Справа № 367/9284/25
Провадження №2/367/5985/2025
Іменем України
20 жовтня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Бучанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області про видачу дубліката свідоцтва та внесення відомостей до ДРАЦ, -
представником ОСОБА_1 адвокатом Колесник Г.М. до Ірпінського міського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» у порядку цивільного провадження з посиланням на статті 4, 293, 315, 317, 318 ЦПК України подано указану позовну заяву. У прохальній частині якої, зазначено такі вимоги: зобов'язати Бучанський відділ ДРАЦС у Бучанському районі Київської області повторно видати свідоцтво про місце народження ОСОБА_1 ; зобов'язати Бучанський відділ ДРАЦС у Бучанському районі Київської області внести відомості про місце народження ОСОБА_1 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно про протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О.
Як убачається з положень Глави 2 розділу ІІІ ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 176 ЦПК, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, установлених цим Кодексом.
У позовній заяві також зазначено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на території рф. У зв'язку із втратою свідоцтва про народження він звернувся до Бучанського відділу ДРАЦС у Бучанському районі Київської області із заявою про видачу йому дубліката свідоцтва про місце народження, однак йому відмовлено у зв'язку з відсутністю відповідного актового запису про народження у державному реєстрі актів цивільного стану. Таким чином ОСОБА_1 просить суд зобов'язати Бучанський відділ ДРАЦС у Бучанському районі Київської області повторно видати свідоцтво про місце народження та внести відомості про місце народження ОСОБА_1 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Як передбачено законодавцем у частині першій статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Тобто необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, де виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Органом ДРАЦС заявнику ОСОБА_1 відмовлено у видачі документа, а у позовній заяві зазначено вимогу про зобов'язання такого органу здійснити певні дії, при цьому про правомірність/неправомірність указаної дії суб'єкта владних повноважень заявником не зазначено. З огляду на указане спір, який виник між сторонами має ознаки адміністративного, що віднесено до юрисдикції адміністративного суду, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України. Указане також підтверджується тим, що при зверненні до суду заявником сплачено судовий збір за дві позовні вимоги.
Водночас положеннями законодавства, на які покликається заявник та його представник, зокрема статей 293, 315, 317, 318 ЦПК України, визначено, що у порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. При цьому, основним, що відрізняє такий вид провадження від позовного це те, що встановлення відповідного юридичного факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Суд акцентує увагу заявника, що відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до положень ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Заявником вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення заявлено не було.
З огляду на викладене, убачаються підстави відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.
Керуючись статтями 13, 19, 185-187, 293, 315 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області про видачу дубліката свідоцтва та внесення відомостей до ДРАЦ.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи саме такої категорії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, будь-яка фізична особа не обмежена у праві звернутися до суду у порядку окремого провадження із заявою, яка відповідатиме положенням Розділу IV ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Білогруд