Справа № 569/20419/25
1-кп/569/2121/25
16 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режим відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025041540000243 від 21.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,
1. Історія провадження
24.09.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12025041540000243 від 21.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Рівненського міського суду ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25.09.2025 у провадженні призначено підготовче судове засідання, в ході проведення якого судом з'ясовано думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
2. Позиція учасників судового засідання
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Крім того, прокурор підтримв подане до початку підготовчого судового засідання клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання. Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків прокурор обґрунтовувував можливістю впливати на потерпілого та свідків, оскільки обвинувачений ознайомившись із матеріалами кримінального провадження усвідомлений про місце проживання вказаних осіб, що дає йому підстави незаконно на них впливати та чинити психологічний тиск, а ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовував наявністю кримінальних проваджень відносно обвинуваченого, які перебувають на розгляді в Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області та Личаківському районному суді м. Львова.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора щодо призначення справи до судового розгляду, заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості ризиків не надала належних та допустимих доказів, просили задовольнити клопотання про скасування запобіжного для проходження військової служби за контрактом під час мобілізації.
Потерпілий ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву, в якій просив проводити підготовче судове засідання без його участі.
3. Мотиви та висновки суду щодо можливості призначення судового розгляду
Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
За наслідками підготовчого судового засідання судом встановлено, що угода про визнання винуватості до суду не надходила, про її укладення не повідомляли суд і сторони кримінального провадження. За таких обставин підстави для прийняття судом рішення, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України судом не встановлено, з відповідними клопотаннями до суду сторони кримінального провадження не звертались.
Обвинувальний акт містить відомості, передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України. Він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив. До акта додані визначені кримінальним процесуальним законодавством додатки, а саме реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільний позов потерпілого. Отже, підстав для його повернення прокурору не встановлено.
Питання підсудності кримінального провадження Рівненському міському суду Рівненської області сторонами не оспорювалось.
З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до такого розгляду.
4. Мотиви та висновки суду з питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
Перелік питань, вирішення яких необхідне для призначення судового розгляду, закріплений у ч. 2 ст. 315 КПК України. За змістом вказаної норми суд, з метою підготовки до судового розгляду, визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
За наслідками підготовчого судового засіданні судом не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення усього судового провадження у закритому судовому засіданні. Питання про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні сторони кримінального провадження не порушували. За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є прокурор, який має виключні повноваження на підтримання державного обвинувачення в суді. З боку захисту - обвинувачений та його захисник. Крім того, як вбачається з обвинувального акту у справі є потерпілий, якому злочинними діями заподіяно шкоду. З огляду на зазначене, судовий розгляд необхідно здійснювати за участю прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілого.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Клопотання щодо виклику свідків для їх допиту у суді сторонами не порушувалося, а тому з огляду на принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, питання щодо виклику свідків буде вирішено під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження у судовому провадженні.
Крім цього, прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, а захисником подано клопотання про скасування запобіжного у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за контрактом під час мобілізації.
З метою забезпечення повного і ефективного судового розгляду, дотримання розумності строків розгляду і процесуальної економії часу суд дійшов до висновку розглядати вказані клопотання прокурора та захисника одночасно, оскільки вони передбачають дослідження одних і тих самих обставин стосовно тих самих обвинувачених.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2025 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.10.2025, з визначенням застави в розмірі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, ОСОБА_4 вручений обвинувальний акт і він має процесуальний статус обвинуваченого.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.
За таких умов обвинувачений, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.
На обґрунтування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд приймає доводи прокурора про наявність кримінальних проваджень відносно обвинуваченого, які перебувають на розгляді в суді. Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що відносно нього Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області розглядається кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України та Личаківським районним судом м. Львова - за ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
Вказані обставини дають підстави вважати, що продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
З урахуванням того, що застава у раніше визначеному розмірі так і не була внесена, виникають обґрунтовані сумніви щодо її співмірності з фінансовими можливостями обвинуваченого.
Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу.
Враховуючи обставини належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду справи, відсутність нарікань на його поведінку з боку суду та сторони обвинувачення, відсутність фактів затягування судового розгляду зі сторони останнього, суд дійшов висновку, що хоча ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями, дотепер продовжують існувати, втім ризик переховування від суду та ризик впливу на свідків зменшилися у порівнянні з часом, коли визначалася попередня сума застави.
Зменшення актуальності ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику впливу на свідків, а також враховуючи те, що застава у раніше визначеному розмірі не була внесена, на переконання суду, свідчить про можливість зменшити розмір застави. Застава у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, в достатній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого.
У зв'язку із визначенням обвинуваченому застави та у випадку її внесення, суд вважає за необхідне визначити обов'язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі м. Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень у яких обвинувачується ОСОБА_4 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів та не знаходить підстав для скасування запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12025041540000243 від 21.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, на 12 год 00 хв 04.11.2025 у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: вул. Шкільна, 1, м. Рівне.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, з участю прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпро, громадянину України, українцю, неодруженому, непрацюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимому, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 14 грудня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються строком до 14 грудня 2025 включно такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Дніпро без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, та також в разі невиконання обов'язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7