Справа № 344/13107/24
Провадження № 2/344/611/25
30 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
в позові вказано «…27.08.2021 року позивачем було передано відповідачці 13000 доларів США в якості оплати за продаж належної їй на праві власності квартири за адресою АДРЕСА_1 . На підтвердження факту отримання коштів відповідачкою власноручно було написано розписку. З метою належного укладення договору сторони звернулись до нотаріуса, який повідомив про існування заборони відчуження належної відповідачці квартири. З метою зняття обмежень та заборон на квартиру було подано до Івано-Франківського міського суду позов про захист прав споживачів, визнання зобов'язань припиненими, визнання іпотеки припиненою, скасування заборони на відчуження нерухомого майна, про виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2022 року у справі № 344/1470/22 було визнано іпотеку припиненою та знято заборону відчуження щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_2 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У жовтні 2022 року позивач звернувся до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири. Проте під час перевірки нотаріусом повноважень представника продавця виявилось, що довіреність від 25.05.2021 року, на підставі якої він мав діяти при нотаріальному посвідченні договору, була припинена відповідачкою ще 20.12.2021 року. З огляду на вищезазначені обставини позивач не зміг оформити перехід права власності на квартиру. У 2023 році позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі- продажу квартири укладеним. Рішенням Івано-Франківського міського суду, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду, у позові відмовлено. Таким чином, договір купівлі-продажу квартири, на виконання якого позивачем було передано позивачці кошти у розмірі 13000 доларів США укладений так і не був. За таких обставин позивач вважає, що кошти отримані відповідачкою за продаж квартири, є безпідставно набутими та підлягають стягненню на його користь. Відсутність у борговій розписці прізвища позикодавця не може бути безумовною підставою для визнання відсутності договірних відносин між сторонами. При цьому наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18 (провадження № 61-6026св20). За аналогією вважаємо, що існує презумпція про те, що саме позивач як особа, у якої знаходиться оригінал боргової розписки, передавав кошти відповідачці та має право на пред'явлення до неї вимоги про їх повернення. Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню борг у розмірі 577 569, 20 грн. відповідно до офіційного курсу гривні до долару США (40,76 грн. за 1 долар США) станом на момент звернення до суду, з яких: 529 880 грн. (13000 х 40,76) - основна сума боргу, 47 689, 20 грн. (529 880 х 0,09), де 0,09 - 3 % річних від простроченої суми за кожен рік прострочення виконання зобов'язання (разом 9 % за 3 роки)…».
Представник позивача просив про розгляд справи у його та позивача відсутності.
Відповідач подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила «…Відповідач ОСОБА_2 , упродовж тривалого часу, здавала в оренду належну їй однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 через ріелтора Канюку І.Ю. Однак у 2021 році ОСОБА_2 зрозуміла, що її хочуть позбавити її власності, що рієлтор ОСОБА_3 , який мав бути її представником та вчиняти дії в її інтересах, фактично намагався під виглядом здавання квартири в оренду продати її, скориставшись проживанням ОСОБА_2 в іншій місцевості та її незнанням норм діючого законодавства України. Втративши довіру до свого представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 скасувала раніше видану на ім'я ОСОБА_3 довіреність. Дана обставина була встановлена Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області в процесі розгляду іншої цивільної справи № 344/105/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення. Стосовно нібито передачі їй по договору купівлі-продажу 13000 доларів, ОСОБА_2 просить cуд звернути увагу, що саме від ріелтора ОСОБА_3 ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 1 300,00 дол. США (Одна тисяча триста доларів США). З ОСОБА_1 ОСОБА_2 незнайома, вона його ніколи не бачила. При передачі грошей від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 . ОСОБА_1 присутнім не був і не міг бути, що підтверджується текстом спірної розписки. ОСОБА_2 отримала від ріелтора ОСОБА_3 значно меншу суму ніж зараз зазначено в спірній розписці, а саме 1 300,00 дол. США (Одну тисячі триста доларів США) за здавання квартири в оренду на строк 1,5 (півтора) роки. Просимо суд звернути увагу, що у наданій позивачем до матеріалів цієї справи розписці прописана сума 13 000,00 дол. США (Тринадцять тисяч доларів США), а не та сума грошей, яка дійсно була отримана ОСОБА_2 від ОСОБА_3 . Штучне збільшення розміру переданих по спірній розписці коштів, шляхом дописки «0», яка була зроблена зацікавленою невстановленою особою, опосередковано підтверджується відсутністю в тексті спірної розписки зазначення начебто переданих 13 000 дол. США прописом. У своєму позові по цій справі позивач ОСОБА_1 зазначає, що у 2023 році він вже звертався до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання спірної розписки як договору купівлі продажу квартири укладеним. Між тим, як свідчать матеріали справі № 344/105/23 ОСОБА_1 в 2023 році вже звертався до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, та визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.03.2024 року по цивільній справі № 344/105/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення, ОСОБА_1 було в задоволенні позову відмовлено. Це рішення з боку ОСОБА_1 було оскаржено в апеляційному порядку, але постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення суду 1-ої інстанції від 13.03.2024 року було залишено без змін. Також позивач стверджує, що "..договір купівлі-продажу квартири, на виконання якого позивачем було передано ОСОБА_2 кошти у розмірі 13000 доларів США укладений так і не був. За таких обставин позивач вважає, що кошти, отримані ОСОБА_2 за продаж квартири, є безпідставно набутими та підлягають стягненню на його користь". Але потрібно врахувати, що ОСОБА_2 та рієлтор ОСОБА_3 не мали наміру укласти договір купівлі-продажу спірної квартири, про що свідчать встановлені при розгляді судом по справі № 344/105/23 обставини та відповідні їм правовідносини. Між тим, позивач не надає доказів того, що саме він передавав позивачці певну суму коштів, відсутність посилання у розписці на його прізвище та ім'я також не пояснює. В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази передання ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі, вказаному у спірній розписці відповідачу ОСОБА_2 та саме за договором купівлі-продажу (з зазначенням характеристик об'єкту та сторін договору) та саме у цій сумі. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги ґрунтуються на особистих припущеннях позивача та не підтверджуються матеріалами справи. Стосовно відсутності взагалі правової підстави для отримання коштів відповідачкою - позивач не навів жодних доказів, що відповідачка ОСОБА_2 збагатилася саме за його (потерпілого) ОСОБА_1 рахунок поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зауважуємо, що ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 жодних коштів не отримувала, що підтверджується текстом розписки, де позивач не фігурує, а підставою у отриманні від ріелтора ОСОБА_4 доларів США було здавання належного їй житла у оренду на строк півтора року…». Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивачем долучено копію розписки від 27.08.2021 року, в якій зазначено «Я, ОСОБА_2 2978319265 отримала кошти у сумі 13, 000 дол. США в рахунок повної оплати за належну мені квартиру яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та претензій немаю.».
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2022 року визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 05 червня 2006 року, який укладений між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Трансбанк», посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Чумакевич Л.М., за реєстровим номером № 1626, знято заборону відчуження на нерухоме майно - реєстраційний номер майна: 12849036 щодо квартири однокімнатної, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження: 3298641) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення - відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво - чи багатосторонніми (договори).
Частиною першою та другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Положеннями ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В спірній розписці від 27.08.2021 зазначено «Я, ОСОБА_2 НОМЕР_1 отримала кошти у сумі 13, 000 дол. США в рахунок повної оплати за належну мені квартиру яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та претензій немаю.».
Обставина укладення між сторонами договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 була предметом розгляду у справі 344/105/23.
Укладення договору купівлі-продажу між сторонами, відповідно до ухваленого Івано-Франківським міським судом рішення від 13 березня 2024 року не відбулося, тобто правова підстава передачі коштів відповідачу відсутня.
Відповідач у письмових поясненнях зазначає «…Відповідач ОСОБА_2 , упродовж тривалого часу, здавала в оренду належну їй однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 через ріелтора Канюку І.Ю. Однак у 2021 році ОСОБА_2 зрозуміла, що її хочуть позбавити її власності, що рієлтор ОСОБА_3 , який мав бути її представником та вчиняти дії в її інтересах, фактично намагався під виглядом здавання квартири в оренду продати її, скориставшись проживанням ОСОБА_2 в іншій місцевості та її незнанням норм діючого законодавства України. Втративши довіру до свого представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 скасувала раніш видану на ім'я ОСОБА_3 довіреність… ОСОБА_2 просить СУД звернути увагу, що саме від ріелтора ОСОБА_3 ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 1 300, 00 дол. США (Одна тисяча триста доларів США). З ОСОБА_1 ОСОБА_2 незнайома, вона його ніколи не бачила. При передачі грошей від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ОСОБА_1 присутнім не був і не міг бути, що підтверджується текстом спірної розписки…».
Судом в рішенні Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2024 року встановлено «…Відповідачка ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу та витягом про реєстрацію права власності (т. 1 а.с.9-11). 25 травня 2021 року ОСОБА_2 видає довіреність на ОСОБА_4 та надає йому право представляти її інтереси в будь яких установах, вчиняти різні реєстраційні дії з квартирою, в тому числі щодо зняття відповідачки з реєстрації та інше (т. 1 а.с.12). Дію вказаної довіреності відповідачка ОСОБА_2 припинила 20 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіреностей (т. 1 а.с.20)…».
Отже, розписка складена 27.08.2021 року, відповідно довіреність ОСОБА_2 на ОСОБА_4 на момент складення розписки була дійсна.
Письмові пояснення відповідача фактично зводяться до визнання факту передання коштів її представнику ОСОБА_3 , однак відповідач заперечує суму, вказану в ній, зазначаючи «… ОСОБА_2 отримала від ріелтора ОСОБА_3 значно меншу суму ніж зараз зазначено в спірній розписці, а саме 1 300,00 дол. США (Одну тисячі триста доларів США) за здавання квартири в оренду на строк 1,5 (півтора) роки. Просимо суд звернути увагу, що у наданій позивачем до матеріалів цієї справи розписці прописана сума 13 000, 00 дол. США (Тринадцять тисяч доларів США), а не та сума грошей, яка дійсно була отримана ОСОБА_2 від ОСОБА_3 . Штучне збільшення розміру переданих по спірній розписці коштів, шляхом дописки «0», яка була зроблена зацікавленою невстановленою особою, опосередковано підтверджується відсутністю в тексті спірної розписки зазначення начебто переданих 13 000 дол. США прописом…».
Як встановлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2024 року «…27 серпня 2021 року відповідачка ОСОБА_2 дає розписку в якій зазначає, що вона отримала кошти в сумі 13 000 доларів CША в рахунок повної оплати за належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та претензій немає (т. 1 а.с.13). Оригінал розписки оглянуто судом та вона була об'єктом експертного дослідження, оскільки відповідачка стверджувала, що вона отримала 1300 доларів США від ОСОБА_4 . Згідно висновку експерта № 1587/1588/23-28 від 24.11.2023 - у число 13 000 розписки від 27 серпня 2021 року зміни не вносились (т. 2 а.с.20-21)…».
Згідно ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, рішенням суду вже встановлені обставини, які заперечуються стороною відповідача, зміни до розписки не вносились, що підтверджено висновком експерта у зазначеній справі.
Про повторне проведення експертизи у справі сторони не просили.
В п.1 ст.612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За правилами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В п.1 ст.526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Необхідно виходити з того, що правова підстава отримання (набуття) майна відсутня у тому разі, коли відбувся перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується безпосередньо на вимозі закону, або суперечить меті існування правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальне правило ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов'язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч.2 ст.13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч.5 ст.81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч.7 ст.81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов'язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов'язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов'язок на спростування доводів позивача щодо порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем.
Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Крім того, відповідач не заявляв клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису, який міститься на розписці, чи іншого виду експертиз.
Позивач просив стягнути з відповідачки борг у розмірі 577 569,20 грн. відповідно до офіційного курсу гривні до долару США (40,76 грн. за 1 долар США) станом на момент звернення до суду, з яких:
529 880 грн. (13000 х 40,76) - основна сума боргу.
47 689,20 грн. (529 880 х 0,09), де 0,09 - 3 % річних від простроченої суми за кожен рік прострочення виконання зобов'язання (разом 9 % за 3 роки).
Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму боргу відповідачем суду не надано. Розрахунку в заперечення розрахунку боргу позивача відповідачем не подано.
Таким чином, позов обґрунтовано належними правовими підставами та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 577 569, 20 грн. та судовий збір у розмірі 4621, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.