іменем України
Справа № 285/5126/25
провадження у справі № 2/0285/2336/25
15 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), представник позивача - Алієва Нурай,
відповідач - Кульбаба О.П., представник відповідача - Кривицька В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив :
12.09.2025 представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останньої на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 113970360 в розмірі 16 419,00 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 04.12.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №113970360.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти.
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру боржників № 251 від 26.09.2023 до Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 113970360.
27.02.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до якого та на підставі відповідного Реєстру прав вимоги позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 113970360 в загальній сумі 16 419,00 грн, з якої 15 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом, 1 419, 00 грн - сума заборгованості по процентах.
Оскільки відповідач має непогашену заборгованість за Кредитним договором № 113970360 від 04.12.2018, змушені звернутися до суду.
22.09.2025 прийнято до розгляду судом даний позов, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
02.10.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю. В обгрунтування відзиву вказано, що матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки Кредитний договір було укладено після укладення Договору Факторингу та в матеріалах справи відсутній відповідний Реєстр боржників про відступлення прав вимоги по Договору факторингу від 28.11.2018. Крім цього зазначено, що позовна заява подана до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, який сплинув 03.01.2022, відтак у зв'язку із спливом такого строку просить відмовити у задоволенні позову.
08.10.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити повністю. В обгрунтування відповіді на відзив вказав, що сторона позивача надала суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитодавця до позивача. Також вказано, що строки позовної давності за відповідною позовною вимогою не сплили, оскільки такі строки продовжувалися на строк дії карантину та воєнного стану.
В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
За таких обставин у відповідності до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.
Встановлено, що 04.12.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 113970360. Сторони договору погодили видачу кредиту на суму 10 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом 0,43 % за кожен день користування кредитом.
Відповідно до Додатковим угод до Договору № 113970360 від 25.01.2019, 28.01.2019, 29.12.2018, укладеними між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 , сторони погодили збільшення кредиту на суму 5 000,00 грн та у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов даного договору погодили надання останньому розстрочки у погашенні заборгованості в сумі 30 510,00 грн на 28 днів.
До матеріалів справи надано платіжні доручення від 04.12.2018 та 28.12.2018 про переказ коштів ОСОБА_1 у сумі 10 000,00 грн та 5 000,00 грн грн відповідно договору № 113970360 від 04.12.2018.
Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 113970360 від 04.12.2018 за несплаченим тілом у сумі 15 000,00 грн та несплаченими відсотками 1 418,00 грн станом на дату продажу вимоги - 26.09.2023.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивачем долучено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», датовану 31.12.2020 року, якою погоджено викласти текст Договору факторингу у новій редакції.
Натомість матеріали справи не містять копії відповідного Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та відповідного Реєстру боржників про передачу права вимоги до відповідач ОСОБА_1 за договором № 113970360 від 04.12.2018.
27.02.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0225-01.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 27.02.2025 сторони домовилися про відступлення факторові, позивачу у справі, право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором № 113970360 від 04.12.2018.
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № 113970360 від 04.12.2018, виконаний ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Представник позивача посилається на те, що відповідач не сплачує наявну за ним заборгованість, чим порушує права позивача.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За вимогами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).
Вирішуючи даний спір судом встановлено, що стороною позивача не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за Кредитним договором № 113970360 від 04.12.2018, чим порушує його право.
Таким чином, для реалізації стандарту більшої переконливості та з урахуванням балансу вірогідностей, стороною позивача не надано суду доказів переходу права вимоги за кредитним договором № 113970360 від 04.12.2018 від первісного кредитодавця ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», зокрема не надано відповідного Договору факторингу від 28.11.2018, на який йде посилання в позовній заяві.
Натомість надана Додаткова угода № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», датована 31.12.2020 року, не може бути беззаперечним доказом переходу права такої вимоги, оскільки датована після укладання кредитного договору.
Тому, оцінку такій Додатковій угоді № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, суд може надати лише у сукупності з Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Отже матеріали справи не містять документів первісного кредитора у зобов'язанні, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, на що вказує положення ст.517 ЦК України, результатом чого є право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові.
Таким чином суд піддає сумніву факт переходу права вимоги до позивача за Кредитним договором № 113970360 від 04.12.2018.
За таких обставин, представником позивача не доведено та судом не встановлено беззаперечного факту порушення відповідачем ОСОБА_1 прав позивача ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів». У зв'язку з відсутністю необхідних доказів, суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позивачем порушення свого права відповідачем, тому наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню, оскільки останні є самостійною підставою для відмови у позові.
Також суд зауважує, що з огляду на обставини справи на наявні у ній докази, судом не встановлено пропущення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, оскільки такий трирічний строк неодноразово продовжувався, зокрема у зв'язку із дією карантину та введенням воєнного стану.
Вирішуючи питання судових витрат, судом встановлено, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, сплату судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження - 01032 м. Київ, вул.Симона Петлюри, 30),
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 20.10.2025.
Суддя А.В.Михайловська