Справа № 203/2465/23
Провадження № 1-кс/0203/3943/2025
26 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12022041530000160 від 15.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України
05.09.2025 ОСОБА_3 звернувся до Центрального районного суду міста Дніпра з клопотанням, в якому просить скасувати арешт в частині заборони розпорядження транспортним засобом автомобілем «Volvo» FH 400 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 (справа № 188/1505/22, провадження № 1-кс/188/281/2022).
Клопотання обґрунтовано тим, що в кримінальному провадженні проведені всі необхідні слідчі дії з арештованим транспортним засобом; потреба в перебуванні майна під арештом на даний час відсутня; автомобіль знаходиться в пошкодженому стані та потребує ремонту, несвоєчасне проведення якого загрожує його подальшому пошкодженню та збільшенню спричинених власнику майну збитків.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Слідчий у судове засідання не з'явився, своєї позиції щодо поданого клопотання до суду не надіслав, матеріали кримінального провадження до суду також не надійшли.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання докази, а також матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження №12022041530000160 від 15.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України.
Ухвалою Петропавлівського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2022 у кримінальному провадженні № 12022041530000160, розпочатому з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2022 року з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 415 КК України, вжито заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на належний ОСОБА_3 автомобіль марки «Volvo» FH 400 з номерним знаком НОМЕР_1 , який пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля «Урал» з номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_4 , військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , який 15 грудня 2022 року, рухаючись по автодорозі М-30 у напрямку м. Дніпро, допустив зіткнення з автомобілем «Iveko» S59 з номерним знаком НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок зіткнення водій автомобіля «Урал» здійснив виїзд на зустрічну полосу по ходу свого руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Volvo» FH 400 з номерним знаком НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травмовано водія автомобіля «Урал» ОСОБА_4 та двох пасажирів автомобіля.
Підставою для накладення арешту, за висновком суду, стало те, що автомобіль є речовим доказом, збереження якого має важливе значення для кримінального провадження, зокрема, для проведення судових експертиз.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпра від 11.10.2024 у справі №203/2465/23 скасовано арешт, накладений 20.12.2022 ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області на транспортний засіб - автомобіль марки «Volvo» FH 400 з номерним знаком НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на праві власності належить ОСОБА_3 , в частині заборони його користування.
У поданому клопотанні власником майна ставиться питання щодо скасування арешту транспортного засобу в частині заборони його розпорядження.
При вирішенні питання щодо скасування арешту слідчий суддя виходить із того, що згідно з положеннями статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зокрема, згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норми частини другої статті 173 КПК України зобов'язують слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя бере до уваги, що на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено. Транспортний засіб, арешт якого в частині розпорядження просить скасувати власник, залишається речовим доказом у кримінальному провадженні.
Звернувшись із клопотанням про скасування арешту, власник майна не надав достатніх даних вважати, що арешт накладено необґрунтовано чи потреба в подальшому арешті майна відпала.
Також слідчий суддя вважає, що не повідомлення у кримінальному провадженні на цьому етапі досудового розслідування жодній особі про підозру не впливає на виправданість арешту майна, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для утримання майна під арештом і не вимагає обов'язкового повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і не пов'язує можливість арешту виключно з наявністю у кримінальному провадженні особи, якій повідомлено про таку підозру.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доводи заявника, викладені в клопотанні, стосовно того, що в застосуванні арешту відпала потреба, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, який розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим.
Крім того, з урахуванням того, що арешт транспортного засобу в частині заборони користування був скасований, ОСОБА_3 як власник майна не позбавлений права володіння та користування ним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 174, 376, 369- 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12022041530000160 від 15.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, - відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та проголошений 07.10.2025 о 17.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1