16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/1418/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12564/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»), третя особа Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання кредитного договору виконаним та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив: визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Сенс банк» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008, належним чином виконаними у повному обсязі з 14.08.2015;
визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Сенс банк» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008 припиненими з моменту здійснення оплати по гарантійному листу 14.08.2015;
визначити відсутність прав вимоги кредитора АТ «Сенс банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008 до ОСОБА_1 (визнання їх прав припиненим);
зобов'язати Тетіївський ВДВС зняти обтяження з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , що було вчинено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, який виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова;
судові витрати покласти на АТ «Сенс банк» (а.с. 2-6).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.05.2008 між ЗАТ «АЛЬФА - Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний Договір №700006660.
Відповідно до цього договору він отримав грошові кошти в сумі 18 845,52 доларів США на придбання транспортного засобу Peugeot 206, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , згідно договору купівлі - продажу, укладеного між ним та ТОВ «ІЛТА» №0804С5-КФ-081532 від 23.04.2008.
Відповідно до умов кредитного договору №700006660 від 21.05.2008 в заставу був переданий автомобіль Peugeot 206, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який в подальшому був вилучений та реалізований банком.
В 2011 році транспортний засіб був вилучений у позивача та в подальшому реалізований банком в рахунок погашення кредитної заборгованості, що виникла по кредитному договору №700006660.
В серпні 2015 року він отримав гарантійний лист від відповідача, де зазначалось, що станом на 03.08.2015 прострочене до виконання зобов'язання перед банком складає 208 624 доларів США. В цьому листі відповідач пропонував врегулювати зазначену заборгованість шляхом сплати одноразового платежу в розмірі 39084,30 грн. не пізніше 03.09.2015 в рахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору №700006660 від 21.05.2008.
14.08.2015 він сплатив на банківські реквізити відповідача грошові кошти в сумі 39084,30 грн. та відповідно до гарантійного листа відповідача повністю виконав кредитний договір.
Відповідач в своєму листі гарантував, що після сплати 39084,30 грн. припинить дію договору і всіх зобов'язань, покладених на нього відповідно до умов кредитного договору.
В жовтні 2023 року він вирішив укласти договір оренди своєї земельної ділянки (паю) з ТОВ «АГРОФІРМА «РОСІШКИ». Однак, від підприємства йому стало відомо, що земельна ділянка (пай) знаходиться в арешті, тому необхідно звернутись до відповідної виконавчої служби.
09.10.2023 року Тетіївський ВДВС повідомив, що у Державному реєстрі речових прав існує чинний запис про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_1 №12156804, який внесено на підставі виконавчого листа № 6-1293 від 13.09.2010 Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з нього в сумі 156 029,68 грн. на користь ПАТ «АЛЬФА БАНК».
14.12.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, а 30.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. На даний час арешт з майна не знятий.
Виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010 Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з нього боргу в сумі 156029,68 грн. на користь ПАТ «АЛЬФА БАНК» знищено, оскільки термін зберігання закінчився.
В грудні 2023 року він дізнався від банку, що право вимоги щодо заборгованості за договором кредиту №700006660 від 21.05.2008 було відступлене на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору факторингу від 26.09.2016, яке вимагає від нього стягнення заборгованості (а.с. 2-6).
16 травня 2024 року представник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - Завадська О.В. подала письмові заперечення проти позову, посилалась на відсутність факту погашення боргу і наявність заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 228 997,17 грн. за тілом кредиту, 30291,29 грн. за процентами, 6 363 431, 70 грн. пені станом на 26.09.2016 року коли відбулось відступлення ПАТ «Альфа-Банк» на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» прав вимоги за кредитним договором. Крім того, посилалась на пропуск позивачем строку позовної давності як підставу відмови в задоволенні позову (а.с. 44-47).
26 червня 2024 року представник АТ «СЕНС Банк» - адвокат Гуйван І.В. подав письмові заперечення в якому зазначив, що 26.09.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ за яким Банк відступив, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набув прав вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 700006660 від 21.05.2008 року. З огляду на викладене АТ «СЕНС Банк» не є належним відповідачем через відступлення прав кредитора та заміну кредитора у зобов'язанні за ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2021 року у справі № 6-1293/10 (а.с. 48-49).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 зобов'язати Тетіївський ВДВС зняти обтяження з усього рухомого та нерухомого майна, що було вчинено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, який виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова (а.с. 55-56).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 57-60).
Не погодившись з рішенням районного суду, 29 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визначити відсутність права вимоги кредитора АТ «Сенс Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008 року до ОСОБА_1 (визнання їх прав припиненим); зобов'язати Тетіївський ВДВС зняти обтяження з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , що було вчинено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, який виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова (а.с. 75-79, 91-95).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що основною підставою для відмови в позовних вимогах стало те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним договір факторингу від 26.09.2016 року між АТ «Сенс банк» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія». Однак, не погоджувався з вказаним твердженнями, оскільки правовідносини між позивачем та АТ «Сенс банк» виниклим до укладення договору факторингу в 2008 році, а закінчились в момент сплати відповідних платежів по Гарантійному листу. Тому, належний відповідач по справі саме АТ «Сенс банк».
Вказував, що позивач зазначав в позовній заяві також відповідачем 2 - ТОВ «ФК Довіра та Гарантія». Відтак, вважав, що суд першої інстанції не всебічно розглянув справу, чим виніс передчасне рішення.
Звертав увагу, що позивач не був належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, тому відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Позивач своєчасно виконав свої зобов'язання перед первісним кредитором АТ «Сенс банк», тому зобов'язання за кредитним договором № 70000660 від 21.05.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 і в силу ч. 2 ст. 516 ЦК України це є належним виконанням.
Відтак, у позивача відсутні будь-які зобов'язання перед АТ «Сенс банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Посилався на обставини, зазначені в позовній заяві (а.с. 75-79, 91-95).
12 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від керівника ТОВ «ВІН Фінанс» Романенка М.Е., в якому зазначив, що відповідно до протоколу загальних зборів від 25.07.2024 року № 1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН Фінанс», підтримав письмові заперечення проти позову надані в суді першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 103-105).
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними адреси та до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Столярчук В.М. про розгляд справи апеляційним судом 16 жовтня 2025 року був сповіщений15 вересня 2025 року до його Електронного кабінету в ЄСІТС про що у справі є докази. При цьому, апелянт ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явились, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 110-117).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
До суду апеляційної інстанції не надходила апеляційна скарга на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 зобов'язати Тетіївський ВДВС зняти обтяження з усього рухомого та нерухомого майна, що було вчинено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, який виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова і доводів незаконності вказаної ухвали районного суду подана ОСОБА_1 скарга не містить (а.с. 75-79, 91-95).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №700006660, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в сумі 18845,52 доларів США під 14,5% річних з датою повернення 22.05.2015 на придбання транспортного засобу Peugeot 206, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , згідно договору купівлі - продажу, укладеного між ним та ТОВ «ІЛТА» №0804С5-КФ-081532 від 23.04.2008 (а.с. 13-18).
Позивачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції надана копія листа за підписом директора заставного стягнення Департаменту стягнення кредитів АТ «Альфа-банк» Ю. Грачова адресований позивачу, в якому зазначалось, що станом на 03.08.2015 року прострочене до виконання зобов'язання з кредитного договору 21.05.2008 року №700006660 перед банком складає 208 624 доларів США, було запропоновано врегулювати зазначену заборгованість шляхом сплати одноразового платежу в розмірі не менше ніж 39 084,30 грн. не пізніше 03.09.2015 в рахунок погашення заборгованості згідно договору (а.с. 19).
14 серпня 2015 року ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Альфа-банк» грошові кошти в сумі 39084,30 грн., що підтверджується квитанцією від 14.08.2015 №12743 (а.с. 20).
26 вересня 2016 року між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладений договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ, відповідно до якого останнє набуло право вимоги щодо заборгованості за договором кредиту №700006660 від 21.05.2008 до ОСОБА_1 .
Згідно з листом Тетіївського ВДВС від 05.10.2023 року №29/68 у Державному реєстрі речових прав існує чинний запис про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_1 №12156804, який внесено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, Новозаводського районного суду м. Чернігова, про стягнення з нього в сумі 156 029,68 грн. на користь ПАТ «Альфа банк». 14.12.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, а 30.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Підстави для зняття арешту відсутні. Виконавче провадження НОМЕР_2 знищено, оскільки термін зберігання закінчився (а.с. 24).
Відомості про передачу в заставу автомобіля Peugeot 206, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та його подальше вилучення та реалізацію банком в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до протоколу загальних зборів від 25.07.2024 року № 1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН Фінанс».
Відповідно до ст. 16 ЦК Украйни, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій зазначеної статті.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
З огляду на тісний зв'язок договору із правовідносинами, які саме з нього виникають (договірні правовідносини), розвиток останніх можуть зумовлювати, зокрема, умови договору. Проте подальші зміни цих правовідносин, наприклад, припинення прав та обов'язків за договором, не обов'язково пов'язані зі зміною чи припиненням договору. Між тим, припинення обов'язку за договором не завжди пов'язане з припиненням самого договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.16)).
Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).
Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Позивачем не надано доказів проведення належного виконання зобов'язання, яке виникло у нього з договору кредиту №700006660 від 21.05.2008року.
Так, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2010 року у справі № 6-1293/10, заяву ПАТ «Альфа-Банк», що є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа, задоволено. Видано Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» - виконавчий лист підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 27.04.2010 року по цивільній справі № 676-9/79/10 Третейського суду.
Часткова сплата 14 серпня 2015 року позивачем кредитної заборгованості в сумі 39 084,30 грн. на підставі лише письмової пропозиції банку без врегулювання цього питання шляхом укладання додаткової угоди міжкредитором ПАТ «Альфа-Банк», що є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк» та боржником ОСОБА_1 не свідчить про відсутність у позичальника ОСОБА_1 обов'язку повернути гроші за договором кредиту № 700006660 від 21.05.2008 року, а у кредитора права вимоги за договором кредиту № 700006660 від 21.05.2008 року (а.с. 19-20).
26 вересня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа Банк», був укладений Договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 700006660 від 21.05.2008 року, яке перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Вказані обставини встановлені набравшим законної сили судовим рішенням - ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2021 року у справі № 6-1293/10.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2021 року у справі № 6-1293/10, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача - задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Альфа Банк» правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі № 6-1293/10, виданого за ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.09.2010 року, на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 27.04.2010 року по цивільній справі №676-9/79/10 Третейського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 155 930 грн. 73 коп. та судових витрат, а саме: витрат по сплаті третейського збору в сумі 98 грн. 95 коп.
До суду не надано об'єктивних доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов'язання з повернення кредитних коштів за договором кредиту № 700006660 від 21.05.2008 року та (або) визнання недійсним договору факторингу від 26.09.2016року, не встановлено таких і судом.
В суді апеляційної інстанції на запитання колегії суддів щодо погашення заборгованості за виконавчим листом № 6-1293/10, виданим за ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.09.2010 року, на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 27.04.2010 року по цивільній справі №676-9/79/10 Третейського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 155 930 грн. 73 коп. та судових витрат, а саме: витрат по сплаті третейського збору в сумі 98 грн. 95 коп., ОСОБА_1 зазначив, що така заборгованість ним не погашалась про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Пояснення ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, що заборгованість погашав поручитель ОСОБА_2 будь-якими доказами погашення такої (повністю або частково) по справі не підтверджені (а.с. 117).
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Тетіївський ВДВС зняти обтяження з усього рухомого танерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , що було вчинено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, який виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова, колегія суддів звертає увагу, що 08.05.2025 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог зобов'язати Тетіївський ВДВС зняти обтяження з усього рухомого та нерухомого майна, що було вчинено на підставі виконавчого листа №6-1293 від 13.09.2010, який виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова (а.с. 55-56).
При цьому, позивачем вказана ухвала не оскаржувалась, а відтак, відсутні підстави для перегляду позовних вимог в цій частині з огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції перевірив та погодився з доводами апелянта ОСОБА_3 про допущене районним судом процесуальне порушення, зокрема, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 34).
Відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За положеннями ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову у цій справі є вимоги позивача: визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Сенс банк» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008, належним чином виконаними у повному обсязі з 14.08.2015; визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Сенс банк» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008 припиненими з моменту здійснення оплати по гарантійному листу 14.08.2015; визначити відсутність прав вимоги кредитора АТ «Сенс банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за кредитним договором №700006660 від 21.05.2008 до ОСОБА_1 (визнання їх прав припиненим), ціна позову позивачем не зазначалась.
Враховуючи положення процесуального закону, у суду першої інстанції були відсутні підстави розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування оскаржуваного рішення районного суду і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, пункт 29, Серія A, № 303-A, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I). Ці принципи застосовувалися у низці справ проти України (див., наприклад, рішення у справах «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007 року, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому судом апеляційної інстанції відхилені.
На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»), третя особа Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання кредитного договору виконаним та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов