Єдиний унікальний номер 205/14872/25
Номер провадження3/205/4709/25
20 жовтня 2025 року місто Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду м. Дніпра Шиян В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського районного управління поліції №1 відділу поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої в АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №860668 від 13.09.2025 року вбачається, що 13 вересня 2025 року о 14-00 годині гр. ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї свекрові ОСОБА_2 , а саме: ображала словесно, кричала, тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, причини неявки суду не повідомила, клопотань про перенесення судового засідання не подавала.
Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 надала на адресу суду заяву, в якій зазначила, що з ОСОБА_1 відбувся побутовий конфлікт, на теперішній час вони примирилися, просила не притягати останню до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VІІІ від 07 грудня 2017 року (далі за текстом Закон 2229-VІІІ) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктам 3, 14 статті 1 Закону 2229-VІІІ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно рапорту від 13.09.2025 року вбачається, що 13.09.2025 року о 17-18 год. прибувши за адресою: АДРЕСА_2 зустрілися з заявницею ОСОБА_2 ,яка повідомила, що співмешканка сина вчинила сварку, а саме: психологічне домашнє насильство, чим було викликане занепокоєння за життя та здоров'я.
Інших можливих свідків події не допитано.
У п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
При цьому не можливо імперативно стверджувати про домашнє насильство у випадку, коли потерпілим від кримінально караного діяння є член сім'ї обвинуваченого.
Сам по собі сімейний конфлікт не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілого. Посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) та законом, що ухвалено з метою її імплементації.
Для того, щоб обґрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого правопорушення особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.
Домашнє насильство є системою взаємопов'язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Таким чином, докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в матеріалах справи відсутні.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Суд немає права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду даної адміністративної справи не було встановлено обов'язкової умови притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, оскільки не було встановлено суб'єктивної та об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на наведене вмотивування, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, закрити через відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247 КУпАП, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч.1 КпАП України на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КпАП України - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя Шиян В.В.