Справа № 358/1731/25 Провадження № 3/358/731/25
16 жовтня 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області (м. Богуслав) про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Богуслав, Обухівського району Київської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 08.04.2024, орган що видав 3238, РНОКПП: НОМЕР_2 , якому у відповідності зі ст.268 КпАП України роз'яснені його права, -
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №449458 від 10 вересня 2025 року, 10 вересня 2025 року о 11 год. 50 хв. в с. Киданівка по вул. Ковалівка, 26, водій автомобіля «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до стороннім осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на металевий паркан. Внаслідок ДТП було завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №449479 від 10 вересня 2025 року, 10 вересня 2025 року о 11 год. 50 хв. в с. Киданівка по вул. Ковалівка, 26, водій автомобіля «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо - транспортної пригоди, залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Отже, в провадженні судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. одночасно знаходяться дві справи про адміністративне правопорушення відносно однієї особи, тому для повного та всебічного розгляду даних справ: №358/1731/25, 3/358/731/25; №358/1732/25, 3/358/732/25, їх слід об'єднати в одне провадження про адміністративне правопорушення та присвоїти об'єднаній справі №358/1731/25 (провадження №3/358/731/25).
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень не визнав та пояснив, що дорожньо-транспортної пригоди 10.09.2025 року о 11 годині 50 хвилин, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення не було. Останній ствердив, що 10.09.2025 о 11 год. 50 хв. він перебував у с. Киданівка, а саме їхав на похорон разом з мамою та родичами. Зупинилися в центрі села та чекали, поки приїде похоронна процесія з м. Києва. Погода на вулиці була жарка, дуже сонячна, оскільки у мами хворе серце, він вирішив авто припаркувати у тіньку та почав заднім ходом здавати, відчув, що в щось вперся, ніякого звуку не чув, тому знову від'їхав вперед на 10-20 см і став. Через пару хвилин відкрилося у дверях віконце, і охоронник сказав, що стояти тут не можна, оскільки заважає заїзду, на що він завів авто та переїхав у друге місце по тій самій вулиці та залишився там стояти. На запитання судді ОСОБА_1 відповів, що про те, що він вдарив ворота, охоронець йому не казав. Через деяких час привезли покійну і він поїхав на кладовище. Потім коли їхали з кладовища, стояла поліція і його зупинили, повідомили, що він пошкодив паркан.
В судовому засіданні свідок по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомила, що 10.09.2025 вона перебувала у авто ОСОБА_3 , який приходиться їй племінником. В автомобілі була також його мама і ще одна родичка, вони їхали з м. Богуслав на автомобілі ОСОБА_3 , який був за кермом в с. Киданівка на похорон. Заїхавши у с. Киданівка, вони зупинилися, щоб почекати похоронну процесію. В селі вони знаходились на центральній вулиці, і ОСОБА_4 вирішив заїхати в тіньок до воріт, де раніше знаходилася шкода, а тепер військова частина. ОСОБА_4 заїхав задньою частиною автомобіля до воріт, вона нічого не чула, що можливо вони кудись в'їхали, потім вийшов мужчина і сказав що паркуватися тут не можна, і вони від'їхали, нічого більше даний мужчина не говорив. Проїхали десь метрів 40 і знову зупинилися. Далі під'їхала на автомобілі дочка покійної, а з м. Києва машини ще не було. Вони почекали приблизно десь до 1 години, при цьому більше мужчина не підходив, і вони далі поїхали на кладовище. Коли їхали після поховання, їх зупинила поліція, водій ОСОБА_4 вийшов, а вона з пасажирами залишилася в автомобілі а потім пішла на поминальний обід. ОСОБА_4 довгенько спілкувався з поліцейськими, прийшов пізніше на поминальний обід, питали у нього що сталося, на що ОСОБА_4 відповів, що поліція сказала, що він втік після вчинення ДТП, але свідок стверджує, що вони не тікали, оскільки про ДТП не знали.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що він військовослужбовець, мобілізований у В/ч НОМЕР_4 на посаду водія сапера розмінувальника. 10 вересня 2025 року перебував у наряді черговим по КП, а саме на в'їзді у штаб в с. Киданівка. Перебуваючи у караульному приміщенні, спостерігав за обстановкою по моніторах, та побачив, що машина здає назад до воріт, почув удар у залізні ворота, перебуваючи день за метрів 20-50 від воріт. Потім авто трохи від'їхало вперед і стало, він відкрив віконце та зрозумів, що водій трохи не розрахував відстань здаючи назад і вдарив у ворота. Вийти за територію він не має права, тому спостерігав у маленьке віконце, через яке побачив, що двері водія та переднього пасажира були відчинені, тому сказав водієві авто, що тут стояти не можна. Після цього водій від'їхав і повернув вниз. Він викликав чергового по частині та повідомив про авто, його номер та модель, яке вдарило у ворота. Вийшов начальник штабу та його заступник, передивлялися відео з моніторів, де чітко було видно авто, момент зіткнення, звук удару. Коли приїхала поліція, то вони з командуванням розмовляли за воротами, він не виходив, оскільки не можна покидати пост, і не чув про що вони розмовляли. Чи має військова частина якісь претензії до водія, він не знає. На питання головуючого відповів, що по даній вулиці часто їздить крупногабаритне авто, яке створює великий гул та шум, тому можливо водій автомобіля міг і не чути звуку удару у ворота та не зрозумів що стукнувся об них. Він сам, чувши звук удару, водієві авто не повідомляв, що той стукнув ворота, лише попросив від'їхати від них.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступного.
Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху (надалі за текстом - ПДР) особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст. 8, 9 цього Кодексу).
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо (стаття 280 КУпАП).
Так, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюються органом (посадовою особою) на підставі доказів у справі про адміністративне правопорушення, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких встановлюються зазначені обставини. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 поставлено за провину порушення вимог п. 10.9, п. 2.10 а Правил дорожнього руху України, й відповідно вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Так, статтею 124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Виходячи із змісту Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (пункти 1.3, 1.4).
У відповідності до п.10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
У відповідності до п. 2.10 а Правил, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний, водій повинен негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень суду надані наступні докази: протоколи про адміністративні правопорушення; схема місця ДТП від 10.09.2025; фотоілюстації до схеми місця ДТП; рапорт старшого інспектора чергового ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, капітана поліції Олександра Ступацького про реєстрацію заяви про ДТП в ЄО за № 4089 від 10.09.2025; пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
Інших доказів на підтвердження винуватості особи, яка притягується до відповідальності суду надано не було.
Під час розгляду цієї справи у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , за змістом показів якої остання повідомила, що вона, перебуваючи в салоні автомобіля ОСОБА_1 не чула звуку удару автомобіля із воротами.
Під час розгляду цієї справи у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5 , за змістом показів якої останній повідомив, що він чув звук удару у ворота, перебуваючи за 20-30 метрів від воріт, у які відбувся удар, самого удару він не бачив, також через шумний рух авто по дорозі, на його думку водій автомобіля міг і не почути звук удару та водієві автомобіля він не повідомляв про пошкодження.
У схемі ДТП не зазначено місце розташування, де був рух авто яке вчинило ДТП.
ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому правопорушеннях не визнав, а тому виходячи з презумпції невинуватості, його вина має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень за ст.124, ст.122-4 КУпАП.
Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні будь-якого правопорушення, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, застосовуючи закріплений в ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суддя дійшла переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 27, 36, 122-4, 124, 247, 279, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,
Об'єднати в одне провадження справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а саме:
за ст.124 КУпАП - справа №358/1732/25, провадження №3/358/732/25;
за ст.122-4 КУпАП - справа №358/1731/25, провадження №3/358/731/25;
присвоївши об'єднаній справі єдиний унікальний номер справи № 358/1731/25, провадження №3/358/731/25, відповідно до нумерації провадження, яке надійшло раніше.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.122-4 КУпАП та ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Головуючий: суддя К. С. Романенко