16 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 373/681/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/8957/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у складі судді Лебедя В.В. від 7 серпня 2024 року в справі за позовом акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В березні 2024 року акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ", Банк) звернулося до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 9 травня 2020 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20115903794, за умовами якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3 000 грн, який в подальшому збільшено до 49 993,94 грн.
Умовами публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО) передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Зокрема, пунктом 4.3.6.4. частини 4 публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення ДКБО встановлено змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту Банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадків, передбачених п. 4.2.19. Розділу ІІ цього договору, клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою
незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов'язань станом на 1 лютого 2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 82 283,67 грн, з яких: 49 993,94 грн - заборгованість за кредитом; 32 289,73 грн - заборгованість за процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією. Письмову вимогу Банку про погашення заборгованості ОСОБА_1 не виконала.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82 283,67 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2024 року позов АТ "ПУМБ" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором № 20115903794 від 9 травня 2020 року в розмірі 82 283,67 грн та судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позичальник отримав кошти, не повернув кредит, тому з нього слід стягнути заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків за його користування.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що за умовами договору строк кредитування становить 12 місяців, зі спливом якого строк продовжується на той самий строк, у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін. Строк кредитування в травні було продовжено на 12 місяців, однак з 14 лютого 2022 року вона припинила користуватися карткою, а також у квітні 2022 року в телефонному режимі повідомила позивача про неможливість використання карткового рахунку та виявила заперечення щодо продовження строку кредитування, а після 9 травня 2022 року взагалі припинила використання кредитних коштів. На думку скаржника, дані обставини свідчать про те, що фактично строк кредитування було припинено 9 травня 2022 року, що не врахував суд та стягнув відсотки, які нараховані позивачем поза межами кредитування.
Судом проігноровано ту обставину, що підписання заяви на приєднання до ДКБО не свідчить про прийняття відповідачкою публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ", а долучена до позовної заяви публічна
пропозиція відповідачкою не підписувалася. Враховуючи, що умови та правила обслуговування фізичних осіб у АТ "ПУМБ" при наданні банківських послуг могли неодноразово змінюватися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом, то позивач міг додати до позовної заяви тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ "ПУМБ" при наданні банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленого тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, у суду не було, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Також зазначає, що суд допустив порушення норм процесуального права, яке полягає в ухваленні рішення за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
АТ "ПУМБ" відзив на апеляційну скаргу до суду не подало.
Фактичні обставини справи
Судом установлено, що 9 травня 2020 року ОСОБА_1 підписала заяву № 20115903794 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb/ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) (а.с. 12).
При підписанні вказаної заяви ОСОБА_2 погодилася з тим, що дана заява має новаційний характер та складає між нею та Банком Договір комплексного банківського обслуговування та відповідач ознайомлена з положеннями та умовами ДКБО і Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.
У заяві № 20115903794 від 9 травня 2020 року ОСОБА_2 просила відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт у сумі 3 000 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Стандартна процентна ставка за договором складає 47,88%, реальна річна процентна ставка складає 47,88%.
Також 9 травня 2020 року ОСОБА_2 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено: сума кредитного ліміту - 3 000 грн.; строк кредитування - 12 місяців. Зі
спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО; стандартна процентна ставка за договором складає 47,88% річних; реальна річна процентна ставка складає 47,88% (а.с. 12 на звороті).
Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту за договором № 20115903794 від 9 травня 2020 року, 9 травня 2020 року кредитний ліміт встановлено 3 000 грн. В подальшому, кредитний ліміт змінювався, а саме: 19 квітня 2021 року становив 7 500 грн, 20 травня 2021 року - 18 700 грн, 15 червня 2021 року - 30 700 грн, 21 липня 2021 року - 50 000 грн, 27 лютого 2022 року - 49 994 грн, 16 березня 2022 року - 49 993,94 грн (а.с. 30).
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами та частково здійснювала платежі на погашення кредиту (тіла та відсотків) (а.с. 32.-34).
Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 станом на 1 лютого 2024 року становить 82 283,67 грн, з яких: 49 993,94 грн - заборгованість за кредитом, 32 289,73 грн - заборгованість за процентами (а.с. 31).
1 лютого 2024 року АТ "ПУМБ" надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій повідомило про наявність заборгованості в розмірі 82 283,67 грн за кредитним договором № 20115903794 від 9 травня 2020 року та про необхідність сплати такої заборгованості протягом тридцяти календарних днів з дня отримання повідомлення (а.с. 27 на звороті, 28).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо повідомлення про розгляд справи
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме без повідомлення її про розгляд справи.
Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги та приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду, враховуючи наступне.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог статей 128-131 ЦПК України.
За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 9 травня 2024 року (а.с. 46).
Суд першої інстанції надіслав ОСОБА_1 за адресою, вказаною у позовній заяві, копію ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 47). Зворотне поштове повідомлення повернулося на адресу суду без вручення ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 53).
Судове засідання, призначене на 9 травня 2024 року, відкладене на 6 червня 2024 року, у зв'язку з неявкою учасників справи (а.с. 50).
6 червня 2024 року судове засідання не відбулося через відсутність електроенергії та відкладено на 12 липня 2024 року (а.с. 55).
Судова повістка ОСОБА_1 на судове засідання 6 червня 2024 року повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 54).
Про судове засідання, призначене на 12 липня 2024 року, суд повідомляв ОСОБА_1 шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України (а.с. 58 на звороті).
12 липня 2024 року судове засідання відкладено на 7 серпня 2024 року (день ухвалення оскаржуваного рішення).
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання на 7 серпня 2024 року.
Колегія суддів зауважує, що розміщення судом оголошення на веб-сайті судової влади України про судове засідання, яке було призначене на 12 липня 2024 року, не є належним повідомленням про розгляд справи, з огляду на таке.
За приписами частини 11 статті 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з управління та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, наданої на запит суду (а.с. 44 на звороті).
Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи.
За приписами пункту 3 частини 2 статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Щодо розгляду справи по суті
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське
обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять
інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
За приписами частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір. Кредитним договором була чітко визначена сума кредиту (кредитного ліміту), проценти за користування ним, графік погашення кредиту і строк погашення заборгованості.
Відповідачка була обізнана про обставини та умови видачі кредиту, оскільки поставила власноручний підпис на заяві № 20115903794 від 9 травня 2020 року на приєднання до ДКБО фізичних осіб та на паспорті споживчого кредиту.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підписання нею заяви на приєднання до ДКБО не свідчить про прийняття публічної пропозиції Банку на укладення договору, а долучена до позовної заяви публічна пропозиція АТ "ПУМБ" на укладення ДКБО нею не підписувалася.
Колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє такі доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Установлено, що заяву на приєднання до ДКБО ОСОБА_1 підписала 9 травня 2020 року.
На час підписання ОСОБА_1 заяви на приєднання до ДКБО діяли положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в новій редакції, а саме відповідно до абзацу 4 пункту 4 частини 2 статті 6 якого, у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.
Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом.
З наведеного слідує, що з внесенням змін до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не вимагається підпису клієнта на публічній частині договору, а лише розміщення її оприлюднення на веб-сайті.
Таким чином, ДКБО, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є публічною частиною договору, до якої приєднався відповідач, підписавши заяву, яка є індивідуальною частиною договору.
В свою чергу, заява на приєднання до ДКБО (індивідуальна частина) невід'ємно пов'язана із ДКБО (публічна частина) і ОСОБА_1 своїм підписом на такій заяві підтвердила згоду та розуміння з умовами ДКБО.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що між сторонами не погоджені, зазначені в ДКБО умови щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Більш того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності між банком та позичальником узгодження щодо нарахування відсотків, оскільки із заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також у паспорті споживчого кредиту, які власноручно підписані відповідачем зазначено реальну процентну ставку, її розмір та умови нарахування, а також погоджено орієнтовний графік платежів, у якому також зазначено про нарахування відсотків у разі порушення позичальником погоджених сторонами платежів.
Крім цього, колегія суддів враховує, що з дати встановлення кредитного ліміту (9 травня 2020 року) ОСОБА_1 активно користувалася ним шляхом здійснення платіжних операцій по картці (внесення, в тому числі на погашення відсотків, або зняття готівки, здійснення розрахунків у безготівковій формі тощо), що свідчить про згоду позичальника зі встановленим кредитним лімітом та відповідно розміром відсотків за користування таким кредитним лімітом.
Так, з виписки по рахунку ОСОБА_1 , а саме за період з 9 травня 2020 року по 1 лютого 2024 року вбачається рух коштів, в тому числі користування відповідачем грошовими коштами. Також з даної виписки вбачається, що Банком списувалися відсотки з відповідачки за користування нею кредитним лімітом протягом всього періоду користування кредитними коштами.
Отже, протягом тривалого періоду часу, а саме майже чотири роки, відповідачка користувалася кредитними коштами, за що Банк регулярно здійснював списання відсотків за користування кредитним лімітом. Однак матеріали справи не містять доказів, що з моменту встановлення кредитного ліміту за кредитним рахунком та з моменту першого списання відсотків, відповідачка висловила незгоду з такими діями Банку, з посиланням на непогодження умов щодо розміру сплачених відсотків та порядку їх списання, зокрема за рахунок кредитного ліміту.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Очевидно, що дії відповідачки, щодо заперечень погодження умов щодо сплати відсотків за рахунок кредитного ліміту, суперечить її попередній поведінці, що проявлялася у сплаті нею відсотків за рахунок кредитного ліміту, які нараховувалися та списувалися Банком з 9 травня 2020 року по 1 лютого 2024 року, є недобросовісними.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі 390/34/17.
За обставинами справи випливає, що посилання відповідачки в апеляційній скарзі на неналежне погодження умов щодо порядку сплати відсотків, суперечить попередній поведінці відповідачки, яка полягала в тому, що впродовж тривалого періоду часу остання користувалася кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту та виконувала умови договору щодо погашення кредитної заборгованості, в тому числі відсотків за користування кредитним лімітом і не заперечувала їх розмір та списання за рахунок кредитного ліміту до моменту звернення Банку до суду із вказаним позовом.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка зверталася до суду з позовом про визнання недійсними та неправомірними умов щодо погашення заборгованості за відсотками за рахунок кредитного ліміту.
З матеріалів справи вбачається, що АТ "ПУМБ" свої зобов'язання за кредитним договором № 20115903794 від 9 травня 2020 року виконало у повному обсязі та видало кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, який поступово збільшувався. Обставини видачі кредитних коштів підтверджуються випискою по рахунку ОСОБА_1 .
Згідно умов кредитного договору № 20115903794 від 9 травня 2020 року, строк кредитування 12 місяців, який за умовами договору неодноразово продовжувався. Щомісячно ОСОБА_1 повинна була вносити певну суму грошових коштів на погашення кредиту, в тому числі розмір мінімального платежу та відсотки за користування кредитним лімітом.
З наданого Банком розрахунку вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за тілом кредиту в сумі 49 993,94 грн та заборгованість за відсотками в сумі 32 289,73 грн, що разом становить суму 82 283,67 грн.
Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості за кредитом.
Також відсутні належні докази, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру відсотків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем нараховано відсотки поза межами строку кредитування, оскільки вона з 14 лютого 2022 року припинила користування кредитними коштами та у квітні 2022 року в телефонному режимі повідомила про неможливість використання кредитного рахунку та заперечила продовження строку кредитування на новий термін.
Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи скаржника, оскільки в пункті 4.3.3. ДКБО визначено, що строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін. У разі незгоди клієнта щодо продовження строку дії кредитного ліміту, клієнт має звернутися до банку із відповідною письмовою заявою не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення чергового строку дії кредитного договору.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 у визначеному договором порядку зверталася до банку із запереченнями щодо продовження строку кредитування.
Відтак, є правомірним нарахування позивачем заборгованості по відсотках за період з 9 травня 2020 року по 1 лютого 2024 року.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
В частині2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Таким чином, оскільки позивач довів належними, достатніми та допустимими доказами обставини видачі кредитних коштів відповідачці, остання протягом тривалого періоду користувалася такими коштами, але належним чином не виконала умови кредитного договору та не повернула грошові кошти, то наявні правові підстави для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованості у розмірі 82 283,67 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви до суду першої інстанції АТ "ПУМБ" сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 березня 2024 року № 378.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;) на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070 місто Київ, вулиця Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість в сумі 82 283 гривні 67 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;) на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070
місто Київ, вулиця Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) судовий збір в сумі 2 422 гривні 40 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: