Справа № 367/4797/25
Провадження №2/367/4256/2025
Іменем України
20 жовтня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.
за участю секретаря Тараненко О.М.
представника позивача - Алексюк Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою Органу опіки і піклування Бучанської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,-
До Ірпінського міського суду Київської області звернувся Орган опіки та піклування Бучанської міської ради з вищевказаною позовною заявою, в якій представник позивача з урахуванням зміненого предмету позову просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини.
В обґрунтування заявлених вимог та підстав звернення до суду вказує, що відповідачка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дітей зазначені у відповідності до ч.1 ст.135 СК України. Мати дітей - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за межами України майже рік та не збирається повертатись на територію України.
Відповідно до заяви ОСОБА_4 , яка є бабусею дітей, займається їх вихованням, матір участі у вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає, лікуванням та навчанням дітей не займається, не зважаючи на те, що малолітня ОСОБА_5 має діагноз та перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
Відповідно до заяви неповнолітнього ОСОБА_3 , останній просить позбавити батьківських прав свою матір у зв'язку з тим, що вона фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно нього та сестри.
Згідно з характеристикою на ученицю 4-Г класу Бучанського ліцею №4 Бучанської міської ради Київської області від 24.01.2025 року, ОСОБА_2 проживає у бабусі, мати мешкає за кордоном, участі у житті дитини не приймає. Рівень знань дитини початковий, потребує постійного контролю, не виявляє зацікавленості у навчанні, груба, неадекватна у поводженні з однолітками, вживає нецензурну лексику, показує непристойні жесті, легко піддається чужому впливу та обманює, на зауваження не реагує. Додає, що дитина схильна до крадіжок, бродяжництва, залишення місця проживання без попередження, має діагноз F90.0 - порушення активності та уваги, соціальна занедбаність, F06.7 - легкий когнітивний розлад та F80.0 - специфічний розлад мовної артикуляції
Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 17.01.2025 року, умови проживання задовільні, наявні ліжка, місця для навчання. Діти забезпечені одягом, шкільним приладдям, речами відповідно до їх віку та потреб в обмеженій кількості.
На підставі акта проведення оцінки рівня безпеки дитини, малолітня ОСОБА_5 було влаштована до Київської обласної дитячої лікарні у психіатричне відділення, з якого виписана 08.04.2025 року з діагнозом F70.1 : легка розумова відсталість, ускладнена розладом активності з дефіцитом уваги, емоційною нестійкістю, системними недорозвиненням мовлення ІІІ рівня, моторною алалією та відсутністю мотивації до навчання. В той же день була тимчасово влаштована в сім'ю патронатного вихователя.
Вказує, що матір дітей - ОСОБА_1 за увесь період жодного разу не поцікавилась долею дітей, їх станом здоров'я, навчанням, тощо, на телефонні дзвінки спеціалістів відділу у справах дітей та сім'ї не відповідала.
Додає, що відповідачка має ще двох малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно яких службою у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області порушено питання про щодо позбавлення батьківських прав їх матері - ОСОБА_1 .. Зі слів ОСОБА_4 відповідачка перебуваючи у Німеччині народила п'яту дитину.
Вказує, що рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №682 від 24.03.2025 було затверджено висновок органу опіки та піклування Бучанської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 06.05.2025 року відкрито провадження по справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання, яке ухвалою суду від 30.07.2025 року було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 09.06.2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача за довіреністю - Вінярської І.В. про зміну предмету позову у цивільній справі за позовною заявою Органу опіки і піклування Бучанської міської ради в інтересах дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.
Представник позивача - ОСОБА_8 в судовому засіданні щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання поклалась на розсуд суду, позовні вимоги з урахуванням зміненого предмету позову підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачка, будучи повідомленою про дати та час підготовчих та судових засідань, обізнаною про наявність вказаної судової справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Відзиву на позовну заяву, будь-яких інших заяв чи клопотань від відповідачки не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини 1 статті 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, серед яких надані позивачем докази, беручи до уваги наданий у відповідності до статті 19 СК України відповідний висновок, суд дійшов наступного.
Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запис про батька дитини - ОСОБА_4 , здійснено у відповідності до частини 1 статті 135 СК України.
Крім того, ОСОБА_1 має неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_4 зазначені відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Відповідно до копії акта проведення оцінки рівня безпеки дитини, догляд за малолітньою ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично здійснює бабуся ОСОБА_4 .. Дитина залишається в квартирі без нагляду дорослих, має неохайний вигляд, відчувається неприємний запах. Мати більше 4 місяців проживає за кордоном, дитина проживає з бабусею, поводить себе агресивно по відношенню до однокласників, неодноразово залишала місце свого проживання, вчиняє бійки в класі, були випадки крадіжок в магазинах, внаслідок агресивної поведінки переведена на сімейну форму навчання. Бабуся відмовляється від догляду за дитиною, у зв'язку із розладом здоров'я дитини та її складним характером. Внаслідок чого малолітню ОСОБА_2 влаштовано до Київської обласної дитячої лікарні в психіатричне відділення.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання за вищевказаною адресою від 17.01.2025 року для виховання та розвитку дітей створені належні умови, є спальне місце, шафа для речей, місце для роботи та навчання, речі по віку та по сезону.
Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого, 28.02.2025 року малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступила в стаціонар Київської обласної дитячої лікарні. За результатами обстеження у останньої діагностовано легку розумову відсталість, ускладнену розладом активності та дефіцитом уваги, емоційною нестійкістю, системним недорозвиненням мовлення ІІІ рівня, моторною алалією. Наявна відсутність мотивації до навчання. 08.04.2025 року виписана зі стаціонарного лікування.
Наказом Управління соціальної політики Бучанської міської ради №82 від 04.04.2025 року малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_9 та помічника патронатного вихователя ОСОБА_10 ..
Наказом Управління соціальної політики Бучанської міської ради №123 від 27.05.2025 року припинено тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родині рідної бабусі - ОСОБА_4 , у зв'язку з виїздом дитини до міста Гамбург, Німеччина, де проживає його матір - ОСОБА_1 ..
Наказом №124 від 27.05.2025 року неповнолітнього ОСОБА_3 знято з обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування.
З наявної у матеріалах справи копії характеристики встановлено, що ОСОБА_2 навчалась у 4-Г класі Бучанського ліцею №4 Бучанської міської ради Київської області з 18.11.2024 по 28.11.2024 року. Вбачається, що дитина виховується і проживає у бабусі, яка не являється офіційним опікуном, лише два місяці. Мати дитини проживає за кордоном, участі у житті доньки не приймає. Дитина характеризується недостатнім поточним самоконтролем за власною діяльністю, що призводить до численних помилок при виконанні навчальних завдань. Дитина груба у поводженні з однокласниками, вживає нецензурну лексику, показує непристойні жести, легко піддається чужому впливу, обманює, на зауваження не реагує.
Відповідно до повідомленням начальника ВП №1 Бучанського РУП ГУ НП у Київській вбачається ,що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово залишає місце свого проживання та йде у невідомому напрямку.
З наданого представником позивача скриншоту переписки у месенджері вбачається, що ОСОБА_1 повідомлена працівниками Відділу служби у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради про необхідність змін у відношенні до виконання своїх батьківських обов'язків, та про розгляд питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей.
Згідно з висновком, орган опіки та піклування Бучанської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьками, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачів до своїх батьківських обов'язків.
Викладене повністю узгоджується з актуальною судовою практикою Верховного Суду (справа №459/3411/17, постанова від 29.09.2021 року) щодо підстав та особливостей позбавлення батьківських прав, у зв'язку з невиконання батьківських обов'язків.
При вирішенні спору суд виходить з того, що правовідносини між сторонами врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю. (частини друга і четверта статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із статтею 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При цьому суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно з ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин мас здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст.153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною належної освіти, готувати її до самостійного життя.
Встановлені судом обставини у даній справі та дослідження докази, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Факти прямого ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідачами щодо виховання дитини прямо підтверджуються зібраними доказами та документами, які знаходяться у матеріалах справи та показами свідків, допитаними у судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження №61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).
За правилами частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка діє з 27 вересня 1991 року, держави учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття, це встановлено та гарантовано Конституцією України та Сімейним кодексом України. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не займається вихованням, належним забезпеченням та здоров'ям своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ухиляється від здійснення батьківських обов'язків, суд вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно малолітньої доньки, у зв'язку з чим позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.
При цьому, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає за необхідне задовольнити і вимогу позивача про стягнення аліментів та стягнути з відповідача на користь установи чи особи на утриманні (під опікою) якої перебуватиме дитина аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору в загальному розмірі 2422 грн. 40 коп..
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.164-166, 180, 243-244 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 81-82, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Органу опіки і піклування Бучанської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь установи чи особи на утриманні (під опікою) якої перебуватиме дитина, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Орган опіки і піклування Бучанської міської ради, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Енергетиків, будинок 12.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 20 жовтня 2025.
Суддя: Л.В. Мерзлий