Справа №: 398/6684/25
провадження №: 2-з/398/30/25
Іменем України
"20" жовтня 2025 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Працевитий Г.О., про забезпечення позову до подання позовної заяви,
16.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла вказана заява про забезпечення позову до його подання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Петренко С.Ю.
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 60830, вчиненого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача - Товарства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» з боржника - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 23 851,20 грн.
В обґрунтування вказаної заяви заявник вказала, що нею планується подання позову про визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №60830 від 11.06.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 23 851,20 грн.
В подальшому приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрила виконавче провадження №66810517. В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника, також зазначила, що з усіх банківських рахунків заявника здійснюються відрахування на користь кредитора за виконавчим написом, який буде оскаржуватися в судовому порядку та фактично є таким, що не підлягає виконанню. Такі дії приватного нотаріуса, кредитора та приватного виконавця щодо виконання оскаржуваного виконавчого документу в період майбутнього розгляду справи у суді будуть порушувати права заявника (позивача) та свідчать про можливість реального стягнення його майна та коштів в рамках виконання виконавчого напису, який було вчинено з порушенням закону, в період розгляду справи у суді. В разі незупинення виконавчого провадження, для заявника (позивача) існують ризики щодо неможливості реального виконання рішення суду про скасування виконавчого напису в майбутньому, оскільки за час розгляду справи у суді, сума заборгованості може бути стягнута з позивача в повному обсязі і перерахована на користь кредитора.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, розглянувши заяву, враховуючи обґрунтування заявника, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в постанові № 9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Із матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо виконавчого напису № 60830, виданого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 23 851,20 грн.
13.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження № 66810517 на виконання виконавчого напису № 60830 від 11.06.2021 року.
02.06.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. у межах виконавчого провадження № 66810517 винесено постанову про арешт коштів боржника.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник посилається на те, що існує загроза, що до моменту розгляду справи судом в порядку виконавчого провадження із позивача буде стягнуто майно та кошти, за рахунок яких існує та забезпечує себе позивач, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Ураховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є взаємопов'язаний зі способом забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.
Одночасно, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі №285/2445/18 (провадження №61-45537св18), від 16.09.2020 у справі №344/6384/18 (провадження №61-2347св19) та від 17.11.2020 у справі №766/25403/18 (провадження №61-5718св19), вирішуючи питання, пов'язані з подібними у даній справі правовідносинами.
Такий вид забезпечення відповідає частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує частину першу статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.
Перевіривши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення, оскільки виконавчий напис буде предметом судового розгляду та приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії, направлені на виконання виконавчого напису, законність якого оспорюється позивачем.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з вимогами частини третьої статті 154 ЦПК України.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Працевитий Г.О., про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим написом №60830 від 11.06.2021 р., вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 23 851,20 грн.
Стягувач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», код ЄДРПОУ: 44334170, місце знаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, прим. 1008.
Заявник (Боржник) - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа-1 - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа-2 - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Чорновола В?ячеслава,43.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала складена 20.10.2025 року.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО