Справа № 569/7462/25
1-кс/569/7998/25
20 жовтня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Рівненській області підполковника юстиції ОСОБА_3 про арешт майна, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 22024180000000152 від 11.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у якому просить накласти арешт на майно, вилучене 16.10.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до наявних матеріалів, окремі особи налагодили протиправний механізм перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань шляхом сприяння в ухиленні від мобілізації та проходження військової служби особам, які відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 підлягають такій мобілізації. Механізм протиправної діяльності полягає в тому, що окремі особи, використовуючи свої можливості та соціальні зв'язки, здійснюють неправомірні дії відносно осіб «ухилянтів», які мають на меті ухилитися від мобілізації шляхом отримання відстрочки та бронювання, згідно ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Встановлено, що бронювання осіб здійснювалось на підставі недостовірних документів з можливими ознаками підробки від ТОВ «Рівнетеплоенерго». В подальшому, на підставі недостовірних документів, які мають можливі ознаки підробки, особи, які не є працевлаштованими на відповідному підприємстві, а лише мають документи про їх фіктивне працевлаштування, в тому числі на посади, які не передбачені штатним розписом підприємства, були включені до списку заброньованих працівників ТОВ «Рівнетеплоенерго». Надалі, особи, які були включені до зазначеного списку були заброньовані терміном на 1 рік та внесені в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
У ході досудового розслідування 16.10.2025 проведено обшук за місцем проживання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено належний йому термінал мобільного зв'язку марки «Iphone 11pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім картою із номером НОМЕР_3 , військово-обліковий документ №290520209317403100006 від 22.01.2025, довідка №23/18 від 15.05.2025, довідка №7/12 від 18.02.2025.
Покликаючись на викладене, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, враховуючи сукупність наявних підстав вважати, що зазначене вилучене в ході проведення обшуку майно, відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту. Оскільки не накладення арешту на нього може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити із наступних підстав.
З урахуванням неявки та заяви слідчого відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Судом встановлено, що СВ СБУ в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024180000000152 від 11.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
16.10.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено вищевказане майно, яке постановою слідчого того ж дня визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Під час розслідування можуть виникнути підстави для призначення судових експертиз та проведення слідчих (розшукових) дій з використанням вказаного вилученого майна.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Згідно вимог ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, вилучене в ході проведення обшуку майно, являється матеріальним об'єктом, яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди вчиненого злочину та воно відповідає вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України.
Враховуючий, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 16.10.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, запобігання можливості його переховування, пошкодження, зникнення, знищення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на предмети вилучені 16.10.2025 в ході обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , термінал мобільного зв'язку марки «Iphone 11pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім картою із номером НОМЕР_3 , військово-обліковий документ № НОМЕР_4 від 22.01.2025, довідку №23/18 від 15.05.2025, довідку №7/12 від 18.02.2025, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановити заборону власнику чи будь якій іншій особі користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -