Справа № 553/3241/25
Провадження № 3/553/839/2025
Іменем України
16.10.2025м. Полтава
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М., за участю секретаря судових засідань - Макаренка Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Буряка Д.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25.07.2025, о 00 год. 39 хв., в м. Полтаві, просп. Миру, 8А, ОСОБА_1 , діючи на порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом BMW 530, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 25.07.2025 відпочивав з товаришами в кафе. Коли повертався додому, автомобіль був зупинений працівниками поліції. Під час зупинки автомобіля, за кермом перебував його товариш ОСОБА_2 , а він сидів на пасажирському сидінні позаду та не керував транспортним засобом. Працівниками поліції на підтвердження того, що він перебував за кермом, не надано будь-яких доказів. Оскільки він не керував транспортним засобом, відмовився проходити огляд. Вказав на упереджене ставлення до нього з боку працівників поліції, на їх зухвалу поведінку під час складення протоколу.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Буряк Д.М. у судовому засіданні просив закрити провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП. за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування клопотання зазначив, що суб'єктом правопорушення є саме водій транспортного засобу. Належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що 25.07.2025, о 00.39 год. в м. Полтаві, по просп. Миру, 8А, саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 530, д.н.з. НОМЕР_2 , тобто доказів того, що останній є водієм та, відповідно суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, по факту якого відносно нього працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, у протоколі та приєднаних до нього матеріалах не наведено.
За клопотанням захисника під час судового розгляду допитано свідка ОСОБА_2 .
Допитаний у судовому засіданні 03.10.2025 свідок ОСОБА_2 пояснив, що 25.07.2025, під час зупинки автомобіля BMW 530, який належить ОСОБА_1 , саме він був за кермом. ОСОБА_1 є його товаришем і в цей день він попросив його, як тверезого водія, відвезти з кафе додому. Про це він повідомляв працівникам поліції.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про таке.
За частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно має ґрунтуватися на обставинах установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах (стаття 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у порушенні вимог Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 401793 від 25.07.2025, в якому викладено обставини правопорушення;
- даними картки обліку адміністративних правопорушень від 25.07.2025;
- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 25.07.2025 о 00 год. 45 хв.;
- даними рапорту заступника командира роти 3 батальйону УПП в Полтавській області ДПП капітана поліції Єрмака В. від 25.07.2025;
- довідкою відділу АП УПП в Полтавській області про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП протягом року не притягувався;
- даними відеофайлів з бодікамери та відеореєстратора на CD-диску.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина повністю доводиться дослідженими під час судового розгляду доказами.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису, зафіксованого на бодікамеру поліцейського, судом встановлено, що свідок ОСОБА_2 не стверджує, що саме він був за кермом, під час складення протоколу вмовляє працівників поліції не складати протокол на ОСОБА_1 . Зазначає, що саме ОСОБА_1 був за кермом. За кермо ОСОБА_1 сів через сімейні проблеми та хотів "кайфонути" від керування на автомобілі BMW, проїхавши відстань з кафе додому. Погодився доставити автомобіль додому як тверезий водій. Свідок не заперечує, що ОСОБА_1 пересів на заднє сидіння після зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Версію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом як і показання свідка ОСОБА_2 , який перебуває в дружніх стосунках із ОСОБА_1 , суд оцінює критично, як таку, що спрямована на уникнення від відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, оскільки така версія повністю спростовується наявними в цій справі доказами.
Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Поряд з цим, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха поти Іспанії», параграфи 29-30) Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому суд вважає за необхідне їх застосувати при судовому розгляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.
Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд, кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи конкретні обставини правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виховання притягуваного та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, на ОСОБА_1 накласти стягнення у виді штрафу в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення з позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", з ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Строк сплати штрафу не пізніш як через 15 днів з дня отримання копії постанови.
У разі несплати штрафу у вказаний строк особою, яку притягнуто до відповідальності, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір (стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 (шістсот п'ять) грн 60 к.
Постанова суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Повний текст постанови складено 20.10.2025.
Суддя Ю.М. Подмаркова