Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/952/25
Провадження № 2-а/382/16/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Чепіль А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування,
Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 12 травня 2025 року засобами поштового зв'язку позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження №77957625 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті АВ №00005202 від 04.03.2025 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державної служби країни з безпеки на транспорті 17 000 грн. штрафу.
Оскільки постанови Державної служби України з безпеки на транспорті позивач не отримував, останній звернуся за наданням правничої допомоги, в результаті чого з Автоматизованої системи виконавчих проваджень було отримано постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) серія АВ №00005202 від 04.03.2025 складену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземною транспорті Василенко Дарією Ігорівною.
Як вбачається з постанови складеної головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземною транспорті Василенко Дарією Ігорівною підставою її складення стало те, що 4 березня 2025 року о 10 год. 11 хв. за адресою М-03, км. 81+000 Київська обл. відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,788% (3,515 тонн), при дозволені максимальній фактичній масі 40 тон., за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Позивач не погоджується зі змістом постанови та вважає її такою, що складена помилково, оскільки склад адміністративного правопорушення відсутній, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Так, постановою від 04.03.2025 р. зафіксовані фактичні параметри ТЗ: кількість вісей 6 шт; спарені колеса 3 вісь, загальна маса 48 350 кг, відстань між вісями 1-2: 2670 мм, 2-3:1340 мм, 3-4:5010 мм, 4-5: 1330 мм, 5-6:1330 мм., навантажень на вісь: 1- 6750 кг, 2 -5200 кг, 3 - 8700 кг, 4-9500 кг, 5-9150 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, загальна маса - 43 515 кг.
Однак не враховано, що трьохвісний напівпричіп марки WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 44 т, а не 40 т, як вказано в оскаржуваній постанові.
Так, перевезення вантажу здійснювалося напівпричепом контейнеровозом, який відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є напівпричепом спеціалізованим контейнеровоз категорії О4, марки WEIGHTLIFTER 3STT, повною масою 39000 кг. Спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Контейнеровоз перероблений в Н/ПР Контейнеровоз.
Відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 контейнери бувають різних типів такі як:
- контейнер відкритого типу - контейнер, що не має даху або, в тому числі, бокових, торцевих стінок;
- контейнер закритого типу - контейнер, що має жорсткий дах в тому числі дах, що відкривається але закритий під час перевезення, жорсткі бічні стінки, жорсткі торцеві стінки і настил основи;
- контейнер з укриттям - контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу.
Так, на контейнеровозі закріплено контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу, посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови неправильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, та, як наслідок, здійснила розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Відповідно до п.17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м., місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
У той же час, можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Наказу №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів: зовнішній габарит - Максимальне значення параметра, метрів: Ширина: 2,6; сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху 3,75; Висота від поверхні дороги: 4; транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією 4,35; Довжина: вантажного автомобіля 12; автопоїзда 22; автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75; маршрутного транспортного засобу 18,75; Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу: 2; б) фактичної маси: Тип транспортного засобу: Максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, тонн місцевого значення, тонн: Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль 18 - 14 трьохвісний автомобіль; 25 (26)* - 21; чотирьохвісний автомобіль 32 - 24; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 - 24; Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 - 24; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 - 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 - 24; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 - 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 - 24; Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 - 24. Для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни; в) навантаження на вісь: Кількість осей Максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, тонн місцевого значення, тонн: На одинарну вісь 11,5 - 7; На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 - 7; від 1 до 1,3 метра 16 - 10; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 - 10,5; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 - 11,5; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 - 11,5; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 - 11,5; На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 - 13; понад 1,3 до 1,4 метра 24 - 14.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Отже, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Гопкало Леоніду Васильовичу, який визначив Корнійчук Руслана Володимировича відповідальною особою, на праві власності належить:
- спеціалізований напівпричіп - спеціалізований Н/ПР - контейнеровоз в переробл. В Н/ПР. контейнеровоз, марки WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_2 , 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
- спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е марки DAF, модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 .
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174, в редакції, чинній нас час здійснення адміністративного правопорушення).
Згідно з п. 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Перевезення вантажу здійснювалось тривісним автомобілем (тягачем) DAF, модель XF 105.460 державний номерний знак НОМЕР_6 із спеціалізованим напівпричепом (контейнеровозом) WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_1 , тому позивачем не порушені норми про максимально допустимі параметри.
Зауважує, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.
Крім того, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення правил маркування контейнерів.
З постанови вбачається, що адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі технічним засобом WIM 3.3, в той же час, спірна постанова містить інформацію щодо результатів зважування транспортного засобу DAF, модель XF 105.460 з урахуванням похибки на рівні 40 тон та в ній зазначено про перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,788% (3,515 тон).
Однак, будь-якої інформації щодо застосованого напівпричепу та чи являється/не являється він двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) у спірній постанові не зафіксовано.
Докази встановлення факту щодо незастосування напівпричепу контейнеровозу у зв'язці із транспортним засобом DAF, модель XF 105.460 відсутні.
При цьому, з наявних у справі матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб DAF, модель XF 105.460 рухався із спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_1 .
У той же час, спірна постанова містить інформацію, що кількість вісей у транспортного засобу разом із причепом становить 6 (тобто використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), що свідчить про наявність підстав для застосування до транспортного засобу позивача обмежень максимальним навантаженням на рівні 44 тон.
Отже, при здійсненні відповідачем розрахунку перевищення вагових параметрів не враховано обставину щодо типу напівпричепу, який використовувався при перевезенні вантажу, зокрема, напівпричіпу-контейнеровозу та кількість вісей зафіксованого транспортного засобу (використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), для якого, відповідно до п.22.5 ПДР, встановлено обмеження фактичної маси 44 тони.
При цьому, встановлення допустимої максимальної маси навантаження на рівні 44 тони застосовуються не лише при перевезенні вантажу у контейнері, а й при використанні змінних кузовів, за умови здійснення перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що і мало місце в даному випадку.
Отже, відповідач, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки під час фіксації правопорушення транспортний засіб DAF, модель XF 105.460 рухався із спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому встановлено контейнер, тобто до нього застосовуються обмеження максимальної маси в 44 тони, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови, з огляду на її протиправність.
Так, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування.
Враховуючи вищевикладене просив поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин. Визнати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ №00005202 від 04.03.2025, винесену відносно ОСОБА_1 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити. Судові витрати, в тому числі за надану правничу допомогу, покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 14.05.2025 року визначено адміністративне судочинство по даній справі здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті проводити у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву.
16.05.2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Коломієць Вікторії Олександрівни надійшло клопотання з котрого вбачається, У свою чергу, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Положеннями частини другої статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті регулюється нормами ст. 279-5 КУпАП.
Акцентує увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП належить до правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.5 ст. 279-5 постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132- 2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналіз норм статті 289 КУпАП і частини третьої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом 10 днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 12.05.2025, втім: Постанова АВ №00005202 від 04.03.2025 була скерована 05.03.2025 на адресу - АДРЕСА_1 , що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0610236649302 та поштовою формою 119 (копії додаються) у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Даний лист повернувся на адресу Укртрансбезпеки з причин: за закінченням терміну зберігання (вказано на Довідці про причини повернення/досилання Ф.20) 22.03.2025 та підтверджується трекінгом Укрпошти.
Отже, постанова серії АВ №00005202 від 04.03.2025 набрала законної сили 22.03.2025.
Звернувшись до суду 12.05.2025 позивачем було пропущено десятиденний строк для оскарження постанови, встановлений законом.
Слід зауважити, що під час звернення із позовною заявою позивач у відомостях вказав адресу ( АДРЕСА_2 ), що є свідченням того, що позивач завідомо погоджується, та як мінімум, є обізнаним про можливість надходження поштової кореспонденції за вказаною адресою. Направлення листа рекомендованим повідомленням про вручення на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника Таким чином, позивач не може посилатись на підставу для поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою, так як Державною службою України з безпеки на транспорті виконано всі належні дії щодо направлення оскаржуваної постанови, однак позивачем не здійснено відповідних дій щодо їх отримання.
В контексті спірних правовідносин доцільно зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 300-2 КУпАП визначено окремий порядок виконання постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, передбачене статтею 132- 2 КУпАП: у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною; у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили; у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
За змістом статті 300-2 КУпАП, перебіг строків на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті пов'язано з моментом набрання нею законної сили та з цього моменту у порушника виникає право протягом 10 днів на сплату штрафу або оскарження постанови, а у суб'єкта владних повноважень виникає право протягом 30 днів на її примусове виконання. Перебіг строків зупиняється у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Враховуючи викладене, оскільки постанова АВ №00005202 від 04.03.2025 набрала законної сили, штраф за неї не було сплачено у визначений законом строк, а інформація щодо її оскарження до Укртрансбезпеки не надходила, беручи до уваги приписи п. 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» вказана вище постанова була подана для примусового виконання до Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно з ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260- 23/52-б).
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлює або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними. На цьому наголосив Верховний Суд при розгляді справи № 466/3942/20.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
При цьому, просить суд врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ), яку викладено в рішенні по справі «Устименко проти України», яким визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (копія додається).
Водночас з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії»).
При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій, а сам інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підсумовуючи все вищевикладене можна зробити висновок, що позовна заява подана з пропущенням строку, а тому Державна служба України з безпеки на транспорті, просить залишити адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №382/952/25 без розгляду відповідно до положення п.8.ч.1.ст 240 КАС України.
16.05.2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Коломієць Вікторії Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву з котрого вбачається, що Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Василенко Д. І., складено постанову серії АВ №00005202 від 04.03.2025, згідно з якою встановлено, що 04.03.2025 о 10 год 11 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,788% (3.515 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 3, 3: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю №6044 чинне до 13.12.2025, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 1785 чинне до 26.12.2025 року.
Відповідач, ознайомившись з позовними вимогами позивача, не може погодитись з ними, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Перш за все слід зазначити, що здійснюючи перевезення вантажу із певними відхиленнями від встановлених нормативів, користувач транспортним засобом завідомо погоджується на перевищення встановлених вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Таке рішення призводить до негативної ситуації з автодорогами, оскільки перевезення вантажів із перевищення нормативних вагових та/або габаритних параметрів передусім пошкоджує дорожнє покриття, порушуючи його міцність та цілісність, що в подальшому спричиняє руйнування дорожнього полотна.
Тобто, встановлення відповідних нормативів та притягнення до відповідальності за їх перевищення слугує превентивним та компенсаційним заходом, що в свою чергу підвищить безпеку руху на автодорогах та слугуватиме збереженню українських автошляхів.
Як наслідок, саме від обачності водіїв при дотриманні встановлених параметрів транспортних засобів під час здійсненне перевезення вантажу та збереження стану доріг залежить якість та своєчасність забезпечення потреб економіки, соціальної сфери громадян.
Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила №363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи- розпуски.
Таким чином, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів власник якого є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП.
В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач.
Стаття 283 КУпАП встановлює, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (надалі - Інструкція №512) затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначення реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на вісь.
Конкретний обсяг внесених інформаційних даних залежить від індивідуальних порушень та має включати їх достатню кількість для ідентифікації суб'єктного та об'єктного складу правопорушення. Деталізована інформація щодо повної маси транспортного засобу, ширини, розподілу навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей) міститься в інформаційній картці габаритно - вагового контролю (додається).
Звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022.
Відповідно до Додатка 1 до Інструкції № 512 в частині «Установив (-ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі має міститися інформація про марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, яка вказана в оскаржуваній постанові, а саме інформація про тягач (до якого приєднаний причіп, що не може рухатись самостійно).
Також надає АРМ аудиту - Перегляд зафіксованої події №9981799 під час розгляду адміністративного правопорушення. За змістом даного документу вбачається, що відповідачем визначено тип транспортного засобу із напівпричепом, тобто та обставина що тягач рухався із напівпричепом була досліджена та врахована.
Відповідно до фото, що розміщених на сайті Укртрансбезпеки за посиланням, що вказане в постанові - в момент зважування зафіксований і тягач і приєднаний до нього напівпричеп.
Також, як видно з інформаційної картки автоматичного пункту габаритно- вагового контролю та даних постанови транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей (3 осі-тягач, 3 осі напівпричіп).
В свою чергу, постанова, яка оскаржується позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила проїзду), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), за рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: Тип транспортного засобу Максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, тонн місцевого значення, тонн Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль18, 14; трьохвісний автомобіль 25 (26)*, 21; чотирьохвісний автомобіль 32, 24; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38, 24; Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36, 2;4 двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40, 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40, 24; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42, 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44, 24; Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом. *Для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 40, 24. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі - Порядок № 1174).
Наголошує на тій обставині, що під час вчинення правопорушення та винесення оскаржуваної постанови діяла нова редакція Порядку №1174 від 28.02.2024.
В позовній заяві зазначено норми Порядку №1174, зокрема п.12, які на момент вчинення правопорушення втратили чинність.
Так, згідно пункту 2 Порядку № 1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно- телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах.
Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); -первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно- телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно- телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).
Згідно пункту 15 Порядку № 1174, метадані повинні містити дані про засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 “Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності) -фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; -відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданих Укртрансбезпекою впроваджуються організаційно-технічні заходи, які забезпечують захист інформації, що передається, відповідно до ступеня її конфіденційності (пункт 10 Порядку №1174).
У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
Як наслідок, Порядком №1174 не передбачено фіксація державного номерного знака напівпричепа.
Таким чином доводи позивача стосовно невідповідності змісту постанови вимогам чинного законодавства, а саме, що у постанові не зазначено марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу спростовані вищезазначеними поясненнями, оскільки ст. 283 КУпАП, Інструкція №512 та
Порядок №1174 не вимагає зазначення в постанові про вчинення адміністративного правопорушення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв.
На думку позивача, здійснення перевезення контейнеровозом повинно бути підставою для скасування постанови, адже відповідно до п. 22.5 ПДР максимально допустима для контейнеровозів фактична маса - 44 тони, а не 40 тон.
Наголошує, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що виключно технічні характеристиками транспортного засобу напівпричепа-контейнеровоза дають власнику цього транспортного засобу законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п. 22.5 Правил дорожнього руху в частині, що стосується контейнеровозів, відповідно до яких максимально допустима фактична маса такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тони. Така норма відсутня взаконі України
Предметом розгляду даної справи є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Відповідно до пункту «б» 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (чинній на момент виникнення правопорушення): 1. для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон, 2.трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.
Однак, визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 44 тони, є не лише наявність підтверджуючого документу про те що транспортний засіб рухався із напівпричепом контейнеровозом, а й те, щоб контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Для застосування параметру фактичної маси в розмірі 44 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу обов'язково мають бути дотримані такі вимоги: 1) автомобіль (тягач) має бути трьохвісним з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозомзагальною максимальною довжиною 13,716 метра; 2) на зазначеному автомобілі (тягачі) із вказаним напівпричепом (контейнеровозом) мають бути розміщені один або більше контейнерів або змінних кузовів; 3) рух має здійснюватися на автомобільних дорогах загального значення.
Відсутність, хоча б однієї із вказаних вимог унеможливлює застосування підвищеного показнику фактичної маси - 44 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу. В такому разі, застосовується показник дозволеної фактичної маси - 40 тонн, перевищення, якого на понад 5%, тягне за собою накладення штрафу, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.
Звертає увагу суду, що ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру чи змінного кузову. ОСОБА_1 в позовній заяві вказує спірну позицію з приводу того, в якому саме транспорному обладнанні було здійснено перевезення вантажу в момент вчинення адміністративного правопорушення : «При цьому, встановлення допустимої максимальної маси навантаження на рівні 44 тони застосовуються не лише при перевезенні вантажу в контейнері, а й при використанні змінних кузовів, за умови здійснення перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що і мало місце в даному випадку.
Так, на контейнеровозі закріплено контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу …»
Недоречним є посилання представника позивача на правила Приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644. Відповідно до п.1. ці Правила визначають вимоги до підготовки вантажу до перевезення (визначення способу та умов його перевезення, вимог до його пакування та маркування), визначення рухомого складу та його придатності для здійснення такого перевезення залізничним транспортом України, вимоги щодо встановлення, забезпечення єдності вимірювань, обслуговування та контролю за технічним станом зважувальних приладів на залізничному транспорті, отже його дія не застосовується під час габаритно- вагового контролю на автоматичних пунктах.
Правилами №363 надано визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до п. п. 17.2 - 17.5 Наказу № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно- розвантажувальних механізмів.
Позивач вказує, що здійснював перевезення на підставі товаро-транспортної накладної №7 від 04.03.2025.
Згідно вищевказаної ТТН назва вантажу - пшениця, вид пакування- насипом, вид перевезень - автотранспортом, тоді як відповідно д п. 17.2-17.5 Правил № 363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які видко псуються, сипучі вантажі без тари.
Також у наданій ТТН відсутні будь які номери контейнеру чи змінного кузову та підтвердження того, що перевезення було здійснено саме в контейнері чи змінному кузові, що в свою чергу не може підтверджувати той факт, що транспортний засіб в момент проїзду через систему габаритно- вагового контролю їхав з дотриманням вимог п 22.5. Правил дорожнього руху.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: -розпізнавальний знак; -номер контейнера; -найменування власника контейнера; -вантажність і маса тари контейнера, кг; -внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; -час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому, обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Також, відповідно до пункту 9.7 Наказу № 363 пломбування вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у випадках, коли з'єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до вантажів без пошкодження брезенту. Пломби навішуються на кінцях з'єднувального матеріалу в місцях стикування останнього з кузовом рухомого складу.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Разом із тим, відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.
Згідно пункту 16 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що: а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів; б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання; в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший; ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; д) що має внутрішній об'єм не менше одного метра кубічного.
Термін "контейнер" включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Міжнародної конвенції про безпечні контейнери, "Контейнер" означає предмет транспортного обладнання: a) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним, щоб бути придатним для багаторазового використання; b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; c) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами; d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає: i) не менше 14м2 (150 кв. футів) або ii) не менше 7 м2 (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін "контейнер" не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі.
"Кутові фітинги" означають сукупність отворів і граней у верхній та (або) нижній частинах контейнера, які використовуються для обробки, штабелювання та (або) закріплення.
Отже, невід'ємною частиною безпечних контейнерів є кутові фітинги - кутові кріплення для полегшення погрузки і складування, наявність спеціальної конструкції, що полегшує його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший (водний, залізничний, автомобільний тощо).
Перевезення вантажу транспортним засобом-контейнеровозом може вважатися як перевезення вантажу контейнерним способом у разі, якщо контейнер чи змінний кузов, що встановлений на площадку (раму) контейнеровоза може бути легко від'єднаний від транспортного засобу за допомогою поворотних кулачків (фітінгів) для можливості перевантаження його на інший транспортний засіб або на склад.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок №521).
Відповідно до п. п. 1.1 - 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізмзатвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).
На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ: а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні; б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні; в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.
Аналіз наведених положення свідчать про те, що контейнери, які в розумінні Порядку №521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.
Щодо позиції, що вказаний транспортний засіб здійснював перевезення конструкції, яка містить ознаки змінного кузова.
Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 10.06.2019 № 148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01.08.2019 , зокрема: - ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу C. Розміри та загальні вимоги»; - ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу A. Розміри та загальні вимоги».
Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C -Dimensions and general requirements», а також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions andgeneral requirements, IDT».
Стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 9901/636/18, від 03.08.2022 по справі № 910/9627/20.
Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.
Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN12410:1999, IDT).
Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT).
Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».
При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.
Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави.
За змістом стандарту EN 13044-1:2011/AC:2014 вбачається, що інтермодальна вантажна одиниця (ILU) - вантажна одиниця, яка придатна для інтермодальних перевезень автомобільним, залізничним та морським транспортом, та яка не є ISO контейнером (див. розділ 3 EN 13044-1:2011/AC:2014).
Після системного аналізу стандарту EN 13044-1:2011/AC:2014 вбачається, що маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділ 4 та 5, EN 13044-1:2011/AC:2014).
Вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних контейнерів, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації.
З фотознімків доданих до оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний у постанові сідловий тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками змінного кузову з тентованим верхом не містив будь-якого маркування.
Самостійна зміна функціонального призначення контейнера чи змінного кузова та внесення до його конструкції змін (зрізаний верх з тентованим покриттям) не перетворює його на змінний кузов чи контейнер.
Будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером чи змінним кузовом, його ідентифікації, доказів щодо придбання або використання, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером чи змінним кузовом, або сертифікатів на такий контейнер чи змінний кузов , які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Зважаючи на зазначене відповідачем належним чином визначено тип транспортного засобу та як наслідок здійснено правильний розрахунок відсотку перевантаження загальної маси транспортного засобу.
В справі, що розглядається відсутні докази, що під час проведення габаритно- вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в універсальних контейнерах, згідно з їх призначенням.
Позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням.
Напівпричепи-контейнеровози призначені, зазвичай, для перевезення морських контейнерів по автомобільним дорогам. Даний тип транспорту включає в себе шасі причепа або напівпричепа і фітинговий майданчик для установки контейнера та не мають змонтованих на них вантажно-розвантажувальних пристроїв.
Разом із тим, відповідно до п.17.9 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.
Однак, жодних документів, на підтвердження зазначеного факту позивачем надано не було.
Зазначене також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів.»
Таким чином позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т., адже навантаження 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів чи змінних кузовів.
Звертає увагу Суду на те, що закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи.
На підтвердження факту фіксації руху транспортних засобів позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що стало підставою для притягнення його до відповідальності, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей повідомляємо, що прилади автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 3, 3, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується: - свідоцтвом про повірку підсистеми вагового контролю №6044 чинне до 13.12.2025; - свідоцтвом про повірку підсистеми габаритного контролю № 1785 чинне до 26.12.2025 року.
WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прямо вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
За цим Регламентом, засоби вимірювальної техніки, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь, можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам Регламенту.
Таким чином, щодо WIM-комплексів як приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки..
Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.
Укртрансбезпека має всі необхідні сертифікати для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь та загальної маси транспортного засобу: - сертифікат перевірки, - свідоцтва про повірку.
Отже, Укртрансбезпека дотримується суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки, установлених Технічних регламентом № 94 (п. 2 Загальної частини Технічного регламенту).
Всі постанови про порушення містять посилання на технічний засіб вимірювання, що призводить до можливості його точної ідентифікації, а вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ і враховує гранично допустимі похибки при зважуванні.
Додатково зауважує, що «обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги», така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, в постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.
У відповідності до частиною 2 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 КУпАП та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначені докази долучені до відзиву, зокрема: 1) фотографії транспортного засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт; 2) інформаційна картка автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.
Фотографії руху транспортного засобу через автоматичний пункт, також, містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями, які є у кожній постанові
Таким чином, у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметритранспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Коли оспорювана постанова містить в собі інформацію про транспортний засіб, його власника, дату та місце зважування, висновок про перевищення вагових параметрів, інформацію про посадову особу Укртрансбезпеки, якою складена постанова, то вона є належним та допустимим доказом правопорушення.
Заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для складу адміністративного правопорушення з'ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Постанова серії АВ №00005202 від 04.03.2025 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, Порядком № 1174, Інструкцією № 512 та ухвалена в порядку та спосіб, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, вимогами ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що «Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи».
Підсумовуючи все вищевикладене можна зробити висновок, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а тому Державна служба України з безпеки на транспорті, просить врахувати наданий відзив відповідача при вирішенні справи та винести законне й обґрунтоване рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 28.05.2025 року клопотання (заяву) ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування задоволено. Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови серія АВ № 00005202 від 04.03.2025 року, що прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу до набрання рішенням суду у справі № 382/952/25 законної сили.
30.09.2025 року від представника позивача адвоката Вак Ольги Валодимирівни надійшли письмові пояснення по справі з котрих вбачається, що факт перевезення вантажу за допомогою контейнера підтверджується фотофіксацією з постанови, що було отримано за посиланням зазначеному в постанові.
Матеріали фотофіксації події свідчать, що перевезення вантажу здійснювалося засобу тягачем марки DAF XF 105.460, з трьохвісний напівпричіп марки WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_1 , що є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 44 т, а не 40 т, як вказано в оскаржуваній постанові.
Тобто з фотофіксації вбачається, що на контейнеровозі закріплено контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу, то посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови неправильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, та, як наслідок, здійснила розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Слід зауважити, що додатковим підтвердженням здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером є товаро-транспортна накладна.
У відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Відповідно до п.17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м., місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
У той же час, можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Наказу №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху.
У свою чергу, відповідач в обґрунтування висновку про відсутність маркування на контейнері не досліджував обсяг маркування, який має бути нанесений на контейнері в залежності від власника, та не надає суду доказів відсутності такого маркування в залежності від обсягу даних, що мають бути зазначені на контейнері.
При цьому, спірною постановою позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення вимог щодо маркування контейнерів.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КпАП України, оскаржувана постанови підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Позивач та представник в судове засідання не з'явилися, на адресу суду направили заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду відзив.
Дослідивши надані докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 травня 2025 року засобами поштового зв'язку Корнійчук Р.В. було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження №77957625 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті АВ №00005202 від 04.03.2025 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державної служби країни з безпеки на транспорті 17 000 грн. штрафу. Як вбачається з постанови складеної головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземною транспорті Василенко Дарією Ігорівною підставою її складення стало те, що 4 березня 2025 року о 10 год. 11 хв. за адресою М-03, км. 81+000 Київська обл. відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,788% (3,515 тонн), при дозволені максимальній фактичній масі 40 тон., за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. (а.с.11-21)
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №77957625 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті АВ №00005202 від 04.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП №77957625 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державної служби країни з безпеки на транспорті 17 000 грн. штрафу. (а. с.43) та старшим державним виконавцем винесено постанову від 05.05.2025 року про арешт коштів боржника ОСОБА_2 (а.с.44)
Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Василенко Д. І., складено постанову серії АВ №00005202 від 04.03.2025, згідно з якою встановлено, що 04.03.2025 о 10 год 11 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,788% (3.515 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та додано фото автомобіля (а.с. 83-87).
Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 3, 3: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю №6044 чинне до 13.12.2025, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 1785 чинне до 26.12.2025 року. (а.с. 88-95)
Перевищення нормативних параметрів регулюється програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи "Система автоматичної фіксації габаритно-вагового контролю транспортних засобів" (а.с.96-101).
Матеріали фотофіксації події свідчать, що перевезення вантажу здійснювалося засобу тягачем марки DAF XF 105.460, з трьохвісний напівпричіп марки WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_1 , що є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 44 т, а не 40 т, як вказано в оскаржуваній постанові. Тобто з фотофіксації вбачається, що на контейнеровозі закріплено контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу, то посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови неправильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, та, як наслідок, здійснила розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи. (а.с.140-142)
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Частини перша та четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем встановлено здійснення перевезення позивачем вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм на 8,788 % (3,515 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно частини другої статті 132-1 КУпАП.
За приписами ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Слід зазначити, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
З огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою ст. 132-1 КУпАП.
Так, постановою від 04.03.2025 р. зафіксовані фактичні параметри ТЗ: кількість вісей 6 шт; спарені колеса 3 вісь, загальна маса 48 350 кг, відстань між вісями 1-2: 2670 мм, 2-3:1340 мм, 3-4:5010 мм, 4-5: 1330 мм, 5-6:1330 мм., навантажень на вісь: 1- 6750 кг, 2 -5200кг, 3 - 8700 кг, 4-9500 кг, 5-9150 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, загальна маса - 43 515 кг.
Однак не враховано, що трьохвісний напівпричіп марки WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 44 т, а не 40 т, як вказано в оскаржуваній постанові.
Так, перевезення вантажу здійснювалося напівпричепом контейнеровозом, який відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є напівпричепом спеціалізованим контейнеровоз категорії О4, марки WEIGHTLIFTER 3STT, повною масою 39000 кг. Спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Контейнеровоз перероблений в Н/ПР Контейнеровоз.
У той же час, нормами п.22.5 Правил дорожнього руху закріплено, що фактична допустима маса контейнеровоза не може перевищувати 44 т.
Відповідно, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу мав здійснюватися з урахуванням вказаних обставин.
При цьому, згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
За таких обставин, посадова особа відповідача при складенні постанови не правильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 т, та, як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Посилання відповідача на те, що напівпричіп-контейнеровоз повинен мати відповідне маркування, без якого віднести такий транспортний засіб до контейнеровозів немає можливості суд оцінює критично, з огляду на наступне.
У відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Відповідно до п.17.3-17.5 Правил №363 спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
У той же час, можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Наказу №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху.
При цьому, спірною постановою позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення вимог щодо маркування контейнерів.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» до компетенції Національної поліції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить: здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства у зазначеній сфері; розроблення і видача в установленому порядку погоджень маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, перевізнику ФОП ОСОБА_3 , водію ОСОБА_1 перевозив контейнер з пшеницею, у складі транспортного засобу тягачем марки DAF XF 105.460, з трьохвісний напівпричіп марки WEIGHTLIFTER 3STT, д.н.з. НОМЕР_1 , було надано погодження товарно транспортною накладною №7 від 04.03.2025 року.
Щодо вимоги позивача поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Позивач, зазначає, що про оскаржувану постанову дізнався лише 12.05.2025 засобами поштового коли отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №77957625 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті АВ №00005202 від 04.03.2025 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Державної служби країни з безпеки на транспорті 17 000 грн. штрафу, що підтверджується трекінгом руху даного листа.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 повернулося до відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, зазначені доводи свідчить про поважність пропуску строку позивачем для звернення до суду з цим позовом, а тому суд вважає можливим пропущений позивачем строк поновити.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 1 частини першої ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2,9-11, 14, 72-77, 139, 229, 241-247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування, задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00005202 від 04.03.2025, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять двадцять) грн. 20 коп., а також 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в Шостому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О. А.