Справа № 350/869/25
Номер провадження 2/350/495/2025
16 жовтня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селище Рожнятів Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача, звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідача користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 469 грн та судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 7 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №07.07.2023-100001824 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4 500 грн, строком на 42 дні дні з дати його надання, зі сплатою процентів. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 17 серпня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 8 469 грн, що складається: 4 500 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 3 969 грн - сума заборгованості за процентами. Оскільки відповідач має непогашену кредитну заборгованість перед позивачем, представник звернувся до суду з даним позовом. В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідач у судове засідання не прибув, однак його представник - адвокат Кажук Б.В. спрямував до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що з 2022 року відповідач ОСОБА_1 перебуває на постійному місці проживання у Великобританії, де офіційно працевлаштований. В 2023 році (точної дати не пам'ятає) у ОСОБА_1 було викрадено телефон, у якому була карта оператора українського мобільного зв'язку та гаманець з усіма документами, в тому числі і паспорт. З приводу крадіжки він звернувся до поліції. На теперішній час очікує відповіді з поліції. Стверджує, що ОСОБА_1 договір не підписував та позивачем не доведено факту укладення його сторонами, як і не доведено факту отримання відповідачем коштів. Крім того зазначив, що як стверджує ОСОБА_1 останній заперечує факт використання ним карткового номеру НОМЕР_1 . Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування грошових коштів ОСОБА_1 . З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом дійшов наступного. Суд установив, що 7 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №07.07.2023-100001824 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4 500 грн, зі сплатою відсотків, терміном на 42 дні з дати його надання (а. с. 11 - 16). Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, надавши йому кредитні кошти, в свою чергу ОСОБА_1 зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" не виконав, що слідує із квитанції про перерахування кредитних коштів та довідки про стан заборгованості за кредитним договором (а.с. 17, 22).
Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно приписів статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень статті 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (статті 129 Конституції України). За положеннями статте 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положеннями частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, належних доказів на спростування отриманих коштів суду не надав, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 4 500 грн та процентів за користування коштами в розмірі 3 969 грн підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції від 19 квітня 2020 року, що діяла на момент укладення Договору), встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Виходячи з вказаних вище норм закону, умов кредитного договору та договору факторингу, зважаючи на порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. За таких обставин суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 07.07.2023-100001824 від 7 липня 2023 року в розмірі 8 469 грн. Відповідач, заперечуючи факт укладення договору, отримання кредитних коштів, втрату телефону та документів, в тому числі і паспорта громадянина України, неналежності йому банківської картки НОМЕР_1 , доказів цього суду не надав, а відтак не довів обставини, на які він посилається у відзиві на позов.
Крім цього, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. Керуючись статтями 525, 526, 527, 530, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 247, 259, 263-265, 268, 273, 284 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, Саксаганського, 133 А; ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 07.07.2023-100001824 від 7 липня 2023 року у розмірі 8 469 (вісім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 00 коп., а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат понесених позивачем за сплату судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Текст рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Сокирко Л.М.