20.10.2025 Єдиний унікальний № 371/1721/25
Єдиний унікальний № 371/1721/25
Номер провадження № 2-з/371/25/25
"20" жовтня 2025 р. м. Миронівка
Суддя Миронівського районного суду Київської області Гуренко М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником заявника Притулою Людмилою Олександрівною про забезпечення позову до пред'явлення позову у цивільній справі ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Івано Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
17.10.2025 року до Миронівського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником заявника Притулою Людмилою Олександрівною про забезпечення позову до пред'явлення позову у цивільній справі, за можливим позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Івано Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заявник та її представник просили забезпечити майбутній позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, що буде оскаржений шляхом подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи що не заявляють самостійних вимог приватний нотаріус Івано-Франкського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, а саме виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича № 5310 від 03.11.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 895812.57 грн.
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2021 р. вбачається, що на виконанні перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. № 5310 від 03.11.2020 р., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість, шо виникла за кредитним договором № 145 П/04/2007-840 від 25.04.2007 р. з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ВАТ «КБ «Надра» (правонаступник ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_1 . Правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «КБ «Надра» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами від 26.08.2020 р. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснюється за період з 26.08.2020 р. по 22.10.2020 р. Загальна сума заборгованості становить 895812.57 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що ним до Миронівського районного суду Київської області буде подано позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в майбутній цивільній справі ним будуть оскаржується виконавчі документи і вважає за необхідне забезпечити позов шляхом зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі цього виконавчого провадження
В разі задоволення майбутніх позовних вимог, виконавчий документ буде визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, спір може стосується саме правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовується стягнення з його доходів. Цей захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з його доходів.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пунктом 1, 2, 6 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно із положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з ч. 3ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження вчинення будь-яких дій, спрямованих на утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позовних вимог, та взагалі не надано доказів чи проводиться фактичне стягнення за виконавчим написом.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивачем не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 151-153 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя М.О. Гуренко