справа № 754/5895/25 Головуючий у суді І інстанції: Грегуль О.В.
провадження №22-ц/824/15774/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
17 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У квітні 2025 року позивачем подано позов у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних кредитних зобов'язань позивач просив за угодою № С01.179.73129 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 03.11.2016 року стягнути з відповідача визначену станом на 03.03.2025 року заборгованість 54158,77 грн - простроченого боргу (сума 25399,20 грн.), прострочених процентів (сума 28759,57 грн.), 3028 грн - судового збору.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Михашула Є.І., яка представляє інтереси Акціонерного товариства «Ідея Банк», подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку.
Розрахунок загальної заборгованості позичальника наводився у позовній заяві. Розмір заборгованості відповідача позивач підтвердив оригіналом виписки по рахунку (поточному рахунку) № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 03.03.2025 року.
Зазначала, що законом не визначено обов'язкову форму розрахунку і тому позивачем надано до суду з позовною заявою розрахунок заборгованості, який позивач вважав надати за потрібне, і який зроблений відповідно до умов кредитного договору та з врахуванням усіх коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору станом на дату звернення до суду, зворотного відповідачем не доведено.
Також зазначала, що виписка по рахунку у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу ОСОБА_1 кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.
У виписці по поточному рахунку відповідача зазначені всі зарахування та погашення по кредиту.
Таким чином, матеріали справи містять всі належні, достатні, достовірні та допустимі докази надання ОСОБА_1 кредиту та наявності у нього кредитної заборгованості, а також обгрунтованості її розміру.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що доказів, зокрема, первинних документів, які б підтверджують реальне виконання кредитного договору позивачем щодо зарахування коштів суду не надано. Також позивачем у позові вказується, що відповідачу визначено доступний кредитний ліміт у сумі 12000 грн. З чого складається прострочений борг саме в сумі 25399,20 грн та з якої позивачем визначено суму прострочених процентів у самому позові не вказано і до позову таких доказів не додано.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 03.11.2016 року уклав з АТ «Ідея Банк» угоду № С01.179.73129 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Відповідно до п. 2 угоди Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 (два) роки з моменту її випуску.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2 пункту 3 угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 12 000 грн.
Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 угоди процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 42,0000% річних.
Відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 угоди розмір обов'язкового мінімального платежу встановлюється тарифами банку. Дата сплати обов'язкового мінімального платежу за кредитною лінією за попередній розрахунковий період до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, і закінчується на 30 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду. Про суму коштів, які складаються обов'язковий щомісячний платіж, Банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в заяві на приєднання.
Відповідно до пункту 4 угоди повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором здійснюватимуться згідно умов договору, типового графіку та розрахунку сукупної вартості кредиту, а також тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з типовим графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту.
Вказана угода була підписана відповідачем ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручний підпис (а.с. 11).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_3 за розрахунковий період з 04.07.2016 року по 03.03.2025 року (а.с. 14-19).
З виписки по рахунку клієнта також встановлено, що відповідач активно користувався кредитними коштами та частково погашав їх (а.с. 19-22).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № С01.179.73129 від 03.11.2016 року у ОСОБА_1 станом на 03.03.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 54158,77 грн, яка складається з простроченого боргу - 25399,20 грн, прострочених процентів - 28759,57 грн (а.с. 23).
07 січня 2025 року АТ «Ідея Банк» надіслав відповідачу лист №12.4.2/С01.179.73129 з вимогою про усунення порушення кредитних зобов'язань. (а.с.24).
За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Представником позивача на підтвердження існування у відповідача заборгованості за кредитним договором № С01.179.73129 від 03.11.2016 року було надано виписку по рахунку - фізичної особи № 100000-2025/0304, за розрахунковий період з 04.07.2016 року по 03.03.2025 року.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідача, він активно користувався картковим рахунком, здійснював з нього платежі, отримував різноманітні послуги, здійснював платежі у закладах торгівлі та харчування. Рух коштів по картці відповідача свідчить про те, що він був обізнаним про списання відсотків, оскільки зазначені відомості є у його вільному доступі.
Отже, надана позивачем виписка про рух коштів по картці підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також розмір заборгованості за кредитом.
Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ «Ідея Банк», відповідач - ОСОБА_1 станом на 03.03.2025 року має заборгованість за договором № С01.179.73129 від 03.11.2016 року , що становить 54158,77 грн, з яких: простроченого боргу - 25399,20 грн, прострочених процентів - 28759,57 грн ( а.с. 21).
Відповідач розмір наявного у нього заборгованості жодним чином не спростовував, та не надав суду свої контррозрахунки. Окрім того, здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт надання позивачем відповідачу - ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та не повернення відповідачем наданих позивачем коштів.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено факт надання відповідачу по справі кредитних коштів у сумі зазначені в позові, а саме: не підтверджено факт надання грошових коштів в сумі більшій за 12 000, 00 грн, оскільки саме ця сума зазначена в угоді, на яку посилається кредитодавець, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 угоди ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 12 000 грн. Враховуючи, що зобов'язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та без ризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень.
Як вбачається із виписки по рахунку -фізичної особи № 100000-2025/0304 та відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було змінено ліміт кредитної лінії:
19.08.2017 року збільшено кредитний ліміт на 2400 грн, з 12 000 грн до 14 400 грн;
12.02.2018 року збільшено кредитний ліміт на 2900 грн, з 14 400 грн до 17 300 грн;
06.07.2018 року збільшено кредитний ліміт на 4000 грн, з 17 300 грн до 21 300 грн;
01.03.2019 року збільшено кредитний ліміт на 10 700 грн, 21 300 грн до 32 000 грн;
03.12.2019 року збільшено кредитний ліміт на 12 800 грн, з 32 000 грн до 44 800 грн;
28.12.2020 року збільшено кредитний ліміт на 17 900 грн, з 44 800 грн до 62 700 грн;
16.07.2021 року збільшено кредитний ліміт на 25 000 грн, з 62 700 грн до 87 700 грн;
04.01.2022 року збільшено кредитний ліміт на 12 300 грн, з 87 700 грн до 100 000 грн;
01.03.2022 року зменшено кредитний ліміт на 76 700 грн, з 100 000 грн до 23 300 грн;
29.04.2022 року збільшено кредитний ліміт на 2100 грн, з 23 300 грн до 25 400 грн (а.с. 14-19).
Вказане спростовує висновки суду першої інстанції та свідчить про збільшення сум кредитного зобов'язання відповідача перед позивачем -АТ «Ідея Банк».
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст. 536, 1048, 1056-1 ЦК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн, а за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн, а також сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 4542.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С01.179.73129 від 03 листопада 2016 року у розмірі 54 157 грн 77 коп., яка складається з простроченого боргу - 25399,20 грн, прострочених процентів - 28759,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «17» жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов