Справа № 643/17673/25
Провадження № 2-о/643/506/25
13.10.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Тимош О.М.,
присяжних -Захарова В.В., Коскіної Ю. О.,
за участю секретаря судового засідання - Кизим К.В.,
за участю:
прокурора - Буч Р. В.,
представника заявника лікаря-психіатра Корчагіної Г. Р.,
адвоката - Дмітрієвої Л. М.,
особи, відносно якої розглядається заява - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові заяву в.о. медичного директора комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» Пєнцової О., про застосування примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар стосовно ОСОБА_1 ,
В.о. медичного директоракомунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою про застосування примусової госпіталізації стосовно ОСОБА_1 на підставі ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Заява обґрунтована тим, що 09.10.2025 о 17 годині 59 хвилин в КПН ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» була госпіталізована ОСОБА_1 на підставі направлення на госпіталізацію виданого лікарем -психіатром КНП ХОР «ОКПЛ №3». Після особистого огляду особи було зроблено висновок про необхідність її госпіталізації у психіатричний стаціонар для обстеження або лікування у зв'язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу, який обумовлює її небезпеку для себе і оточуючих. ОСОБА_1 була оглянутий лікарем-психіатром ОСОБА_2 у прийомному відділенні о 18 годині 20 хвилин 09.10.2025, яка підтвердила висновок про необхідність госпіталізації. 10.10.2025 о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 була оглянута комісією лікарів-психіатрів КНП ХОР «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3» у складі в.о.медичного директора Пенцової О. М., завідувача відділення №18 ОСОБА_3 . Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 страждає на психічний розлад в формі делірійний (шизофреноподібний) розлад органічного генезу. Комісія дійшла висновку, що обстеження і лікування ОСОБА_1 можливе тільки в умовах стаціонару. Згода ОСОБА_1 від запропонованої госпіталізації відсутня у зв'язку з її відмовою від запропонованої госпіталізації.
У судовому засіданні представник заявника лікар-психіатр ОСОБА_3 пояснила про обставини, викладені у заяві комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» та зазначила, що ОСОБА_1 госпіталізували вперше, доставили з м. Мерефи з ЦНАП, де вона лягла на підлогу, вимагала надати їй якісь документи, відмовлялася покинути приміщення ЦНАП, не дивлячись на закінчення робочого дня. Взагалі ОСОБА_1 є скаржницею, постійно скаржиться зокрема до судів, живе одна. У відділенні не проявляла агресію, проте її поведінка ненормальна та потребує корекції ліками. Лікарі швидкої допомоги повідомляли про агресивну поведінку ОСОБА_1 .
Особа, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, ОСОБА_1 заперечувала проти госпіталізації.
Представник особи, відносно якої розглядається заява, - адвокат Дмітрієва Л. М. заперечувала проти задоволення заяви, зазначила, що заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 скаржиться та звертається зі скаргами до різних органів, що не може бути підставою для примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар.
Прокурор підтримав заяву лікарні та просив її задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає заяву комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до супровідного листка №1985/504 ОСОБА_1 доставлена з ЦНАП 09.10.2025 о 16:00 (а.с.9).
Із запису лікаря приймального відділення від 09.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 висловлює скаргу «боюсь, що мене вб'ють». В психіатричний стаціонар поступає вперше, госпіталізація у зв'язку із погіршенням психічного стану. Доставлена БШД-504 із ЦНАПу м. Мерефа, де пацієнтка поводилася агресивно, відмовлялася покидати приміщення установи, хоча робочий день закінчився. Була викликана поліція, потім БШД. У дворі приймального відділення не хотіла виходити з машини швидкої, чинила спротив, дико кричала. Всебічно орієнтована правильно. В поведінці формально впорядкована. Контакт з пацієнткою суто формальний, непосидюча, метушлива, жестикулює. Настрій не стійкій, дратівлива. Свою неправильну поведінку раціоналізує. Емоційно та мімічно напружена, тривожна, одноманітна, вихолощена, мислення із грубими змінами по шизофренічному типу. Пам'ять грубо не порушена. Діагноз при госпіталізації: F06.2 делірійний (шизофреноподібний) розлад органічного ґенезу (а.с.10).
Відповідно до акту психіатричного огляду від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 встановлений діагноз - делірійний (шизофреноподібний) розлад органічного ґенезу, в результаті чого представляє безпосередню небезпеку для себе та оточуючих. У зв'язку зі своїм станом, своїми діями являє безпосередню загрозу для оточуючих та свого здоров'я та потребує примусової госпіталізації в психічний стаціонар із ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» (а.с.5-7).
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Підпунктом «е» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб, серед іншого, для законного затримання психічнохворих, відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (п. 79, 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07).
У параграфі 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що за виключенням випадків крайньої необхідності, людина не повинна позбавлятися свободи до тих пір, доки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є душевнохворою. Сама сутність того, в чому потрібно переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, - вимагає об'єктивної медичної експертизи.
З огляду на вимоги процесуального закону та відповідно до ст. 14 - 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» рішення про надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку приймається виключно судом.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» закріплено презумпцію психічного здоров'я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Презумпція психічного здоров'я є неспростовною, тобто вважається юридичним фактом, допоки не буде спростованою на підставах та в порядку, передбачених Законами України. До настання такого спростування вказана презумпція діє, оскільки вона передбачена Законом, і не потребує встановлення судом.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно вимог ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Згідно ч.2 - 5 ст.27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Підставою для примусової госпіталізації ОСОБА_1 , яка була застосована до неї вперше, була її поведінка у ЦНАП м. Мерефа, де вона вимагала видати їй якість документи, відмовлялася покинути приміщення ЦНАП по закінченню робочого дня та лягла на підлогу.
На уточнюючі запитання суду, лікар повідомила, що після прибуття до лікарні ОСОБА_1 не проявляла агресію.
Відповідно до запису лікаря приймального відділення при госпіталізації ОСОБА_1 був встановлений діагноз - F06.2 Делірійний (шизофреноподібний) розлад органічного генезу.
У висновку комісії лікарів зазначено, що у ОСОБА_1 спостерігається важке психічне захворювання у вигляді делірійного шизофреноподібного розладу органічного генезу, що вона створює безпосередню небезпеку для себе і оточуючих. В той же час у висновку зазначено про виказування маячних ідей переслідування та шкоди, суїцидальні думки не виказує, стверджує, що «свідки ОСОБА_4 хочуть відібрати в неї батьківській будинок», що її хочуть вбити, що жодним чином не свідчить про небезпеку для себе/оточуючих та безпорадність.
У висновку відсутні будь-які посилання щодо вчинення чи виявлення реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.
Крім того, суд враховує, що у судовому засіданні ОСОБА_1 чітко назвала своє прізвище, ім'я, по батькові та адресу місця проживання.
Суд не може ставити під сумнів висновок комісії лікарів у даній справі, але вважає, що наявність одного лише висновку комісії лікарів не є достатнім для доведення критерію небезпечності та безпорадності ОСОБА_1 , що було б підставою для її примусової госпіталізації, оскільки представником лікарні та прокурором не доведено критерії, які можуть слугувати для примусового лікування особи, а саме: має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; обґрунтованість тривалого утримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
На обліку у лікаря психіатра ОСОБА_1 не перебувала, у лікарню потрапила вперше.
Також не доведено представником лікарні та прокурором наявність такого критерію для примусової госпіталізації, відповідно до ст. 14 ЗУ “Про психіатричну допомогу» як - вчинення чи виявлення реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, оскільки саме на цю підставу заявник посилався у своїй заяві як на підставу для примусової госпіталізації.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07.
Також відповідно до правової позиції Верховного суду від 12.12.2019 року у справі № 552/886/19: “При цьому колегія суддів виходить із того, що встановлення судового контролю за процедурою примусової госпіталізації передбачає дослідження та оцінку судом висновку лікарів-психіатрів КП «ПО КПЛ ім. О. Ф. Мальцева» від 15 лютого 2019 року № 12 про доцільність госпіталізації особи у відділення стаціонару лікарні без її усвідомленої згоди у сукупності з іншими доказами, що підтверджують такий стан особи, який дає підстави саме для примусової госпіталізації.
Сама по собі наявність такого висновку лікарів-психіатрів при відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан особи є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.
Враховуючи наведене, відсутні передбачені законодавством України підстави для госпіталізації ОСОБА_1 до лікарні у примусовому порядку без її згоди, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про госпіталізацію громадянки ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар КНП ХОР “ОКПЛ №3» без її згоди.
Підстав для вжиття заходів відповідно до ч. 4 ст. 342 ЦПК України судом не вбачається.
Судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 263, 265, 273, 293, 294, 341, 342, 430 ЦПК України, Законом України «Про психіатричну допомогу»,
Відмовити у задоволенні заяви в.о. медичного директора комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» Пєнцової О. про застосування примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар стосовно ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару без її згоди.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник - комунальне некомерційне підприємств Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», код ЄДРПОУ № 02003675, місцезнаходження: м. Харків, вул.Академіка Павлова, 46.
Особа, щодо якої розглядається питання, пов'язане з наданням психіатричної допомоги у примусовому порядку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення - 20 жовтня 2025 року.
Суддя О. М. Тимош
Присяжні Ю. О. Коскіна
В. В. Захаров