Справа № 569/5593/24
1-кп/569/613/25
13 жовтня 2025 року м. Рівне
Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_11 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_12 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_13 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Рівненським міським судом, Володимирським міським судом Волинської області та Володимирецьким районним судом Рівненської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за №42022180000000068 від 28 вересня 2022 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 362 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України,
До Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що підстав для закриття, зупинення провадження немає, в справі наявні всі необхідні для розгляду в судовому засіданні матеріали, справа підсудна Рівненському міському суді Рівненської області, порушень КПК України при проведенні досудового розслідування не встановлено, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Крім того, прокурор подав клопотання про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, без поважних причин не з'явився до суду 16.07.2025. У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 вказав, що його підзахисний переплутав час розгляду кримінального провадження. Про наявність інших поважних причин неявки обвинувачений та його захисник суд не повідомили. Наведена обставина свідчить про небажання обвинуваченого ОСОБА_10 дотримуватись правил судового розгляду та свідчить про перешкоджання ним кримінальному провадженню.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №42022180000000068 від 28 вересня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України. В обґрунтування клопотання вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України, він не може бути призначений до судового розгляду та повинен бути повернутий прокурору, оскільки не містить формулювання обвинувачення, в ньому відсутнє посилання на те, що ОСОБА_10 , як і інші особи обвинувачуються у вчинені конкретних неправомірних дій, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого КК України, тобто підзахисний перебуває в статусі підозрюваного, а наведені в ньому обставини інкримінованих ОСОБА_10 правопорушень є не конкретними, не зрозумілими стороні захисту, що порушує право мого підзахисного на захист. Як вбачається з даного обвинувального акту, досудовим розслідування не встановлено, які конкретні неправомірні дії нібито вчинив ОСОБА_10 , коли, де, за яких обставин, в ньому відсутнє посилання на те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні цих неправомірних дій. Як вбачається з даного обвинувального акту ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені двох кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361 КК України. При цьому в обвинувальному акті не розмежовано, які саме дії ОСОБА_10 підпадають під ознаки даних кримінальних правопорушень. В обвинувальному акті відсутні дані щодо часу та місця створення організованої злочинної групи, а також не зазначено час, місце та спосіб вчинення ОСОБА_10 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що порушує право підзахисного на захист. Оскільки час та місце вчинення ОСОБА_10 за попередньою змовою з іншими кримінальних правопорушень впливає на кваліфікацію дій цих осіб, то відсутність в обвинувальному акті цих даних порушує право підзахисного на захист і свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України. Стороні захисту не зрозуміло, чи була спрямована діяльність ОСОБА_10 на незаконне переправлення осіб за кордон, чи на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем. Стороні захисту також не зрозуміло які конкретно вчинив ОСОБА_10 на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем, коли він навіть не мав службового доступу (електронного ключа) до будь-яких баз МВС. Також з обвинувального акту не зрозуміло спосіб вчинення інкримінованих ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, а саме не зрозуміло що, де, коли він вчинив, на думку сторони обвинувачення, на виконання своїх нібито злочинних намірів, не зрозуміло спосіб вчинення даних правопорушень конкретно ОСОБА_10 .
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Таким чином, підставами для повернення обвинувального акта прокурору згідно даної норми закону, є його невідповідність нормам процесуального права. Чинним КПК України порядок складання обвинувального акта, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту, передбачено ст. 291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.
Суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
За змістом частин 1, 3 статті 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Зокрема, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. (ч. 2-4 ст. 291 КПК України).
Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, або неповнота досудового розслідування не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.
Також, судом враховується висновок Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03.07.2019 у справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Таким чином, підставою повернення обвинувального акта за п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК є виключно невідповідність вимогам закону обвинувального акта, але не порядок проведення досудового розслідування або незгода із певними фактичними обставинами кримінального правопорушення або їх обсягом, які прокурор вважає встановленими та виклав в обвинувальному акті. Обсяг та зміст фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, є виключною прерогативою та повноваженнями державного обвинувача та суд не має права на підготовчому етапі втручатися в їх компетенцію або з цих формальних причин повертати обвинувальний акт.
Таким чином, підставами для повернення обвинувального акта прокурору згідно даної норми закону, є його невідповідність нормам процесуального права. Чинним КПК України порядок складання обвинувального акта, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту, передбачено ст. 291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.
Суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Таким чином, суд вважає, що повернення обвинувального акту із зазначених в клопотанні захисника підстав є необґрунтованим та таким, що призведе до безпідставного затягування розгляду кримінального провадження, і як наслідок, до порушення передбачених ст. 28 КПК України розумних строків судового розгляду.
Суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42022180000000068 від 28 вересня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_11 обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, а тому в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, слід відмовити.
Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло.
Кримінальне провадження підсудне Рівненському міському суду Рівненської області, підстав для його закриття та зупинення немає, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, отже провадження може бути призначене до судового розгляду.
Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Щодо клопотання прокурора ОСОБА_5 про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів зазначає наступне.
В силу ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України у разі вирішення питання застосування або продовження строку дії запобіжного заходу має бути встановлені такі складові - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
У ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний відмовити у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не довів наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З наведених положень Закону вбачається, що метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій.
З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. ???
Європейська конвенція про захист людських прав і засадничих свобод дозволяє державам за певних обставин застосовувати запобіжні заходи, що обмежують свободу обвинуваченої особи з метою забезпечити здійснення ефективного кримінального провадження, включаючи позбавлення волі. Водночас у п. 1 ст. 5 Конвенції вимагається, в першу чергу, щоб тримання під вартою було "законним", що включає умову дотримання встановленої законом процедури. По суті йде мова про національне законодавство держав та зобов'язання дотримуватись матеріальних і процесуальних норм, вимагаючи додатково, щоб будь-яке позбавлення волі не суперечило меті ст. 5, що полягає у захисті особи від свавілля (Benham v. the United Kingdom), від 10 червня 1996 року, пункт 40, Reports 1996-111).
Колегія суддів з клопотання прокурора вбачає, що заявляючи про існування наведених ризиків, прокурор фактично посилається лише на зазначену поведінку обвинуваченого щодо нез'явлення у судове засідання, що, на його думку, свідчить про ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом його затягування.
Колегія суддів зазначає, що за встановленим обставин дійсно мало місце як обвинувачений ОСОБА_10 не з'явився у судове засідання, призначене на 16.07.2025.
Водночас беручи до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 , встановлену неявку у судове засідання 16.07.2025 без поважної причини, колегія суддів не знаходить підстав стверджувати про систематичний характер недотримання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Тож, вказані обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку, що допущення обвинуваченим наведених порушень у співвідношенні із його належною процесуальною поведінкою протягом усього часу розгляду кримінального провадження, мають такі негативні наслідки, які могли б зумовити необхідність звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підсумовуючи, під час розгляду в судовому засіданні ініційованого прокурором питання про звернення застави, колегія суддів спираючись на викладене дійшла висновку про відсутність умов та належних правових підстав для звернення застави в дохід держави.
З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешт.
Щодо клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_14 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.05.2023 у справі № 569/7942/23 колегія суддів зазначає наступне.
До початку розгляду клопотання адвокат ОСОБА_12 заявив усне клопотання про залишення зазначеного клопотання без розгляду, оскільки ОСОБА_14 помер.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.
Беручи до уваги, що представник ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_12 скористався своїм правом, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити клопотання без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 201, 314-316, 372, 376 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_15 про повернення обвинувального акту прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - відмовити.
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_14 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.05.2023 у справі № 569/7942/23 - залишити без розгляду.
Призначити кримінальне провадження №42022180000000068 від 28.09.2022 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського міського суду (м. Рівне, вул. Шкільна, 1) на 24 жовтня 2025 року о 12 год. 00 хв.
Кримінальне провадження розглядати в колегіальному складі суду.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3