Справа № 347/1274/25
Провадження № 2/347/742/25
20 жовтня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої -судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики,-
Встановив :
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.03.2024р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 9502981.
Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору Та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами.
30.07.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 30072024/2 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання Яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається).
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 30 липня 2024 року до Договору факторингу № 30072024/2 від від 30 липня 2024 року (витяг з Реєстру боржників №1 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20575 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14107.5 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 575 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 892.5 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
В добровільному порядку відповідачем не погашено суми кредитних зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, що стало приводом для звернення до суду. Просить позов задоволити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Вимоги позову підтримує та просить задоволити.
Відповідач в судове засідання не зв'явився, представником відповідача, адвокатом Редька М.Г подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі .
16.09.2025 року представником відповідача, адвокатом Редька М.Г подано відзив на позовну заяву за вимогами якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Окрім того посилався на те, що відповідач в справі ОСОБА_1 з 10.05.2022 року перебуває на військовій службі, тобто був мобілізований до Збройних Сил України.
Представником позивача 22.09.2025 року подано відповідь на відзив за вимогами якого просить відзив на позовну заяву залишити без задоволення.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Встановлено, що між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договорів позики.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, як передбачено у п. 3 ч. 1 цієї статті, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що 26.03.2024р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 9502981.
Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору Та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору Та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору. Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та - Фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір-домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором-дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором. Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію (передати, майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 ЦК України). Згідно зі ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, для належне виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є порушенням.
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
30.07.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 30072024/2 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання Яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається).
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 30 липня 2024 року до Договору факторингу № 30072024/2 від від 30 липня 2024 року (витяг з Реєстру боржників №1 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20575 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14107.5 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 575 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 892.5 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
З моменту отримання права вимоги до Відповідача. Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №9502981 в розмірі 20575 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14107.5 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 575 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 892.5 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
В поданих до суду письмових відзивах на позовну заяву представник відповідача адвокат Редька Г. заперечує вимоги позову та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на той факт, що доказів укладення таких договорів, які за формою відповідають вимогам цивільного законодавства, Кредитором не надано. На підтвердження укладення Кредитного договору між первісним кредитором та Відповідачем, Позивачем подано до суду копію Договору про споживче кредитування, копія Паспорту споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, доказ видачі кредиту. Договір нібито укладених дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, шляхом надсилання на телефонний номер Відповідача одноразового ідентифікатора для підписання даних документів та нібито підписано введенням Відповідачем Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). При цьому, Позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії вищезазначених документів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримав грошові кошти за кредитними договорами, а також наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
Сторона відповідача зауважує на тому, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту/позики, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України позивач повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених договором. «Щодо стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії Договору позики».
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).»
Укладення кредитного договору було здійснено електронній формі в інформаційно- телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов'язаний ввести на веб- сторінці (далі -«електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта.
Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці Клієнт зобов'язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту.
Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не були би укладені.
Відповідачем та його представником не спростовано факту набуття позивачем права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 9502981 від 26.03.2024 року на загальну суму 20575 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14107.5 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 575 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 892.5 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Разом із тим суд звертає увагу, що відповідач в справі ОСОБА_1 як військовослужбовець мобілізований до Збройних Сил України та на нього поширюються гарантії п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5000 грн .
Щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами суд доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 направленого до Національного банку України наводиться перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких довідка Форма 5. Будь який інший документ, який би підтверджував проходження служби в особливий період у Збройних Силах України не передбачений нормативними документами.
В даній справі відповідачем до відзиву було долучено 1) Копію Військового квитка Серії НОМЕР_1 виданий 30.10.2007 року; 2) Копію Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що видана 06.10.2022 року; 3) Копію Довідки Форма 5, що видана 08.07.2025 року за №1154/357.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних письмових доказів, суд вважає, що стороною відповідача було належним чином доведено право відповідача ОСОБА_1 на застосування пільг, визначених п. 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування позивачем позичальнику відсотків, комісії та неустойки, суд вважає неправомірним та відмовляє в стягнення даних нарахувань з відповідача.
Враховуючи вище наведене, суд вважає підставною і такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача в частині стягнення з відповідача в справі, ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 9502981 від 26.03.2024 року в розмірі 5000 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу в задоволенні решта вимог позову слід відмовити.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 3028 грн. Оскільки судом позов задоволено частково на суму 5000 грн, що становить 24,30 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 735,80 грн .
Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Представником відповідача, адвокатом Редька М.Г. заявлено клопотання про відшкодування позивачем понесених відповідачем витрат на надання йому правової допомоги в сумі 10 000 грн.
Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження наявності договірних відносин між адвокатом Редька Михайлом Григоровичем та відповідачем в справі Бабяк І.В. долучено Договір про надання юридичних послуг від 10.09.2025 року а.с.93-96, акт прийому передачі наданих послуг та детальний опис наданих послуг а.с.97, 98
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті іншою стороною в порядку компенсації сплаченого адвокату гонорару, суд виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи (подання відзиву на позовну заяву) враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн неспівмірний з наданими стороні справи послугами, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та часткове задоволення клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн, з позивача в користь відповідача ОСОБА_1 , оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
На підставі наведеного, ст.ст.526, 530, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жит. АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним Договором № 9502981 в розмірі 5000 грн.(п'ять тисяч гривень) - сума заборгованості за основною сумою боргу а також 735,80 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.
В задоволенні решта вимог позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жит. АДРЕСА_1 1000 (одну тисячу ) гривень за надання правової допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: М.І.Крилюк