Справа № 346/4896/25
Провадження № 3/346/1729/25
17 жовтня 2025 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 , складена відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бурштин, Галицького району, Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
24.09.2025р. до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківській області надійшли матеріали справи про військове адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ст.172-20 ч.3 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення №3/25 від 21.09.2025р. слідує, що 19.09.2025р. ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби у нетверезому стані на території ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від медичного огляду відмовився, що підтверджується довідкою медичного закладу. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується показами свідків.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
В даній справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджує те, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений своєчасно та належним чином.
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Перевіряючи наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, суд виходить з наступного.
Частина 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
В свою чергу об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, виражається у вчиненні ряду альтернативних дій, таких як:
-розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
-поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння,
-виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а
-відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Зазначені складові можливих протиправних дій є окремими видами адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 172-20 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок). За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику. Ознаками адміністративного правопорушення є: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; суб'єктивна сторона. Лише у разі наявності всіх складових адміністративного правопорушення можна стверджувати про наявність в діях особи складу того чи іншого адміністративного правопорушення.
Отже, на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення, особою уповноваженою на складання такого протоколу з'ясуванню серед іншого підлягає питання конкретних протиправних дій, які інкримінуються особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суд наголошує, що якість формування матеріалів протоколу є дуже важливою складовою справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Саме від якісно складених адміністративних матеріалів працівниками поліції і залежить повне та об'єктивне з'ясування обставин події, встановлення особи правопорушника та притягнення його до відповідальності.
Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ від 23.10.2021 року за №239 у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
З викладеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Отже, відповідно до викладеного, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
В даній справі, в протоколі про військове адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані на території ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, що він відмовився від проходження медичного огляду.
Отже, зі змісту протоколі слідує, що ОСОБА_1 в провину зазначено відразу дві різні альтернативні дії, які являються окремими видами адміністративного правопорушеннята охоплюються об'єктивною стороною ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, а саме: виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані та відмова військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП було надано:
- протокол про військове адміністративне правопорушення №3/25 в якому вказано дату, час місце та суть вчиненого правопорушення.
- копію паспорта ОСОБА_1 та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера;
-довідку чергового лікаря приймального відділення КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР в якій зазначено, що ОСОБА_1 освідчення не пройшов
- рапорти працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких зазначено, що під час ранкової перевірки особового складу о 05:45 год. було виявлено, що солдат ОСОБА_1 перебував на службі з певними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного освідчення на стан алкогольного сп'яніння відмовився, до працівників медичного закладу ставився неадекватно.
Згідно ст.. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши та оцінивши вищевказані докази, суд констатує, що ними не було підтверджено обставин, зазначених в протоколі, а саме, що дійсно ОСОБА_1 перебував в нетверезому стані, оскільки відповідні належні докази цьому відсутні.
Крім цього, матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, які можуть бути суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, тобто, що він являється військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, оскільки жодних підтверджуючи цьому документів не надано (військового квитка, наказу про зарахування до штату ІНФОРМАЦІЯ_4 чи інших).
В зв'язку з цим, суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Зазначене кореспондує із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вищевикладених обставин, враховуючи некоректне зазначення в протоколі про військове адміністративне правопорушення суті вчиненого правопорушення (двох різних альтернативних дій), а також відсутність в матеріалах справи належних доказів, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а тому справу відносно нього слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 172-20, 221, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя: Третьякова І. В.