нарешті заповідачеві потрібен ще й час для того, щоб заповідач міг додатково проставити у відповідній графі цього Реєстру свій власноручний підпис.
З урахуванням викладеного, позивач дійшов наступних висновків: державний нотаріус ОСОБА_5 виїхала із приміщення Першої Київської державної нотаріальної контори о 10.00, а посвідчила заповіт о 10.40 (як написано у тексті самого заповіту). Отже, державний нотаріус ОСОБА_19. не могла посвідчити заповіт удома у заповідача о 10.40, оскільки лише на транспорт витрачається 46 хвилин, не кажучи вже про час, необхідний для бесіди із заповідачем, для отримання від нього прохання та здійснення усіх інших необхідних процедур, які перераховані вище і які займають чималу кількість часу. При цьому, державний нотаріус ОСОБА_19. одночасно посвідчувала й довіреність брата позивача у нього вдома на розпорядження майном, що займало не меншу кількість часу. Із усього вищевикладеного випливає, що цей запис про час (години і хвилини) посвідчення заповіту вдома у заповідача не відповідає дійсності . Отже, у заповіті ОСОБА_6 невірно зазначено час його складання, що є підставою нікчемності заповіту ОСОБА_6 в цілому.
Враховуючи також той факт, що на момент укладення заповіту волевиявлення у заповідача на його укладення не було, здійснити право на спадкування за таким заповітом неможливо. ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 лише за заповітом, але не подала заяви про прийняття спадщини після його смерті за законом, оскільки у своїй заяві про прийняття спадщини, ОСОБА_3 не вказує про те, що вона одночасно приймає спадщину як за заповітом, так і за законом. Приймаючи спадщину за нікчемним заповітом, ОСОБА_3 прийняла спадщину з нікчемних підстав спадкування, тобто спадщину після смерті ОСОБА_6 вона не прийняла, тому що нікчемна підстава спадкування не породжує жодних прав та обов'язків (т.4 а.с.58-67).
26.01.2022 до суду від завідувача Першої Київської нотаріальної контори ОСОБА_13 надійшли копія витягу з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції та копія заяви ОСОБА_3 від 21.03.2017 (т.4 а.с.101-105).
15.02.2022 від позивача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання про витребування доказів якому вона просила витребувати: від Приватного акціонерного товариства «Київстар»: - відомостей у письмовій формі про те, чи належав у період з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно телефонний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - відомостей у письмовій формі про те, чи належав у період з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно телефонний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з Першої Київської державної нотаріальної контори: - відомостей про те, чи надавав завідувач Першої Київської державної нотаріальної контори 28 квітня 2017 року державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціальний дозвіл у письмовій формі на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори: 1) гербову печатку, закріплену за державним нотаріусом ОСОБА_5 (для проставлення її на заповіті ОСОБА_6 вдома у заповідача); 2) реєстр для реєстрації нотаріальних дій для вчинення у цьому реєстрі запису про посвідчення заповіту ОСОБА_6 (т.4 а.с.117-129).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.02.2022 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про витребування доказів - відмовлено (т.4 а.с.148-150).
Крім того, ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.02.2022 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано з Першої Київської державної нотаріальної контори: - відомості про те, чи надавав завідувач Першої Київської державної нотаріальної контори 28 квітня 2017 року державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціальний дозвіл у письмовій формі на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори: 1) гербову печатку, закріплену за державним нотаріусом ОСОБА_5 (для проставлення її на заповіті ОСОБА_6 вдома у заповідача); 2) реєстр для реєстрації нотаріальних дій для вчинення у цьому реєстрі запису про посвідчення заповіту ОСОБА_6 . В іншій частині клопотання - відмовлено (т.4 а.с.151-153).
10.03.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування доказів в яких позивач просить витребувати від Приватного акціонерного товариства «Київстар»: - відомостей у письмовій формі про те, чи належав у період з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно телефонний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - відомостей у письмовій формі про те, чи належав у період з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно телефонний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.4 а.с.167-171).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.04.2022 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено (т.4 а.с.197-198).
18.04.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування доказів в якому позивач просить витребувати від Приватного акціонерного товариства «Київстар»: - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента телефонного номеру НОМЕР_3 та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують абонента телефонного номеру НОМЕР_3 за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно; - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних абонентом ОСОБА_3 , та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують цього абонента за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно; - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента телефонного номеру НОМЕР_2 та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують абонента телефонного номеру НОМЕР_2 за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно; - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України у м. Києві 05.09.2000, та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних абонентом ОСОБА_6 , та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують цього абонента за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно (т.4 а.с.199-204).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2022 клопотання позивача ОСОБА_1 про повторне витребування доказів задоволено. Повторно витребувано з Першої Київської державної нотаріальної контори: - відомості про те, чи надавав завідувач Першої Київської державної нотаріальної контори 28 квітня 2017 року державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціальний дозвіл у письмовій формі на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої Київської державної нотаріальної контори: 1) гербову печатку, закріплену за державним нотаріусом ОСОБА_5 (для проставлення її на заповіті ОСОБА_6 вдома у заповідача); 2) реєстр для реєстрації нотаріальних дій для вчинення у цьому реєстрі запису про посвідчення заповіту ОСОБА_6 (т.4 а.с.221-223).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2022 в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено (т.4 а.с.225-227).
16.05.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування доказів в якому позивач просить від Приватного акціонерного товариства «Київстар»: - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента телефонного номеру НОМЕР_3 та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують абонента телефонного номеру НОМЕР_3 за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно; - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних абонентом ОСОБА_3 , та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують цього абонента за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно; - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента телефонного номеру НОМЕР_2 та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують абонента телефонного номеру НОМЕР_2 за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно; - належним чином завірену копію договору на контрактне обслуговування абонента ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України у м. Києві 05.09.2000, та/чи належним чином завірені копії заяв, написаних абонентом ОСОБА_6 , та/чи належним чином завірені копії анкет, заповнених цим абонентом, та/чи належним чином завірені копії інших документів, що містять дані, які ідентифікують цього абонента за період часу з 01.03.2017 по 01.05.2017 включно (т.4 а.с.230-236).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.05.2022 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без розгляду (т.5 а.с.3-6).
16.06.2022 від завідувача Першої київської державної нотаріальної контори до суду надійшли письмові пояснення в яких пояснили, що згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи.
В окремих випадках, якщо особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями. Порядок складання заповіту регулюється пунктом 1 глави 3 розділу ІІ «Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Зокрема, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При цьому отримання «спеціального дозволу» на використання будь-яких технічних засобів для вчинення нотаріальних дій поза межами державної нотаріальної контори законодавство України, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій не передбачає.
При цьому, додатково повідомляють, що державні нотаріальні контори забезпечені стаціонарною комп'ютерною технікою, яка не дає можливості виносити та застосовувати її за межами приміщення нотаріальної контори.
Крім того до наданих пояснень надали копію письмового пояснення державного нотаріуса ОСОБА_20. (т.5 а.с.11-12).
06.07.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу в якій просила застосувати до Першої київської державної нотаріальної контори заходи процесуального примусу; стягнути з Першої київської державної нотаріальної контори в дохід державного бюджету штраф у сумі 26 000,00 грн. та зобов'язати Першу київську державну нотаріальну контору на підставі ч. 2 ст. 144 ЦПК України виконати ухвалу Канівського міськрайонного суду від 18.04.2022 у справі № 697/183/21 про витребування доказів, оскільки Першою київською державною нотаріальною конторою не виконано вимоги ухвали суду від 18.04.2022 про повторне витребування доказів (т.5 а.с.14-16).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.07.2022 клопотання позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу та повторне витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту, відшкодування майнової шкоди задоволено частково. Вирішено повторно витребувати з Першої київської державної нотаріальної контори: відомості про те, чи надавав завідувач Першої Київської державної нотаріальної контори 28 квітня 2017 року державному нотаріусу ОСОБА_21. спеціальний дозвіл у письмовій формі на те, щоб державний нотаріус ОСОБА_19. мала право винести та вивезти 28 квітня 2017 року за межі Першої київської державної нотаріальної контори: 1) гербову печатку, закріплену за державним нотаріусом ОСОБА_5 (для проставлення її на заповіті ОСОБА_6 вдома у заповідача); 2) реєстр для реєстрації нотаріальних дій для вчинення у цьому реєстрі запису про посвідчення заповіту ОСОБА_6 . В іншій частині клопотання відмовлено (т.5 а.с.25-28).
06.09.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів: 1) знімки екрану (скріншоти) інформаційного повідомлення Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у соціальній мережі «фейсбук» від 19.04.2022 у кількості 5 шт. на 3 арк. в 1 прим.; 2) докази надсилання відповідачу ОСОБА_3 , копії клопотання про долучення доказів від 05.09.2022 у справі № 697/183/21 (разом з усіма додатками) цінним листом із описом вкладення на 1 арк. в 1 прим.; 3) докази надсилання відповідачу ОСОБА_4 копії клопотання про долучення доказів від 05.09.2022 у справі № 697/183/21 (разом з усіма додатками) цінним листом із описом вкладення на 1 арк. в 1 прим.; 4) докази надсилання третій особі ОСОБА_5 копії клопотання про долучення доказів від 05.09.2022 у справі № 697/183/21 (разом з усіма додатками) цінним листом із описом вкладення на 1 арк. в 1 прим.; 5) докази надсилання третій особі ОСОБА_2 копії клопотання про долучення доказів від 05.09.2022 у справі № 697/183/21 (разом з усіма додатками) цінним листом із описом вкладення на 1 арк. в 1 прим. (т.5 а.с.36-44).
08.09.2022 від Першої київської державної нотаріальної контори на виконання ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області про витребування доказів від 18.04.2022 надійшла відповідь в якій пояснили, що спеціальних дозволів для виносу гербової печатки та реєстру для реєстрації нотаріальних дій при вчиненні нотаріусом нотаріальних дій за межами робочого місця, діючим законодавством України не передбачено. Нотаріус в своїй діяльності керується Законом України «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та «Правилами ведення нотаріального діловодства» (т.5 а.с.46).
17.10.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення в яких вказала, що державний нотаріус державної нотаріальної контори при вчиненні нотаріальних дій повинен дотримуватися вимог відповідно до Положення, яке визначає порядок користування державним майном державної нотаріальної контори, в даному випадку - Положення про київські державні нотаріальні контори.
Із листа Першої київської державної нотаріальної контори № 4917/02-14 від 30.08.2022 чітко видно, що державний нотаріус ОСОБА_19. не додержувалася вимог Положення про київські державні нотаріальні контори, в якій вона працювала в якості найманого працівника, а діяла самоуправно на власний розсуд, якщо Перша державна нотаріальна контора вважає, що «спеціальних дозволів для виносу та вивозу гербової печатки та реєстру для реєстрації нотаріальних дій при вчиненні нотаріусами нотаріальних дій за межами робочого місця діючим законодавством України не передбачено».
У своєму листі № 4917/02-14 від 30.08.2022 завідувач Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_14. невірно тлумачить ЗУ «Про нотаріат», оскільки правове регулювання нотаріату в Україні має назву «організація нотаріату», при цьому організація нотаріату зводиться не лише до Порядку вчинення нотаріальних дій і Правил ведення нотаріального діловодства, але й включає в себе також і нормативно-правові документи, які регулюють порядок організації нотаріальної діяльності.
Якщо приватний нотаріус як самозайнята особа сам організовує свою нотаріальну діяльність, то державна нотаріальна контора є юридичною особою, яку очолює завідувач, який керується Положенням про київські державні нотаріальні контори, яке було затверджене наказом Головного управління юстиції у місті Києві від 18.11.2013 № 549/6. В обов'язки завідувача першої київської державної нотаріальної контори входить організація нотаріальної діяльності державних нотаріусів цієї державної нотаріальної контори по вчиненні ними нотаріальних дій у приміщенні цієї нотаріальної контори, так і поза її межами. А саме, завідувач першої київської державної нотаріальної контори встановлює графік роботи державних нотаріусів та працівників цієї державної нотаріальної контори, розподіляє обов'язки між ними, затверджує їх посадові інструкції, забезпечує збереження ними таємниці вчинення нотаріальних дій, розподіляє та забезпечує належне зберігання та використання майна державних нотаріусів для реєстрації в них цими державними нотаріусами нотаріальних дій, номерні гербові печатки цих державних нотаріусів, спеціальні бланки нотаріальних документів і т.д., і т.п., які зберігаються у спеціальному сейфі (сейфах) державної нотаріальної контори. При цьому завідувач контролює наявність та належне зберігання вказаного вище державного майна у спеціальних сейфах, а також надає доступ державному нотаріусу до цього конкретного сейфу (та до ключів від нього) і контролює належне зберігання у ньому номерної гербової печатки, номерного реєстру для реєстрації нотаріальних дій, бланків нотаріальних документів і т.д., контролює доступ державного нотаріуса до цього конкретного сейфу (чи сейфів) юридичної особи (та до ключів від нього) та слідкує за використанням вказаного вище державного майна за призначенням. За неналежну організацію нотаріальної діяльності державних нотаріусів завідувач несе персональну відповідальність.
При посвідченні заповіту ОСОБА_6 було в першу чергу грубо порушене Положення про київські нотаріальні контори і саме це порушення Положення про київські державні нотаріальні контори призвело у свою чергу до грубого порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і Правил ведення нотаріального діловодства.
При посвідченні заповіту ОСОБА_6 були дотримані окремі процедури, але вони були виконані у прямо протилежній послідовності, аніж у тій, яка встановлена чинним законодавством, тобто якщо розділити процес посвідчення заповіту ОСОБА_6 на окремі стадії, то можна побачити, що не відбувався послідовний рух від першої до останньої стадії, а навпаки: рух відбувався від останньої до першої стадії.
Таким чином, заповіт ОСОБА_6 є нікчемним у зв'язку з порушенням вимог усієї глави 85 ЦК України.
Заповіт спочатку має бути складеним (тобто підписаним заповідачем), а потім посвідченим нотаріусом.
Запис у реєстрі робиться після того, як нотаріус проставив на документі посвідчувальний напис, таким чином, посвідчувальний напис (із проставленим в ньому за допомогою технічних засобів реєстровим номером за реєстром для реєстрації нотаріальних дій) був проставлений у державній нотаріальній конторі ще перед виїздом державного нотаріуса ОСОБА_20. додому до заповідача (що свідчить про вчинену вже нотаріальну дію у приміщенні Першої київської державної нотаріальної контори).
У тексті посвідчувального напису на заповіті ОСОБА_6 проставлений реєстровий номер, під яким цей заповіт зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, при цьому цей реєстраційний номер не проставлений державним нотаріусом ОСОБА_5 від руки (незважаючи на те, що нею були у посвідчувальному написі і у тексті заповіту від руки проставлені години і хвилини складення та підписання заповіту заповідачем), а набраний за допомогою технічних засобів (комп'ютерної техніки). Це говорить про те, що державний нотаріус ОСОБА_19. здійснила напис у реєстрі для вчинення нотаріальних дій ще перед тим, як вона виїхала до заповідача ОСОБА_6 додому для того, щоб він підписав свій заповіт, отже, перед цим у нотаріальній конторі вона посвідчила ще не підписаний (тобто ще не складений) заповідачем заповіт, порушивши цим самим вимоги ст. 1247 ЦК України і ст. 209 ЦК України.
Отже, до нікчемності заповіту ОСОБА_6 призводить той факт, що державний нотаріус ОСОБА_19. у приміщенні державної нотаріальної контори вчинила нотаріальну дію - посвідчила заповіт ОСОБА_6 без його присутності, без його попереднього прочитання заповідачем уголос та без його підписання заповідачем, тобто вчинила нотаріальну дію ззаду наперед, порушивши цим самим вимоги ст. 1247 ЦК України і ст. 209 ЦК України.
Через те, що заповіт ОСОБА_6 був прочитаний і підписаний заповідачем у себе вдома вже після того, як нотаріус надала йому юридичної вірогідності, таким чином, заповіт ОСОБА_6 не повинен (у зв'язку з його нікчемністю) братися до уваги при спадкуванні його майна, оскільки відноситься до правочинів, які хоча й були вчинені, але не породили жодних юридичних наслідків.
Крім того, виявляється, що державний нотаріус ОСОБА_19. при складенні заповіту ОСОБА_6 у телефонному режимі спілкувалася не з ним особисто (тобто не із самим заповідачем ОСОБА_6 ), а спілкувалася саме із відповідачем ОСОБА_3 , оскільки існують дані, які дозволяють ідентифікувати її як абонента вказаного в заяві номера телефону, тобто державний нотаріус ОСОБА_19. у порушення вимог ст. 1248 ЦК України записала заповіт ОСОБА_6 не з його власних слів, а зі слів особи, заінтересованої у складенні заповіту на її користь, тобто зі слів відповідача ОСОБА_3 .
Крім того звертає увагу, що в тексті заповіту ОСОБА_6 відсутній запис про те, що «волевиявлення заповідача відповідає його власній внутрішній волі».
Просить суд прийняти до розгляду додаткові пояснення у справі та з урахуванням вищевикладеного задовольнити її позов (т.5 а.с.51-70).
17.10.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання з проханням викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 (т.5 а.с.80-98).
02.11.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання з проханням допитати третю особу ОСОБА_5 як свідка за її згодою; зняти з ОСОБА_5 під час допиту її як свідка обов'язок дотримання нотаріальної таємниці (т.5 а.с.111-131).
02.11.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання з проханням витребувати від Першої київської державної нотаріальної контори: належним чином затверджену та завірену копію посадової інструкції державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_20.; належним чином затверджену та завірену копію посадової інструкції завідувача Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_14. (т.5 а.с.141-144).
02.11.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими в якому просила на підставі ст.ст. 77-78 ЦПК України визнати неналежними та недопустимими докази у справі № 697/183/21 усі усні пояснення, аргументи та міркування (без жодного винятку), які на стадії розгляду справи по суті будуть наведені адвокатом Путраймс І.І., представником відповідача ОСОБА_3 , щодо письмових пояснень, аргументів та міркувань, викладених: 1) у її перших додаткових письмових поясненнях у справі від 05.03.2021; 2) у її других додаткових письмових поясненнях у справі від 19.10.2021; 3) у її третіх додаткових письмових поясненнях у справі від 11.01.2022; 4) у її четвертих додаткових письмових поясненнях у справі від 17.10.2022. На підставі ст.ст. 77-78 ЦПК України просить суд вважати усні пояснення, аргументи та міркування адвоката Путраймс І.І. щодо її чотирьох додаткових письмових пояснень у справі такими, що не мають відношення до предмету розгляду у справі, не брати їх до уваги і не розглядати їх у судовому засіданні, оскільки у всіх усних поясненнях, аргументах та міркуваннях адвоката Путраймс І.І. не міститься інформація (тобто аргументи та міркування) щодо предмета доказування і, крім того, вони будуть отримані судом з порушенням порядку їх подання. На підставі ст.ст. 77-78 ЦПК України просить суд не обгрунтовувати усними поясненнями, аргументами та міркуваннями адвоката Путраймс І.І. своє рішення у справі.
Своє клопотання обгрунтовує тим, що якщо адвокат Путраймс І.І. на стадії підготовчого провадження не подасть до суду будь-яку іншу заяву по суті справи, окрім свого відзиву на її позовну заяву, то на стадії розгляду справи по суті адвокат Путраймс І.І. не буде мати права у письмовому вигляді висловлювати свої заперечення проти аргументів, пояснень та міркувань, викладених нею у чотирьох додаткових письмових поясненнях у справі.
Так само він не зможе висловлювати свої заперечення і в усному вигляді, оскільки на стадії розгляду справи по суті й дозволяється подача усних заперечень, пояснень, аргументів та міркувань, проте у формі усних пояснень, аргументів та міркувань адвокат Путраймс І.І. на стадії розгляду справи по суті може викладати свої пояснення, аргументи та міркування тільки щодо тих аргументів, пояснень та міркувань, які він виклав у письмовому вигляді. Якщо адвокат Путраймс І.І. не подав письмових пояснень у справі, він позбавляється права викладати свої усні пояснення, аргументи та міркування щодо тих його письмових пояснень, яких не існує у справі, а оскільки інші пояснення, окрім усних, на стадії розгляду справи по суті цивільним процесуальним законом не передбачається, отже представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Путраймс І.І. позбавляється права наводити суду на стадії розгляду справи по суті будь-які пояснення, аргументи та міркування взагалі.
Таким чином, у разі якщо адвокат Путраймс І.І. на стадії підготовчого провадження не подасть до суду свої письмові пояснення, Цивільний процесуальний кодекс України позбавить його права на те, щоб на стадії закінчення з'ясування обставин справи і дослідження доказів він зміг би наводити свої будь-які усні пояснення, аргументи та міркування, у яких містилися б його заперечення проти аргументів та міркувань, викладених у її чотирьох письмових заявах по суті справи.
Вважає, що під час розгляду справи по суті боротьба між сторонами йде у письмовому вигляді, а в усному вигляді кожна із сторін лише коментує свою письмову позицію (т.5 а.с.155-160).
02.11.2022 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про надання третьою особою доказів вчинення дій в якому вона просила: зняти з ОСОБА_5 обов'язок дотримання нотаріальної таємниці; на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України зобов'язати третю особу ОСОБА_5 надати докази вчинення нею дій, які полягають у тому, що вона записала заповіт ОСОБА_6 зі слів самого заповідача у телефонному режимі за телефонним номером відповідача ОСОБА_3 (а не зі слів самої відповідачки ОСОБА_3 ); у разі ненадання таких доказів на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України визнати встановленою обставину невчинення ОСОБА_5 , третьою особою, дій із записання заповіту ОСОБА_6 зі слів самого заповідача; на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України зобов'язати третю особу ОСОБА_5 надати докази вчинення нею 28.04.2017 протягом 40 хвилин усіх дій, необхідних для приїзду додому до заповідача і для посвідчення заповіту ОСОБА_6 вдома у заповідача (відлік часу рахується із моменту виходу державного нотаріуса із приміщення Першої київської державної нотаріальної контори о 10 год. 00 хв. до моменту підписання заповідачем ОСОБА_6 заповіту о 10 год. 40 хв.); у разі ненадання таких доказів на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України визнати встановленою обставину невчинення ОСОБА_5 , третьою особою, протягом 40 хв. усіх дій, необхідних для приїзду додому до заповідача для посвідчення заповіту ОСОБА_6 вдома у заповідача; на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України зобов'язати третю особу ОСОБА_5 надати докази вчинення нею наступних дій після підписання заповіту заповідачем ОСОБА_6 у себе вдома, які полягають: а) у невнесенні нею запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій про посвідчення заповіту ОСОБА_6 після підписання заповіту заповідачем ОСОБА_6 вдома у заповідача; б) у проставленні нею свого підпису у посвідчувальному написі на заповіті ОСОБА_6 після підписання заповіту заповідачем ОСОБА_6 вдома у заповідача; в) у проставленні нею гербової печатки державної нотаріальної контори на заповіті ОСОБА_6 після підписання заповіту заповідачем ОСОБА_6 вдома у заповідача; у разі ненадання таких доказів на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України визнати встановленою обставину невчинення ОСОБА_5 , третьою особою, зазначених вище дій після підписання заповіту заповідачем ОСОБА_6 вдома у заповідача; у разі якщо третя особа ОСОБА_5 доведе, що певні дії із перелічених вище дій вона не вчиняла, на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України зобов'язати третю особу ОСОБА_5 : а) довести, які саме із числа перелічених вище дій вона вчиняла; б) надати докази вчинення нею тих дій, які вона вчиняла; у разі ненадання доказів, зазначених у п. 8 прохальної частини цього клопотання/заяви, на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України визнати встановленою обставину невчинення ОСОБА_5 , третьою особою, дій, вказаних у п. 8 прохальної частини цього клопотання/заяви.
Зазначає, що необхідність отримати дану інформацію виникла з тих підстав, що державний нотаріус ОСОБА_19. не могла фізично вчинити протягом 40 хв. дії з посвідчення заповіту ОСОБА_6 вдома з заповідача, оскільки у неї просто не вистачило б часу (для того щоб доїхати з нотконтори до заповідача потрібно мінімум 36-41 хв.). Крім того за цей час нотаріусу ще необхідно було ще вчинити всі дії, які необхідні для складення та посвідчення заповіту послідовно, одна за одною (т.5 а.с.166-169).
03.11.2022 від завідувача Першої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 06.07.2022 в якій зазначили, що згідно діючого законодавства України ніякі спеціальні дозволи (ні в письмовій, ні в усній формі) завідувача контори на винос та вивіз за межі контори (робочого місця нотаріуса) гербової печатки, Реєстру для вчинення нотаріальних дій не передбачені. Нотаріус в своїй діяльності керується ЗУ «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та «Правилами ведення нотаріального діловодства» (т.5 а.с.175).
14.11.2022 від позивача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання з проханням долучити до документів судової справи № 697/183/21 лист від Першої київської державної нотаріальної контори від 30.08.2022 № 4917/02-14, який був підписаний завідувачем ОСОБА_14 10.11.2022; на підставі ч. 1 ст. 78 ЦПК України вважати недопустимим доказом у справі лист від Першої київської державної нотаріальної контори від 30.08.2022 № 4917/02-14, який був підписаний завідувачем ОСОБА_14 10.11.2022; не залишати без розгляду її позовну заяву у справі № 697/183/21; не об'єднувати між собою в одне провадження судову справу № 697/183/21 і судову справу № 697/1753/22 (т.5 а.с.180-181).
09.12.2022 від позивача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання з проханням витребувати від Першої київської державної нотаріальної контори: належним чином затверджену та завірену копію посадової інструкції державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_20., яка діяла на день посвідчення нею заповіту ОСОБА_6 (тобто станом на 28.04.2017); належним чином затверджену та завірену копію посадової інструкції завідувача Першої київської державної нотаріальної контори, яка діяла на день посвідчення державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 (тобто станом на 28.04.2017) (т.5 а.с.190-199).
26.01.2023 від позивача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про виклик свідка в якій вона просила викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_15 , місце роботи якої - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_15 , яка працює державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори і яка станом на 28.04.2017 (тобто на день посвідчення державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 ) була в.о. завідувача Першої Київської державної нотаріальної контори. Під час її допиту необхідно вияснити яким був алгоритм дій (послідовність дій) у Першій Київській державній конторі зі складення і посвідчення заповіту ОСОБА_6 за межами приміщення державної нотаріальної контори (т.5 а.с.205-225).
26.01.2023 від позивача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання про долучення доказів в якому просила долучити до документів справи № 697/183/21 наступні докази: копію листа за підписом завідувача Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 від 18.01.2023 № 274/02-14, ідентифікатор поштового відправлення (трек-номер) 0318632330383 на 1 арк. в 1 прим.; копію посадової інструкції державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_20., яка діяла на день посвідчення нею заповіту ОСОБА_6 (тобто станом на 28.01.2017); копію посадової інструкції завідувача Першої київської державної нотаріальної контори, яка діяла на день посвідчення державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 заповіту ОСОБА_6 (тобто станом на 28.04.2017) (т.5 а.с.238-240).
07.02.2023 від представника відповідача - адвоката Путраймс І.І. до суду надійшла заява в якій він повідомив про припинення повноважень щодо представництва гр. ОСОБА_3 з 07.02.2023 в зв'язку з припиненням дії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (т.6 а.с.6-7).
14.02.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява в якій вона пояснила, що не заперечує з приводу допиту громадян ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 у якості свідків. Допит вказаних осіб не може зашкодити повному і всебічному розгляду справи та, разом з цим, ухваленню законного і обгрунтованого рішення. Однак, одночасно звертає увагу суду на те, що зважаючи на загальну безпідставність позову, який має завідомо штучний характер, вчинення додаткових процесуальних дій може призвести до небажаного затягування розгляду справи, враховуючи специфічну процесуальну поведінку позивача, а це може порушити її конвенційне право на справедливий суд.
Позиція щодо клопотання/заяви позивача про надання третьою особою доказів вчинення дій від 01.11.2022. вважає вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки усю інформацію, яка зазначена у вказаному процесуальному документі суд зможе отримати або з письмових пояснень третьої особи, або ж впродовж допиту свідка ОСОБА_5 та інших осіб, клопотання з приводу чого також заявлено позивачем.
Крім того, заперечує з приводу того, що під час складання та посвідчення заповіту її чоловіка ОСОБА_6 , по якому вона є спадкоємцем, були допущені будь-які порушення. Заповіт ОСОБА_6 був складений та посвідчений з урахуванням вимог діючого законодавства України та повністю відповідає волевиявленню її померлого чоловіка. Усі твердження позивача, якими він обгрунтовує позов, наводить у поясненнях/додаткових поясненнях та які стосуються нібито порушень вимог діючого законодавства з боку нотаріуса ОСОБА_5 - вважає необгрунтованими та безпідставними. У зв'язку з цим підкреслює, що позов у цій справі є черговою спробою обмежити її права щодо належного набуття права власності на майно у порядку спадкування за її померлим чоловіком ОСОБА_6 . Процесуальна поведінка позивача у підготовчому провадженні, яке затягнулося майже на два роки, яскраво це демонструє.
Відповідачем повністю підтримується позиція третьої особи ОСОБА_5 , яка викладена у її письмових поясненнях, адже обставини посвідчення заповіту зазначені нею повністю відповідають дійсності (т.6 а.с.8).
17.02.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява в якій вона вказала про припинення її представництва адвокатом Путраймс І.І. з 07.02.2023 у зв'язку з припиненням дії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги та про необхідність відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю пошуку іншого адвоката (т.6 а.с.10).
01.06.2023 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання в якому вона просила за ініціативою суду витребувати відомості від Державного підприємства «Інформаційні судові системи» та від Державного підприємства «Центр судових сервісів» (які є відповідальними за ведення «Електронного Суду») про те, чи є у відповідача ОСОБА_3 офіційна електронна адреса. Якщо у відповідача є офіційна електронна адреса, то у такому разі направити ОСОБА_3 судову повістку на цю її офіційну електронну адресу; винести ухвалу про розгляд справи в очному порядку без участі відповідача ОСОБА_3 , якщо відповідач ОСОБА_3 не з'явиться до суду після направлення судом їй судової повістки на її офіційну електронну адресу; винести ухвалу про розгляд справи в очному порядку без участі відповідача ОСОБА_3 також і у разі, якщо виявиться, що у відповідача ОСОБА_3 відсутня офіційна електронна адреса, оскільки у такому разі вона є повідомленою належним чином про дату, час та місце судового засідання у спосіб направлення судової повістки на останню відому суду адресу місця її проживання на підставі ч. 1 ст. 131 ЦПК України (т.6 а.с.42-44).
21.06.2023 від завідувача Першої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника нотаріальної контори та прийняти рішення згідно діючого законодавства України (т.6 а.с.47).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.10.2023 в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 про допит свідків та третьої особи як свідка за її згодою по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту, відшкодування майнової шкоди - відмовлено (т.6 а.с.80-83).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.10.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (т.6 а.с.73-74).
21.11.2023 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання в якому вона просила, ухвалюючи рішення у справі, на підставі ч. 3 ст. 264 ЦПК України визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблина Є.В. 07.11.2012; ухвалюючи рішення у справі, на підставі ч. 3 ст. 164 ЦПК України визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2700 га, цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблина Є.В. 07.11.2012.
В обгрунтування клопотання вказала, що документально доведено той факт, що житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом самочинного будівництва, яким її мати ОСОБА_8 за свого життя не мала права розпоряджатися.
Так само її мати ОСОБА_8 за свого життя не мала права розпоряджатися і земельною ділянкою площею 0,2700 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 , оскільки документально підтверджено той факт, що рішенням сесії вказана земельна ділянка її матері у приватну власність ніколи не передавалась.
Але всупереч закону її мати, ОСОБА_8 , незаконно розпорядилась належним їй нерухомим майном у спосіб його дарування своєму синові (братові позивача) ОСОБА_6 , що призвело до того, що її покійний брат ОСОБА_6 у свою чергу своїм заповітом розпорядився вказаним вище нерухомим майном, яке у законний спосіб йому на праві власності не належало, що стало підставою для її звернення до суду для встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 (т.6 а.с.108-110).
22.11.2023 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання в якому вона просила визнати поважними причини з яких не була у підготовчому провадженні подана заява про визнання недійсним договорів дарування житлового будинку і земельної ділянки та прийняття до розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 в якій просила визнати поважними причини, з яких нею не була заявлена у підготовчому провадженні заява; прийняти до розгляду заяву на підставі ч. 3 ст. 364 ЦПК України визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В. 07.11.2012; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2700 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122082300:02:001:0122, що розташована по АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В. 07.11.2012 (т.6 а.с.121-124).
18.12.2023 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання з проханням витребувати від ОСОБА_3 : оригінальний примірник заяви про розгляд справи за відсутності відповідача (з проставленням на ньому власноручним мокрим підписом відповідачки ОСОБА_3 або з проставленим на ньому електронним підписом відповідачки ОСОБА_3 ), яка була 28.11.2023 подана до суду в копії у справі № 697/183/21 від імені відповідачки ОСОБА_3 і яка була долучена судом до документів судової справи № 697/183/21 за вхідним номером 12729/23-Вх; оригінальний примірник заяви про розгляд справи за відсутності відповідача (з проставленим на ньому власноручним мокрим підписом відповідача ОСОБА_3 або проставленим на ньому електронним підписом відповідача ОСОБА_3 ), яка була 28.11.2023 подана до суду в копії у справі № 697/1753/22 від імені відповідача ОСОБА_3 і яка була долучена судом до документів судової справи № 697/1753/22 за вхідним номером 12726/23-Вх (т.6 а.с.164-170).
18.12.2023 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання з проханням на підставі ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України не брати до уваги при розгляді справи № 697/183/21 наступні докази: заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, яка була 28.11.2023 подана у справі № 697/183/21 від імені відповідача ОСОБА_3 і яка була долучена судом до документів судової справи № 697/183/21 за вхідним номером 12729/23-Вх; заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, яка була 28.11.2023 подана у справі № 697/1753/22 від імені відповідача ОСОБА_3 і яка була долучена судом до документів судової справи № 697/1753/22 за вхідним номером 12726/23-Вх оскільки позивач ставить під сумнів відповідність оригіналу вказаних заяв через не підписання їх електронним підписом (т.6 а.с.180-196).
27.02.2024 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні (т.6 а.с.226).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.09.2024 у прийнятті до розгляду клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин з яких не була у підготовчому провадженні подана заява про визнання недійсним договорів дарування житлового будинку і земельної ділянки та прийняття до розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено (т.7 а.с.8-10).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, до суду направила заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні (т.6 а.с.226).
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання з проханням розглядати справу без його участі (т.4 а.с.114-115, 190-191).
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав, просив суд їх задовольнити.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, від завідувача Першої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника нотаріальної контори та прийняти рішення згідно діючого законодавства України (т.6 а.с.47).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи сторін, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 02.03.2019 (т.1 а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 21.09.1957, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (т.1 а.с.11).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 23.09.1952, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначено: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (т.1 а.с.12).
07.08.2018 ОСОБА_1 звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_6 та повідомила про намір звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (т.1 а.с.13).
Листом № 9202/02-14 від 10.09.2018 Перша київська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що її заяву отримано 10.09.2018 за вхідним № 4163/02-14 та долучено до спадкової справи № 298/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.1 а.с.14).
Відповідно до листа Канівської районної державної адміністрації № 03-02-01/К-62/03-02-01/1968 від 16.10.2020, враховуючи що житловий будинок, будівлі і споруди та інше майно, за адресою по АДРЕСА_2 , збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7122082300:02:001:0122 і цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що не була відведена для цієї мети; на будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 7122082300:02:001:0122 за адресою: домоволодіння АДРЕСА_2 відсутні будівельний паспорт та дозвіл; будівлі і споруди, які знаходяться за земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_2 (житловий будинок «А-1», веранда - «а», літня кухня, гараж - «Б», веранда «б», гараж - «В», погріб - «Г», убиральня - «Д», огорожа - «№1», ворота з хвірткою - «№2», колонка - «№3», згідно інвентаризаційної справи № 460, виготовленої Канівським відділом Черкаського об'єднаного бюро технічної інвентаризації 18.09.1989 з реєстрацією поточних змін 17.10.2012), у відповідності до п.1 ст. 376 ЦК України вважаються об'єктами самочинного будівництва (т.1 а.с.15-16).
Відповідно до архівної довідки № 54/01-32 від 07.11.2019 виданої Архівним сектором Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, у архівних документах виконавчого комітету Келебердянської сільської ради за 2003 рік рішенням № 3 8 сесії 24 скликання від 16.09.2003 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_8 не надавалась (т.1 а.с.17).
Згідно з заповітом від 28.04.2017, зареєстрованим у реєстрі за № 7-155, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_3 (т.1 а.с.18-19).
З кадастрової справи по підготовці Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,2700 га гр. ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства вбачається, що дана справа з-поміж іншого містить: 1) дозвіл Келебердянської сільської ради на підставі заяви ОСОБА_8 на проведення робіт по підготовці технічної документації для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, що була приватизована та знаходиться у АДРЕСА_2 ) витяг з рішення № 3 Келебердянської сільської ради від 16.09.2003, яким вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0,27 га для селянського господарства ОСОБА_8 , яка розташована по АДРЕСА_2 ; кадастровий план земельної ділянки та акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, який підписано власниками суміжніх земельних ділянок (т.2 а.с.112-118).
В поземельній книзі по земельній ділянці № 7122082300:02:001:0122 міститься опис земельної ділянки, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, склад земельних угідь (рілля - 0,1822 га, багаторічні насадження - 0,0291 га, кормові угіддя - 0,0000 га, інші, в т.ч. під будівлями і дворами - 0,0588 га) та інформація про власника, яким є ОСОБА_8 (т.2 а.с.120-123).
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 125895, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,2700 га, яка розташована: АДРЕСА_2 ; цільове призначення - для ведення особистого селянського господасртва; підстава набуття права власності - рішення Келебердянської сільської ради VІІІ сесії ХХІV скликання № 3 від 16.09.2003 (т.2 а.с.124).
Відповідно до реєстраційної картки серії НОМЕР_9 , ОСОБА_8 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7122082300020010122, площа 0,2700 га (т.2 а.с.125).
З копії спадкової справи після смерті гр. ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що спадщину за законом після смерті гр. ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , прийняла гр. ОСОБА_8 (т.2 а.с.131-141).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.1996, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1544, спадкоємцем ОСОБА_9 є його дружина - ОСОБА_8 . Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Келеберда, Канівського району, що належав померлому на підставі свідоцтва № НОМЕР_10 на право власності на жилий будинок, виданого 25.09.89 Келебердянським сільвиконкомом та зареєстрованого у Канівському відділенні інвентарбюро (т.2 а.с.138).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7111667232019 від 12.08.2019, земельна ділянка кадастровий номер 7122082300:02:001:0122 розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства; форма власності - приватна; площа - 0,2700 га; власник - ОСОБА_6 (т.2 а.с.190-191).
Відповідно до земельнокадастрової книги Келебердянської сільської ради, за номером 373 міститься запис про власника земельної ділянки: ОСОБА_8 , площа 0,27 (т.2 а.с.192-193).
Відповідно до погосподарської книги № 6 Келебердянської сільської ради за 1996-2000 роки, ОСОБА_8 у власності є земельна ділянка площею 0,27 га, на підставі рішення № 43 від 20.08.96 (т.2 а.с.193-зворот - 194).
Відповідно до погосподарської книги № 5 Келебердянської сільської ради за 2001-2005 роки, ОСОБА_8 у власності є земельна ділянка площею 2,96 га - земельна частка (пай) (т.2 а.с.195-196).
З копії спадкової справи № 298/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 16.03.2018 звернулася до Першої київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 . Крім того, заяви про прийняття спадщини також подали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за законом (т.3 а.с.1-72).
Відповідно до заповіту від 21.06.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 61, ОСОБА_8 заповіла все своє майно, де б вона не було з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право своєму синові ОСОБА_6 (т.3 а.с.75).
Відповідно до заповіту від 13.09.2005, зареєстрованого в реєстрі за № 88, ОСОБА_8 заповіла належний їй грошовий вклад з відсотками та компенсаціями, який знаходиться на рахунку № НОМЕР_11 в філії ощадного банку № 3284/022 села Келеберда, Канівського району, Черкаської області своїм дітям: ОСОБА_6 та ОСОБА_16 в рівних частинах (т.3 а.с.76).
Відповідно до заповіту від 29.01.1996, зареєстрованого в реєстрі за № 24, ОСОБА_8 заповіла все своє майно, де б вона не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати по закону і на що вона матиме право, а саме хату з надвірними спорудами своєму синові ОСОБА_6 (т.3 а.с.77).
Відповідно до договору дарування житлового будинку від 07.11.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 1462, ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 (т.3 а.с.56-58).
Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 07.11.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 1464, ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с.59-63).
З витягу з журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем вбачається, що 28.04.2017 ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса для посвідчення заповіту ОСОБА_6 за станом здоров'я (т.3 а.с.101-102).
З витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій вбачається, що 28.04.2017 було посвідчено заповіт ОСОБА_6 за адресою його проживання в АДРЕСА_1 в зв'язку зі станом здоров'я. Також в даному записі міститься підпис заповідача ОСОБА_6 (т.3 а.с.103-104).
Відповідно до листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № ПІ-К-11-13/563 від 09.09.2021, відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. При цьому отримання «спеціального дозволу» на використання будь-яких технічних засобів для вчинення нотаріальних дій поза межами державної нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса) законодавство України, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачає. Відповідно до глави 11 розділу І Порядку, нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії (т.3 а.с.164-165).
Відповідно до відповіді завідувача Першої київської державної нотаріальної контори № 11091/02-14 від 16.11.2021, згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями. Порядок складання заповіту регулюється пунктом 1 глави 3 розділу ІІ «Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріуса України». Зокрема, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При цьому отримання «спеціального дозволу» на використання будь-яких технічних засобів для вчинення нотаріальних дій поза межами державної нотаріальної контори законодавство України, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій не передбачає. Державні нотаріальні контори забезпечені стаціонарною комп'ютерною технікою, яка не дає можливості виносити та застосовувати її за межами приміщення нотаріальної контори (т.3 а.с.245).
Відповідно до пояснення державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_20. № 11092/0214 від 16.11.2021, до Першої Київської державної нотаріальної контори звернулася громадянка ОСОБА_3 із заявою про виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту від імені гр. ОСОБА_6 , який за станом здоров'я не може самостійно прибути до приміщення нотаріальної контори. Нотаріус ОСОБА_19. за номером телефону, який був зазначений для спілкування в заяві вийшла на зв'язок з гр. ОСОБА_6 для з'ясування намірів кому і яке майно він хоче заповісти та для визначення кола інших осіб, які згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України можуть бути закликані до спадкування за законом. При розмові з гр. ОСОБА_6 було з'ясовано, що у нього є син від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , який постійно проживає в США. Заповідач виявив бажання все своє майно заповісти своїй дружині ОСОБА_3 . Згідно висловленої волі гр. ОСОБА_6 , нотаріусом було підготовлено проект заповіту від імені гр. ОСОБА_6 . На прохання заповідача проект був виготовлений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів в приміщенні нотаріальної контори та переданий дружині заповідача ОСОБА_3 для ознайомлення особою, яка хоче його скласти. Після цього, нотаріусом, в телефонному режимі було з'ясовано відповідність підготовленого проекту заповіту волі заповідача ОСОБА_6 . В зв'язку з узгодженням всіх питань по заповіту було призначено дату виїзду нотаріуса на 28 квітня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту гр. ОСОБА_6 . Текст проекту заповіту був перенесений на спеціальний бланк нотаріального документу за допомогою технічних засобів і наданий гр. ОСОБА_6 для ознайомлення. Заповідач перебував при здоровому розумі та ясній пам'яті, розумів значення своїх дій, діяв добровільно, особа його була встановлена, дієздатність не викликала ніяких сумнівів у нотаріуса. Заповіт був прочитаний вголос гр. ОСОБА_6 , який підтвердив відповідність свого волевиявлення викладеного в тексті заповіту та власноручно був ним підписаний. Після повернення з виклику до приміщення нотаріальної контори, нею, нотаріусом, було здійснено реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі. Таким чином, заповіт був посвідчений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України. Додатково пояснила, що діюче законодавство України не регулює порядок посвідчення заповіту поза межами приміщення нотаріальної контори. При посвідченні заповіту нотаріус керується ст. 1248 Цивільного кодексу України та загальними правилами, які передбачені пунктом 1 глави 3 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (т.3 а.с.246).
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.11.2012, вартість земельної ділянки ОСОБА_8 площею 0,27 га становить 25 872,87 грн. (т.4 а.с.16).
З журналу реєстрації вхідної кореспонденції вбачається, що 21.03.2017 за номером 1155/01-16 міститься запис « ОСОБА_17 - заява на виклик» та кому направлено документ - ОСОБА_18 (т.4 а.с.103-104).
Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 21.03.2017, яка адресована Першій київській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_3 просить викликати нотаріуса для виїзду за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту та довіреності від імені ОСОБА_6 в зв'язку з неможливістю за станом здоров'я самостійно прибути до нотаріальної контори (т.4 а.с.105).
Відповідно до посадової інструкції завідувача Першої київської державної нотаріальної контори, завідувач державної нотаріальної контори серед іншого: організовує діяльність нотаріальної контори, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нотаріальну контору завдань та функцій; дотримання законності при вчиненні нотаріальних дій; розподіляє між державними нотаріусами роботу по прийому громадян (т.5 а.с.241-зворот - 243).
Відповідно до посадової інструкції державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори, державний нотаріус серед іншого: дотримується законності при вчиненні нотаріальних дій; веде реєстри для реєстрації нотаріальних дій; видає свідоцтва, вчиняє посвідчувальні написи, виконавчі написи у відповідності до вимог чинного законодавства та встановлених законодавством форм (т.5 а.с.244-зворот - 247).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 330078008 від 24.04.2023, ОСОБА_3 на праві власності належить: квартира за адресою: АДРЕСА_6 та квартира за адресою: АДРЕСА_1 (т.6 а.с.33).
З огляду на викладені обставини справи, позивач ОСОБА_1 вважає, що її мати ОСОБА_8 неправомірно подарувала житловий будинок в АДРЕСА_2 та земельну ділянку в АДРЕСА_2 своєму синові, братові позивача, який заповів все своє майно дружині ОСОБА_3 , вважає заповіт ОСОБА_6 нікчемним в силу закону, а тому звернулася до суду з позовом про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого 28.04.2017 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим номером 7-155 та стягнення з відповідачки майнової шкоди.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного Суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Одночасно з цим, положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 № 14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Положення вказаних норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Згідно із положеннями ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Отже, як позов щодо встановлення нікчемності заповіту з підстав складення заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, так і позов про визнання заповіту недійсним з підстав відсутності вільного волевиявлення заповідача і не відповідності заповіту його волі, може бути подано до суду виключно заінтересованою особою, тобто особою, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному правочині (заповіті).
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (нікчемним), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
Критерієм визначення заінтересованості позивача є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання заповіту недійсним (нікчемним) майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті визнання заповіту недійсним (нікчемним) (права, майно).
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що у випадку спадкування за законом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до частини першої та другої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (частина перша статті 1257 ЦК України), тобто з дотримання вимог статей 1268, 1270 ЦК України щодо прийняття спадщини у шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з копії спадкової справи № 298/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , 28 квітня 2017 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Даний заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 7-155 (т.3 а.с.9).
Заповіт на користь позивача ОСОБА_1 в матеріалах спадкової справи відсутній.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що 11.03.2018 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_12 (т.3 а.с.4).
Після смерті ОСОБА_6 , 16.03.2018 до Першої київської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 (т.3 а.с.3).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за параметрами заповіти/спадкові договори від 16.03.2018 № 51259803 у спадковому реєстрі значилися відомості лише про один заповіт заповідача ОСОБА_6 - посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 28 квітня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 7-155 (т.3 а.с.7).
Крім того, із заявами про прийняття спадщини за законом також звернулися ОСОБА_4 (заява надійшла 12.06.2018, та зареєстрована за № 1904) (т.3 а.с.19) та ОСОБА_1 (заява надійшла 10.09.2018 та зареєстрована за № 2860) (т.3 а.с.23).
Як вбачається з наявної у спадковій справі відповіді Першої Київської державної нотаріальної контори від 13.02.2021 № 1191/02-14, ОСОБА_1 доведено нотаріусом до відома, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є спадкоємиця першої черги, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 не закликається до спадкування, так як не є спадкоємицею ні за законом, ні за заповітом (т.3 а.с.71).
Таким чином, позивач до спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 не закликалася та не входила до кола спадкоємців за законом.
Суд звертає увагу на те, що наявність вищевказаного заповіту ОСОБА_6 позбавляє права на спадкування інших спадкоємців.
Посвідченням заповіту ОСОБА_6 позбавив права на спадкування інших спадкоємців та виявив свою волю, згідно якого після його смерті єдиним спадкоємцем є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дружиною померлого ОСОБА_6 , шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві 14.12.2011, актовий запис № 2281 (т.3 а.с.8).
У разі відсутності заповіту, ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України.
Позивач ОСОБА_1 є сестрою спадкодавця ОСОБА_6 , а тому за ступенем родинних зав'язків віднесена до спадкоємців другої черги.
Тобто позивач ОСОБА_1 матиме можливість спадкувати після брата лише у випадку відсутності першої черги спадкоємців: сина ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_3 .
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 не належить до кола осіб, що має право на спадкування незалежно від змісту заповіту.
У п. 5 постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочину недійсними» вказано: відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до абз. 2 п.16, п. 20, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
У правовому висновку постанови від 03.04.2019 року у справі № 362/3878/16-ц Верховний Суд зазначив, що за змістом ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: - пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; - наявність підстав для оспорення правочину; - встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
При вирішенні спору про недійсність заповіту принципове значення має наявність в особи права на звернення до суду з відповідним позовом, тобто чи належить позивач до кола осіб, наділених правом на оскарження спірного заповіту. У випадку коли наявність чи відсутність заповіту не впливає на одержання такою особою права спадкування, суд відмовляє в позові. Це зумовлено тим, що закликання до спадкування спадкоємців за заповітом не порушує права та інтереси такої особи.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в абз. 15 п. 6 листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», в якості заінтересованих осіб, повноважних пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб'єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) порушені у зв'язку із вчиненням заповіту.
Аналогічне правове тлумачення щодо суб'єктів - заінтересованих осіб, повноважених оспорити заповіт, викладене у правових позиціях Верховного Суду (постанови від 20.05.2021 року справа № 683/2807/18, від 20.12.2021 року справа № 635/3664/16, від 26.05.2021 року справа № 639/348/17).
Встановлені судом у справі фактичні обставини дозволяють зробити однозначний висновок, що позивач не відноситься до даної категорії осіб, оскільки не є спадкоємцем ОСОБА_6 .
Таким чином, позивач не наділена самостійними правомочностями відповідно до норм спадкового права вимагати за цим позовом перегляду волевиявлення померлого ОСОБА_6 відносно розпорядження своїм майном за заповітом, який не порушує її суб'єктивні права на спадкове майно останнього.
Під час судового розгляду належними та допустимими доказами не підтверджено факт порушення прав позивача, складеним ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заповітом, а також не встановлено у зв'язку з цим обставин і підстав для захисту такого права, шляхом визнання цього одностороннього правочину недійсним за позовом особи, яка фактично право на спадкування не набула.
Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом наведених норм процесуального права суд може задовольнити позов лише тієї особи, яка має право пред'явлення вимоги до відповідачів. У разі відсутності у позивача такого права, його вимоги не підлягають задоволенню. Виходячи з вказаних положень судовому захисту підлягає саме порушене право, тому відсутність доказів щодо наявності порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 751/968/18.
Тобто заповіт ОСОБА_6 та спадкування за ним визначеним спадкоємцем ОСОБА_3 ніяким чином не порушує і не може порушувати законні права та інтереси позивача, яка не має спадкових прав на майно ОСОБА_6 (спадщину), а відповідно з цим та згідно вищезазначеними нормами, ОСОБА_1 не є належним позивачем щодо оспорювання заповіту ОСОБА_6 , що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд за таких обставин не вправі оцінювати заповіт ОСОБА_6 на предмет його дійсності, як це зазначається позивачем ОСОБА_1 по суті, оскільки цей процес ініційований неналежним суб'єктом-позивачем, яка не є учасником даних спадкових правовідносин, а оспорюваний заповіт не зачіпає її суб'єктивних цивільних прав.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини визначено, що для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду, особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Аби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» (Aksu v.Turkey) пункт 50; «Берден» (Burden v. The United Kingdom) пункт 33; «Тенасе проти Молдови» (Trnase v. Moldova)
Зважаючи на те, що спадкові права позивача оспорюваним у цій справі заповітом не порушені, оскільки такі права нею фактично не набуті, тому позовні вимоги є безпідставними.
Визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). А в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.05.2021 року у справі №522/9893/17.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях у справах "Малахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року, "Бурдов проти росії" від 07 травня 2002 року, "Прессос Компанія Нав'єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28 жовтня 1995 року, "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.
Практика ЄСПЛ виходить із принципу співмірності наслідків порушення закону.
Про це, зокрема, йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі "Сьорінг проти Сполученого Королівства", де зазначається, що "в основі всієї Конвенції лежить пошук справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами щодо захисту основних прав індивіда". І, зокрема, в контексті дієвості концептуальних засад мирного володіння майном. Це означає, що ті негативні наслідки, які мають слідувати з порушення закону, не повинні таким чином впливати на майновий стан особи, щоб це явно і очевидно перевищувало значущість правопорушення. Якраз саме це спостерігається при ухваленні судом рішення про нікчемність заповіту як наслідку порушень нотаріального законодавства про посвідчення нотаріусом правочину поза межами його округу.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 5 та 6 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Позивачем не наведені суду жодні обставини, з якими може пов'язуватися нікчемність заповіту у контексті частини першої статті 1257 ЦК України.
Суд також звертає увагу й на те, що позовна вимога про встановлення нікчемності заповіту є неефективним способом захисту.
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18) зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 665/103/18 (№ 61-21199св19), від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21), від 13 січня 2022 року у справі № 723/4307/20 (провадження № 61-10830св21), від 21 вересня 2023 року у справі № 471/284/22 (провадження № 61-7944св23) від 08 листопада 2023 року у справі № 466/9242/21 (провадження № 61-4349св23) про встановлення нікчемності заповіту.
Обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
Отже, позовна вимога про встановлення нікчемності заповіту не є ефективним способом захисту прав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про встановлення нікчемності заповіту та відшкодування майнової шкоди, у зв'язку з чим поданий позов не підлягає задоволенню.
Вимога про відшкодування майнової шкоди позивачем заявлена як похідна від вимоги про нікчемність заповіту ОСОБА_6 , а тому також задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про встановлення нікчемності заповіту та відшкодування майнової шкоди - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 20.10.2025.
Головуючий Б . К . Скирда