Справа №757/7829/22-к Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5690/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року, -
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 листопада 2025 року включно.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу суду, обрати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків або застосувати домашній арешт.
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, прийнятою з порушенням норм КПК України. Висновки суду не підтверджені доказами та містять істотні суперечності.
Зазначає, що до клопотання про продовження тримання під вартою прокурором не додано відповідні додатки, в тому числі витяг з ЄРДР, а також не обґрунтовано ризики відповідно до ст. 177 КПК України.
Вказує, що порушено його право на захист, оскільки не забезпечено участь його адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Разом з тим, судом призначено йому державного захисника без його згоди.
Крім того, суд не обґрунтував своє рішення щодо неможливості застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в тому числі взяття на поруки.
Також зазначає, що він є особою похилого віку, раніше не судимий, має стійкі та міцні соціальні зв'язки, власне житло, позитивно характеризується за місцем проживання, працює журналістом та юристом, стан здоров'я незадовільний, має ряд хронічних захворювань.
Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З метою дотримання права обвинуваченого ОСОБА_6 на захист, суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду слід поновити.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих злочинів, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, про те, що стороною обвинувачення не доведено заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з огляду на стадію судового провадження, суд першої інстанції врахував з достатньою повнотою та об'єктивністю усі обставини, з якими закон та судова практика Європейського суду з прав людини, пов'язують можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які повинні враховуватися не тільки при обранні такого запобіжного заходу, а й при його продовженні.
При цьому, судом встановлено, що звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , прокурором, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, в повній мірі доведено існування обставин, які свідчать не тільки про те, що заявлені ризики не зменшилися, а й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції конкретні обставини даного кримінального провадження, а також з урахуванням сукупності даних про особу ОСОБА_6 , на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ризики, на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Посилання обвинуваченого на процесуальні порушення під час розгляду клопотання прокурора, оскільки не забезпечено участь його адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно ухвали суду в судовому засіданні був присутній захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 , який висловлював позицію сторони захисту, щодо питань, які перед судом ставив обвинувачений та з інших питань, що були винесені на розгляд суду. З викладеного вбачається, що право на захист ОСОБА_6 було забезпечено.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Так, згідно з п. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109 КК України, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для визначення обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в даному кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання встановлених ризиків, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, на які посилається обвинувачений, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та задоволення вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, та вмотивовано зробив висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 117, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Поновити обвинуваченому ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя