Справа № 346/5315/25
Провадження № 2/346/2925/25
про залишення позову без розгляду
та застосування заходів процесуального примусу
16 жовтня 2025 р.м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини, -
16.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Позовна заява була зареєстрована та розподілена судді Коломийського міськрайонного суду Третьяковій І.В. 16.10.2025р. (справа № 346/5315/25).
Дослідивши зміст позовної заяви та долучені до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.
Вимоги до змісту позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України. Зокрема п. 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В змісті позовної заяви ОСОБА_1 зазначив про те, що ним не подано до суду позов до того самого відповідача, з тих самих підстав, по тому самому предмету спору.
Однак, згідно даних веб-порталу "Судова влада України" встановлено, що 07.10.2025р. до Коломийського міськрайонного суду також надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини. Даний позов був зареєстрований та розподілений судді Коломийського міськрайонного суду Васильковському В.В. (справа №346/5111/25).
Згідно даних ЄДРСР, ухвалою судді Васильковського В.В. від 13.10.2025р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - протягом трьох днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Вказані відомості свідчать про те, що в провадженні судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області вже перебуває цивільна справа між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною у постанові від 07.08.2019 у справі № 910/11287/16.
У постанові від 24.01.2022 року у справі № 757/21932/21 Верховний Суд зазначив, що по суті, пред'явлення позову, коли у суді на розгляді є інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до ст. 144 ЦПК заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Згідно ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Частиною 2 ст. 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слід зазначити, що подання адвокатом Лесюком А.В. позову в інтересах ОСОБА_1 вже визнавалося судом зловживанням процесуальними правами та ухвалою від 08.10.2025р. позовну заяву адвоката Лесюка Андрія Васильовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини було залишено без розгляду та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України.
Таким чином, взявши до уваги встановлені обставини, суд доходить висновку про повторне зловживання позивачем процесуальними правами та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у виді штрафу у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3028,00 гривень.
Частиною 5 статті 148 ЦПК України передбачено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Крім цього, оскільки подання даного позову визнається судом зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами, позовна заява залишається без розгляду на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України
Керуючись ст. 44, 143, 144, 148 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід державного бюджету штраф у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Дані про стягувача: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.
Дані про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання - АДРЕСА_1 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання в частині стягнення штрафу протягом трьох років.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 16.10.2025р.
Суддя: Третьякова І. В.