16.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/8618/25
Провадження № 1-кп/205/1033/25
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження №12025040000000342 від 06.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючий незакінчену вищу освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, не маючий на утриманні малолітніх дітей, не маючий на утриманні осіб похилого віку, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
06 квітня 2025 року о 19 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_8 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_9 , рухався в темний час доби, при міському електроосвітленні, по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Набережна Заводська, яка має по чотири смуги для руху в кожному напрямку від вул. Юрія Кондратюка до вул. Метробудівська у м. Дніпро.
У ході руху водій ОСОБА_10 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, здійснюючи рух з перевищенням максимально допустимої на вказаній ділянці швидкості, а саме приблизно 102 км/год, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху та маючи можливість об'єктивно виявити пішохода ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину вул. Набережна Заводська у м. Дніпро зліва направо по ходу руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, який позначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та відповідною дорожньою розміткою згідно Правил дорожнього руху України, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого 06 квітня 2025 року о 19 годині 40 хвилин, в районі зупинки громадського транспорту «вул. Метробудівська» по вул. Набережна Заводська у м. Дніпро здійснив наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на праву бокову поверхню тіла пішохода ОСОБА_11 .
Своїми діями водій автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог п.п. 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_12 знаходиться у причинному зв'язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пішохід ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та від яких наступила смерть потерпілого на місці дорожньо-транспортної події о 19 год. 40 хв. 06.04.2025 року.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення, обмежуючись лише його допитом та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв'язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим, обмежившись лише допитом та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Від потерпілого ОСОБА_4 надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, відповідно до якого він просить ухвалити вирок у кримінальному провадженні №12025040000000342 від 06.04.2025, яким звільнити ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України від відбування покарання з випробуванням.
В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся за вчинене і суду пояснив, що він повністю підтверджує обставини скоєння кримінального правопорушення надавши суду показання, які повністю підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті та не викликають сумніву у їх правдивості.
З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням пропозиції учасників судового провадження сторони обвинувачення та обвинуваченого на підставі приписів ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, а його умисні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_13 , передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_13 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_14 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який висловив щирий жаль з приводу вчиненого, враховуючи наявність двох обставин, що пом'якшують йому покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відсутність будь-яких претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілого, обвинувачений ОСОБА_10 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_13 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим, вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень, звільнивши його від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, відповідно до ст. 75 КК України та поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Водночас згідно з правозастосовною практикою, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Такий висновок міститься у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 703/301/20.
Тому та обставина, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочин за ч.2 ст. 286 КК України, не маючи права на керування транспортними засобами, не є перешкодою для застосування до нього обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення правна на керування транспортними засобами, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право, отримавши посвідчення водія.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_13 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено експертизу технічного стану транспортного засобу витрати складають 2674,20 грн. (висновок експерта № Д-19/113-25/2464-ІТ від 18.04.2025); комплексна судова автотехнічна, фототехнічна експертиза та експертизи відео-,звукозапису витрати складають 33078,24 грн. (висновок експертів №5469/5470/6200 від 08.05.2025).
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні підлягає вирішенню судом у порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Окрім того, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року на автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_9 .
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в два роки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні експертизи технічного стану транспортного засобу витрати складають 2674,20 грн. (висновок експерта № Д-19/113-25/2464-ІТ від 18.04.2025).
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео -,звукозапису витрати складають 33078,24 грн. (висновок експертів №5469/5470/6200 від 08.05.2025).
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року на автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_9 - скасувати.
Речові докази, якими було визнано:
- автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_9 - повернути власнику;
- відеозапис під назвою «К-348.2 Nab. Zavodska-Metrobud_20250406193457_to_20250406194459 » в паперову конверті з флеш носієм, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, продовжити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до судової палати по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацького районного суду міста Дніпра.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1