Справа № 643/17742/25
Провадження № 1-кс/643/5771/25
15.10.2025 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 в режимі відеоконференції, слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Харкові клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 22024220000001207 від 03.12.2024, -
встановив:
13.10.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якому просить частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 06.06.2025, на майно, яке було вилучено за місцем мешкання ОСОБА_6 , зокрема на мобільний телефон марки iPhone 15 Pro сірого кольору imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , з сім картою з номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , а також на медичну документацію стосовно ОСОБА_5 на 67 арк. та довідку до акту огляду МСЕК № 954355 на ім'я ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06.06.2025 накладено арешт на майно, яке було вилучено за місцем мешкання ОСОБА_6 , зокрема на мобільний телефон марки iPhone 15 Pro сірого кольору imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , з сім-картою з номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , а також накладено арешт на медичну документацію стосовно ОСОБА_5 на 67 арк. та довідку до акту огляду МСЕК № 954355 на ім'я ОСОБА_5 .
Заявник зазначає, що стосовно вищевказаного майна не проводиться жодних слідчих чи процесуальних дій, а також слідчих чи процесуальних дій не проводиться по відношенню до власників арештованого майна, вказане майно не використовувалося як знаряддя злочину та не є предметом злочину, на даний час можна доказово стверджувати, що в подальшому застосуванні такого заходу, як арешт майна, відпала потреба, що в силу ст. 174 КПК є підставою для часткового скасування арешту на майно.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13.10.2025 за клопотанням відкрито провадження, призначено дату та час судового розгляду, витребувано матеріали кримінального провадження № 22024220000001207 від 03.12.2024.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задоволити з підстав, у ньому наведених.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні надав можливість дослідити матеріали витребуваного кримінального провадження, пояснив, що на даний час необхідність в подальшому арешті майна не відпала. Відтак скасування арешту майна може унеможливити досягнення завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, матеріали витребуваного кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його подальшому застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК, у випадку, арешт вилученого майна застосовується з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 06.06.2025 на майно, яке було вилучено за місцем мешкання ОСОБА_6 , зокрема на мобільний телефон марки iPhone 15 Pro сірого кольору imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , з сім картою з номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , а також на медичну документацію стосовно ОСОБА_5 на 67 арк. та довідку до акту огляду МСЕК № 954355 на ім'я ОСОБА_5 накладено арешт.
З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна потреба не відпала.
У наданих слідчому судді стороною захисту матеріалах клопотання про скасування арешту майна немає доказів на підтвердження відсутності підстав подальшого арешту майна, рівно як і доказів необґрунтованості його застосування.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
У своїй постанові від 05.04.2022 у справі № 554/2506/22 ОП ККС Верховного Суду зазначила про те, що верховенство права (правовладдя) як одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25.03.1999 (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24.03.2005 (заява № 58254/00), § 33].
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства» від 24.10.1986, заява N 9118/80). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником клопотання не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
З наданих органом досудового розслідування матеріалів кримінального провадження не вбачається, що завдання, з метою виконання якого накладено арешт, виконано. Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно, продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об'єктивно необхідною для досягнення завдань кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 06.06.2025. Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно превалює над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Нормою ч. 1 ст. 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно норм ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, органом досудового розслідування спростовано наявність підстав для скасування арешту майна та доведено, що для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні арешту вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співмірним із завданням кримінального провадження.
З огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, керуючись загальними засадами кримінального провадження, з метою досягнення його завдань, в тому числі в рамках належної правової процедури, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 16, 23, 26, 98, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 22024220000001207 від 03.12.2024, накладеного ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 06.06.2025, зокрема на мобільний телефон марки Iphone 15 Pro сірого кольору imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , з сім-картою з номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , а також на медичну документацію стосовно ОСОБА_5 на 67 арк. та довідку до акта огляду МСЕК № 954355 на ім'я ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 20.10.2025 о 10:30.
Слідчий суддя ОСОБА_1