Справа № 346/6360/24
Провадження № 1-кп/346/386/25
20 жовтня 2025 року м. Коломия
Колегія суддів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря с/з ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 жовтня 2024 року за № 12024091180000711, про обвинувачення
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працює, депутатом не обирався, раніше неодноразово судимого: вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 12 березня 2024 року, скасовано звільнення від відбування покарання з випробовуванням засудженого ОСОБА_9 , та направлено для відбування покарання за вказаним вироком у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; вироком Коломийського міськрайонного суду від 28 травня 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та на підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання у виді позбавлення волі, призначене вироком Коломийського міськрайонного суду від 22.04.2021 року за ч. 4 ст. 296 КК України, та остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців, ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 12 вересня 2024 року звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Коломийського міськрайонного суду від 28.05.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України
ОСОБА_9 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
Злочин вчинено за наступних обставин.
05 жовтня 2024 року, близько 17 год, обвинувачений перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на території зупинки громадського транспорту, в м. Коломия, по вул. Кринична, неподалік будинку №8, Івано-Франківській області, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, маючи на меті відкрите викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_7 , яка в той час знаходилась на території зупинки громадського транспорту, наніс їй декілька ударів кулаками рук в обличчя, після чого, відкрито вирвав з рук потерпілої поліетиленовий пакет, в якому знаходились лазур для деревини алкідна «Lazur» марки «Ролакс» кольору «107 Палісандр» ємністю 0,75 л вартістю 132, 62 грн, пензель малярний з дерев'яною ручкою з написами «63 2 1/2» вартістю 23, 18 грн, засіб для миття вікон «Windows & Glass» марки «GLANZ» з ароматом «Морська свіжість» об'ємом 500 мл вартістю 38,33 грн, гель для кухні «Антижир» марки «Домінік» об'ємом 500 мл вартістю 34,87 грн, газ для портативних газових пристроїв марки «Aerosollab» ємністю 220 грам вартістю 55,33 грн, пальник газовий, насадка на балон з п'єзопідпалом марки «Flame Gun» моделі «915» вартістю 128,00 грн, вимикач двоклавішний марки «Anura» серії «Marmaris» моделі «АЕ01103» кольору «білий» вартістю 33,72 грн, розетка подвійна без заземлення марки «Anura» серії «Marmaris» моделі «АЕ01206» кольору «крем» вартістю 35,93 грн, ковбаса «Дрогобицька» у вакуумному упакуванні марки «Вербізькі Ковбаси» вагою 250 грам вартістю 96,28 грн, парасоля жіноча без маркування, діаметром 120 см чорного та фіолетового кольорів вартістю 213,33 грн.
Після чого, ОСОБА_9 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 791,59 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав частково. Вказав суду, що після звільнення з УВК готував документи для реєстрації місця проживання. Повертався з вул. Гетьманська, 26, що у м. Коломия, до зупинки «Кляштор», де заснув, коли прокинувся, виявив відсутність пакета з документами. Поряд стояла жінка зі схожим пакетом, на нього напала паніка і він вихопив вказаний пакет у неї з рук вдаривши її перед цим в обличчя. Перевіривши вміст пакету, переконався, що в ньому немає його документів, після чого кинув його на землю. В цей час жінка почала «хамити» йому, після чого він знову вдарив її та повернувся шукати свій пакет з документами, неподалік від зупинки громадського транспорту. Він не збирався нікуди тікати, оскільки сильно переживав у зв'язку із втратою документів, тому сів на землю, і через деякий час приїхала поліція.
Зазначив, що не мав наміру викрадати чуже майно, вказані дії вчиняв на фоні стресу у зв'язку із втратою документів. Зазначив, що дійсно того дня вживав алкоголь та заснув на зупинці громадського транспорту, оскільки не спав цілу ніч напередодні.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України доведена зібраними усними та письмовими доказами у кримінальному провадженні.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, який частково визнає вину у пред'явленому йому обвинуваченні, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України доведена зібраними та дослідженими по справі доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що 05 жовтня 2024 року о 16 год 55 хв, підійшла до зупинки громадського транспорту, що знаходиться по вул. Криничній в м. Коломия, обвинувачений в цей час вже був на зупинці, почав кричати до неї. Вона намагалася втекти, однак обвинувачений наздогнав її та вдарив в обличчя, вирвав у неї з рук один з пакетів, в якому були продукти харчування та побутові товари, та почав втікати. Вказує, що в цей час до зупинки підходили люди, які схопили обвинуваченого та викликали поліцію. Після, надання пояснень поліції, її доставлено до лікарні де діагностовано перелом носа, в подальшому проводилося оперативне втручання. Потерпіла вказала, що будь-яких претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого не має, щодо міри покарання покладається на розсуд суду та не наполягає на суворому покаранні.
В додатковому допиті потерпіла ОСОБА_7 підтвердила раніше надані нею покази.
Свідок ОСОБА_10 будучи допитаним в судовому засіданні повідомив, що того дня проходив повз зупинку джерело «Кляштор» у м. Коломия, почув крики жінки, та побачив, як невідомий чоловік вдарив жінку, вирвав у неї з рук пакет темного кольору, почав втікати, розглядаючи дорогою вміст пакету. На відстані близько 20 м від зупинки обвинувачений зупинився та почав розглядати вміст пакета. В цей час до обвинуваченого підбіг свідок та ще інший чоловік щоб затримати його. Вони повалили обвинуваченого на землю та спільно ще з одним хлопцем посадили його біля зупинки та викликали поліцію. Потерпілу він пам'ятає, бачив, як чоловік наніс їй близько трьох ударів в голову та вирвав з її рук пакет, коли приїхала поліція, жінка впізнала свої речі, вона була в розпачі.
Крім цього винуватість ОСОБА_9 у пред'явленому йому обвинуваченні доводиться іншими дослідженими і перевіреними судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи, зокрема:
- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_7 від 05 жовтня 2024 року, де вона зазначила, що того дня перебувала на зупинці громадського транспортну в м. Коломия, по вул. Кринична, де до неї підійшов незнайомий чоловік та наніс два удари в обличчя, після чого вихопив з рук пакет та почав втікати в сторону вулиці о.Русина, де був затриманий перехожими (т. 1 а.с. 84);
- рапортом поліції про те, що 05 жовтня 2024 року о 17 год 02 хв на службу «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_11 , про те, що в м. Коломия, по вул. Кринична, на зупинці громадського транспорту, біля джерела «Кляштор», невідомий чоловік спричинив тілесні ушкодження його знайомій та відкрито заволодів її сумкою. Виїздом ГРПП та СОГ на місце події встановлено, що за вказаною адресою до ОСОБА_7 підійшов ОСОБА_9 , завдав їй декілька ударів в обличчя, чим спричини тілесні ушкодження та відкрито заволодів її особистими речами, після чого намагався втекти, однак був затриманий перехожими (т. 1 а.с. 82);
- даними протоколу огляду місця події від 05 жовтня 2024 року з фототаблицею до нього, огляд проведено позаду зупинки громадського транспорту в м. Коломия, по вул. Кринична, на відстані близько 30 м виявлено чорний поліетиленовий пакет в якому було виявлено та вилучено належні ОСОБА_7 речі, а саме: лазур для деревини алкідна «Lazur» марки «Ролакс» кольору «107 Палісандр» ємністю 0,75 л, пензель малярний з дерев'яною ручкою з написами «63 2 1/2», засіб для миття вікон «Windows & Glass» марки «GLANZ» з ароматом «Морська свіжість» об'ємом 500 мл, гель для кухні «Антижир» марки «Домінік» об'ємом 500 мл, газ для портативних газових пристроїв марки «Aerosollab» ємністю 220 грам, пальник газовий, насадка на балон з п'єзопідпалом марки «Flame Gun» моделі «915», вимикач двоклавішний марки «Anura» серії «Marmaris» моделі «АЕ01103» кольору «білий», розетка подвійна без заземлення марки «Anura» серії «Marmaris» моделі «АЕ01206» кольору «крем», ковбаса «Дрогобицька» у вакуумному упакуванні марки «Вербізькі Ковбаси» вагою 250 грам, парасоля жіноча без маркування, діаметром 120 см чорного та фіолетового кольорів (т. 1 а.с. 85-94);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 жовтня 2024 року, відповідно до якого в ході проведення слідчої дії потерпіла ОСОБА_7 на запитання чи впізнає вона когось із осіб зображених на фотознімках вказала, що особа, зображена на фото № 4 05 жовтня 2024 року спричинила їй тілесні ушкодження та відкрито викрала її речі. Згідно долученої до протоколу інформаційної довідки на фотознімку №4 зображений ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 97-99);
- висновком судово-медичної експертизи № 184 від 14 листопада 2024 рок, відповідно до якого, у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження - перелом кісток носа, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказане тілесне ушкодження спричинено до поступлення у Коломийську ЦРЛ, що може відповідати терміну визначеному в обставинах справи, а саме 05 жовтня 2024 року. Зазначене тілесне ушкодження спричинене дією тупих твердих предметів, якими могли бути кулаки рук, на які зсилається потерпіла (т. 1 а.с. 117-118);
- висновком експерта від 07 листопада 2024 року № СЕ-19-109-24/14749-ТВ, відповідно до якого ринкова вартість викрадених у потерпілої речей, станом на 05 жовтня 2024 року складає: 791,59 грн, без зазначення вартості ковбаси, у зв'язку із відсутністю повної інформації про її склад (т. 1 а.с. 135-155);
- результатами аналізу № 136 від 05 жовтня 2024 року ОСОБА_9 при дослідженні повітря, що видихається, методом електрохімічного вимірювання приладом Alcotest 230, Алконт 01 уе, результат 2,31 проміле (т. 1 а.с. 187).
За вказаних обстави суд доходить переконання, що обвинувачений ОСОБА_9 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, кримінальне правопорушення скоєно з прямим умислом.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, в їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшла підтвердження вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України , а його дії необхідно кваліфікувати, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
Так судом встановлено з показів свідка та потерпілої, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 та відкрите викрадення її речей, були спричинені діями обвинуваченого 05 грудня 2024 року близько 17 год на зупинці громадського транспорту в м. Коломия, по вул. Кринична, неподалік будинку №8, Івано-Франківської області. Вказані покази потерпілої та свідка ОСОБА_10 є логічними, послідовними та узгоджуються з дослідженими під час розгляду справи доказами.
На переконання суду, письмові докази у справі, а саме протокол огляду місця події, також вказують на те, що 05 жовтня 2024 року мала місце подія, під час якої ОСОБА_9 вчинив напад, в ході якого наніс удари потерпілій ОСОБА_7 , чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження, після чого, відкрито, шляхом ривка викрав з рук потерпілої поліетиленовий пакет з речами.
Оцінюючи покази обвинуваченого, який свою вину визнає частково, суд дійшов висновку, що такі покази обвинуваченого спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинене, оскільки іншого логічного розвитку подій ніж те, яке описане в обвинувальному акті судом не встановлено, а тому суд вважає, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, що відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом.
Відповідно до висловленої у постанові Кримінального Касаційного суду Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 753/2814/15-к правової позиції, за загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт, у зв'язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об'єкту дає підстави для розмежування складів злочину, як у цьому випадку - розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб (аналогічні висновки наявні у справах № 752/23947/18, провадження № 51-498 км 21, справа №629/7158/18, провадження №51-2094км21, справа № 235/164/16-к, провадження № 51-2608 км 18).
Так, Пленум Верховного суду України роз'яснив, що «небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.»
Визначальною юридичною ознакою розбою є інструментальний характер фізичного або психічного насильства, яке обов'язково виступає способом заволодіння матеріальними цінностями або їх утримання для реалізації корисливого мотиву. Якщо ж мотив і мета насильства були іншими - особиста неприязнь, помста, намір покарати потерпілого за певні дії тощо, навіть якщо винний у подальшому ще і заволодів його майном, кваліфікація вчиненого за статтею 187 КК виключається. У цьому разі насильницькі дії не охоплюються складом злочину проти власності і підлягають окремій кримінально-правовій оцінці (постанова ВС у справі № 752/25533/20 від 11.04.2024р.).
Судом встановлено, що напад та застосуванням обвинуваченим в ході нього насильства до потерпілої були спрямовані на заволодіння її майном.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не мав наміру заволодіти майном потерпілої, а тому у його діях відсутні ознаки розбою спростовуються матеріалами справи.
Так, з об'єктивної сторони розбій є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою спричинення такого насильста. При цьому, фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я охоплюється, в тому числі, легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
Суб'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з висновку експерта та показів потерпілої та свідка, під час нападу обвинувачений заподіяв потерпілій кілька ударів, які спричинили у неї легке тілесне ушкодження з метою подолати її опір.
Умисел обвинуваченого на вчинення розбою підтверджується послідовними показаннями потерпілої та свідка, підстав недовіряти яким у суду немає, їх покази є правдивими, такими що відповідають фактичним обставинам, не викликають у суду сумніву у їх достовірності, оскільки такі узгоджуються з усіма дослідженими судом доказами, крім показань обвинуваченого, які на думку суду дані з метою уникнення відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину. Підстав для обмови обвинуваченого потерпілою судом не встановлено.
У судовому засіданні потерпіла пояснила, що обвинуваченого бачила вперше, конфлікту у неї з ним ніякого не було. Напад та удари були раптовими, після подолання опору обвинувачений вихопив з її рук пакет з речами та покинув місце злочину.
Напад на потерпілу та заволодіння її майном відбувались без розриву у часі, тому об'єктивних сумнівів у тому, що під час нападу обвинувачений діяв з метою заволодіння майном потерпілої у суду немає.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_10 щодо часу та дати вчинення злочину з огляду на його вік. Вчинення обвинуваченим діяння саме у час та дату, зазначені в обвинувальному акті підтверджується дослідженими судом доказами.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За результатами судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою суд не вбачає.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, й у справі "Довженко проти України"), зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду, тощо.
Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17 вересня 2009 року, ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 187 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, є умисним, корисливим, закінченим.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше неодноразово судимий, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що надумку суду свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства, вину визнав лише частково, позицію потерпілої, яка у призначенні покарання поклалась на розсуд суду та претензій до обвинуваченого не має, наявність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, з конфіскацією майна.
Підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_9 ст.ст. 69, 75 КК України суд не знаходить, оскільки в судовому засіданні не встановлено обставин, які пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами. На переконання суду таке покарання повністю відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого та наслідкам, що настали.
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2024 року звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_9 , призначене вироком від 22 квітня 2021 року скасовано. Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 після набарання ухвалою законної сили.
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Відповідно до довідки про звільнення в період з 28 лютого 2024 року по 20 вересня 2024 року ОСОБА_9 відбував покарання в Коломийській ВК на підставі вироку Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року (т. 1 а.с. 162).
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2024 року до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту його фактичного застримання - 05 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
В обвинуваченого ОСОБА_9 є невідбуте покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року, тому йому слід призначити остаточне покарання з врахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України. При цьму суд не враховує засудження ОСОБА_9 за вироком від 28 травня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки за цим вироком його було звільнено від відбування покарання у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Цивільний позов не заявлявся.
Речовими доказами розпорядитися у відповідності до ст. 100 КК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно зі ст. 124 КПК України.
У зв'язку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд визнає необхідним запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк покарання ОСОБА_9 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376, 381, 382, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років два місяці з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року за ч. 4 ст. 296 КК України та остаточно визначити до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення з дати фактичного затримання 05 жовтня 2024 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 3 183,60 грн.
Речові докази, після вступу вироку в законну силу: лак для деревини марки «Rolax», ємністю 0,75л., дерев'яну кістку (пензлик) для малювання з надписом «2/1/2», засіб для миття скла «Glanz» ємністю 500 мл., гель для кухні «Антижир Домінік» ємністю 500 грам, газ для портативних газових пристроїв «Aerosollab» ємністю 220 грам, газову грілку «Flame Gun», вимикач «Anura», подвійну розетку «Anura», частину ковбаси «Салямі» 200 грам, частину ковбаси «Дрогобицька» 250 грам, парасолю чорного та фіолетового кольорів, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 , повернути останній.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, а обвинуваченим - протягом 30 днів з дня отримання копії даного вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3